37099 (659724), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

а) членом політичної партії може бути лише громадянин України, який відповідно до Конституції України має право голосу на виборах. Це пояснюється тим, що лише громадяни нашої держави володіють правами, передбаченими ст.ст. 36 і 38 Конституції України;

б) громадянин України може перебувати одночасно лише в одній політичній партії;

в) членство в політичній партії є фіксованим, обов’язковою умовою чого є наявність заяви громадянина України, поданої до статутного органу політичної партії, про бажання стати членом цієї партії; г) форма фіксації членства в політичній партії визначається статутом політичної партії;

д) членами партії не можуть бути: судді, працівники прокуратури, працівники органів внутрішніх справ, співробітники СБУ, військовослужбовці, працівники органів державної податкової служби. На час перебування на зазначених посадах або службі члени політичної партії зупиняють членство у цій партії. Це положення витікає зі змісту ст.15 Конституції України. Цим же пояснюється й заборона діяльності структурних осередків політичних партій в органах виконавчої та судової влади, у виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах і навчальних закладах та інших державних установах й організаціях.

Членами громадських організацій можуть бути громадяни України, які досягли 18-річного віку, а молодіжних, - відповідно до ст. 5 Закону України про молодіжні та дитячі громадські організації ” - особи віком від 14 до 28 років, дитячих – віком від 6 до 18 років. Вступ неповнолітніх віком до 10 років до дитячих громадських організацій здійснюється за письмовою згодою батьків, усиновителів, опікунів чи піклувальників. Особи старшого віку можуть бути членами молодіжних та дитячих громадських організацій за умови, якщо їх кількість не перевищує третину загальної кількості членів організації. Діяльність політичної партії може здійснюватися лише після їх реєстрації. Таким чином встановлюється правовий зв’язок між політичними партіями та органами державної влади, місцевого самоврядування, громадянами, деякими іншими суб’єктами конституційно-правових відносин. Акт реєстрації, з однієї сторони, надає можливість політичним партіям реалізувати передбачені Законом України про політичні партії в Україні права, а, з іншої – зобов’язує встановлені цим Законом органи державної влади здійснювати державний контроль за діяльністю політичних партій. Реєстрації політичної партії, природно, передує її створення. Рішення про це відбувається на установчому з’їзді політичної партії. Воно має бути підкріплене підписами не менше десяти тисяч громадян України, які відповідно до Конституції України мають право голосу на виборах, зібраними не менш як у двох третинах районів і не менше як у двох третинах областей України, міст Києва і Севастополя та не менш як у двох третинах районів Автономної Республіки Крим. Таким чином законодавець за допомогою адміністративних заходів прагне забезпечити умови для всеукраїнського статусу політичних партій.

Створення політичної партії супроводжується затвердженням її статуту та програми, обранням керівних та контрольно-ревізійних органів. Після створення відбувається власне реєстрація політичної партії, яку здійснює Міністерство юстиції України. До заяви про реєстрацію додається програма і статут; протокол установчого з’їзду, підписи громадян України, зібрані на підтримку рішення про створення політичної партії, відомості про склад керівних органів політичної партії, платіжний документ, що посвідчує внесення реєстраційного збору, розмір якого встановлюється Кабінетом Міністрів України, назва та адреса банківської установи, в якій політична партія відкриватиме рахунки. Після перевірки цих матеріалів у тридцяти денний термін приймається рішення про реєстрацію. З цього моменту політична партія набуває статус юридичної особи. Якщо подані матеріали не відповідають Конституції і Законам України, Міністерство юстиції відмовляє у реєстрації політичної партії. А у разі виявлення на протязі 3-х років недостовірних відомостей у документах, наданих політичною партією для реєстрації, реєстраційне свідоцтво може бути анульовано за рішенням суду за поданням реєстраційного органу. Таким чином, законодавець передбачив постійний контроль Міністерства юстиції України за діяльністю політичних партій, особливо на початковому етані їх розвитку.

