24306 (654098), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Також слід звернути увагу на пропорційність співвідношення між потоком рекреантів, тривалістю їх перебування в країні (районі) та чисельністю постійного населення. Так, іноземний туризм в деяких країнах «третього світу» після перевищення певного порогу може викликати проблему нестачі продовольства. Отже, рекреаційна місткість як оптимальна величина повинна відбивати і продовольчі можливості країни (району). Співвідношення між числом туристів і постійних мешканців, при якому зберігається атмосфера гостинності, приблизно становить 1:3.

Рекреаційна місткість залежить також від можливостей інвестування. Країни з низьким рівнем економічного розвитку, навіть при наявності видатних рекреаційних ресурсів, не в змозі направляти значні інвестиції в інфраструктуру і туризм. Більше того, використання рекреаційних ресурсів в таких країнах носить екстенсивний характер, що веде до руйнування рекреаційного потенціалу. Прикладом слугують деякі африканські країни, що розвивали мисливський туризм, який призвів до знищення цінних диких тварин через недотримання екологічних нормативів.

При переході до крупномасштабних досліджень рекреаційної місткості території більшого значення в технології її рекреаційного використання набуває екологічний аспект. Детальніше про це піде мова при розгляді проблем рекреаційного природокористування.

Природні передумови рекреації

Як галузь національної економіки і вид людської діяльності рекреація відноситься до тієї групи галузей господарства, що має яскраво виражену ресурсну орієнтацію, маючи певну спільність з видобувною і лісовою промисловістю, рибальством та сільським господарством.

Рекреаційні ресурси – об'єкти і явища природного та антропогенного походження, які можна використовувати з метою відпочинку, туризму та лікування – поняття історичне, тому що з плином часу змінюється роль окремих ресурсів. Наприклад, пляжі у далекому минулому не використовувалися.

Рекреаційні ресурси впливають на територіальну організацію рекреаційної діяльності, на формування рекреаційних районів і центрів, їх спеціалізацію та економічну ефективність. Але цей вплив не прямий. Він опосередковується соціально-економічними факторами, насамперед обсягами і структурою рекреаційних потреб.

При всій важливості об'єктів історії та культури все ж таки слід зазначити, що в рекреаційно-ресурсній складовій природні блага займають провідне положення, виступаючи чільною матеріальною передумовою рекреації. У якості природних передумов рекреації виступають природно-територіальні та аквальні комплекси різних рангів, їх компоненти і окремі властивості, у тому числі такі як атрактивність (привабливість), контрастність і ритм ландшафтів, можливість долання перешкод, географічна специфіка, екзотичність, унікальність або, навпаки, типовість, розміри і форми природних об'єктів та їх візуально-географічне положення.

Як споживач території рекреація поступається лише сільському і лісовому господарствам. Потреби рекреації в території у три рази вищі потреб житлової забудови, а з врахуванням природних парків, заповідників, заказників – в 6–7 разів.

Таким чином, висуваючи вимоги до значних площ із незайманою природою, рекреація має обмежені можливості для свого розвитку в освоєних районах. У той же час в сільській місцевості вона може вдало поєднуватися із сільськогосподарським землекористуванням. Не можна розташовувати рекреаційні зони поблизу розробок корисних копалин, промислових підприємств підвищеної шкідливості.

В залежності від рівня рекреаційної спеціалізації можна виділити три основних типи рекреаційного землекористування:

1. території з високою інтенсивністю рекреації, де інші землекористувачі відсутні або мають підпорядковане значення (парки, пляжі та інші зони масового відпочинку);

2. території із середньою інтенсивністю рекреації, які виконують одночасно деякі екологічні та виробничі функції (приміські зелені насадження, протиерозійні ґрунтозахисні ліси та ін.);

3. території із незначною питомою вагою рекреації.

Більша частина альтернативних ситуацій відведення земель пов'язана із другим типом рекреаційного землекористування.

Науково обґрунтоване прогнозування і довготермінове планування територіальної організації рекреації вимагають великої роботи по виявленню, інвентаризації, бонітуванню всіх рекреаційних угідь з врахуванням обсягів потреб та неоднорідності вимог населення різних регіонів країни до рекреаційних ресурсів. У наш час виникла гостра потреба складання територіальних балансів відпочинку – сучасного і перспективного – за допомогою матриці, де по одній осі розташовані райони «споживання відпочинку» з розбивкою всередині кожного району на соціальні і вікові групи населення, а по іншій – райони «виробництва відпочинку» з розбивкою на форми рекреації.

Більше того, необхідний рекреаційний кадастр – систематичне зведення даних, які включають якісний і кількісний опис природних об'єктів і явищ рекреаційного призначення. Воно повинно містити географічну характеристику, дані про динаміку, ступінь вивченості об'єкта або явища, рекомендації по використанню, необхідні заходи по охороні.

Характеристики

Список файлов реферата