41342 (661596), страница 2
Текст из файла (страница 2)
• Environment — визначає системні змінні оточення.
• FileRenameOperation — визначає які файли будуть перейменовані на етапі завантаження. Часто застосовується програма установки, у випадку якщо потрібно «змінити» якийсь з компонентів, що використовувався .
• Subsystems — визначає «підсистеми», встановлені в Windows NT, наприклад, Posix чи OS/2.
Розглянемо основну гілку реєстру, що описує усі драйвера пристроїв, драйвера файлових систем і системні служби Windows NT. Кожен розділ визначає чи службу драйвер і його (її) ім'я. HKEY_LOCAL_MACHINE\System\CurrentControlSet\Services\
Даний параметр визначає тип служби (драйвера).
Параметр: Турі Тип даних: REG_DWORD
Можливі значення: 0x1—драйвер ядра;
0x2 — драйвер файлової системи;
0x4 — пристрою (у цьому випадку підгілки містять опис елементів апаратури);
0x10 — служба (неподільні процеси);
0x20 — служба (подільні процеси).
Даний параметр визначає, на якому етапі буде запускатися дана служба (драйвер). Параметр: Start
Тип даних: REG_DWORD
Можливі значення: 0x0 — на етапі завантаження ядра (boot);
0x1—на етапі ініціалізації ядра (start);
0x2 — автоматично, на етапі старту Win32 підсистеми (automatic);
0x3 — може бути завантажена при запиті чи користувача іншої служби (manual);
0x4 — завантаження заборонене (disabled).
Даний параметр визначає реакцію системи, якщо драйвер чи служба, почала завантажуватися, не змогли цього зробити чи неправильно иніціалізувались.
Параметр: ErrorControl Тип даних: REG_DWORD
Можливі значення:
0 х 1 — нормальний режим: помилка ігнорується і продовжується завантаження;
0x2 — небезпечний режим: якщо відбулася помилка і система завантажиться в
нормальному режимі, то процес завантаження припиняється, і ви
полняется перезавантаження в режимі LastKnownGood. Якщо помилка виникла в режимі завантаження LastKnownGood, то помилка ігнорується
і продовжується процес завантаження;
0x3 — критичний режим: якщо відбулася помилка і система завантажується в нормальному режимі, то процес завантаження припиняєся, і виконується перезавантаження в режимі LastKnownGood. Якщо помилка відбулася в режимі завантаження LastKnownGood, то процес завантаження припиняється, і видається повідомлення про помилку.
Даний параметр визначає групу, в яку входить конкретний драйвер (служба).
Параметр: Group Тип даних: REG_SZ
Даний параметр визначає послідовність завантаження в середині групи.
Параметр: Tag Тип даних: REG_DWORD,
Даний параметр визначає програму, що відіграє роль чи служби драйвера.
Параметр: ImagePath
Тип даних: REG_SZ
Даний параметр визначає ім'я об'єкта завантаження. Якщо це служба, то ObjeclName визначає ім'я користувача.
Утилити операційної системи
Системні утиліти надають набір загальних послуг для плавних підсистем операційної системи і практично коли не використовуються останнім користувачем. Часто утиліти наділяються спеціальними привілеями, щоб збільшити їх ефективність і продуктивність. Звичайно, існує компроміс між виконанням добре визначених модулів утиліт і безпекою і цілісністю системи.
Цей розділ здивує вас трохи еклектичним підходом. Порозумівається це тим, що утиліти, здається, ніколи не складають інтегровану підсистему. Проектувальник звичайно «запихає» їх туди, куди вони більше всього підходять. В дійсності те, що є утилітою в одній операційної системі, може так само бути і в іншій. З іншого боку, хоча модулі утиліт не зібрані в одному місці, вони все-таки служать інтегруючим чи єднальним агентом операційної системи, оскільки всі інші модулі виявляються залежними від них.
