56788 (671508), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

Головним в культовій практиці було принесення в жертву тварин. На спеціально підготовлених вівтарях розділяли туші тварин, деякі частини кидали у вогонь, інші варили, після чого учасники обряду їх їли. Боги, за твердженням індійців, харчувалися тим, що згорало у вогні.

Особливе значення надавалось принесенню в жертву коня (ашвамедха), обряду, який здійснювався тільки правителем. Спеціально відібраного коня відпускали на волю, але за ним невідступно слідував цар, або призначений для цього полководець з військом. Володарі областей, по території яких проходив кінь, повинні були чи підкоротися царю – власнику коня, чи воювати з ним. Через рік коня приводили в столицю і приносили в жертву в присутності підкорених правителів.

В релігії давніх індійців виключно важливе місце займав культ предків. Найбільш суттєва частина культу – поминальна трапеза (шраддха) – здійснюється і тепер. Виконувати її може лише чоловік – голова родини, цим же пояснюються постійні молитви віруючих індійців про спадкоємців чоловічого роду.

Обрядами супроводжувалися й трудові процеси – запряжка в борону биків, початок орання, молотьби, ввід та вивід худоби з хліву, початок будівництва ставку, колодязя і т.п., а також інша подія в особовому чи сімейному житті. Вони зародилися у глибокій давнині, і спочатку їх виконання не потребувало професійних знань, але брахмані намагалися взяти під свій контроль і цей бік життя індійця. Традиційні обряди вони розтлумачували у відповідності з новими віруваннями, привносили до них елементи ритуалу (наприклад, читання мантр), намагалися зробити неодмінним свою участь в ньому або навіть керувати ним.⁰

3.2 Космогонічні погляди та витоки філософії

Уявлення про походження і розвиток всесвіту відображено в Х мандалі „Рігведи”. В гімнах цієї „рігведійської книги” відображено дві основні версії походження космосу. Перша була пов’язана з дуалістичним уявленням про його початок – хаотичній світовій матерії і агенті, що її організує (Х.81 – 82.121), коли в образі деміурга виступають Вишвакарман, Праджанати. Ці уявлення співвідносились з міфологічним уявленням про „Золотий зародок” (Хіраньягарбха). Друга модель світу – пантеїстична. Згідно гімну „Пурушасукта” (Рігведа Х.90), боги, які забажали створити світ, здійснили жертовний обряд над божеською першолюдиною Пурушею. При цьому з його „духу” (манас) виникла Луна, із очей – Сонце, із вуст – Індра і Агні, з подиху – вітер, з пупа – повітряний простір, а з голови – небо, з ніг – Земля, з вуха – частини світу. З вуст Пуруши утворилися брахмани, з рук – кшатрії, з стегон – вайшьї, з ступнів - шудри. Тоді ж з’явилися тварини, рослинність, а також гімни, жертовні формули і т.д.⁰

Роздуми водійських індійців над проблемами буття та світостворіння найбільш повне відображення знайшли у відомому тексті „Рігведи” - «Гимне о сотворении мира” (Х.129). Там говориться:

Не было не-сущего, и не было сущего тогда,

Не было ни воздушного пространства, ни неба над ним.

Что двигалось туда и сюда? Где? Под чьей защитой?

Что за вода – глубокая бездна?

Не было ни смерти, ни бессмертия тогда,

Не было ни признака дня или ночи.

Дышала, не колебля воздуха, по своему закону нечто Одно,

И не было ничего другого, кроме него.

Цей текст, взятий в якості прикладу, показує наскільки складним і суперечним був ранньоведійський погляд на створення світу. Разом з тим індійці часів „Рігведи” не вважали, що „загадки світостворіння” здібні розкрити боги: їх світ залишається чимось вторинним і підкорений загальним законам буття. Небожителі можуть допомогти в досягненні матеріальних благ, але безсилі в поясненні тайн всесвіту, природи і людини.⁰

Далі стає примітною одна типова для ведійського світогляду в цілому риса: прагнення ототожнення природні явища з процесами, які регулюють життя людини. Першостихією буття проголошуються різні форми дихання, що забезпечують життєдіяльність і людини і природи.

3.3 Розвиток наукових знань

Потреби виробничої практики, нові умови життя, зміна ритуалу призвели до пробудження наукового інтересу до природних і суспільних процесів. В числі веданг (частин вед) – дисциплін, які вважались допоміжними при вивченні вед, - входили шикша (фонетика), чхандас (метрика), вьякарана (граматика), нірукта (етимологія) і джьотіша (астрономія).⁰

Про рівень астрономічних знань можна судити з різноманітних згадок у ведійській літературі, особливо в брахманах „Яджурведи”. Час здійснення релігійних обрядів визначалось перш за все фазами луни. Ведійські індійці окрім сонця та луни знали всі п’ять планет, вони вміли орієнтуватися в зоряному небі, з’єднували зірки у сузір’я (накшатри).

