35135 (659294), страница 8

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 8)

Доречно нагадати, що, наприклад, частиною другою статтi 5 Закону України „Про вибори депутатiв мiсцевих рад та сiльських, селищних, мiських голiв” прямо заборонено використовувати кошти виборчого фонду на iншi потреби, окрiм виборчої кампанiї [20, 15]. До того ж i Законом „Про вибори народних депутатів України” в редакцiї 1998 року передбачалося, що кошти виборчого фонду можуть використовуватися виключно на потреби агiтацiйної кампанiї (частина дванадцята статтi 37) [28, 105].

Положеннями частини п'ятої статтi 52 Закону партiям (блокам) та кандидатам надано право при виготовленнi матерiалiв агiтацiї застосовувати майно, що їм належить. Вочевидь, законодавець передбачав, що партiї (блоки) та кандидати можуть використовувати певне друкарське чи полiграфiчне обладнання. Застосована ж конструкцiя правової норми не видається вдалою з огляду на те, що грошовi кошти так само є майном, яке належить певному власниковi [8, 131]. Отже, якщо до аналiзу цiєї норми застосувати цивiлiстичний пiдхiд, то використання для виготовлення агiтацiйних матерiалiв майна суб'єктiв виборчого процесу у виглядi грошових коштiв, але не з коштiв виборчого фонду, не може вважатися порушенням. Крiм того, застосування термiна „належить” залишило поза межами правового регулювання питання щодо власника майна через те, що майно може належати певному суб'єктовi, який не є власником цього майна, наприклад, на правi оперативного управлiння. Такi недолiки Закону з точки зору недосконалостi юридичної технiки позначилися на правозастосовчій практиці судiв.

Апеляцiйний суд Донецької областi розглянув справу за скаргою В. на рiшення ОВК № 54, яким до В. застосованi санкцiї за порушення вимог законодавства стосовно порядку ведення агiтацiї, а саме - друкування агiтацiйних матерiалiв з використанням ризографа, власником якого не є В. Судом було встановлено, що заявник скарги є володiльцем ризографа на пiдставi договору оренди, тобто на законних пiдставах. Доводи ОВК про несплату орендної плати не були взятi судом до уваги як такi, що стосуються наявних цивiльноправових вiдносин власника ризографа та В. та не пов'язанi з вiдносинами, якi регулюються виборчим законодавством [1, 199].

Досить актуальним також залишається питання забезпечення прозоростi фiнансових витрат виборчих фондiв кандидатiв та партiй. На жаль, законодавчо не встановлений порядок оприлюднення вiдповiдних вiдомостей, а це, у свою чергу, не сприяє забезпеченню принципу рiвностi кандидатiв [9, 10] . Так, Соснiвський районний суд Черкаської областi вже напередоднi повторних виборiв народних депутатiв розглянув скаргу кандидата О. щодо встановлення факту використання кандидатом В. при фiнансуваннi передвиборної агiтацiї, крiм коштiв свого виборчого фонду, iнших коштiв. Крiм iнших доказiв, кандидат О. посилався на участь кандидата В. у передачах на загальнодержавних телеканалах, якi не стосувалися виборiв, а трансляцiя цих передач супроводжувалася вiдеорядом на пiдтримку кандидата В. на виборах. Кандидат О. також стверджував, що оплату ефiрного часу здiйснено не з виборчого фонду кандидата В. та за явно заниженими тарифами. Зазначимо, що своїм рiшенням суд залишив скаргу без задоволення, посилаючись на ненадання кандидатом О. переконливих доказiв стосовно порушень законодавства з боку В. [1, 206]

Гарантiї дiяльностi суб'єктiв виборчого процесу.

Доводиться визнати, що у правозастосовчій практиці ВК та судiв щодо реалiзацiї положень роздiлу IХ Закону, присвячених гарантiям дiяльностi деяких суб'єктiв виборчого процесу, застосовувався різний правовий підхід до вирішення тотожних питань.

