25178 (654628), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Придеснянська терасова рівнина охоплює широке дно долини Десни, що терасовими сходинками поступово знижується на захід до р. Десни. Заплава Десни порізана численними відгалуженнями головного русла річки й у багатьох місцях на ній виділяються заболочені старичні зниження.
Абсолютна висота заплави – 115-120м. Поверхня першої надзаплавної піщаної (борової) тераси місцями значно погорбована. Горбкуваті ділянки чергуються з улоговинами, в яких зустрічаються озерця і болота. Ці риси рельєфу додають піщаній терасі хвилястого характеру поверхні.
Друга і третя надзаплавні тераси мають більш-менш рівну поверхню, на якій лише місцями зустрічаються невеликі блюдцеподібні зниження. Придеснянську терасову рівнину прорізують ліві притоки р. Десни – річки Уличка, Знобівка, Свига, Бичиха, Івотка, Шостка, Осота, Есмань і Реть. Усі вони протікають по неглибоких долинах з положистими схилами. Річки Бичиха й Івотка, вийшовши на простір заплави р. Десни, раніше розбивалися на численні рукави й утворювали великі болота. Нині русла цих річок каналізовані, а заплави меліоровані. У долинах річок Івотка, Шостка, Есмань і Реть. крім заплави, у рельєфі виражені ще дві надзаплавні тераси, представлені у виді піщаних просторів. На першій надзаплавній терасі характерним елементом рельєфу є дюни. У долині р. Івотка, на північ від смт. Ямполя, зустрічаються дугоподібної форми дюни, які інколи називають «барханами». Одиночні дюни дугоподібної форми зустрічаються в районі між с. Дорошівною і м. Дружбою. Дюни в Дорошівні по гребеню завдовжки–426м, заввишки–5м. Крутий підвітряний схил звернений на північний схід, а положистий навітряний–на південний захід.
Північна частина області обмежена на півдні долиною Сейму. На півдні основні риси рельєфу визначаються характером поверхні Полтавської терасової рівнини. На півночі і північному заході ця рівнина обмежена долиною р. Сейм, у будові якої виділяються терасові уступи. На південному заході, півдні і південному сході рівнина виходить за межі області. Тож майже вся південна половина області розташована в межах терасової рівнини, за винятком її східної частини, яка належить до Сумсько-Богодухівської денудаційної рівнини у складі Середньоруської височини і північно–західної частини, що охоплює широку терасову рівнину Сейму з висотами 120–130м.
Межа між Полтавською терасовою рівниною і терасовою рівниною Сейму місцями добре виражена в рельєфі у вигляді положистого уступу. У межах Сумської області ця межа проходить південніше м. Білопілля, на захід до с. Михайлівки; далі на захід вона проходить небагато північніше сіл Успенки й Тернівки, а потім на південний захід і південь йде в напрямку с. Капітанівки Конотопського району.
Східний край південної частини області, як вже зазначалося, є частиною (південно–західні відроги) Середньо руської височини. Тут виділяються Хотинсько – Сумське і Краснопільсько–Тростянецьке плато, розділені долиною р. Псел. Біля східної межі Сумської області Хотинсько–Сумське плато досягає висоти 228м у верхів’ї р. Локні та 224м у верхів’ї р. Олешні (на північний схід від с. Корчаківки). Від цих максимальних висот плато знижується на південний захід до 204м (вододіл річок Сумки й Олешні). У цілому плато є підвищеною рівниною, розчленованою річками, що розтікаються в радіальному напрямку. Долини річок Локня, Снаг ость та її ліві притоки спрямовуються на північ, долина р. Крига витягнута на захід, долина р. Олешні у її середній і нижній течіях тягнеться на південь - південний схід, балкоподібна долина р. Гуйви спрямована на схід. На півдні ця частина плато круто обривається до долини р. Псла, утворюючи її правий корінний берег, дуже розчленований глибокими розгалуженими балками. На північ плато нахилене вологіше і слабше розчленоване балкоподібними річковими долинами. Вододіли – це вузькі смуги завширшки 0,5–1,5км з положистими схилами. Річкові долини й вододіли між ними утворюють полого–хвилястий рельєф.
Краснопільско – Тростянецьке плато, обмежене з південного сходу долиною р. Ворскли, також має максимальні висоти у північно – східній частині, досягаючи висоти 238м (верхів’я р. Рибиці). Тут також розташована і максимальна висотна відмітка для всієї області–246м (околиці с. Високе, верхів’я р. Сироватки). Від цих найвищих точок поверхня плато знижується на південний захід. Зниження висот у цьому напрямку можна спостерігати на вододілі між басейнами річок Псла і Ворскли, де висоти досягають 227м південніше Краснопілля, 215м біля станції Боромля і 204м у верхів’ях р. Олешні біля с. Золотарівки.
