30094-1 (661516), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Реалізація принципу рівних шансів дл кожного індивіда можлива тільки в умовах конкуренції. Завдяки конкуренції людина може дійсно проявити свій талант, нахил і здібності, для досягнення власного благополуччя. В умовах конкуренції ніхто не має якихось особливих привілей і переваг, всі однакові і мають рівні шанси і можливості. Ворожість до тих, хто зміг досягти більшого, у якого кращі здібності, є досить типовою для характеристики бідності.

Конкуренція як змагання між людьми дає можливість кожному проявити себе завдяки реалізації власних здібностей і професіоналізму. Тільки безпосередня діяльність дозволяє вияснити, хто в даний момент сильніший.

Соціальна справедливість і економічна ефективність

Проблеми справедливотсі і несправедливості в ринковій економіці проявляються також через суперечність між економічною ефективністю і соціальною справедливістю. Гловне питання тут: як зробити ринкові відносини, що формуються ефективними і одночасно справедливими і гідними людини? Адже перерозподіл коштів від добре працюючих робітників до погано працюючих (що здійснюєьться нібито в ім’я досягнення соціальної справедливості і забезпечення всім членам суспільства соціально прийнятого рівня доходів) в дійсності не дає сильного стимулюючого ефекту, гальмує економічний розвиток.

Можна стверджувати, що диференціація доходів (і відповідно матеріальна нерівність) як стимул є в ринковій економіці свого роду соціальною та етичною "платою" за підвищення ефективності виробництва.

Межі диференціації доходів. У перехідному постсоціалістичному суспільстві гостро стає проблема чіткого визначення меж диференціації доходів індивіда. Межі диференціації доходів повинні бути такими, щоб по-перше, стимулювати більш ефективну і кваліфіковану діяльність; по-друге, одночасно створювати у менш забезпечених працівників стимули до збільшення особистих доходів: по-третє, не викликати надмірно різкої соціальної нерівності, а отже й соціального невдоволення в суспільстві.

При будь-який суспільно-економічній системі існують об’єктивні обмежувачі рівня диференціації доходів, тобто допустимі межі нерівності доходів у соціальному, економічному й політичному плані. Необхідність диференціації в доходах, з одного боку, і наявність об’єктивних обмежувачів нерівності, з другого - реально існуюча соціоекономічна дилема в сучасній економіці України.

Найочевиднішими є соціальні обмежувачі диференціації доходів, пов’язані із зниженням початкового рівня задоволення потреб населення, коли бідні люди не можуть задовільнити навіть самі нагальні свої потреби, в той час як заможні живуть у розкоші. Дифереціація доходів неминуче спричиняє гострі проблеми, соціальну та майнову поляризацію людей, що викликає погіршення морально-психологічного клімату в суспільстві, призводить до протистояння соціальних груп.

Реально існують й економічні обмежувачі диференціації доходів, пов’язані із зниженням стимулів до праці у високооплачуваних і частини середньооплачуваних працівників, чисельнисть яких досить значна. У результаті в цих людей зникають перспективи в трудовій та підприємницькій діяльності. У цьому зв’язку уявляється, що навряд чи правильно, знімаючи обмеження з рівня доходів меншої частини суспільства, по суті відмовляючи в праві добре заробляти більшій частині суспільства.

Мають місце й политичні обмежувачі диференціації доходів, пов’язані з можливістю загрострення політичної ситтуації в суспільстві, зростанням радикальних настроїв серед малозабезпечених верств населення.

Особи з мінімальними доходами, реально стикаються з відсутністю життєвих перспектив, стають поживним соціальним середовищем для зростання політичного екстремізму і нестабільності в суспільстві.

Визначення меж прийнятої в суспільстві диференціації доходів стає одним із центральних орієнтирів при проведенні державної соціальної політики (політики регулювання доходів).

Суперечливість між ефективністю і справедливістю

Надії домогтися підвищення матеріального добробуту людей і на цій основі забезпечити більшу справедливість у розподілі доходів грунтуються на перспективах динамічного росту і загального підвищення ефективності суспільного виробництва. Успішно пройти важкий перехідний період можна лише створивши необхідні економічні стимули.

