74724-1 (665050), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Комплексування містить у собі організацію взаємодії за інформацією і керуванням при складанні комплексу програм з окремих програмних модулів, розроблювальних незалежно.
Комплексування за інформацією здійснюється через глобальну пам'ять перемінних і констант із єдиною ідентифікацією величин у всіх програмах.
У загальному випадку комплексування приводить до необхідності перетрансляції чи частини всіх програм після присвоєння їм нових початкових адрес, що є дуже трудомістким процесом, що вимагає контролю правильності результатів цієї процедури. Щоб уникнути перетрансляції, застосовуються абсолютні і відносні методи.
При абсолютних методах коректування програм виробляється з використанням вставок. У програму вставляються команди переходу до вставки, що містить команди зміни програми і команду повернення.
Відносні методи застосовуються з записом інформації в пам'ять команд, що істотно спрощує проблему взаємного розташування програм. Конкретно це втілено в методах завантаження об'єктних програм з редагуванням зв'язків. Редагуванню піддаються команди внутрішніх і зовнішніх передач чи керування команди, що використовують глобальні перемінні і мітки.
Автономна пересунення програм може бути доповнена взаємної пересуненням. Для цього передача керування на інші програми здійснюється через масиви виклику, що містять початкові адреси програм (у програмі використовуються команди передачі керування по вмісту чи пам'яті регістрів), або команди передачі керування на входи програм (у програмі використовуються команди безпосередньої передачі керування). При зміні взаємного розташування програм змінюється тільки вміст масивів виклику, а в самих програмах не виробляється редагування зовнішніх зв'язків.
Найбільш ощадливим методом взаємодії програм по керуванню є метод безпосередньої передачі керування на вхід викликуваної програми. У цьому випадку при зміні взаємного розташування програм потрібно обов'язкове редагування команд передачі керування викликуваній чи програмі адресних констант.
1.5 Методи завантаження модулів.
Методи завантаження істотно впливають на час реалізації завантаження, що має особливо велике значення при роботі в діалоговому режимі. Після коректування програми в загальному випадку потрібно зробити перезавантаження всіх програм з редагуванням внутрішніх і зовнішніх зв'язків.
Завантаження модулів може відбуватися по декількох стратегіях:
у порядку їхнього збереження в бібліотеці;
у послідовності заздалегідь привласнених їм номерів;
відповідно до ієрархії підпорядкованості.
1.6 Засоби автоматизації розробки програм.
Завдання трансляції полягає в аналізі розробленого програмістом вхідного тексту програми, записаного мовою програмування, його контролі і перетворенні у вихідний текст, яким може бути або програма для реалізуючої ЕОМ, або проміжна мова. Система трансляційних засобів складається з взаємозалежних трансляторів з кожної мови програмування. Така система дозволяє виключити дублювання функцій і компонент трансляторів з мов нижніх рівнів у трансляторах з мов верхнього рівня. Для одержання малого розширення програм вимагаються транслятори з алгоритмічних мов програмування, що мають багатопросмотровую структуру.
Транслятор з алгоритмічної мови вирішує наступні задачі:
лексичний контроль проводиться при першому перегляді тексту, при цьому виконується ряд інших функцій транслятора, зв'язаних з виділеними в процесі синтаксичного аналізу конструкціями мови, - складання списку глобальних перемінних, міток і ін.;
розподіл пам'яті локальних перемінних програмних модулів виробляється транслятором по фіксованій для реалізуючої ЕОМ логіку з використанням типу, довжини і розмірності масиву, зазначених в описі перемінних; організація локальної пам'яті значною мірою визначається структурою ПЕОМ і залежить від способів адресації, наявності апаратної вибірки перемінного числа бітів, системи модифікації і т.д.;
семантичний контроль використання величин у різних конструкціях програми здійснюється після того, як визначені характеристики усіх величин, застосовуваних у програмі (локальних і глобальних перемінних, констант);
оптимізація програм проводиться по тексту вхідною мовою чи проміжною мовою, структура якого пристосована для рішення даної задачі;
генератор команд формує машинну команду з її складових, інформація про які отримана в результаті трансляції програми; будь-яка машинна команда може бути представлена як сукупність полів: код операції, операнд, база, індексація, ознаки типу адресації, ознаки умов;
завантажник, використовуючи редактор зв'язків, робить комплексування або всі об'єктні модулі, що містяться в бібліотеці, або частини модулів, що підлягають налагодженню.
Результатом трансляції програм є модуль. Модулі складаються з керуючої й інформаційної частин.
Керуюча частина містить дані, що використовуються завантажником для редагування і завантаження програми (початкова адреса трансляції, словники переміщень і зовнішніх імен, різні ознаки, що характеризують структуру програми і методи завантаження).