Високою і густо розчленованою є частина плато, обмежена з південного заходу долиною р. Сироватки і з півночі долиною р. Псла. У верхів’ях р. Рибиці висота плато досягає 233м. Ця частина плато має спадистість на північ; у тому самому напрямку течуть річки Рибиця і Сінна. Добре розвинуті долини цих річок у поєднанні з глибокими балками обумовлюють характерні риси долинно - балкового рельєфу. Між верхів’ям Мало-Висторопської балки, відкритої в долину р. Псла, і балкою, відкритої біля с. Микитівна в долину р. Боромля, на вододілі є глибоке зниження, яке вважають прохідною долиною. Можливо також, що це зниження на вододілі утворилося внаслідок регресивного розвитку двох балок, які з’єдналися своїми верхів’ями.
Основні риси рельєфу Полтавської терасової рівнини визначаються широкими і глибокими річковими долинами Сули, Хоролу, Псла та Ворскли і вододілами між долинами цих річок. Вона має нахил на південь, тому мінімальні висоти відзначаються біля південної межі Сумської області, наприклад, 184м на захід від Липової Долини і 178м – північніше с. Волошнівки. Найнижчі висотні відмітки області властиві річковим долинам, що розчленовують терасову рівнину на кордоні з Полтавською областю, наприклад, у долині р. Псла – 102м південніше с. Кам’яного і 100,6м у долині р. Ворскли в районі с. Куземин. Це мінімальна висотна відмітка Сумщини.
Крім того, Полтавську терасову рівнину розчленовують долини численних приток головних річок, а також балки і яри, що особливо розвинуті на правому березі річок Сули, Псла і Ворскли. Для всіх частин терасової рівнини типовим є долинно – балковий і яружно – балковий рельєф, з яким пов’язаний полого - хвилястий характер поверхні.
Значно слабше розчленована північна частина терасової рівнини у межах басейну р. Вир. Тут річкові долини і балки відрізняються незначною глибиною і мають широке, часто заболочене дно, обмежене положистими схилами. Яри зустрічаються порівняно рідко.
Північно – західну (у межах області) частину Полтавської терасової рівнини з південного сходу обмежує долина р. Сули. Ділянка території, розташована між долинами річок Терну і Великий Ромен, має типовий ярово – балковий рельєф. Крім правих приток р. Сули, цю частину рівнини прорізує прохідна долина, що з’єднує долину р. Великий Ромен з долиною р. Терну. Долина завдовжки 29км і завширшки понад 0,5км зветься Сухий Ромен.
Частина терасової рівнини, розташована на захід від річок Великий Ромен і Сули, має надзвичайно розчленовану поверхню, порізану долинами правих приток р. Сули і глибокими балками і ярами. Нерідко балки і яри так густо розчленовують річкові вододіли, що місцями неможливо провести вододільну лінію між басейнами двох річок. У південно – західній частині області глибина долини р. Сули досягає 50 – 55м. У верхній течії біля с. Вільшани ширина долини досягає 3км; нижче, між Недригайлівом і Ромнами, ширина її збільшується до 4 – 5км, і нижче Ромен, на межі області, - до 5–8км. На всій протяжності долина р. Сули має асиметричну будову; її правий берег – високий (максимальні висоти–191 – 194м), крутий, а лівий піднімається поступово.
На вододілі між басейнами Псла і Сули найвища точка досягає висоти 211м у верхів’ї балки Стрельна, відкритої в долину р. Сумки. На вододілі річок Виру (притока Сейму) і Терену (притока Сули) висоти досягають 185м біля с. Ганнівка; на вододілі Терену, Сули і Великого Ромна максимальні висоти досягають 189м (північніше с. Хоружівки). У межах басейну р. Виру чітко виражене значне зниження поверхні рівнини між Білопіллям, Ганнівкою – Вирівською і річками, де висоти на вододілах досягають 154 – 169м, тобто значно нижче поверхні навколишньої частини терасової рівнини.
Центральна частина Полтавської терасової рівнини (між долинами річок Сули і Псла) найвище піднімається у верхів’ї р. Сули, де висота її досягає 222м (на вододілі Сули і стрілки). Вододіл між басейнами цих річок проходить звивистою лінією від с. Штепівки спочатку в західному напрямку, а потім біля с. Сакунихи повертає на південний захід і біля с. Грабщини виходить за межі області.
Оскільки цю частину терасової рівнини розчленовують значні праві притоки р. Псла – р. Грунь і р. Хорол, то вододіл між річками Сулою і Пслом відхиляється до лівого берега долини р. Сули і значно віддалений від долини р. Псла. Важливими елементами рельєфи є також вододіли, що відокремлюють долину р. Псла від долини р. Грунь, яка, у свою чергу, відділяється від долини р. Хорол. Вододіл між річками Пслом і Грунню має яскраво виражену асиметрію і проходить уздовж правого берега долини р. Псла. Балки, відкриті в долину р. Грунь, своїми вершинами упираються в правий берег долини р. Псла; одна з балок перерізає вододіл і відкривається в долину Псла біля с. Пристайлове Лебединського району.