Концепція утиліт
Вступ роздягнув стосувалося того, що ми вважаємо природою системних утиліт. Корисно прояснити цей підхід, у співвідношенні його з іншими поняттями, збереженими від систем другого і третього поколінь. Класично утиліта була системно-незалежною програмою, що завантажується користувачем для виконання специфічних функцій, Наприклад, у багатьох системах для міні-ЄВМ діагностичні програми усе ще розглядаються як системно-незалежні утиліти. Чому? Тому, що вони виконують функцію, що користувач звичайно воліє не робити сам. В міру розвитку операційної системи утиліти ставали тією «усякою всячиною», що виробник надавав безкоштовно разом з обчислювальною системою. Надзвичайно популярною була утиліта сортування/ злиття— окрема програма, запускається окремо користувачем для спеціально підготовленого файлу. Настільки ж популярною була програма, називана текстовим редактором, що давала користувачу можливість вводити і змінювати вихідні тексти програмних модулів. В інших варіантах уключалися такі речі, як засобу розробки програм, засоби керування файлами і «купа» інших додаткових модулів, що розширювали можливості «голої» операційної системи.
У загальному утилітою вважалася будь-яка загальцільова програма, що виконує розповсюджені функцій. Визначальні слова — «загальцільова» і «розповсюджені». Недалекий проектувальник системи часто інтерпретував слово «утиліти» як «те, що раніш не спало на думку». Не було нічого чаруючого чи зухвалого інтересу у проектуванні і написань утиліт; насправді вони часто розглядалися як стомлююча рутинна робота, що відволікає від задачі побудови складних і «тонких» програм, що складають ядро ОС.
Наша точка зору на утиліти відрізняється від класичної. Для нас утиліти —це єднальний компонент, «клей», що з'єднує базисні підсистеми операційної системи в єдине ціле. Такі засоби, як текстовий редактор і сортування, — це усього лише програми, часто неважливо ким доставлені: чи користувачем виробником, тому що вони виповнюються однаково. Тоді, який же наш підхід до концепції утиліт? І, що більш важливо, які базові утиліти повинні бути включені в ядро будь-якої операційної системи. Цим питанням присвячена даний розділ.
Утиліти : розширення фізичної машини.
Визначальні слова, що ми підкреслювали при визначенні утиліти, були «загальцільова» і «розповсюджена». Задумаємся на хвилину над цими словами: «загальцільова» означає корисність у різних ситуаціях; «розповсюджена» включає характеристики, що часто й усіма використовуються.
Як ці концепції співвідносяться із системою команд ЕОМ? З центральним процесором? У загальному і цілому система команд
ЦП складається з таких операцій, що вважаються найбільш корисними при обчисленнях. Стандартний набір команд мало розрізняється для різних ЕОМ. Крім цього, більшість виробників ЕОМ додає для своєї архітектури ЕОМ ряд спеціальних команд, що дозволяє швидше виконувати визначені типи обчислень.
Схожим способом реалізації майже кожної операційної системи заснована на точно визначеній підмножині операцій. Можна думати про ці операції як про розширення фізичної архітектури ЕОМ. У загальному дешевше реалізувати ці операцій програмно, чим апаратно, особливо якщо вони потребують для виконання операнди різної чи довжини сильно відрізняються для визначених додатків формату. У будь-якому випадку майже кожен модуль операційної системи залежить від цих розширених команд — особливої групи. Таким чином, модулі нижнього рівня, що служать для багатьох цілей і використовувана багатьма підсистемами, суть утиліти. Вони в дійсності є розширеннями фізичної архітектури ЕОМ, щоб зробити її більш придатною для реалізації операційної системи.
Що мається на увазі під утилітами? Перше, вони, за винятком рідких випадків, недоступні користувальницьким програмам, а використовуються винятково операційною системою. Друге, оскільки вони використовуються практично будь-який підсистемою, вони повинні мати єдиний інтерфейс і надавати стандартне обслуговування. Точний результат конкретної реалізації утиліти залежить від (принаймні одного з) її аргументів. Третє, дія утиліти повинна бути точно визначено, хоча і не в такому строгому змісті, як функція апаратури. Як бажано, так і необхідно мало-мало гнучкості, якщо ми переходимо на наступний послу чистої електроніки рівень. Останнє, утиліти повинні виконувати свої функцій ефективно, тому що вони дуже часто викликаються модулями операційної системи.
