42504 (662101), страница 2
Текст из файла (страница 2)
◊ Запишіть подані слова разом, окремо та через дефіс і поясніть їх правопис. Визначте структурні різновиди часток. Перевірте себе за поданою нижче довідкою.
Наче/б/то, не/мов/би/то, стій/но, дех/то, дарма/що, вийди/ж, не/аби/хто, будь/чий, аби/який, аби/куди, десь/то, вийшла/б, авже/ж, ніби/то, навряд/чи, мов/би/то, як/от, прийшов/таки, таки/знайшов, Аби/куди, тільки/б, тому/то, наче/б/то, будь/як, що/ночі, а/ні/коли, хоч/би, тоді/то, як/от, ось/де, а/то/ж, ні/до/чого, з/ким/небудь, а/все/ж/таки, де/в/чому, а/ні/як, а/вже/ж, скажи/но, що/ж/до, таки/зрозумів, все/таки, що/до, хтозна/з/ким, як/най/серйозніше.
За будовою частки поділяються на прості і складені. Простими називаються ті, що складаються з одного слова. До них належать усі первинні частки, а також більшість однослівних вторинних часток: ще, же, би, навряд, мов, лише, тільки, навіть, ось, саме та ін.: Тільки музика хай виграє, Бо душа у мене є (Гал.).
Складені частки складаються з кількох слів. Найчастіше вони включають просту частку, що підсилюється або іншою простою часткою, або сполучником, або прийменником: трохи не, навряд чи, ще й, хай би, еге ж, тільки і, що за, невже ж, лиш би та ін.: Та хоча б вижив... Славний він хлопець (Гонч.).
◊ Перепишіть речення. Знайдіть частки, що походять від інших частин мови. Які стилістичні відтінки вони вносять у висловлювання? Перевірте себе за довідкою, що подана нижче. Заповніть таблицю «Групи часток за значенням», записавши у відповідні колонки частки.
1. В тридев'ятому царстві, в одному государстві жив собі селянин (Нар.тв.). 2. Один Тимко згадав про старого і розшукав його межи підводами (Тют.). 3. А рак усе лізе та лізе... 4. – Оце, – каже, – як я міцно спав! (Нар.тв.). 5. – Хто властиво позволив собі змістифікувати вас таким нечуваним способом? (Фр.). 6. Хоч був тато грізний, а просто дуже нас жалував (Вовч.). 7. Коли геть за північ почувся гомін (Мирн.). 8. Хоч би на мить, і то вже варто труду! (Л.Укр.). 9. Отут і кажи, що не напущено на чоловіка (Тют.). 10. Коли б мені отих дітей Найти де-небудь (Шевч.). 10. А що воно видать, що чувати у білому світі? (Г. Тютюнник). 11. Посіяно, заволочено – хай собі росте (Ю. Збанацький). 12. Жили собі дід та баба (з казки). 13. Ото й не думай. Сватай собі Галю (Л.Костенко). 14. Де вже мені те пожалування? (С. Скляренко). 15. Вчилася вона так собі і завжди клянчила, щоб їй підказували (O. Гончар). 16. Хто його розбере тепер, куди ми посуваємось (Л. Українка). 17. А Бог мовчав, бо іншого любив (Д. Павличко). 18. І це ще сто років тому таке діялося? (Д. Гуменна). 19. Повісті він друкувати не хотів, а коли вже й погодився, то тільки з умовою, що я змалюю Данила Галицького добрим мужицьким королем. (Р.Іваничук). 20. Хати не було. Була сама піч з високим комином (O. Довженко). 21. І врожай цього літа негустий удався, тепер осінь мала й те згноїти... (П. Мирний). 22. Чи в Києві, чи в Полтаві, чи в самій столиці ходив чумак з мазницею помежи крамниці (C. Руданський). 23. Саме напровесні Настя злягла (M. Коцюбинський).
Довідка
За походженням частки поділяються на первинні (непохідні) і вторинні (похідні). До первинних часток належать ті, які в сучасній українській мові не виявляють ні словотвірних зв’язків, ні формальних співвідношень з іншими частинами мови. Наприклад: не, ні, же, ж, бо, но, ну, он та деякі інші: Он глянь, – у тім раї, що ти покидаєш, Латану свитину з каліки знімають (Шевч.).
Більшість у мові становлять вторинні (похідні) частки, тобто ті, що перейшли від інших частин мови: відприслівникового походження: прямо, рівно, точно, просто, приблизно, вже, куди, там, тут. (Наприклад: Я нічого не думав, а просто милувався краєвидом (Коц.));
відзайменникового походження: воно, це, собі, тобі (Наприклад: Жив собі багатий пан (Нар.тв.));
віддієслівного походження: знай, дай, давай, мовляв, бач, було (Наприклад: Люди знай їздили по шляху (Мирн.));
частки, співвідносні із сполучниками: та, і, й, а, бо (Наприклад: Чогось уже і ти став непривітний (Л.Укр.) та вигуками: о, ой, ну, геть, наприклад: Сонце вже геть було нахилилося до Заходу (Фр.)).
