Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Дуже важливим елементом давньогрецького релігійного культу були храми. Найбільш стародавні храми у греків були побудовані ще в XII столітті до н.е.

Для стародавніх греків храм був житлом богів, які були уособлені в скульптурах. Своє походження грецький храм бере від мегарона – жилого будинку. Спочатку для богів виділяли звичайні житлові будинки. Вони були скромними і невибагливими. Потім спеціально будувалися у місцях традиційного поклоніння богам на гірських вершинах, біля священних дерев і джерел, у священних гаях і дібровах. Оскільки храм розглядався як житло богів, то він споряджався усім потрібним для цієї мети з певними змінами домашнє вогнище набрало вигляду олтаря, для зберігання храмового начиння і посуду відводилося невелике приміщення позаду – опістодом (“задня кімната”), в передній частині виділялися сіни – пропаос, центральна частина храму називалася наос чи целла, її великий розмір викликав застосування колон, з’явилися згодом колони на фасаді, утворився тип храму з колонами біля входу, так званий тип “простіль”, храм з колонами і на задній стороні звався амфіпростилем, а з колонами на обох боках периптером (“з усіх богів обкрашений”), а якщо було два ряди колон – диптером. Будівництво храмів, прекраса їх колонами і статуями стимулювали розвиток архітектури і скульптури, вони стали головними напрямками давньогрецького мистецтва і надовго визначили шлях розвитку всього мистецтва Європи в цілому.

Для стародавніх греків храм, що був місцем відбуття релігійного культу, разом з тим був і важливим громадським приміщенням. В цьому зберігалися державні і приватні гроші і коштовності, твори мистецтва, різні документи, архіва, на кам’яних плитах були вихарбовані тексти законів, а також тексти, присвячені видатним подіям. В храмах і поруч з ними відбувались народні збори, оголошувалися рішення царів, архонтів, інших керівних осіб. Храм був не тільки культовою спорудою, але і певним політичним символом. Звідси зрозуміло, чому в архітектурі стародавнього світу, зокрема у греків, їх споруді приділялась велика увага. Серед семи чудес стародавнього світу називають споруду релігійного призначення: храм Артеміди Ефеської, статую Зевса Олімпійського I Колоса Родоського.

Однією з грандіозних культових споруд стародавнього світу була статуя бога Сонця, що її побудував Херес на острові Родосі біля 290 р. до н.е. Статуя мала в висоту 32 м, такої споруди стародавні греки не знали. Але в 223 р. до н.е. землетрус зруйнував її, уламки колоса здобули з води, але Хереса вже не було в живих, поновити статую було нікому. В 672 р. н.е. Мустафа – вождь турок-сарацін, що володіли тоді островом, продав її східному купцеві.

Релігія античної Греції

Продовжимо наш історичний огляд. П’яте і четверте століття до нашої ери – це період класичної Греції. Головні події розгортаються в області, яку звуть Аттіка (гр. – узбережка країни). Щедро обдарована природою, населена енергійним і працелюбним, мислячим і хоробрим народом, що добре надбав історичний досвід, Аттіка стає вузловим пунктом економічного, політичного і культурного розвитку, її столиця Афіни – центром всіх подій. Ось тому цей час в розвитку Стародавньої Греції ще звуть аттічним.

Роль Афін серед інших полісів дуже зросла внаслідок перемог Афін в греко-перських війнах (500-499 рр. до н.е.). Афіни тоді очолили Делоський союз держав. В саміх Афінах підсилилася демократія. Влада належала Раді п’ятисот (бум), народному суду (гелії) і народним зборам (екклесії). Це був суверенітет народу. Релігія знаходилась під наглядом держави. Так, нагляд за священним майном здійснювали архонти, які поступилися своїм впливом стратегами, але саме вони здійснювали керівництво релігійними процесіями, жертвоприношенням і спортивними змаганнями, які мали релігійне забарвлення.

Саме ці заходи і єднали афінське суспільство. Участь в релігійному культі для всіх громадян була обов’язковою, політичне безправ’я рабів і метеків (іноземців, що проживали в Афінах) автоматично виключало їх з цієї участі.

В період правління Стратега Перікла з 443 до н.е. (цей період вважають золотою епохою афінської демократії) вплив релігії лишається незмінним і дуже вагомим. На Акрополі в 447-438 рр. до н.е. був збудований Парфенон (архітектори Іктін і Камікрат) у великому храмі розмістили статую Афіни, покровительки міста, яку виготовив скульптор Фідій. На щиті Афіни Фідій зобразив себе і Перікла, за що звинувачений у кощунстві, ув’язнений і помер у в’язниці. На Акрополь були змуровані мармурові сходи, сам храм прикрашений чисельними статуями. Храм вистояв всю античну епоху. В 5 ст. н.е. він став християнським храмом, в 15 ст. – мусульманською мечеттю, в 1686 р. був зруйнований венеціанцями. Тепер ми можемо милуватися лише його руїнами, але і вони вражають своєю красою.

В той час був перебудований храм Деметри в Елевсіні. Він постояв до 396 р. н.е. і був зруйнований готами.

Кінець 5 ст. до н.е. затьмарив розквіт античного світу - суперництво двох могутніх держав Афін і Спарти привело до тривалих міжусобних воєн, які дістали спільну назву Пелопоннеські війни 431-404 рр. до н.е. Як наслідок, Афіни зазнали поразки, але і Спарта не стала гегемоном. Війна загострила саціальні суперечності, послабила демократію і полісну мораль. Релігія стародавніх греків не вберегла їх від кривавих уіткнень, хоч у сторін, що воювали, були спільні боги і спільні храми.

Виникає затяжна криза стародавньогрецького полісу: дрібні військові сутички і війни, перевороти і деспопії. А на Сході тим часом виникає Перська імперія. 34 ст. до н.е. серед грецьких держав відбувається піднесення Македонії. Після Коринфського з’їзду 337 р. до н.е. Македонія стала панувати в Греції. В 334 р. до н.е. Олександр Македонський розпочав свій похід до Азії. Блискучі перемоги навіки прославили ім’я видатного полководця. До часу його смерті в 323 р. до н.е. казково склалась світова імперія, яка так само науково розпалася після його смерті.

Висновок

Отже, міфологія Стародавньої Греції посіла почесне місце в світі. Протягом свого розвитку вона набирає не лише релігійного, а й літературного і мистецького значення, сповнена гармонією і відчуттям реального життя. Стає підваленою реалістичного мистецтва не тільки в часи античності, але і пізніше, в епоху Відродження, аж до наших часів і норм стародавні греки ретельно ставились до виконання культових положень. Участь в релігійному культі була для всіх громадян обов’яковою. Антропоморфне уявлення греків про своїх богів викликало відповідне ставлення до них – в їх очах, боги були зрозумілі і близькі людиноподібні істоти, які бажали того що й люди. Міфологія, релігія і культура Греції постійно розвилась. Проте після важких воєн ці поняття почали зникати, хоча сьогодні ми вивчаємо красу і знаменність грецької міфології.

Список використаної літератури:

1. Єршиев “Релігієзнавство”.

2. В. І. Лубський “Релігієзнавство”.

3. Учебник для вузов “История философии”.

4. Токарев “Ранние формы религии”.

5. А. Кузьмин “Падение Перуна”.

16

Характеристики

Список файлов реферата