30411-1 (661520)

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла

Клініка, перша медична допомога, організація рятувальних робіт в осередку хімічного ураження.

Завдання на СРС.

Вивчити вміст посібника по даній темі.

Ознайомитися з фізико-хімічною характеристикою і клінічними проявами при ураженнях хлором, аміаком, оксидом вуглецю, сірководнем, ФОР, й ін. видами СДОР, що частіше усього зустрічаються в нашому регіоні, а також особливостями надання першої медичної допомоги ураженим і організацією рятувальних робіт в осередку хімічного ураження (ОХУ).

Бути готовим відповісти на питання (див. список контрольних питань наприкінці теми).

Навчальні питання.

Стисла характеристика хімічно небезпечних об’єктів.

Хіміко-фізичні властивості, клінічні ознаки і перша медична допомога при ураженнях хлором, аміаком, оксидом вуглецю, сірководнем і ін.

Організація рятувальних робіт в осередку хімічного ураження. Заходи особистої безпеки при роботі на території, забрудненої СДОР.

1. Стисла характеристика хімічно небезпечних об’єктів.

В даний час у світі використовуються в промисловості, у сільському господарстві і для побутових цілей мільйони тонн токсичних речовин, у тому числі 500 речовин, що відносяться до групи СДОР — найбільш токсичних для людини. Крім того, щорічно у світі спалюють до 10 млрд. тонн палива (кам’яне вугілля, нафта, газ, сланці), внаслідок чого надходять в атмосферу, грунт, воду рік, а потім і в організм людини більш ніж 100 млн. тонн оксидів азоту, а усього до 700 різноманітних речовин. Внаслідок такого хімічного впливу на зовнішнє середовище створилася винятково несприятлива екологічна ситуація, у т. ч. і в нас у країні.

На території України є більш ніж 1500 промислових підприємств, що виробляють, зберігають і використовують більш 280 тис. тонн різноманітних СДОР. У зонах цих об’єктів мешкають 22 млн. чоловік.

До хімічно небезпечних об’єктів відносяться:

Підприємства хімічної або нафтопереробної промисловості.

Підприємства, оснащені холодильними установками м’ясокомбінати, молокозаводи, рибокомбінати й ін.

Водогінні, фільтрувальні станції, очисні споруди, що використовують хлор.

Залізничні станції з рухомим складом зі СДОР.

Склади і бази з запасами для дезинфекції, дезинсекції, дератизації сховищ із зерном.

Склади і бази з запасами для отрутохімікатів, що використовуються у сільському господарстві.

Вихід СДОР в атмосферу може статися при аваріях авто- та залізничного транспорту, що перевозить у цистернах отруйні речовини, при аваріях на хімічних підприємствах і підприємствах, далеких від хімічної технології — пивзаводах, м’ясокомбінатах, водогінній мережі.

СДОР може виходити в навколишнє середовище в газоподібному стані або рідкому, потім, випаровуючись, перетворюватися на пару або газ.

Клінічний прояв при впливі на організм людини залежить від характеру СДОР і його вражаючих властивостей.

СДОР вибірково уражають різноманітні відділи і системи нашого організму.

Класифікація СДОР різноманітна і залежить від хімічної структури, ступеня токсичності, тривалості дії, клінічних проявів й ін. чинників.

Класифікація СДОР

(по токсичній дії на організм і клінічний прояву)

Речовини переважно задушливої дії:

хлор, фосген, хлорпікрин, трихлористий фосфор, дифосген.

Речовини переважно загальноотруйної дії:

оксид вуглецю, синильна кислота, етилен хлорид.

Речовини, що володіють задушливою та загальноотруйною дією:

сірководень, оксиди азоту, сірчистий ангідрид, акрилонітрил.

Нейротропні отрути, тобто речовини нервово-паралізуючої дії, що порушують функції ЦНС і периферійної нервової системи:

ФОР — зарин, зоман, V-гази, хлорофос і ін. фосфорорганічні інсектициди (ФОІ)

Речовини, що володіють задушливою і нейротропною дією:

аміак.

Метаболічні отрути:

етиленоксид, метилхлорид.

Речовини, що порушують обмін речовин і структуру клітини:

диоксин.