Вододіл між долинами річок Грунь і Хорол проходить ближче до долини р. Хоролу і також асиметричний. Його висота поступово зменшується у південно – західному напрямку від 190 до 179м.
Поверхня терасової рівнини найбільш розчленована в зоні правобережжя долин річок Хоролу, Груні та Псла, де розвинуті балки й яри. Ліві положисті схили річкових долин розчленовані значно слабкіше. Ділянка правого берега долини р. Псла між селами Межиріч і Кам’яне, що має висоти 180 – 200м, дуже розчленована глибокими балками і ярами, верхів’я яких зазвичай мають циркоподібні розширення. Сусідні балки і яри, зближуючись своїми верхів’ями, відчленовують від корінного берега півострівні виступи, які можна спостерігати, наприклад, в околицях с. Курган. Тут виступи корінного берега розчленовані зсувами – сідловинами на окремі узвишшя, що створюють горбкуватий («шишаків») рельєф, який виник у процесі складного поєднання ерозійно – зсувних явищ. Шишаки властиві й правобережжям інших річок, особливо Сули й Хоролу.
До найважливіших елементів рельєфу цієї частини терасової рівнини належать річкові долини Хоролу, Груні і Псла. Долина р. Хоролу витягнута в межах області приблизно на 55км. Вже біля с. Берестівки, лише за 18км від верхів’я, вона досягає 1км ширини, а на межі області долина розширюється до 2км. долина р. Грунь у своєму верхів’ї має вигляд балки. Нижче с. Капустинців вона вже набуває асиметричної будови. Ширина долини поступово збільшується і нижче с. Подолки досягає 3км. Нижче Капустинців у долині Груні, крім заплави, виражені ще дві надзаплавні тераси.
Перша надзаплавна тераса зайнята пісками, що поросли сосновим лісом. Друга надзаплавна тераса – це розорані степові простори, що примикають до лівого корінного берега. Долина р. Псла має більш різкі морфологічні риси порівняно з долинами своїх приток. Ширина долини нижче Сум досягає 10км за глибини більше 75м. Нижче Лебедина долина розширюється до 17км. Від русла річки до лівого корінного берега дно долини підвищується терасовими сходинками, серед яких виділяється заплава і три надзаплавних тераси. Перша надзаплавна тераса тягнеться майже неперервною смугою в лівобережній частині долини. Ця тераса складається з пісків і майже скрізь вкрита сосновим лісом. Друга і третя надзаплавні тераси долини Псла – це степові простори, що мають злегка хвилястий характер поверхні завдяки блюдце подібним западинам, які часто зустрічаються тут. Ці тераси добре розвинуті в лівобережній частині долини між Сумами і станцією Сироваткою, а також у районі Лебедина. У правобережній частині долини вони добре виражені в районі с. Червоного, яке розташоване на третій надзаплавній терасі.
Південно – східна (у межах області) частина Полтавської терасової рівнини, розташована між долинами річок Псла і Ворскли, має найбільшу висоту на їх вододілі. Вододільна лінія починається на Краснопільско – Тростянецькому плато у верхів’ї р. Сироватки і тягнеться на захід до верхів’я р. Бобрик, потім звивистою лінією проходить на південь – південний захід, і від верхів’я р. Грунь – Черкес тягнеться уздовж правого берега долини р. Ворскли. Південніше верхів’я р. Грунь – Черкес висота вододілу сягає 182м. Вододіл між долинами річок Псла і Ворскли досить густо розчленований долинами їхніх приток і численних балок. Долини притоки р. Псла – Ташані з притокою Грунь – Черкес, а також праві притоки р. Ворскли – досить густо порізали цю частину терасової рівнини. Крім того, вона порізана глибокими балками і ярами, які особливо часто зустрічаються на правобережжі Ворскли. Долини річок Грунь – Черкес і Ташань добре розвинуті в ширину і мають, крім заплави, ще дві надзаплавні тераси.
Долина Ворскли – це глибокий і широкий вріз, що перетинає південно - східну частину Сумської області. У районі Охтирки долина заглиблена на 72м. Ширина її нижче Великої Писарівни перевищує 10км; біля південної межі області долина розширюється до 25км. У долині р. Ворскли добре виражені і три надзаплавні тераси. Перша надзаплавна, або борова, тераса тягнеться неперервно уздовж лівого берега і часто зустрічається в правобережній частині долини. На цій терасі зустрічаються дюни, здебільшого вкриті хвойним лісом. Друга надзаплавна тераса також майже неперервною смугою тягнеться уздовж лівого схилу долини. А третя виражена в рельєфі нижче впадання в долину Ворскли її притоки р. Рябінка. Друга і третя надзаплавні тераси є степовими терасами, на рівній поверхні яких виділяються неглибокі блюдце подібні западини.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
