37099 (659724), страница 3
Текст из файла (страница 3)
Закон передбачив підстави для припинення державного фінансування статутної діяльності політичних партій. До них відносяться їх реорганізація, ліквідація, заборона діяльності, анулювання реєстраційного свідоцтва, встановлення судом за поданням Міністерства юстиції фактів, які свідчать про те, що кошти, виділені з Державного бюджету на фінансування статутної діяльності політичної партії, були використані нею на фінансування участі у виборах або на цілі, не пов’язані із здійсненням статутної діяльності.
У другому випадку відшкодування витрат здійснюється тим політичних партіям і виборчим блоком, виборчі списки яких отримали вищевказану підтримку виборів у розмірі фактичного фактично здійснених витрат, але в межах граничної суми витрат виборчого фонду партій (блоку), який не може перевищувати 400 мінімальних розмірів заробітної плати.
У випадку відшкодування витрат політичних партій, спрямованих на політичну агітацію, розпорядником коштів Держбюджету є ЦВК. Вона ж розподіляє кошти між політичними партіями, що входять до складу виборчого блоку, пропорційно до внесків цих партій до виборчого фонду партій.
ЦВК може відмовити у відшкодування витрат політичних партій або виборчого блоку, якщо під час перевірки нею їх фінансового звіту про надходження та використання коштів буде виявлено порушення порядку формування виборчого фонду політичної партії (виборчого блоку політичних партій) або використання коштів на цілі, не пов’язані з передвиборчою агітації. Таке рішення ЦВК може бути оскаржено в суді.
Громадські організації набувають право власності на кошти і майно, отримане від їх засновників, членів та держави, набуте в результаті вступних та членських внесків, пожертвувань громадян, підприємств, установ та організацій, господарської та іншої комерційної діяльності, створених ними госпрозрахункових установ та організацій. Фінансування молодіжних та дитячих громадських організацій, діяльність яких спрямовується на забезпечення соціального становлення та розвиток молодих громадян, відбувається за рахунок держбюджету.
Визначення суб’єктів державного контролю за діяльністю політичних партій має важливе значення в правовому регулюванні їх статусу. Коло державних органів та обсяг повноважень щодо контролю за діяльністю політичних партій визначається місцем в політичній системі і, в свою чергу, зумовлює можливість політичним партіям цивілізовано виконувати статутні завдання, реалізуючи свою громадсько-політичну роль. Такими органами є Міністерство юстиції України, на яке покладено контроль за додержанням політичними партіями Конституції, законів України та їх статуту, а також Центральна й окружні виборчі комісії, які покликані здійснювати контроль за додержанням політичними партіями порядку участі у виборчому процесі. Державний контроль за використанням політичними партіями коштів на фінансування їх статутної діяльності здійснює Рахункова палата та Головне контрольно-ревізійне управління України (далі ГКРУ). Якщо в ході перевірки, яка проводиться ГКРУ у період з 1 лютого по 1 березня року, наступного за роком, в якому було виділено кошти на підтримку статутної діяльності політичної партії, були виявлені факти порушення використання грошей, ГКРУ звертається до суду щодо припинення державного фінансування статутної діяльності політичної партії з повідомленням про це Міністерства юстиції України.
У разі порушення політичними партіями Конституції і Законів України, до них можуть вживатися такі заходи як попередження і заборона. При застосуванні першого – відповідний контролюючий орган видає припис про недопущення протиправних вчинків, якщо керівництво політичної партії публічно оголосило про намір вчинити їх і – припис про усунення допущених правопорушень, якщо вчинені політичною партією дії не тягнуть за собою іншого виду відповідальності. В останньому випадку її керівництво зобов’язано невідкладно усунути порушення законодавства України і у 5-денний термін повідомити відповідний контролюючий орган про вжиті заходи.
Політична партія може бути заборонена за поданням Міністерства юстиції України чи Генерального прокурора України в судовому порядку у випадку порушення вимог щодо її створення і діяльності, встановлених Конституцією України, Законом України „Про політичні партії в Україні”, іншими законами України. Рішення суду щодо заборони діяльності політичної партії тягне за собою припинення її діяльності, розпуск керівних органів та інших структурних підрозділів й утворень, передбачених статутом політичної партії і припинення партійного членства.
Висновки
політичний партія громадянин конституційний
Конституційно-правове регулювання статусу політичних партій і громадських організацій в Україні має декілька характерних рис: по-перше, воно відповідає реаліям суспільного розвитку нашої держави. Всього за роки незалежності виникло понад 140 політичних партій, причому декілька з них у своєму розвитку досягли доволі високого рівня – з програмою, побудованою на основі чітких ідеологічних принципів, структурою, що відповідає партійному статуту, соціальною базою, достатнім кадровим потенціалом, фіксованим членством та ін.; по-друге, воно визначає місце і роль політичних партій в політичній системі України, сприяє їм у пошуку суспільної опори у вигляді соціальної верстви або іншої зацікавленої групи; по-третє, у зв’язку з зростанням ролі політичних партій у політичній системі України, збільшенням їх впливу на розвиток суспільних відносин, значно розширюється його законодавча основа: крім Конституції України і Закону України про політичній партії в Україні, діяльність політичних партій регулюється багатьма іншими законами; по-четверте, воно гарантує політичним партіям передбачену Конституцією і законами України діяльність; по-п’яте, з забороною органам державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовим особам втручатися у внутрішню діяльність політичних партій, виокремлювати у своєму ставленні будь-яку з них, воно сприяє зміцненню самоврядної, громадської основи політичних партій, перетворенню їх в інститут громадянського суспільства та ін.
Список літератури
1. Погорілко В., Федоренко В. Поняття, види і структура конституційних норм // Право України. –2008. –№ 11.
2. Погорілко В., Федоренко В. Джерела конституційного права України: поняття, види і система // Право України. –2009. – № 3.
3. Поваляєва М. Інститути конституційного права України: поняття, ознаки та критерії розмежування // Право України. – 2007.– № 5.
4. Федоренко В.Л. Інститут конституційно-правових відносин в системі конституційного права України // Наук. Вісн. Чернів. університету.: Правознав.– 2005. Вип. 286.
5. Федоренко В. Поняття системи конституційного права України // Право України. – 2009. – № 7.
6. Федоренко В.Л. Теоретичні основи системи конституційного права України // Держава і право, вип.34.–2006.
7. Шаповал В. Суб’єкти конституційного права України: постановка проблем теоретичного визначення // Право України. –2007. –№ 8.
8. Шаповал В. Конституція як форма (джерело) конституційного права України (питання теорії) // Право України. – 2009. – № 6.
Размещено на Allbest.ru
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