Найбільш ранні відомості про накшатри зустрічаються вже в „Рігведі”. Накшатри – невеликі групи зірок, віддалених одна від одної на 13 градусів, тому місяць при своєму русі по небу кожну наступну ніч з’являється у новій групі сузір’їв. Повні списки їх наведені у „Чорній Яджурведі” і „Атхарваведі”, а назви залишились практично незмінними протягом багатьох століть. Давньоіндійська система накшатр відповідає місячним стоянкам, які згадуються в сучасних зоряних каталогах.

Значного розвитку досягли знання індійців також і в галузі медицини, хоча вони були тісно пов’язані з магічними уявленнями. Дуже багато замовлянь проти хвороб міститься в „Атхарваведі”. Індійці вміли визначати більш ніж сотню хвороб і мали уяву про лікувальний ефект багатьох лікарських рослин. В „Рігведі” (ІХ. 112.1) вже згадуються професійні лікарі (бхішадж). Заняття лікуванням в той час ще не було засуджуючим: навіть Агні (Атхарваведа V. 29.1) або Ашвіни (VII.53.1) з повагою називаються лікарями⁰.

Отже бачимо, що у давній ведійській літературі яскраво відображена загальна картина розвитку релігійних, філософських та наукових знань.

Висновки

Істотним джерелом для вивчення Індії у давнину є Веди – зібрання священних гімнів і писань. Роль цього пам’ятника у розкритті духовного, культурного, політичного і економічного життя давніх індійців є надто значною і потребує окремого комплексного вивчення.

В сучасній індійській традиції знання Вед вважали джерелом мудрості індійців. Веди вчать звеличуватися і підноситися над нещастям, гнівом і заздрістю, шукати істину.

Різнопланова за змістом, ведійська література включає в себе і гімни богам, і захоплюючи похвали дарувальникам, і жертовні формули, і замовляння, і описи ритуалів, і перші релігійно-філософські трактати.

Авторство творів приписувалось давнім поетам і святим мудрецям – ріші: тексти вважалися не тільки результатом самостійної творчості, але й словесним вираженням існуючої споконвічно і незалежно від людей істини, вираженням, що має магічну силу.

Для сучасного дослідника ведійська література має величезне значення і є цінним історичним джерелом, яке повною мірою дає знання про історичний період, пов’язаний з розселенням індоарійських племен в Північній Індії, освоєнням долини Гангу, еволюцією політичного і суспільного устрою цих племен, виникнення державності.

В текстах вед міститься багато історичного матеріалу про політичні організації, звичаї, розвиток землеробства і ремесла, даних про стан медичних, астрономічних та інших знань, відомостей про індійську релігію та географічні знання давніх індійців.

У давнину Веди не були записані, вони передавались від вчителя до учня в усній формі. Великий об’єм творів і особлива складність запам’ятовування, здавалось, робили неможливим механічне вивчення текстів. Але усна традиція залишається в Індії і до сьогодні.

Багатовікова традиція складання звернень до богів і формул замовлянь сприяла формуванню навичок метричної мови; почали розроблятися різноманітні художні прийоми.

Особливий характер ведійської літератури того періоду визначив і специфіку її мови, стилю, композиції.

Водійські збірники дають зразки дають зразки індійської прози. Переважно це коментарі. У брахманах, хоча вони призначалися для показу правил проведення обрядів, містяться відривки, які зберігають самостійну цінність в якості пам’ятників свого роду некультової літератури.

До літературних вартостей ведійських творів залучена увага багатьох сучасних педологів. Спеціально вивчаються композиція, особливості форми, поетичний стиль (епітети, порівняння, метафори), прослідковується вплив цих творів на подальший розвиток індійської літератури.

Величезний матеріал літератури, інтенсивні дослідження індійських археологів, пильна увага до проблем ведології значного кола дослідників різних спеціальностей є запорукою швидкого вирішення багатьох наукових питань. Але вже й зараз можна стверджувати, що ведійська культура була важливою основою для історико-культурного розвитку. Література мала суттєвий вплив на становлення і епічної, і класичної словесності, її сюжети і образи увійшли складовою частиною у культурний фонд Індії. Знання, набуті в минулому були розроблені наступними поколіннями математиків, астрономів, медиків, граматиків. Величезним був вплив ведизму і концепції упанішад на духовне життя давньої і середньовічної Індії. Цей вплив проявився у формуванні як індуських, так і релігійно-філософських систем.

Список використаної літератури

1. Авдієв В. Історія Стародавнього Сходу. – К., 1949

2. Бонгард Левин Г. Древнеиндийская цивилизация. – М., 1980

3. Бонгард – Левин Г. Древняя Индия. – М., 1969

4. Бонгард – Левин Г., Ильин Г. Индия в древности. – М., 1985

5. Борзова Е. История мировой культуры. – М., 2002

6. Васильев Л. История Востока. – М., 2001. – Т. 2

7. Доценко Р. З глибини віків. // Всесвіт. – 1984. - № 8. – С. 148 – 149

8. История всемирной литературы. – М., 1985. – Т. 2

9. История Древнего Востока. – М., 1983

10. История древнего мира. – М., 2000

11. История Древнего мира. Древний Восток. Индия, Китай, страны Юго – Восточной Азии. – Мн., 2000