Положеннями статтi 61 Закону визначено порядок реєстрацiї та правовий статус офiцiйних спостерiгачiв вiд iноземних держав та мiжнародних органiзацiй. Поза межами правового регулювання Законом залишилося питання про громадянство особи, яка може бути зареєстрована таким спостерiгачем. Верховний Суд України розглянув скаргу виборця С. на рiшення ЦВК, яким йому було вiдмовлено у реєстрацiї офiцiйним спостерiгачем вiд мiжнародної органiзацiї. Суд вiдмовив С. у задоволеннi скарги, мотивуючи своє рiшення, у тому числi, тим, що реєстрацiя громадянина України офiцiйним спостерiгачем вiд мiжнародної органiзацiї суперечить нормам чинного законодавства, яке встановлює права та обов'язки суб'єктiв виборчого процесу i розширення статусу яких за рахунок iнших нормативно-правових актiв не допускається. Разом iз тим ЦВК iншою постановою зареєструвала за поданням консульства Республiки Ф. громадянина України К. офiцiйним спостерiгачем вiд iноземної держави [12, 204-207].

Проаналiзуємо тепер декiлька справ, що стосувалися порушень прав окремих категорiй суб'єктiв виборчого процесу. Положеннями частини шостої статтi 60 Закону офiцiйним спостерiгачам гарантовано право робити фото-, кiнозйомки, аудiо- та вiдеозаписи. Але аналогiчнi права не передбаченi для iнших суб'єктiв, наприклад довiрених осiб кандидатiв у депутати, що значною мiрою обмежує їх можливостi [10, 127]. Так, ЦВК розглянула справу за скаргою кандидата В. на рiшення ОВК № 54 про заборону довiреним особам цього кандидата проводити аудiозапис засiдання ОВК. Своєю постановою ЦВК вiдмовила кандидатовi В. у задоволеннi скарги, зазначивши у мотивувальнiй частинi рiшення, що Законом не надано право довiреним особам здiйснювати аудiозапис [12, 209]. Разом iз тим доречно пригадати, що положеннями статтi 34 Конституцiї України гарантується право кожному вiльно збирати, зберiгати, використовувати та поширювати iнформацiю усно, письмово або в iнший спосiб. Очевидно, що вiдповiднi положення виборчого законодавства, що регулюють гарантiї прав суб'єктiв виборчого процесу, потребують подальшого удосконалення.

У цьому дослідження вже зазначалось про необхiднiсть законодавчого визначення окремих понять, якi вживаються у виборчому законодавствi. Значною мiрою це стосується визначення поняття „виборцi”, про що йшлося пiд час висвiтлення справи щодо оголошення попередження кандидатовi Ж. за порушення вимог ведення агiтацiї, яке полягало у наданнi виборцям грошей. Ця проблема також стосується законодавчого регулювання проблеми припинення статусу офiцiйного спостерiгача, довiреної особи кандидата та самого кандидата в депутати [9, 10].

Пiд час пiдготовки повторних виборiв у трьох ВО виникало доволi цiкаве питання: чи припинився строк повноважень офiцiйних спостерiгачiв вiд кандидатiв, зареєстрованих в ОВО на чергових виборах, у зв'язку iз тим, що виборчий процес у цих округах не був завершений? Схоже, що безпосереднi учасники виборчих перегонiв - кандидати та партiї (блоки), якi їх пiдтримували - не дуже переймалися цими майже теоретичними питаннями. На практицi ж вiдбувалося повторне подання вiдповiдних документiв до ОВК, якi реєстрували спостерiгачiв та видавали посвiдчення встановленого зразка.