З дня реєстрації політична партія на протязі шести місяців має створити у більшості областей України, містах Києві і Севастополі, Автономній Республіці Крим передбачені її статутом обласні, міські, районні організації та інші утворення. Вони реєструються відповідними органами юстиції Міністерства юстиції України на протязі десяти днів з дня надходження письмової заяви від них, завіреної керівним органом політичної партії. До заяви додаються копія статуту політичної партії та протокол установчих зборів або конференції, на яких було утворене відповідне структурне утворення політичної партії. Якщо ця умова створення політичної партії не буде виконана, її реєстраційне свідоцтво може бути анульовано згідно з вищевказаною процедурою. Після реєстрації структурні підрозділи політичної партії можуть набувати статус юридичної особи лише у випадку, коли це передбачено її статутом. Міністерство юстиції та його органи у випадку відмови у реєстрації як політичних партій, так і її структурних підрозділів та утворень повинні надати заявникові своє вмотивоване письмове рішення. Воно може бути оскаржене до суду. Причому відмова у реєстрації не може бути перешкодою у повторному зверненні про реєстрацію. Одне з провідних місць в конституційно-правовому регулюванні статусу політичних партій в Україні займає закріплення їх прав. Права політичних партій – це закріплені в Конституції і законах України можливості для здійснення ними відповідних функцій, а по суті – для виконання їх ролі в політичній системі нашої держави. Йдеться про вищезазначене перетворення приватних інтересів громадян, різних соціальних верств у загальний політичний інтерес. Перелік політичних прав, які регулюються в Конституції, Законі України про політичні партії в України та інших нормативно-правових актах зумовлений баченням законодавця місця і ролі політичних партій в політичній системі України. Політичні партії можуть: по-перше, вільно проводити свою діяльність у межах, передбачених Конституцією та законами України; по-друге, брати участь у виборах Верховної Ради України, Президента України, інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у порядку, встановленому відповідними законами України; по-третє, не тільки використовувати державні засоби масової інформації, але й засновувати власні, як передбачено відповідними законами України. Так, з більш ніж 140 політичних партій, що зареєстровані в Україні, більш ніж півсотні – мають свої друковані видання. Але близько двадцяти з них видають їх з періодичністю, яка була заявлена при реєстрації, інші – час від часу. А більшість політичних партій обмежуються виданням інформаційних листків; по-четверте, підтримувати міжнародні зв’язки з політичними партіями і громадськими організаціями інших держав, міжнародними і міжурядовими організаціями, укладати угоди про співробітництво і здійснювати інші заходи, які не суперечать законам і міжнародним угодам України. Але при цьому вони повинні дотримуватися таких умов: політичні партії не можуть укладати угоди, які ставлять їх у підпорядковане або залежне становище стосовно будь-якої іншої іноземної організації чи політичної партії; вони можуть засновувати тільки такі міжнародні спілки, чи вступати до таких спілок, статутами яких передбачено створення лише консультативних або координаційних органів; по-п’яте, з метою розширення можливостей впливу на соціальні верстви, прошарки, групи, якомога більшу частину суспільства, а також – збільшення каналів зворот нього зв’язку, ідейно, організаційно та матеріально підтримувати молодіжні, жіночі та інші об’єднання громадян, надавати допомогу у їх створенні.

У відповідності з конституційним принципом політичної та ідеологічної багатоманітності Закон України про політичні партії в Україні гарантує політичним партіям свободу опозиційної діяльності. Це положення сприяє розвитку політичних партій, їх цивілізованій участі у виборах, більш продуктивному використанню політичними партіями органів державної влади та місцевого самоврядування для реалізації своїх програм, зменшенню можливості приватизації ними як вказаних органів, так і матеріальних ресурсів, формуванню інститутів громадянського суспільства, підконтрольності державної влади та ін.

Законодавець, встановив такі напрямки опозиційної діяльності політичних партій: а) викладати публічно й обстоювати свою позицію з питань державного і суспільного життя;

б) брати участь в обговоренні та оприлюднювати, обґрунтовувати критичну оцінку дій і рішень органів влади, використовуючи для цього державні і недержавні засоби масової інформації в порядку, встановленому законом;

в) вносити до органів державної влади України та місцевого самоврядування пропозиції, які обов’язкові для розгляду відповідними органами в установленому порядку.

Громадські організації, виходячи зі своєї природи, мають право представляти і захищати свої законні інтереси а законні інтереси своїх членів у державних та громадських органах, одержувати від них інформацію, необхідну для реалізації своїх завдань, пропагувати свої цілі та ідеї, виступати учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права, засновувати засоби масової інформації та підприємства, необхідні для виконання статутних цілей та ін.

