23958 (653881), страница 3
Текст из файла (страница 3)
У цьому економічному районі розташоване місто-красуня Верона (260 тис.) із всесвітньо відомими пам’ятками епохи Відродження. Але світову славу місто має ще й дякуючи Шекспіру, що оспівав любов двох юних веронців – Ромео і Джульєтти.
3. Центральний економічний район – середньорозвинений район на чолі із столицею країни Римом. Район займає 19% території країни при 19% населення та створює 21% ВВП країни. Це перехідний між Північчю та Півднем район, більшість економічних показників якого є середніми по країні. Спеціалізація промисловості – верстати і прилади, легка і харчова промисловість, виробництво меблів. Видобувається тут ртутна руда (кіновар) та високоякісний мармур. Значні масштаби має використання термальних джерел.
Сільське господарство району змішане, багатогалузеве. Експортне значення має виробництво овочів та фруктів. В тваринництві поруч із свинарством розвивається вівчарство та козівництво.
Серед міст за розмірами та значенням помітно виділяється Рим (2,8 млн. мешканців, 3,5 млн. у міській агломерації). "Вічне місто" зростає переважно за рахунок обслуговування туристів (10 млн. на рік), розвитку адміністративних та освітніх функцій, кіноіндустрії тощо. У матеріальному виробництві Рим зберігає видатні позиції в Італії та світі у поліграфічній, фарфоровій та меблевій промисловості, почасти – харчовій та швейній. Рим й сьогодні зберігає кільцево-радіальну структуру, але найшвидше росте вздовж річки Тибр у напрямку до моря. Від центру Рима до моря всього 27 км. Сприяє такому напрямку розвитку той факт, що на цьому шляху розташований головний аеропорт країни "Леонардо да Вінчі".
Другим за значенням містом району є 400-тисячна Флоренція – важливий центр багатогалузевої хімії та найбільший в Італії центр побутового приладобудування. Це місто де жив і творив Леонардо да Вінчі та інші видатні поети, архітектори, художники і скульптори епохи Відродження. Флоренція – місто-побратим Києва.
Південний економічний район займає 41% території Італії, але має 37% населення та виробляє лише 24% ВВП. Диспропорція між Північчю та Півднем – ключова регіональна проблема країни, яка вкорінюється ще в часи об’єднання Італії та є результатом незавершеності буржуазної революції на Півдні, а відтак і перетворення її в аграрно-сировинний додаток Півночі, поширення на Півдні мафіозних укладів життя тощо.
Державна регіональна політика привела до спорудження потужних металургійних (Таранто) та нафтохімічних (Аугуста-Сіракузи) комплексів. Південь перестала бути виключно сільськогосподарським районом. Але нові комбінати ніяким чином не пов’язані з оточуючою територією, оскільки працюють на довізній сировині, а їх продукція споживається на Півночі або в інших країнах. Самі італійці стали називати такі підприємства "Соборами в пустелі". Отже, проблема соціально-економічної відсталості Півдня залишається гострою. Сільське господарство Південного економічного району продовжує відрізнятися архаїчністю аграрних відносин. В структурі виробленої продукції переважають тверда пшениця, виноград, цитрусові, маслини, горіхи. Провідний господарський центр – Неаполь (1,1 млн. мешканців, у складі Неаполітанської міської агломерації – 2,5 млн. осіб). "Побачити Неаполь та померти" – так співається у відомій неаполітанській пісеньці. Другим за чисельністю населення є сицилійське місто Палермо (700 тис.). Значну промислову роль відіграє трикутник Барі – Бріндізі – Таранто (це своєрідні "полюси росту"). В складі району знаходиться острів Сардинія – найбільш відокремлена і найменш відома частина Італії. Від адміністративного центру Сардинії міста Кальярі до Сицилії 320 км, а від Ольбії до Чивітавеккьї (порту, що обслуговує Римську міську агломерацію) – 230 км. Натомість від французької Корсики Сардинію відділяє 10-тикілометрова протока Боніфаччо. Мешканці Сардинії навіть розмовляють на не дуже зрозумілому для інших діалекті італійської мови, основу якого складає так звана "народна латина".
Сардинія є найбільшим в Італії районом видобутку руд та виплавки кольорових металів. Найважливіший промисловий комплекс сформувався у Порто-Весме. До речі, Сардинія – єдиний в Італії регіон, що має вугільну промисловість. Вугілля повністю споживається на місці. У сільському господарстві Сардинія виділяється масштабами розвитку вівчарства. Головними її господарськими проблемами є нестача прісної води та часті лісові пожежі. До складу Південного економічного району входить велика кількість дрібних островів, серед яких такі славні центри міжнародного туризму, як Капрі та Іскья.