Виборчi бюлетенi. Голосування та пiдрахунок голосiв. Визнання голосування на дiльницi недiйсним, визнання виборiв в одномандатному виборчому окрузi недiйсними

Доволi незначним є масив правозастосовчої практики щодо розгляду спорiв, пов'язаних iз передачею виборчих бюлетенiв вiд ВК вищого рiвня до ВК нижчого рiвня. Положеннями статтi 64 Закону не встановлюється кiлькiсть бюлетенiв, яку ЦВК передає окремiй ОВК. Натомiсть у частинi шостій статтi 64 Закону зазначено, що виборчi бюлетенi передаються до ДВК у кiлькостi, яка дорiвнює кiлькостi громадян, включених до списку виборцiв на ВД, iз резервом, обсяг якого встановлюється ЦВК [8, 136]. Верховним Судом України було розглянуто та частково задоволено скаргу кандидата С. на дiї ЦВК щодо замовлення, виготовлення та передачi бюлетенiв ОВК № 193. Заявник скарги обгрунтувала свої вимоги тим, що на територiї ОВО проживає близько 153 тисяч виборцiв, а ЦВК замовила та передала вiдповiднiй ОВК 197 тисяч бюлетенiв. У рiшеннi суду зазначається, що передача бюлетенiв вiд ЦВК до ОВК повинна здiйснюватися у такiй загальнiй кiлькостi, щоби ця кiлькiсть дорiвнювала сумi кiлькостей бюлетенiв, якi передаватимуться до окремих ДВК [1, 195].

Великим за обсягом та насиченим за змiстом є масив рiшень ВК та судiв у справах, що стосуються оскарження порушень пiд час голосування та пiдрахунку голосiв, пiдстав для визнання голосування та виборiв недiйсними. У цьому матерiалi нами вже були дослiджені окремi аспекти деяких рiшень, пов'язаних iз оскарженням порушень пiд час голосування, пiдрахунку голосiв та встановленнi результатiв виборiв (предмет, заявник, строки подання скарги тощо).

Що стосується порушень, якi мали мiсце безпосередньо пiд час голосування, знову згадаємо рiшення Шаргородського районного суду Вiнницької областi у справi за скаргою кандидата С. на факти порушення виборчого законодавства при проведеннi виборiв. У своїй скарзi кандидат С. просив встановити факти грубих порушень при проведеннi виборiв:

• позбавлення виборцiв можливостi реалiзувати виборче право через мале примiщення для голосування, недостатню кiлькiсть кабiн для голосування та скриньок;

• заповнення виборчих бюлетенiв у кабiнах одночасно декiлькома виборцями та голосування поза кабiнами;

• видача бюлетенiв без пред'явлення належного документа;

• доставка бюлетенiв на виборчi дiльницi за вiдсутностi членiв ДВК та працiвника мiлiцiї;

• порушення порядку та строкiв голосування;

• видача виборцю декiлькох комплектiв бюлетенiв та iншi порушення.

Розглянувши справу, суд частково задовольнив скаргу (частково - на тiй пiдставi, що низка порушень мала мiсце за межами Шаргородського району), а також визнав, що пiд час проведення голосування на окремих дiльницях мали мiсце порушення статей 3, 4, 5, 6, 7, 66, 67, 69 Закону, якi не дозволяють з достовiрнiстю визначити результати волевиявлення виборцiв на цих дiльницях.

Апеляцiйний суд Київської областi розглянув скаргу кандидата М. про визнання неправомiрними дiї ОВК № 95 при прийняттi протоколiв ДВК про пiдрахунок голосiв. У судовому засiданнi було встановлено, що ОВК допускала випадки прийняття протоколiв ДВК з виправленнями, помилками, неточностями, без зазначення дати i часу їх пiдписання, а в окремих випадках - без пiдпису голови ДВК. Окремi ДВК здавали лише уточненi протоколи, але були вiдсутнi першi варiанти протоколiв [1, 205-212]. Отже, суд задовольнив скаргу частково, визнавши неправомiрними дiї ОВК при прийняттi протоколiв окремих ДВК.