Інформаційна частина містить програму модуля в кодах реалізуючої ЕОМ у формі, необхідної для роботи завантажника.
Існують наступні типи модулів: абсолютний - інформаційна частина модуля набудована на те місце пам'яті, де він буде виповнюватися; об'єктний - результат трансляції програми, у керуючій частині містить інформацію, по якій її інформаційна частина редагується по внутрішніх і зовнішніх зв'язках; завантажувальний - результат об'єднання декількох об'єктних модулів в один модуль, готовий до виконання.
2. Опис програми “Price for Print”
2.1 Короткий опис підприємства де буде експлуатуватися програма.
Дана програма була розроблена спеціально для підприємства “Cross Print”, на якому я проходив виробничу практику. Це підприємство займається випуском друкарської продукції (брошур, буклетів, книг). Швидко зростаючі потреби підприємства і кількість клієнтів змушує його впроваджувати в процес своєї роботи нові технології такі як розробка автоматизованих систем, автоматизованих робочих місць (АРМ) із прикладним програмним забезпеченням.
Програма “Price for Print” покликана прискорити роботу менеджера з продажу підприємства “Cross Print” тобто фактично автоматизувати його роботу.
2.2 Інтерфейс програми.
“Price for Print” призначена для підрахунку ціни за надані друковані послуги.
Програма складається з трьох форм:
Головна форма “Замовлення”
Мал. 1 Головна форма, сторінка 1 “Замовлення”
На головній формі розташовані три сторінки на мал.1 представлена 1 сторінка “Замовлення”. На цій сторінці менеджер (користувач) вводить дані по яких будить розраховуватися ціна замовлення.
Головна форма “Клієнти”
Мал. 2 Головна форма, сторінка 2 “Клієнти”
На другій сторінці “Клієнти” менеджер (користувач) вводить дані про клієнта, що зробив замовлення і часові рамки (дата оформлення замовлення, дата виконання замовлення).
Головна форма “Рахунок”
Мал. 3 Головна форма, сторінка 3 “Рахунок”
На сторінці три “Рахунок” видається звітна інформація з вартості замовлення, про замовника, про найменування продукції і матеріалів.
Друга форма “База даних”
Мал. 4 Форма 2 “База даних”
В другий формі “База даних” можна зробити запис у базу, даних які використовуються при обчисленні ціни замовлення.
Третя форма “Про програму”
Мал. 5 Форма 3 “Про програму”
Остання третя форма представляє менеджеру (користувачу) інформацію про розробника програми і попереджає про захист усіх прав.
3. Розрахунки.
3.1 Розрахунок собівартості однієї одиниці продукції.
Д
ля того щоб одержати усю вартість замовлення необхідно знайти спочатку собівартість однієї одиниці продукції. У мене в програмі собівартість визначається по наступній формулі:
“Собівартість” = [ (“Вартість папера”*“Кількість аркушів”+“Вартість чорнила”*“Кількість аркушів”*“Кількість сторін”+“Вартість майстер плівки”*“Кількість майстер плівки”)/“Кількість екземплярів” ]
3.2 Розрахунок вартості замовлення.
Г
оловним вихідним параметром у даній програмі є “Вартість замовлення” до його розрахунку варто підходити дуже ретельно тому що найменша помилка в розрахунках може привести до великих фінансових утрат. Розрахункова формула не дуже складна от її вид:
“Вартість замовлення” = [ “Собівартість”*“Коефіцієнт корекції”*“Кількість екземплярів” ]
“Коефіцієнт коректності” - це коефіцієнт який містить у собі різні виробничі витрати (брак, витрати на роботу верстата і т.і.).
Аналіз результатів
Вихідні результати програми цілком задовольняють потреби менеджера, підвищують ефективність і швидкість його праці.
Нижче приведені графіки роботи менеджера:
Проаналізувавши ці графіки можна зробити висновок що ефективність роботи менеджера підвищилася в де кілька разів. Це значно підвищує потенціал підприємства в цілому.
Список литературы
Кирилов В.В. Основи проектування реляційних баз даних: Навч. посібник. – Спб.: ІТМО, 1994. – 90 с.
Сєргєєв О.П. Borland Delphi. – К.: ДЦКСТ, 1998. – 83 с.
Фаронов В. В. Delphi 5 керівництво програміста. – М.: “Нолидж”, 2001. – 880 с.
Рогач І.Ф., Сендзюк М.А., Антонюк В.А. Інформаційні системи у фінансово-кредитних установах: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 1999. – 261 с.
Для подготовки данной работы были использованы материалы с сайта http://www.monax.ru/
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
