33239 (658743), страница 4
Текст из файла (страница 4)
Незважаючи на згадані вище неточності окремих конституційних норм, Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року, розпочала новий етап реформування місцевої влади взагалі і місцевого самоврядування зокрема. В Україні знову постала проблема прийняття нового закону про самоврядування. I ось тут дали себе знати недостатньо чіткі конституційні норми, різні групи народних депутатів, різні представники органів самоврядування, різні науковці і спеціалісти по-різному стали тлумачити ці конституційні норми, і як наслідок на розгляд Верховної Ради України було внесено два концептуально відмінні один від одного проекти закону "Про місцеве самоврядування".
Проект закону “Про місцеве самоврядування” узгоджувальної комісії. Верховна Рада України після обговорення двох проектів закону про місцеве самоврядування схвалила взяти за основу проект, розроблений комісією Верховної Ради, утворила спеціальну узгоджувальну комісію в складі 32 народних депутатів, що представляють всі депутатські групи і фракції, і доручила їй узгодити положення двох проектів і до 19 листопаду винести на розгляд народних депутатів новий проект закону.
Хоча ці два проекти, як уже говорилося вище, мали суттєву концептуальну відмінність, на проект АМУ цілком ножна було наложити багато норм і статей з проекту комісії. Тому робота комісії була дуже ускладнена рішенням про те що за основу слід брати саме проект комісії, а не проект АМУ.
Важлива і довготривала робота узгоджувальної комісії над проектом закону все-таки дала певний позитивний результат. Звичайно, не в такі строки, як визначала Верховна Рада, але комісія таки підготувала новий законопроект, причому реалізувавши у ньому ряд принципово важливих позицій проекту АМУ і проекту Комісії.
Спробуємо в досить спрощеному вигляді узагальнити та формалізувати норми проекту узгоджувальної комісії у зручній для порівняння з даними соціологічного дослідження формі:
1. Проект закону є дуже детальним і регулює практично всі сфери діяльності органів місцевого самоврядування, і хоча передбачає можливість прийняття статуту місцевої громади, проте не визначає сфер регулювання статутом. Тобто статут не може бути реально діючим інструментом багатоманітності форм місцевого самоврядування.
2. Ради населених пунктів є самостійними в прийнятті рішень з питань, що відносяться до їх компетенції, і не мають підпорядкування по вертикалі чи горизонталі.
3. Для міст з районним поділом передбачається досить складна правова модель: "За рішенням територіальної громади міста або міської ради, у міських районах можуть утворюватись районні ради". В той же час "рішення про наділення міських рад правами щодо керування майном і фінансовими ресурсами, які є власністю територіальних громад районів у містах, приймається на місцевих референдумах цих громад". Та "обсяг і межі повноважень районних у містах рад та їх виконавчих комітетів визначаються відповідними міськими радами за узгодженням з районними в містах радами..."
Тобто питання існування районних у містах рад так і залишається не вирішеним.
4. Обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, проте формуються вони прямими виборами і, не маючи власних виконавчих органів, делегують велику кількість власних повноважень місцевим державним адміністраціям.
5. Виконавчі комітети рад населених пунктів та районних у містах рад є підконтрольними, підпорядкованими підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення і делегованих повноважень органів виконавчої влади підконтрольні відповідним органам виконавчої влади.
6. Голова села, селища, міста та голова районної у місті ради очолює відповідний виконавчий комітет. Утворюються виконкоми відповідними радами, вони ж затверджують і персональний склад виконкому за поданням голови. Питання, що являє собою виконком - колегіальний, одноособовий виконавчий орган чи дорадчий орган при голові, обійдене.
7. В законопроекті зроблена спроба виписати не повноваження місцевого самоврядування, а повноваження місцевих рад та їх виконавчих органів по різних галузях. Причому в кожній із галузей повноваження розподіляються на власні самоврядні та делеговані. Проте такий розподіл виконано досить нечітко, декларативно, що навряд чи дасть змогу реалізувати принцип розведення коштів у місцевих бюджетах, як передбачається проектом.
8. Законопроект передбачає існування як місцевих, сільських, селищних, міських, районних у містах, районних та обласних бюджетів. Правда, складання та виконання районних і обласних бюджетів здійснюють відповідні державні адміністрації.
Самостійність бюджетів місцевого самоврядування має гарантуватись закріпленими за ними на стабільній основі доходами, які визначаються на весь термін повноважень ради.
У доходній частині бюджету окремо виділяються доходи, необхідні для виконання власних повноважень, і доходи, необхідні для забезпечення виконання делегованих їм повноважень виконавчої влади.
Сам бюджет місцевого самоврядування поділяється на поточний бюджет та бюджет розвитку. Окремо передбачаються і видатки потокового бюджету та бюджету розвитку, а також видатки на виконання власних та делегованих повноважень.
Як видно із наведеного вище, новий проект узгоджувальної комісії є певним компромісом між проектом Асоціації міст України та проектом Комісії з питань державного будівництва, діяльності рад і місцевого самоврядування, проте багато питань, які є тормозом на шляху становлення місцевого самоврядування в Україні та які можуть провокувати конфлікти в структурі органів місцевого самоврядування, так і залишились не вирішеними.
Отже, чергова реформа місцевої влади в Україні навряд чи буде простою і навряд чи буде останньою, але незаперечним є факт, що самоврядування в Україні - уже не придумана демократами химера, а реалії сьогодення. Підтвердженням цього є активна участь асоціацій місцевого самоврядування в підготовці законопроекту для цього сектора та поява в Україні місцевих громадських ініціатив по створенню нових форм локального самоврядування. Це і є запорукою успіху на шляху становлення місцевого самоврядування в Україні.
На кожному історичному етапі, реформування системи місцевої влади та місцевого самоврядування в Україні мало дещо половинчастий характер, але місцеве самоврядування продовжувало розвиватись через створення психологічного клімату сприйняття його ідей і формування нового корпусу кадрів, які стали працювати в органах місцевої влади.
Відношення саме цієї категорії людей - керівників рад міського, районного та обласного рівнів до проблем місцевого самоврядування було метою проведеного дослідження. А щоби результати опитування можна було сприйняти більш зрозуміло, і здійснено огляд проблеми місцевого самоврядування в Україні в історичному аспекті, а також запропоновано порівняти різні підходи до принципів майбутнього реформування місцевої влади, що закладаються в нових законопроектах.
1 Багатогранне та комплексне політико-правове явище, яке може характеризуватися різнобічно.
2 Стаття 2 Конституції УРСР
3 Стаття 3 Конституції УРСР 1978р.
4 Стаття 1.”Базовим рівнем місцевого самоврядування є сільради, селища міського типу, міста”
5 Див. Конституція України, розділ 11.
6 Див. Конституція України, розділ 4 стаття 95.
7 Див. Конституція України, розділ 11 частина 4 статті 140.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