Що ми називаємо осередком хімічного ураження?

Осередок ураження СДОР — це територія, у межах якої сталися масові ураження людей, тварин і сільськогосподарських рослин у результаті впливу СДОР. Осередок ураження СДОР характеризується стійкістю, тобто тривалістю існування осередку зі зберіганням вражаючої дії (якщо більш 1 години зберігається — стійкі, менше 1 години — нестійкі) й ін.

Більш детально про це мова йтиме при вивченні тем № 4, 6.

Для Донбасу найбільш імовірними і небезпечними можуть стати аварії з виходом в атмосферу аміаку, хлору, сірководню, оксиду вуглецю, сірковуглецю тощо.

2. Хіміко-фізичні властивості, клінічні ознаки і перша медична допомога при ураженнях хлором, аміаком, оксидом вуглецю, ФОР, сірководнем тощо.

Хлор — зеленувато-жовтий газ із різким колючим запахом, у 2,5 рази важчий за повітря. Легко накопичується в підвалах, тунелях, підземних переходах, загалом, де можуть ховатися люди.

При виході з ємкостей димить. Добре розчиняється у воді, забруднюючи водойми, усе живе у водоймі гине.

Негорючий, але підтримує горіння багатьох органічних речовин: водню, ацетиленометалів. Водень утворює із хлором суміші, що вибухають на сонячному світлі. Точка кипіння -34,5°С, отже, навіть зимою хлор знаходиться в газоподібному стані. Легко зріджується. За тиску 5-7 атм. перетворюється в рідину. Транспортується в балонах і цистернах. При аварії та розливі рідкий хлор випаровується, створюючи з водяними парами білий туман.

1 кг рідкого хлору утворює 35 л газів. Великі нагромадження хлору можуть бути на фільтрувальних станціях, очисних спорудах, плавальних басейнах тощо.

Поріг сприйняття — 0,003 мг/л (ледь чутний запах хлору);

Вражаюча концентрація — 0,01 мг/л;

Смертельна токсодоза — 0,1-0,2 мг/л;

Смерть може наступити від декількох вдихів протягом однієї хвилини від ураження дихального і серцево-судинного центрів (блискавична форма). При дещо менших концентраціях смерть наступає протягом 20-30 хвилин унаслідок хімічного опіку та набряку легенів і асфіксії.

Клінічні ознаки.

Хлор дуже сильно подразнює слизові оболонки очей і верхніх дихальних шляхів, викликає їхній опік. У постраждалого з’являється сухий кашель, біль за грудиною, порушення координації, задишка, різі в очах, сльозотеча. Через 2-4 години розвивається токсичний набряк легенів — синюшність, ядуха, смерть.

За великих концентрацій (більш 0,2 мг/л) смерть практично миттєва від паралічу дихального і серцевого центрів.

В роки 2-ї світової війни хімічні речовини не застосовувалися, але в хімічних камерах було отруєно 3 млн. чоловік.

Фосген — також як і хлор відносить до групи СДОР задушливої дії, тобто надходить в організм через органи дихання і в остаточному підсумку призводить до порушення дихання, ядухи. Вже при незначних концентраціях відчувається солодкувато-приторний запах прілого сіна (гнилі) і неприємний присмак у роті, подразнення слизових оболонок очей, кашель, утруднення дихання, тиск за грудиною, почуття теплості і тиску в підложечній області, нудота, іноді блювота.

Після закінчення контакту людини з ОР усі зазначені вище симптоми слабшають або зовсім зникають, постраждалий почуває себе цілком задовільно. Наступає період прихованої дії (гаданого добробуту) від декількох хвилин при важкому ступені ураження, до 5-6 годин і навіть 2-3 днів — при легкому ступені ураження. Людина може рухатися, а цього їй ні в якому разі не можна робити. Треба виносити постраждалих тільки на ношах, хоча вони і можуть пересуватися самостійно.

Перша медична допомога.

(при ураженні хлором і фосгеном):

• негайно припинити надходження газу в організм: протигаз із спеціальною коробкою марки “У” або “М” і видалення (винос, вивіз) із зараженої атмосфери;

• звільнити грудну клітину, шию;

• дати кисень, штучне дихання при необхідності;

• слизові оболонки і шкіру промивати 2% розчином соди 15 хв.;

• в очі — краплі альбуциду;

• спокій, зігрівання, вдихання парів нашатирного спирту;

• всередину: кодеїн, сечогінне — лазекс тощо.

