Pervoe chtenie (655024), страница 25
Текст из файла (страница 25)
б) військовослужбовців, засуджених до покарання у вигляді направлення в дисциплінарний батальон на строк до шести місяців.
3. Закрити усі слідчі кримінальні справи і справи, не розглянуті судами, щодо осіб, які вчинили злочини, передбачені КК України 1960 року, що перелічені в пункті 1 цього розділу.
4. Особи, які відбувають покарання, призначене за сукупністю вироків, у разі звільнення їх від відбування покарання за окремі злочини на підставі пункту 1 цього розділу продовжують відбувати покарання, призначене вироком суду за інші злочини, що входять в сукупність, якщо це покарання ними ще не відбуте. Дане покарання підлягає зниженню також у випадках, передбачених пунктом 6 цього розділу.
5. Звільнити відповідно до частини першої статті 53 цього Кодексу від покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі осіб, засуджених на підставі частини першої статті 29 КК України 1960 року, які відбувають це покарання не за місцем роботи, а в інших місцях, але в районі проживання засудженого.
6. Знизити відповідно до частини третьої статті 70 цього Кодексу міри покарання, призначені за КК України 1960 року, якщо вони перевищують санкції відповідних статей цього Кодексу до максимальних меж покарання, встановлених цим Кодексом. Знизити відповідно до частини першої статті 52 цього Кодексу до трьох років строк покарання у виді позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю, призначеного як додаткове покарання. Знизити відповідно до статті 94 цього Кодексу до одного року строк виправних робіт без позбавлення волі, призначених неповнолітнім, а також розмір відрахування з їх заробітку до 15 відсотків.
7. Осіб, які відбувають покарання за вироком суду у вигляді позбавлення волі на строк до п'яти років в колоніях-поселеннях, вважати такими, які відбувають покарання у вигляді обмеження волі, передбачене статтею 57 цього Кодексу. Особи, засуджені до позбавлення волі на строк понад п'ять років і відбувають покарання в колоніях-поселеннях, підлягають переводу для подальшого відбування покарання у відповідних кримінально-виконавчих установах, якщо на підставі частини третьо статті 70 цього Кодексу призначене їм покарання не може бути знижене до п'яти років.
8. Особам, засудженим до смертної кари, замінити це покарання довічним позбавленням волі відповідно до статті 60 цього Кодексу. Якщо до смертної кари засуджені жінки або чоловіки у віці понад 65 років, то покарання у виді смертної кари заміняється їм позбавленням волі на строк до 15 років.
9. Особи, позбавлені батьківських прав відповідно до статті 38 КК України 1960 року, можуть бути поновлені в цих правах лише в порядку, передбаченому Кодексом про шлюб та сім'ю України. Особи, засуджені до покарання у вигляді громадської догани (стаття 33 КК України 1960 року), якщо у них до набрання чинності цим Кодексом не була погашена судимість, вважаються такими, які не мають судимості.
10. Покарання у вигляді арешту підлягає застосуванню після набрання чинності Кримінально-виконавчим кодексом України.
11. Не приводити у виконання вироки судів в частині конфіскації майна і стягнення штрафу, якщо до набрання чинності цим Кодексом, конфісковане майно не було вилучено і реалізоване, а штраф не був стягнутий у разі, коли за даний злочин цим Кодекс конфіскація майна і накладення штрафу не передбачені.
12. З дня набрання чинності цим Кодексом не є особливо небезпечними рецидивістами особи, визнані такими відповідно до статті 26 КК України 1960 року. Якщо ці особи продовжують відбувати призначене їм покарання, то з вироків судів підлягає виключенню визнання їх особливо небезпечними рецидівістами, у разі потреби здійснюється змінення кваліфікації вчинених ними злочинів, а також зниження покар ння відповідно до частини третьої статті 70 цього Кодексу. Якщо особи, зазначені в абзаці першому цього пункту відбули призначене їм покарання, але мають незняту судимість, то погашення судимості у цих осіб здійснюється за правилами, передбаченими статтями 83 і 84 цього Кодексу.
13. Переглянути усі справи про злочини осіб, які вчинили розкрадання державного або колективного майна у великих чи особливо великих розмірах, передбачене частиною четвертою статті 81, частиною четвертою статті 82, частиною четвертою статті 83, частиною третьою статті 84, частиною другою статті 86, статтею 86-1 КК України 1960 р., для рішення питань про змінення кваліфікації дій цих осіб на відповідні частини і статті цього Кодексу (статті 170, 171, 172, 174, 175). При зміненні кваліфікації лочинів слід враховувати те, що розмір вчиненного розкрадання як ознака, що визначає кваліфікацію злочину, встановлюється виходячи з неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, встановленого законодавством, що діяло під час вчинення злочину.