◊ Поясніть різницю у написанні. Визначте частини мови.
Авжеж - а вже ж, щоб – що б, якже – як же, тож – то ж, так-от – так от, нінащо – ні на що, абиде – аби де, чимало – чи мало, теж – те ж, хтозна – хто зна.
◊ Ви приїхали на Сорочинську ярмарку. Напишіть твір-мініатюру, використавши слова давай, саме, рівно, як, це, щоб в одному з речень слово виступало повнозначною частиною мови, а в другому – часткою, а також з уживанням часток і (й), мов (немов), наче (неначе), як, що та однозвучних з ними сполучників.
◊ Доберіть до українських прислів’їв російські відповідники, З’ясуйте відмінне і спільне в них, поясніть значення кожного з них.
Який ефект створюють заперечні частки: заперечення, інтенсивного ствердження, нанизування? Як це створює емоційну напругу, конденсує динаміку викладу?
Учені доводять, що частка не є найбільш уживаною у нашому мовленні. На вашу думку, яка причина такого явища?
Поясність правопис частки не.
Буряк не/ дурак: на дорозi не/ росте, а все в огородi. Як твоє не/ мелеться, то не/ бiгай з кошиком. Прийшли не/проханi, пiдемо не/коханi. Дорогi гостi та в середу трапилися. Не/ з одного колодязя воду пив. Журба сорочки не/ дасть – не/ потурай журбi – вона тебе ножем пiд серце, а ти їй пiд нiс перцю. Не/ кажи те, що знаєш, а завжди знай те, що кажеш. Лежить собака на сiнi – i сам не/ буде їсти, i другому не/ дасть. Язик, язиче, в менi сидиш, а менi добра не/ зичиш.
(Вода и камень точит. Язык мой- враг мой. Худой мир лучше доброй ссоры. Собака на сене. Слово – серебро – молчание – золото. Слезами горю не поможешь. Сапожник без сапог ходит. Прошел огонь и медные трубы. Незваный гость – хуже татарина. Жди у моря погоды. Есть квас, да не про ваc. Губа не дура, язык не лопатка – знает, что горько, что сладко. Вынь да полож.)
◊ Прокоментуйте таблицю. Перевірте правильність тлумачення і прикладів за «Українським правописом». Додайте прикладів, які уточнюють правила написання заперечних часток.
Таблиця
Правопис заперечних часток
| Не | |
| Разом | Окремо |
| 1. Із словами, що без не не вживаються: немовля, невід. 2. З іменниками, прикметниками, прислівниками тоді, коли утворюється новее слово, яке можна замінити синонімом без не: недовір'я – підозрілість. 3. У префіксі недо- (позначає неповну ознаку обо дію): недоконаний. 4. Із дієприкметником без залежних від нього слів: Бурею вривалися у незруйновані чисті міста. | 1. Із числівниками, займениками, службовими словами: не три, не такий. 2. Із дієсловами: не хотів, не виконано. 3. З іменниками, прикметниками, прислівниками при протиставленні: Вона мені не ворог, а подруга. 4. З імениками, прикметниками, прислівниками, ящо в реченні є заперечення: Чи не близько він підійшов? |
| НІ | |
| 1. У заперечних займенниках, якщо після ні немає прийменника: ніхто, ніщо, нічий. 2. У заперечних прислівниках: ніде, нітрохи. 3. У словах, які без ні не вживаються: нівечити. | 1. Якщо ні заперечує наявністьдії, ознаки предмета: ні місто, ні село. 2. У займениковмх сполученнях, якщо після ні є займенники з прийменником: ні на чому, ні до кого. |
До поданих дієприкметників додайте частку не і побудуйте з ними речення так, щоб в одних випадках частка не з дієприкметником писалася разом, а в інших – окремо.
Помитий, розташований, обдуманий, реалізований, підписаний, пробитий, ржавіючий, рекомендований, забезпечений.
Напишіть частку не разом або окремо зі словами і поясніть написання.
(Не) мічний; (не) слава; (не) боязкий, а хоробрий; (не) абиякий; (не) зважаючи; (не) зчутися; (не) досушити; (не) мовби; (не) ясний, а темний; (не) билиця; (не) добрий; (не) наче; (не) ук; (не) досягати; (не) зайнятий справами; (не) до речі; (не) зустрічати; (не) з руки; (не) навидячи; (не) абищо; (не) года; (не) з’ясоване досі питання; (не) довіра; (не) рішуче; (не) поспішаючи; (не) злий; (не) щадний; (не) інакше.