Огляд утиліт. Існує загальний набір утиліт, що об-роззують підставу операційної системи. Ми розглянемо ряд з них у розділах, що залишилися, глави. В додаток до цього є утиліти, призначені для специфічних цілей операційної системи. Часте визначення того, що вважати утилітою, залежить більше від примхи проектувальника, чим від формальних правил проектування операційної системи. Тому нижче описуються можливі погляди на те, що повинно, а що не повинно бути включене в набір утиліт.
Загальне, якщо не сама істотне, властивість більшості операційних систем — механізм обслуговування годин і календаря. Цей засіб дозволяє системі розрізняти послідовність подій і відзначати перебіг часу, хоча б для«історичної» точності, якщо немає інших причин. Реалізації можуть бути різними, хоча в більшості систем вони залежать від лічильників реального часу, заснованих на коливаннях кристала кварцу. Неможливо реалізувати операційну систему реального часу без відповідного таймера.
Рудиментарний засіб, що залишився від операційних систем ранніх поколінь, —це можливість одержання дампа пам'яті. У ранніх системах, коли програма «вилітала», користувачу залишалося тільки вивести дамп пам'яті і потім ретельно його досліджувати вже без ЕОМ. Дамп — це просто раса-печатка вмісту кожної комірки пам'яті під час «вилета» програми. Роздруківка містила як програми операційної системи, так і користувальницькі програми, тому що не було прийнятного способу для їхнього поділу. У роздруківку включалося для аналізу також і вміст регістрів центрального процесора. У багатьох випадках користувач одержував дамп при аварійному завершень програми поза залежністю від того, чи був він йому потрібний чи немає. Деякі користувачі, особливо віддані пакетному режиму роботи, безмежно вірять у дампи пам'яті, тому що це було єдиним засобом налагодження програм.
Структура даних, відома кожному програмісту, — це рядок символів. Досить дивно, що розроблювачі ЕОМ не спроектували апаратури для їхньої обробки на командному рівні; звичайне надання засобів обробки рядків залишається операційній системі. Важливі два аспекти обробки рядків: перетворення із символьного виду у внутрішнє представлення і редагування і форматування символьного рядка.
Помилки можуть случитися в будь-який час, у будь-якім місці й у будь-якій програмі, і операційна система не є виключенням. Гарні засоби обробки помилок включають тимчасове повідомлення можливої причини разом із усієї дохідливою, додатковою інформацією, для того щоб допомогти користувачу «поставити діагноз» проблеми, що сталася. Інтегрування засобу обробки помилок, підключені до кожного системного модуля, є необхідним засобом сучасних операційних систем.
Прихід мультипрограмних систем привів до виникнення явища чекання в черзі (черговості). Ранні системи не були розраховані на це, тому що вони виконували запити строго послідовним образом. Черги (чи списки, якщо вам так більше подобається) — фундаментальне поняття сучасних операційних систем. За допомогою ефективного управлення чергами потенційно недостатні системні ресурси можуть бити розділені практично оптимальним способом.
Робота [89] визначає концепцію керування доступом до ресурсів, відому як семафор. Ця концепція і її варіанти є основою будь-якої сучасної операційної системи. Семафори можуть використовуватися при проектуванні систем необмеженим образом. Платою за це є збільшення накладних витрат для керування структурами даних, що використовуються при реалізації семафора. Система широко і різноманітно використовує семафори для керування багатьма системними операціями.
Всі описані вище засоби є утилітами. На самому ділі вони складають структурний фундамент, на якому будується операційна система. Давайте порівняємо їх з іншими програмами, що класично вважаються утилітами. На наш погляд, вони, звичайно, є лише удосконаленими користувальницькими програмами. Прикладами їх є редактори текстів, бібліотекарі, засоби відладки і завантажники, що переміщають. Дійсно, усі ці елементи математичного забезпечення загальноцільові і розповсюдження. Однак вони відрізняються деякими характеристиками. По-перше, вони доступні всім користувачам без обмежень. По-друге, при виконанні вони є звичайними програмами, тобто залежать від послуг операційних систем, таких , як забезпечення введення-висновку. І останнє, на їхніх функціях будує свою роботу користувач, а не операційна система. Для виробників зручно поставляти їх, тому що вони використовуються при розробці системного математичного забезпечення, точно так само, як і користувачами.