12. Кин М. Религии мира. – Харьков, 2003

13. Косамби Д. Культура и цивилизация древней Индии. – М., 1968

14. Крижанівський О. Історія Стародавнього Сходу: курс лекцій. – К., 1996

15. Крижанівський О. Культура Стародавньої Індії // Історія України. – 2001. - № 18. – С. 5 – 9

16. Крижанівський О. Релігія стародавньої Індії // Історія України. – 2001. - № 16. – С. 6 – 8

17. Магидович в., Магидович И. Очерки по истории географических открытий. Открытия древних народов. – М., 2003

18. Миллер В. Очерки арийской мифологии в связи с древнейшей культурой // Избранные труды русских индологов – филологов. – М., 1962. – С. 130-136

19. Немировский А. Мифы и легенды Древнего Востока. – М., 1994

20. Осипов А. Кратний очерк истории Индии до Х в.- М., 1948

21. Ростовцев М. Заметки об Индии и её древнейшем искусстве // Вестник древней истории. – 1995. - № 3. – С. 204 – 211

22. Серебряков И. Древнеиндийская литература. – М., 1963

23. Синха Н. История Индии. – М., 1954

24. Страны. Народы. Цивилизации. – М., 2000

0 История Древнего мира. Древний Восток. Индия, Китай, страны Юго-Восточной Азии.- Мн., 2000. – С. 35

0 Бонгард-Левин Г., Ильин Г. Индия в древности. – М., 1985. – С. 36

0 Там же. – С. 36

0Бонгард-Левин Г., Ильин Г. Индия в древності. – М., 1985. – С.37

0 Там же. – С.37

0 Серебряков И. Древнеиндийская литература. – М., 1963. – С.19

0 Кин М. Религии мира. – Харьков., 2003. – С. 13

0 История Древнего мира. Древний Восток. Индия, Китай, Страны Юго-Восточной Азии. – Мн., 2000. – С.36

0 Синха Н. История Индии. – М., 1954.- С. 38

0 Доценко Р. З глибини віків // Всесвіт. – 1984. - № 8. – С. 128

0 Бонгард - Левин Г., Ильин Г. Индия в древности. – М., 1985. – С. 39

0 Там же. – С. 39

0 Там же. – С.40

0 Синха Н. История Индии. – М., 1954. – С.39

0 Бонгард-Левин Г., Ильин Г. Индия в древности. – М., 1985. – С.40

0 История Древнего мира. Древний Восток. Индия, Китай, страны Юго-Восточной Азии. – Мн., 2000. – С. 36

0 Бонгард-Левин Г., Ильин Г. Индия в древности. - М., 1985. – С. 42

0 Там же. – С. 42

0 Магидович В., Магидович И. Очерки по истории географических открытий. Открытия древних народов. – М., 2003. – С. 82

0 Бонгард – Левин Г., Ильин Г., Индия в древности. – М., 1985. – С. 145

0 Там же. – С. 134

0 Там же. – С. 146

0 Авдієв В. Історія Стародавнього Сходу. – К., 1949. – С. 102

Страны. Народы. Цивилизации. – М., 2000. – С.371

0 Бонгард – Левин Г., Ильин Г.Ф. Индия в древности. – М., 1985. – С.147

0 Бонгард – Левин Г.М., Ильин Г.Ф. Индия в древности. – М., 1985. – С. 147

0 Крижанівський О. Історія стародавнього Сходу: курс лекцій. – К., 1996. – С.152

0 Страны. Народы. Цивилизации. – М., 2000. – С. 377

0 Васильев Л. История Востока. – М., 2001. – Т. 2. – С. 55

0 Бонгард – Левин Г. Древнеиндийская цивилизация. – М., 1980. – С. 97

0 Бонгард – Левин Г., Ильин Г. Индия в древности. – М., 1985. – С.165

0 Там же. – С.165

0 Там же. – С.155

0 История Древнего мира. – М., 2000. – С. 263

0 Косамби Д. Культура и цивилизация Древней Индии. – М., 1968. – С. 105

0 Осипов А. Краткий очерк истории Индии до Х века. – М., 1948. – С.76

0 Синха Н.К. История Индии. – М., 1954. – С.40

0 История Древнего Востока. – М., 1983. – С. 67

0 Бонгард-Левин Г., Ильин Г. Индия в древности. – М., 1985 – С.182

0 Миллер В.Ф. Очерки арийской мифологии в связи с древнейшей культурой // Избранные труды русских индологов-филологов. – М., 1962. – С. 134

0 Бонгард-Левин Г., Ильин Г. Индия в древности. – М., 1985. – С. 180

0 Борзова Е. История мировой культуры. – М., 2002. – С. 88

0 Бонгард-Левин Г., Ильин Г. Индия в древности. – М., 1985. – С.185

0 Там же. – С. 185

0 Бонгард-Левин Г., Ильин Г. Индия в древности. – М., 1985. – С. 189

0 Бонгард-Левин Г., Ильин Г. Индия в древности. – М., 1985. – С. 192

Характеристики

Список файлов реферата