◊ Прочитайте текст. Визначіть його основну думку. Чи погоджуєтесь ви з автором? Доведіть свою думку.
З’ясуйте, яку роль у тексті відіграють частки, до якого розряду вони належать. Як частки створюють естетику неповторності? Як автор доводить, що світ, час, в якому протікає буття, - неповторні?
Поясніть правопис часток. Виконайте морфологічний розбір трьох часток на вибір.
Мабуть, ще людство
дуже молоде.
Бо скільки б ми
не загинали пальці, -
XX вік! - ай досі де-не-де
трапляються іще неандертальці.
Подивишся: і що воно таке?
Не допоможе й двоопукла лінза.
Здається ж, люди,
все у них людське,
але душа ще з дерева не злізла (Л.Костенко).
Радимо прочитати
Книга «Поезія Ліни Костенко в часах перехідних і вічних».-Харків: Прапор, 2006.
З рецензії на книгу:
Безперечно, книжка є прекрасним посібником для вивчення поезії Ліни Костенко сьогодні, в суспільстві поламаних кодів, коли літературу можна клепати на комп’ютері і видавати масово і для маси. Що ж, маємо добу девальвації Слова як коду правди, літератури — як мистецтва слова, поета — як медіума історії. Автори статей, розміщених у цьому виданні, спрямували літературознавчі проекції та інтерпретації в майбутнє, здійснивши завдяки своєму аналітичному інструментарію нове прочитання поезії, витворивши інтелектуальний простір українського коду від шістдесятництва до сьогодення через Слово Ліни Костенко (Дмитро ДРОЗДОВСЬКИЙ, студент Національного університету «Києво-Могилянська академія»).
Схема морфологічного аналізу частки:
1. Аналізоване слово.
2. Група за місцем і роллю в мовних одиницях (фразова, словотворча, формотворча).
3. Група за походженням: первинна (непохідна), вторинна (похідна).
4. Група за морфологічним складом (проста, складена).
5. Правопис.
Перекладіть подані нижче частки українською мовою і складіть з ними речення. Порівняйте правопис часток в обох мовах. Скористайтеся порадами відомого письменника Б.Антоненка-Давидовича.
Ведь, даже, ли, -либо, кой-, -ка, только, вовсе не, разве, неужели, не то…не то.
Часто трапляється помилка навіть у сучасних художніх творах типу: «Не то справді хотів спати, не то тільки вдавав, що хоче». Такого вислову нема в українській мові — його механічно перенесено з російської, де цілком природно звучить фраза: «Не то действительно хотел спать, не то делал вид, что хочется». По-українському відповідником до російського вислову не то — не то буде чи то — чи, наприклад: «Чи то так сонечко сіяло, чи так мені чого було! Мені так любо, любо стало» (Т. Шевченко); «Одна з таких чи то каменюк, чи то маленьких скель стирчала тільки за метр від берега» (Ю.Шовкопляс).
Частка ж (або, якщо попереднє слово кінчається на приголосну, же) в одних випадках відповідає російській частці же, як ось, приміром, у приказці: «За моє жито мене ж і бито», в інших — ні. Скажім, у фразі «Та ти ж сам бачив» частка ж більше відповідає російському слову ведь: «Да ведь ты сам видел». Бувають випадки, коли в українській фразі краще поставити сполучник а, хоч у відповідній російській фразі стоїть частка же: «Братья работали, я же сидел» — «Брати працювали, а я сидів».
Частка ж (же) часто надає фразі підсильного пояснювального (або виправдувального) характеру: «Я ж не хотів цього»; «Я ж не думав, що так воно обернеться», — хоч ліпше «Та я не хотів…»; «Та я не думав…».
Інколи російській частці же відповідає українське бо: «Та йди-бо сюди!»; «Та годі-бо тобі!», — або частка но: «Сядь-но та розкажи».
Рефлексія і самоперевірка
Поясніть, чому частка належить до службових слів?
Яка роль часток у мові?
Які частки називаються формотворчими, а які – словотворчими? Проілюструйте прикладами.
Від яких частин мови утворюються похідні частки?
Чи завжди частка ні має заперечне значення?
У поданому реченні знайдіть частки і дайте їм характеристику: «Творець — це, власне, той, хто здатен у вимірі теперішнього почути голос часу, який настане, і кристалізувати його в «непередбаченому слові» (О.Пахльовська).
Тема для розмови.
Професор Національного університету «Києво-Могилянська академія» Володимир Моренець запровадив назву «Культура какби». Учений наголошує на глибокому протистоянні між філософією какби, яка увірвалася у вир життя в XX столітті, і справжньою творчістю, великим талантом, вічним мистецтвом. Саме це маленьке слівце є наслідком викривлення історичного дзеркала.