Розглянемо один суттєвий, на нашу думку, аспект дослiджених судових рiшень, що стосуються оскарження порушень пiд час голосування, пiдрахунку голосiв та складання протоколiв про пiдрахунок голосiв на ВД. Вiдповiдно до вимог статтi 235 ЦПК у разi, якщо при розглядi цивiльної справи суд виявить у дiях сторони або iншої особи ознаки злочину, вiн повiдомляє про це прокурора або порушує кримiнальну справу. Аналiзуючи судовi рiшення, можна дiйти висновку, що у цiлому рядi порушень, факт яких був встановлений судом, є ознаки кримiнальних злочинiв, передбачених статтями 157 та 158 КК (перешкоджання вiльному волевиявленню, внесення до виборчого документа завiдомо неправдивих вiдомостей, видача виборцю бюлетенiв замiсть iнших виборцiв), але у рiшеннях судiв не йшлося про порушення кримiнальної справи чи направлення матерiалiв до прокуратури.

Статтями 70, 72, 77 Закону визначені пiдстави, за наявностi яких ВК можуть визнати голосування на дiльницi недiйсним, а також визнати вибори в ОВО недiйсними. Зазначимо, що разом iз конкретними кiлькiсними критерiями щодо таких обставин, Закон пов'язує можливiсть, наприклад, прийняття рiшення ОВК про визнання голосування на ВД недiйсним у разi виявлення iнших обставин, внаслiдок яких неможливо достовiрно встановити результати волевиявлення виборцiв [8, 131-141]. Схоже формулювання стосується й можливостi визнання рiшенням ЦВК недiйсними виборiв в ОВО. В умовах чинностi зазначених положень Закону, як i у справах про встановлення суттєвостi розбiжностей у даних про кандидатiв, ВК були досить активними у своїй правозастосовчiй дiяльностi. ЦВК при розглядi скарги кандидата К. щодо постанови ОВК № 72 про визнання недiйсним голосування на окремих ВД в ОВО зазначає, що вiднесення тих чи iнших порушень Закону до „iнших обставин” належить до компетенцiї ОВК, оскiльки перелiк таких обставин стаття 72 Закону „Про вибори народних депутатів України” не конкретизує.

Законодавством про вибори тягар збору та представлення доказiв на пiдтвердження фактiв порушень був покладений безпосередньо на учасникiв виборiв, насамперед на кандидатiв. Положеннями частини шостої статтi 60 Закону офiцiйним спостерiгачам надано право на складання актiв про порушення, якi мали бути належним чином оформленi та пiдписанi самим спостерiгачем i не менш як двома виборцями, а також право звертатись iз заявами про усунення порушень [9, 10]. Зазначимо, що дуже часто i суди, i ВК усiх рiвнiв вiдмовляли заявникам у розглядi скарг на тiй пiдставi, що на пiдтвердження своїх вимог заявниками подавалися неналежно оформленi акти.

Рiшення ЦВК у справах, що стосуються вимог про визнання недiйсними виборiв в окремому ОВО, складають досить значний масив. Так, ЦВК розглянула скаргу кандидата Р. на дiї, бездiяльнiсть ОВК № 195 та визнання виборiв недiйсними. До скарги заявником було подано понад 30 актiв. Цiкаво, що ЦВК у рiшеннi звернула увагу на той факт, що бiльшiсть актiв не засвiдченi пiдписами членiв ДВК, хоча закон нiяким чином не пов'язує доказову вагу акта iз наявнiстю на ньому пiдпису члена ДВК. Крiм того, ЦВК звернула увагу й на той факт, що долученi акти не були предметом розгляду на засiданнях ДВК. Така позицiя не є абсолютно безспiрною, тому що Законом не передбачений обов'язковий порядок оскарження порушень, якi мали мiсце пiд час проведення голосування, до ДВК. Зазначимо, що фактично у день виборiв кандидати, офiцiйнi спостерiгачi та довiренi особи здiйснювали збiр iнформацiї про порушення, а остаточне рiшення про використання цього масиву фактiв приймалося пiзнiше - залежно вiд конкретних результатiв виборiв за принципом: вiд добра добра не шукають, виграв - то й про порушення можна забути. Отже, своїм рiшенням ЦВК задовольнила скаргу кандидата Р. частково, зобов'язавши вiдповiдну ОВК розглянути скаргу в частинi визнання виборiв недiйсними [12, 213-216].

Характеристики

Список файлов реферата