Міри покарання особам, які засуджені за розкрадання у великих чи особливо великих розмірах за статтями 81, 82, 83, 84, 86, 86-1 КК України 1960 року і не відбули покарання, привести у відповідність з покараннями, встановленими в статтях 170, 171 172, 174, 175 цього Кодексу у разі, коли призначене судом покарання за відповідний злочин є більш суворим, ніж передбачене цим Кодексом.
14. Поширити правила, встановлені цим Кодексом, про давність (статті 46, 76, 100), умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (статті 77 і 101), заміну невідбутої частини покарання більш м'яким (стаття 78), погашення і зняття судимост (статті 83 - 85 і 102) на осіб, які вчинили злочин до набрання чинності цим Кодексом, а також мають непогашену і незняту судимість за КК України 1960 року.
15. У разі призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, за злочин, вчинений до набрання чинності цим Кодексом, суду слід користуватися вимогами статті 44 КК України 1960 року.
16. У разі призначення покарання за сукупністю злочинів, що вчинені до набрання чинності цим Кодексом, застосовується стаття 42 КК України 1960 року. Якщо хоча б один із злочинів, що входять у сукупність, вчинений після набрання чинності цим Кодексом, то застосовується стаття 66 або частина друга статті 97 цього Кодексу.
Якщо особа, яка відбуває покарання, вчинить після набрання чинності цим Кодексом новий злочин, то призначення їй покарання за сукупністю вироків застосовується стаття 67 або частина друга статті 97 цього Кодексу.
17. Під час вирішення питання про звільнення від відбування покарання під умовою осіб, які вчинили злочин після набрання чинності цим Кодексом суду слід керуватися статтями 71 - 74 цього Кодексу.
Скоротити відповідно до частини третьої статті 98 цього Кодексу умовно засудженим неповнолітнім іспитовий строк до двох років, якщо визначений судом іспитовий строк вище цієї межі.
18. До осіб, засуджених до покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням відстрочки виконання вироку відповідно до статті 46-1 КК України 1960 року, застосовується стаття 74 цього Кодексу.
19. У разі звільнення від кримінальної відповідальності та покарання осіб, які вчинили злочин до набрання чинності цим Кодексом, внаслідок зміни обстановки і втрати суспільної небезпечності діянням або особою, яка його вчинила, слід керуватися ч стиною першою або частиною другою статті 50 КК України 1960 року.
20. Вчинення особою злочину до набрання чинності цим Кодексом, а також наявність у такої особи не погашеної і не знятої у встановленому законом порядку судимості враховується при кваліфікації вчиненого нею нового злочину, а також в інших випадка, передбачених цим Кодексом.
21. Під час вирішення питання про те, чи є злочини, передбачені КК України 1960 року, злочинами невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкими або особливо тяжкими, в усіх випадках слід виходити із санкції статті (частини статті) КК України 1960 року, за якою кваліфіковано злочин, з урахуванням положень, передбачених статтею 12 цього Кодексу.
22. Перегляд справ щодо осіб, які вчинили злочини, передбачені КК України 1960 року і засуджені, або справи стосовно яких перебувають у провадженні судів, органів попереднього слідства і дізнання, покласти:
а) щодо осіб, перелічених у підпунктах "а" - "ж" пункту 1, підпункті "а" пункту 2, пункті 6, абзаці другому пункту 12, пункті 13 цього розділу, - на районні (міські) суди за місцем відбування засудженими покарання, а щодо військовослужбовців, засуджених умовно або з відстрочкою виконання вироку, а також тих, хто відбуває покарання в дисциплінарному батальоні, - на військові суди;
б) щодо кримінальних справ, які підлягають припиненню відповідно до пункту 3 цього розділу, - на суди, органи попереднього розслідування і дізнання;
в) щодо осіб, зазначених в пункті 5 цього розділу, - на органи, які відають виконанням покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі;
г) щодо осіб, зазначених в абзаці другому пункту 7 цього розділу, - на адміністрацію місць позбавлення волі;
д) щодо осіб, зазначених у пункті 8 цього розділу, - на Верховний Суд Автономної Республіки Крим та обласні суди, які постановили вироки з призначенням покарання у вигляді смертної кари;
є) щодо виконання вироків, передбачених пунктом 11 цього розділу, - на голів районних (міських) судів за місцем виконання вироку.
23. Органи, які виконують вироки судів, зобов'язані надавати судам необхідні матеріали щодо осіб, які відбувають покарання.
24. Питання, передбачені в пунктах 3, 4, 7, 8, 9, 10, абзаці першому пункту 12, пункті 13, абзаці другому пункту 17 цього розділу, розглядаються судом за поданням адміністрації місця відбування покарання або прокурора у відкритому судовому засід нні з участю прокурора і представника адміністрації місця відбування покарання у випадках, якщо справа розглядається за її поданням.
Ухвала суду з цих питань не підлягає оскарженню, але може бути опротестована в порядку судового нагляду на загальних підставах.
25. Заходи передбачені у пунктах 3 - 10, 13 - 15, абзаці другому пункту 17 цього розділу, здійснити до __________ 199__ року.
____________
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