Суперечність між соціальною справедливістю та економічною ефективністю гостро ставить проблему банкрутства збиткових підприємств. Немає сумніву, що з точки зору економічної ефективності банкрутство є нормальним явищем. Закриття неефективних підприємств є одним із головних шляхів вирішення проблеми структурної перебудови економіки України. Обмежені можливості бюджету не дозволяють державі взяти на себе всі борги підприємств-банкрутів. Сьогодні замість того, щоб стимулювати дійсно ефективно працюючі підприємства, величезні бюджетні кошти витрачаються на дотації явно неефективним виробництвам.

Проте не можна забувати, що на цих виробництвах працюють люди, для кожного з них закриття рідного підприємства - особиста трагедія, пов’язана з втратою місця роботи і джерела доходів. При розв’язуванні цього складного питання доводиться робити надзвичайно вижливий економічний вибір. Здавлось би, що справедливо й надалі підтримувати застарілі й нерентабельні підприємства. Однак такий вибір породжує цілий "букет" економічних проблем: сильну інфляцію, неякісні товари, неефективне їх виробництво, значне число зайнятих назькоефективною працею робітників, зменшення їх заробітної плати, тошо.

Ще один приклад суперечності між економічною ефективністю і соціальною справедливістю. Ринок спонукає виробників до підвищення ефективності виробництва. Коли фірма (підприємство) стикається із труднощами при збуті своєї продукції, вона вимушена проводити технічне переоснащення і реконструкцію виробництва, щоб покращити позиції на ринку. Проте такі заходи приводять до вивільнення з виробничого процесу багатьох робітників. Закони ринку жорсткі: не провести модернізацію і реконструкцію виробництва - значить стати неконкурентноспроможним і збанкрутувати. А в результаті постраждають як фірма, так і самі робітники.

Суперечність між економічною ефетктивністю та соціальною справедливістю багатоаспектна. Вона є однією з центральних серед соцекономічних проблем нашого перехідного суспільства.

Поліпшення стану справ в економіці, підвищення ефективності виробництва означає на ділі забезпечення більшої рівності, більшої безпеки і вищого рівня життя для всіх членів суспільства.

Висновки

У найширшому (самому загальному) розумінні справедливість означає наявність необхідних умов для нормального цивілізованого розвитку економіки, забезпечення її демократичного характеру, реалізація прав і свобод люлини.

Економічна діяльність людини, її результати, їх спільна оцінка на ринку - ось основа соціальної справедливості. Хто ефетивніше працює і діє на ринку, той відповідно і більше отримує доходів.

Соцаільна справедливість відображає спрайняття встановленого і діючого в економіці ладу, як прийнятого, що вірно відбиває інтереси людини, колективів, соціальних груп і всієї нації.

Як правило, видільють три рівні розуміння сутності рівності: "рівність перед Богом", "рівність можливостей (шансів)", і "рівність результатів". Ідея рівності можливостей, як і ідея рівності перед Богом не суперечить принципові свободи. Навпаки, ідея рівності результатів несумісна з свободою.

У ринковій економіці виникають нові критерії соціальної справедливості, скасуванні привілеїв, що мали місце лише в командній економіці, утвердження принципів ринкового розподілу доходів і багатств, реалізація економічної свободи громадян.

Реалізація принципу соціальної справедливості в ринкових умовах передбачає диференціацію доходів різних працівників, без чого неможливо достатньо сильні стимули до економічної діяльності.

Існують об’єктивні обмежувачі рівня диференціації доходів, тобто допустимі межі нерівності доходів в соціальному, економічному і політичному планах. Необхідність диференціації доходів, з одного боку, і наявність об’єктивних обмежувачів нерівності з другого, реально існуюча соціоекономічна дилема в сучасній економіці України.

Проблема справедливості та несправедливості в ринкоівй економіці проявляється також через суперечність між економічною ефективністю і соціальною справедливістю.

Надії домогтися підвищення матеріального добробуту людей і на цій основі забезпечити більшу справедливість при розподілі доходів грунтуються на перспективах динамічного економічного росту загального підвищення ефективності суспільного виробництва. Досягнути того рівня життя, який існував раніше і перевершити його можна шляхом ефективного економічного розвитку і розширення національного виробництва.

Характеристики

Список файлов реферата