55408 (670668), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Київ був евакуйований в ніч на 8—9 лютого так несподівано, що багато високих урядовців не встигли виїхати. Три дні відбувалися грабежі, насильства і вбивства людей. За австрійським звітом від 2 квітня 1918 року, було також вбито 2 576 старшин. Усіх жертв, військових і цивільних, було понад 10 тисяч. Муравйов рапортував Ленінові, що він наложив на київську буржуазію 10 мільйонів карбованців контрибуції.

Центральна рада і уряд полалися на захід, маючи 3 тисячі вірного війська, що на той момент складало “армію” молодої держави. Голова Ради Міністрів В. Винниченко поїхав на південь, а не на захід, бо не хотів входити з німцями в ближчий контакт, як сам каже в своїх споминах. Уряд спинився в місті Житомирі, але на прохання міщан, що боялися репресій деморалізованої московської 7-ї армії, він подався в Сарни на Волині в ближче сусідство німецької армії, куди прибув 19 лютого 1918 року.

Самі більшовики розказують, що по здобутті Києва вони розстрілювали українців, напр. від 9-го до кінця лютого розстріляно понад 5 тисяч. Подібне діялося й по інших містах України. Це не було випадковим, але планованим й організованим, бо, напр., Муравйов видав такий наказ:

“Військам обох армій: Єгорову і Березіну наказую безпощадно знищити в Києві всіх старшин, юнкерів, гайдамаків, монархістів і всіх ворогів революції”.

Більшовик В. Затонський звітував офіційно, що, будучи із М. Скрипником у Києві в момент його здобуття Муравйо. вим, бачив маси трупів, кров яких червонила каміння ву. лиць. Більшовики розстрілювали всіх, хто мав яке-небуді відношення до Центральної Ради чи уряду України. Якб” усі ті люди стали солідарне до оборони, а не були нейтраль. ними, Муравйов заледве міг би здобути Київ.

Після відставки Винниченка ЗО січня був створенні новий кабінет: В. Голубович — голова і закордонні справи А. Немоловський — військові справи; П. Христюк -внутрішні справи; С. Перепелиця — фінанси; Є. Сакович -шляхи; М. Ковалевський — харчі; Н. Григоріїв — освіті А. Терниченко — земельні справи; М. Ткаченко — суді Д. Антонович — морські справи. Інші посади лишилис вільними. Цей “лівий” уряд, як думали соціалісти, повинен був рятувати українські маси перед більшовицькою пропг гандою, бо створив найлівіигу програму.

Характеристики

Список файлов реферата