37259 (659762), страница 6
Текст из файла (страница 6)
Становлення постсоціалістичних держав. Сучасні постсоціалістичні держави стали наслідком різних форм відходу від тоталітарного соціалізму. Більшість із них стали продуктом демократичної антитоталітарної революції, котра загалом (за винятком Румунії) відзначалася мирним характером.
Не змінюючи своєї державної ідентичності, провели постсоціалістичні перетворення такі країни як Албанія, Болгарія, Румунія, Польща, Угорщина, Монголія. Разом із тим особливістю постсоціалістичних держав виступає той факт, що переважна більшість із них виникли внаслідок реорганізації державно-правового простору на євразійському континенті, суть якої полягає в припиненні існування трьох колишніх соціалістичних федерацій та основi нових незалежних держав. СРСР припинив функціонування в 1991 р. і на його колишній території було створено 15 нових держав. Із них лише три — Литва, Латвія та Естонія — можуть вважатися такими, що "вийшли" зі складу федерації, інші 12 утворилися внаслідок фактичного розпаду СРСР. І січня 1993 р. припинила своє існування чехословацька федерація, на території якої конституювалися незалежні Чехія і Словаччина. В 1991 р. розпалася Югославія, а на її колишній території були створені такі держави як Хорватія, Македонія, Словенія, Союзна Республіка Югославія (в 1992 р. об'єднала в федерацію Сербію та Чорногорію), а в 1995 р. — також Боснія та Герцеговина. Отже, за період до 1991 р. із ЗО постсоціалістичних країн 22 з них мали статус суб'єкта однієї з соціалістичних квазіфедерацій. Тому можна однозначно стверджувати, що саме постсоціалістична модернізація призвела до інтенсивних державотворчих процесів. Констатуємо також і такий важливий висновок, що жодна з постсоціалістичних держав не постала внаслідок військової поразки переднього режиму [9,c.83].
Сутність постсоціалістичної держави. Сутність будь-якої держави проявляється в характері здійснюваних нею функцій щодо суспільства'. Деякі відомі вчені (наприклад, професор П. М. Рабінович) розглядають соціальну сутність держави в її здатності забезпечувати — у процесі свого функціонування і розвитку — задоволення основних потреб усього суспільства, а також створювати умови для можливого, за наявних конкретно-історичних обставин, задоволення потреб та інтересів окремих груп індивідів та їхніх спільнот.
Висновки
У літературі все більшої ваги набуває думка про те, що існування сучасного західного суспільства і його держави закономірне, що при досягненні найвищого рівня індустріального розвитку внаслідок еволюційного шляху з'являється нова соціальна система, яка існувала поряд із соціалістичними державами.
Після капіталізму і його державних форм настає інша фаза розвитку, яка отримала назву постіндустріального суспільства, в якому буржуазна держава сприяє трансформації капіталізму у змішану економіку; така держава однаково піклується про всі верстви населення, а націоналізований сектор економіки, його регулювання і програмування, державна система соціального захисту свідчитиме про конвергенцію двох соціальне протилежних систем.
Констатуючи той факт, що сучасна буржуазна держава є складним політичним організмом, що враховує реалії сучасного розвитку, які згладжують протиріччя між різними соціальними групами і прошарками (класами) суспільства (державне регулювання економіки, встановлення мінімального рівня заробітної плати, проведення соціальних програм, здійснення пенсійного забезпечення), слід підкреслити, що все це здійснюється в інтересах тих, хто має політичну владу, численного прошарку власників, в інтересах приватних підприємців.
Називаючи три основних типи експлуататорських держав (рабовласницька, феодальна, буржуазна), К. Маркс, Ф. Енгельс, В. Ленін вказували і на такий історичний тип, як соціалістична держава, яка у найближчій історичній перспективі повинна була перерости у комуністичне самоврядування.
Слід відзначити, що класово-формаційний підхід до типології держав був єдиним у нашій науковій та навчальній літературі до останнього часу, поки широкий загал нашої громадськості не ознайомився зі світовою політико-правовою думкою щодо інших критеріїв типології держав.
Як ми вже згадували, одним із поширених критеріїв типової класифікації держав є поняття «цивілізація». В основу типології держав кладуть рівень цивілізації, досягнутий тими чи іншими народами.
Який же з двох підході в до типології держав можна прийняти? Кожен із них має свої переваги, недоліки і право на існування.
Історично закономірним є виникнення і функціонування формаційного підходу в середині XIX - на початку XX ст. І сьогодні не можна цілком відкидати класифікацію держав на історичні типи (рабовласницька, феодальна, буржуазна), але важливо враховувати, що критерій такого поділу обмежений певними рисами — базисними, класово-економічними: поза увагою залишається багато історичних явищ, які складають глибинну сутність суспільства та його політичної організації.
На нашу думку, найбільш привабливий вигляд має цивілізаційний підхід особливо до типології сучасних держав.
Список використаних джерел
1. Конституція України від 28 червня 1996 // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N ЗО, ст. 141 // Із змінами, внесеними згідно із Законом N 2222-IV ( 2222-1V. від 08.12.2004, // ВВР, 2005, N 2, ст.44
2. Кодекс Законів про Працю України від 10.12.1971 // ВВР, 1971, додаток до № 50 // Із змінами, внесеними згідно із Законом станом на 20.12.2005// ВВР, 2005, №16
3. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004// ВВР, 2004, № 40-42// Із змінами, внесеними згідно із Законом станом на 8.09.2005// ВВР, 2005,№52
4. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 //ВВР), 2003, NN 40-44, ст.356 // Із змінами, внесеними згідно із Законами станом на 1.05.06 N 3348-ІУ ( 3348-15)
5. Алексеев С.С. Проблеми теории государства и права.- М, 1979.-412с.
6. Венгеров А.Б. Теория государства и права. В 2-х ч. - М., 1996.
7. Вопленко Н.Н. Социалистическая законность и применение права.-Саратов, 1983.- 184 с.
8. Воронов І.О. Правова держава як предмет політологічного аналізу. -К.,2000.
9. Загальна теорія держави і права / За ред. В.В. Копейчикова. - К., 2000.
10. Загальна теорія держави і права.Підруч. за ред. М.В. Цвіка, В.Д, Петришина. — X., 2002. — 432 с.
11. Заєць А.П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду. - К., 2000.
12. Кельман М., Мурашин О. Загальна теорії права (зі схемами, кросвордами, тестами): Підруч. — К., 2002. — 353 с.
13. Кельман М., Мурашин О. Загальна теорія держави і права.Підруч. — К., 2006. — 475 с
14. Кириченко С.О. Громадянське суспільство і правова держава. - К., 1999.
15. Колодій А.М. Принципи права України. - К., 1998.
16. Копейчиков В.В. Загальна теорія держави і права.// Навч.посібник.-К.: Юрінком, 1997.
17. Оборотов Ю.М. Традиции и новации в правовом розвитий. - Оддеса, 2001.
18. Оніщенко Н.М. Правова система і проблеми теорії. - К., 2002.
19. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави.// Київ, 1994.
20. Скакун О. Теорія держави і права: Підруч. длж стуж виш навч.закладів. — 2-е вид. —Х.,2005. — 656 с.
21. Скакун О. Теория государства и права. - X., 2000.
22. Теорія держави і права / Упоряд. М.В. Кравчук. - Тернопіль, 2002.
23. Теорія держави і права: Підруч. / С.П. Лисевков. А.М. Колодій. О.Д. Тихомиров, В.С. Ковальський. — К., 2005. —448с.
Размещено на Allbest.ru
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