Надалі, у лікарні проводиться патогенетична терапія, спрямована на ліквідацію кисневого голодування, усунення запальних змін у легенях, порушень у нервовій системі;

дегазують хлор водою, аміаком (розчин нашатирного спирту), гашеної вапном, гіпосульфітом натрію.

Оксид вуглецю (СО) — належить до групи загальноотруйної дії. Ураження людей часто відбувається при пожежах, ранньому закритті димохідних шляхів у будинках із грубним опаленням та ін. випадках у результаті неповного згоряння продуктів, що містять вуглець. СО, маючи спорідненість до гемоглобіну приблизно в 300 разів вищу, ніж у кисню, витісняє його з неміцної сполуки з гемоглобіном і разом із цим блокує дихальні ферменти, що перешкоджає переносу кисню, його передачі і засвоєнню тканинами. Сполука СО із гемоглобіном називається карбоксигемоглобін. Наростання кількості карбоксигемоглобіну в крові призводить до гіпоксії, а потім аноксії — припинення тканинного дихання, що веде до тяжких уражень та смерті.

Оксид вуглецю не має подразнюючої дії і його неможливо визначити по запаху.

СО — це безбарвний газ, без смаку, іноді з дуже слабким часниковим запахом. Густина за повітрям 0,96. В суміші з киснем вибухає. Майже не поглинається активовані вугіллям, тобто звичайні протигази марні.

Концентрація СО у повітрі:

1,7-2,3 мг/л — небезпечна після годинного впливу;

4,6 мг/л і вище — смерть при експозиції менше, ніж за годину.

Клінічні ознаки.

Тяжкість стана постраждалого залежить від тривалості перебування в задимленій атмосфері і процента інактивації гемоглобіну.

При легкому ступені отруєння (вміст карбоксигемоглобіну в крові
10-15%) виникають шум у вухах, пульсація в скронях, головний біль, запаморочення, м’язова слабість, особливо в ногах, нудота, блювота, часто спостерігається стан ейфорії (сп’яніння), що може призвести до неправильної оцінки навколишнього оточення і невмотивованих вчинків. Якщо постраждалий виходять із зони зараження швидко, основні симптоми зникають досить швидко без яких-небудь наслідків.

При отруєннях середньої тяжкості (30-40% вміст карбоксигемоглобіну в крові) — сильний головний біль, обличчя червоніє, збудження, вимова незв’язна, сплутаність свідомості.

При 40-50% карбоксигемоглобіну — сильний головний біль, утрата свідомості, колапс, тривала кома.

У важких випадках при концентраціях карбоксигемоглобіну 60-70% — утрата свідомості, припинення дихання, смерть.

При вмісті в крові 80% карбоксигемоглобіну — швидка смерть. Шкірні покрови — малинового кольору.

Перша медична допомога:

• припинити подальше надходження газу в організм, видалення (винос, вивіз) із зараженої атмосфери;

• штучне дихання, уведення серцево-судинних засобів — кордіамін;

• спокій, зігрівання, дати кисень;

• при утраті свідомості — понюхати нашатирний спирт.

Успішний результат (у лікарні) дає гіпербарична оксигінація (вміщують у барокамеру).

Надійний захист від оксиду вуглецю — промисловий протигаз марки “СО” або гопкалітовий патрон.

Синильна кислота — також із групи СДОР загальноотруйної дії. Безбарвна рідина з запахом гіркого мигдалю, температура кипіння 25,7°С. Пари синильної кислоти легші за повітря (густина 0,93).

У рідкому стані вона легше води. Смертельна токсодоза в повітрі — 1,5 мг/л; при прийомі усередину смертельна доза — 1 мг/л.

Механізм дії.

Синильна кислота дуже легко всмоктується слизовими дихальних шляхів і шлунково-кишкового тракту. Попавши в організм, вона блокує внутрішньоклітинні залізовмісні ферменти, зокрема цитохромоксидазу, і тим перешкоджає засвоєнню кисню тканинами.