Пам'ятаючи про ці розходження, у розділах глави, що залишилися, ми розглянемо структуру і реалізацію деяких базових утиліт операційної системи. Вони ні в якому разі не складають якоїсь визначеної безлічі, тому що це залежить від природи операційної системи.
Основні можливості програми
У програмі було використано ряд компонент для безпосередньої роботи з реєстром. Зокрема, було підключено INI файл в якому збережено шляхи до основних гілок , ключів, типів роєстру.
Перший розділ програми “система ” має ряд підгілок ,які обмежують використання функцій некваліфікованими користувачами.
Розлянувши функціїі дисплея ми можемо відключити вкладки опцій дисплея. До них віднесемо те , що з’являється при натисканні “свойства” на робочому столі. На відміну від параметрів і оформлення , фон і заставка не є досить загрозливими для подальшоїі роботи системи. А при зміні параметрів і оформлення користувач має можливість привести систему у неробочий стан. Наприклад, змінивши частоту монітора на вешеможливу ПК увійде у стан зависання.
Наступний розділ включає деякі елементи робочого столу, зокрема мережеве оточення і корзину. Ви можете управляти пунктами контекстного меню корзини: удаляти ,перейменовувати її а також відновляти . Ці пункти є необхідноми леше у тому випадку коли хочете українізувати ОС або зменшити кількість значків на робочому столі. Сам значок “Сетевое окружение” не є великою перешкодою для доступу у мережу, але коли його дизактивувати ви не зможете побачити мережеве оточення в цілому.
Кожна людина, яка знає що таке мережа знає скільки шкоди можна наробити через сітку. І тому було вирішено заборонити сумісний доступ до мережевих пристроїв таких як принтери і файлів безпосередньо.Також можна приховати вікно індентфікації користувача, яке з’являється при спробі мережевого доступу до іншого комп’ютера. Наприклад, коли інший користувач зробив певні свої файли видимими для мережі і обмежив доступ до них паролем то без вікна індентифікації інший користувач може взалі не отримати доступу тієї інформації.
Панель управління – річ цікава. В ній можна змінювати більшість настройок конфігурації системи. Відключивши функцію добавить/удалить користувач позбавляється права видаляти системні продукти кореккно. Безперечно, їх можна видалити за допомогою самовидалення, але коли папка є системною і доступ до неї обмежений , то тоді користувач нічого зробити не може.Console.cpl відповідає за настройки командної строки. Без цієї утиліти ви не зможете редагувати командний рядок, працювати в DOS’і.Devapps.cpl відповідає за пристрої, що підключені до ПК. Без цієї утиліти ви не зможете коректно підключити зовнішні та внутрішні пристрої. Ups.cpl відповідає за джерело безперебійного живлення. Якщо ви працюєте з сервером або з комп’ютером, що обробляє велику кількість інформації раптове вимкнення електроенергії може спричинити збій у ПК і вся інформація буде втрачена. Щоб такого не виникло краще налагодити вищезгадану утиліту і її приховати.
Вкладка принтери відповідає за роботу, вилучення і встановлення принтерів.Функція встановлення принтера відповідає за встановлення цього пристою на операційну систему. У випадку коли принтери вже встановлені на даному комп’ютері вкладку видалити принтер слід забрати.
Пароль, взагалі,- річ тонка. І з ним треба поводитись обережно. При включенні вкладки віддалене управління користувач не може змінювати параметри віддаленого управління. Вкладка “Профили пользователей” визначає чи використовується едина концігурація для всіх користувачів чи кожен має власні настройки. При ввімкненому параметрі “Смена паролей ” користувач не може змінити паролі , тобто ця вкладка є заблокованою.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