Український законодавець виходить з того, що політичні партії є неприбутковими організаціями. Тому держава гарантує їм право на кошти та інше майно тільки для здійснення своїх статутних завдань. Для цього вони можуть використовувати як власне, так й орендоване рухоме та нерухоме майно, обладнання, транспорт, інші засоби, набуття яких не забороняється законами України.

Правове регулювання фінансової діяльності політичних партій спрямоване не тільки на сприяння ефективному виконанню ними своєї ролі в політичній системі, але й на оздоровлення політичного життя шляхом припинення можливої корупції, особливо серед партійного керівництва. Законодавець визначив, що вони для здійснення своїх статутних завдань не можуть використовувати кошти від:

1) органів державної влади та місцевого самоврядування, крім випадків, передбачених законом;

2) державних та комунальних підприємств, установ і організацій, а також підприємств і організацій, у майні яких є частки (паї, акції), що є державною чи комунальною власністю, або які належать нерезидентам;

3) іноземних держав та їх громадян, підприємств, установ, організацій; 4) благодійних і релігійних об’єднань та організацій; 5) анонімних осіб або від осіб під псевдонімом; 6) політичних партій, що не входять до виборчого блоку політичних партій.

Інформація про надходження на рахунок політичної партії коштів, заборонених Законом України про політичні партії в Україні, доводиться відповідною банківською установою до відома Міністерства юстиції України. Якщо кошти з джерел, які заборонені законом, надійдуть на рахунок політичної партії, вони мають бути перераховані самою політичною партією до Державного бюджету України або стягнуті в доход держави в судовому порядку.

Для забезпечення рівності політичних партій перед законом, прозорості їх фінансової діяльності, законодавець передбачив державний контроль за коштами і майном політичних партій. Вони зобов’язані щорічно публікувати в загальнодержавному засобі масової інформації фінансовий звіт про доходи і видатки, звіт про обсяг та напрями використання коштів, виділених з Державного бюджету України, на фінансування статутної діяльності політичної партії, а також звіт про майно політичної партії. Повноваження щодо майна, в тому числі коштів, що є власністю політичної партії, здійснюється відповідно до законодавства України в порядку, передбаченому статутом політичної партії.

Спираючись на досвід країн з розвиненою демократією щодо участі держави у фінансуванні політичних партій, українську практику становлення багатопартійності, Верховною Радою України у 2003 році був прийнятий Закон України про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку із запровадженням державного фінансування політичних партій України.

Відповідно до закону з Державного бюджету здійснюється як фінансування статутної діяльності політичних партій, так і відшкодування витрат партій, блоків, пов’язаних з фінансуванням їхньої передвиборної агітації. У першому випадку щорічний обсяг фінансування тих політичних партій або виборчих блоків політичних партій з державного бюджету, виборчі списки яких на останніх чергових виборах народних депутатів України отримали три і більше відсотків виборців, які взяли участь у голосуванні, становить 0,01 розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на 1 січня року, що передує року виділення коштів, помноженого на кількість громадян, включених до списку виборців на останніх чергових виборах народних депутатів України. Розпорядником бюджетних коштів у цьому випадку є Міністерство юстиції України. Воно розподіляє ці кошти пропорційно до кількості голосів виборців, поданих за списки кандидатів у депутати від таких політичних партій та виборчих блоків політичних партій відповідно до інформації про офіційні результати, яка надається міністерству юстиції України ЦВК. Право на фінансування статутної діяльності вказані політичні партії мають з дня набуття повноважень Верховної Ради відповідного скликання до дня набуття повноважень Верховної Радою України нового скликання, якщо відповідні партії не здобули це право повторно. Порядок розподілу коштів між політичними партіями, які входили до складу виборчого блоку політичних партій, визначається з’їздом таких політичних партій у семиденний термін з моменту офіційного оприлюднення результатів виборів. Якщо за якихось причин таке рішення з’їздом політичних партій, які входили до виборчого блоку політичних партій, не було прийнято і про це у триденний термін не було офіційно повідомлено Міністерству юстиції України, воно протягом шістдесяти днів з моменту офіційного оприлюднення результатів виборів народних депутатів України розподіляє кошти між політичними партіями, які входили до складу виборчого блоку, пропорційно до кількості народних депутатів України від кожної політичної партії, що входили до складу блоку. Рішення, дії або бездіяльність міністерства юстиції можуть бути оскаржені в суді уповноваженою особою політичної партії.

Характеристики

Список файлов реферата