Розвивається клітинна (тканинна) аноксія. При цьому особливо страждає функція ЦНС.

Клінічна картина.

Отруєння розвивається дуже швидко: різка задишка, короткочасне рухове збудження, уражений падає, непритомніє, розвиваються судоми і швидко наступає параліч дихального і судинно-рухового центрів — смерть. Так виявляється блискавична форма.

При уповільненій формі — інтоксикація наростає поступово. Скарги на гіркий смак у роті, загальну розбитість, запаморочення, оніміння слизової оболонки рота.

Пізніше з’являється нудота, шум у вухах, задишка, біль в області серця, утруднення вимови, утрата свідомості, судоми заміняються паралічем — тонус м’язів падає. Артеріальний тиск різко знижується, пульс нитковидний, дихання аритмічне, поверхневе, незабаром зупиняється, а серце може ще скорочуватися протягом декількох хвилин, після чого і воно зупиняється.

Шкірні покрови, слизові — рожевого забарвлення.

Перша допомога.

Припинити надходження отрути в організм (надягання протигаза, винос, виведення із зараженої атмосфери). Введення антидоту — амілнітрату шляхом вдихання парів під маскою протигаза. У умовах стаціонару використовують більш потужні антидоти — внутрівенно хромосмон, тіосульфат натрію, глюкозу.

Ураження ОР нервово-паралізуючої дії.

ФОБ, ФОІ, ФОС — фосфорно-органічні речовини (інсектициди, сполуки). Це велика група нейротропних отрут. Можуть знаходитися в різноманітному агрегатному стані. Майже усі ФОС — рідини (хлорофос — у вигляді кристалічного порошку). Усі добре розчиняються в органічних розчинниках і погано у воді. Більшість ФОІ недовго зберігаються в зовнішньому середовищі (від 1-2 тижнів до 1-3 місяців).

Механізм токсичної дії.

ФОР гнітять функцію ферменту холінестерази, що веде до нагромадження ацетилхоліну в синаптичних щілинах і порушенню передачі нервових імпульсів у нервових вузлах і може закінчитися загибеллю ураженого.

Клінічна картина — залежить від дози отрути, шляхів надходження його в організм.

У легких випадках через 30-60 хв. після вдихання парів ФОС з’являються стискальні болі за грудиною, недостача повітря, погіршення зору (“туман” або “сітка” перед очима), нездатність розрізняти дрібний шрифт, запаморочення, тривога, страх, порушення уваги, пам’яті, безсоння. Шкірні покрови вологі, посмикування окремих груп м’язів, нежить, слинотеча, дихання вчащене, тахікардія помірна, рухове занепокоєння. Звичайно ці симптоми зберігаються протягом доби.

При середньому і важкому ступені отруєння описані вище симптоми наростають швидше і важче. Приєднуються розлади дихання, кровообігу. Сильні болі за грудиною, стискання у грудях, недостача повітря, напади ядухи, кашель із виділенням мокроти, слинотеча, синюшність, пітливість, зіниці різко звужені. Наприкінці наступають судоми, що заміняються паралічами. Смерть від паралічу дихального центру.

Перша медична допомога.

Характеристики

Тип файла документ

Документы такого типа открываются такими программами, как Microsoft Office Word на компьютерах Windows, Apple Pages на компьютерах Mac, Open Office - бесплатная альтернатива на различных платформах, в том числе Linux. Наиболее простым и современным решением будут Google документы, так как открываются онлайн без скачивания прямо в браузере на любой платформе. Существуют российские качественные аналоги, например от Яндекса.

Будьте внимательны на мобильных устройствах, так как там используются упрощённый функционал даже в официальном приложении от Microsoft, поэтому для просмотра скачивайте PDF-версию. А если нужно редактировать файл, то используйте оригинальный файл.

Файлы такого типа обычно разбиты на страницы, а текст может быть форматированным (жирный, курсив, выбор шрифта, таблицы и т.п.), а также в него можно добавлять изображения. Формат идеально подходит для рефератов, докладов и РПЗ курсовых проектов, которые необходимо распечатать. Кстати перед печатью также сохраняйте файл в PDF, так как принтер может начудить со шрифтами.

Список файлов реферата