Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

В законодавстві Німеччини не передбачено жодних конкретних методів амортизації. На практиці найчастіше застосовуються прямолінійний метод та метод зменшення залишку. Строки служби активів, як правило, зазвичай встановлюються за спеціальними галузевими податковими таблицями.

У Франції, також використовується переважно прямолінійний метод, але ліквідаційна вартість при цьому не зазначається.

Комерційна амортизація за індивідуальними рахунками у Франції включається до результату по звичайних операціях, тоді як додаткові суми амортизації в цілях оподаткування включаються до складу екстраординарних операцій. При консолідації, як правило, відображається тільки комерційна амортизація. Найбільш розповсюджений строк знецінення складає 20-30 років для будівель та споруд, 10 років - для основних виробничих засобів і для обладнання та 5 років - для транспортних засобів. З 1960 р. у Франції дозволяється використання методу прискореного списання вартості.

В Нідерландах та Іспанії норми амортизації не співпадають з нормами, передбаченими податковим законодавством.

В той же час в американській обліковій практиці застосовується багатоваріантність вибору методу визначення величини зносу, причому вибір такого методу і строк корисного функціонування активу, що амортизується, здійснює саме керівництво підприємства, тобто рішення приймається на підставі професійного судження бухгалтера про дане питання.

Важливо підкреслити, що в системі США можуть переглядатися норми амортизації, але сама оцінка об'єкту перегляду не підлягає. Це пов'язано з тим, що, змінюючи оцінку, бухгалтер порушує принцип відповідності - співставлення раніше понесених витрат з отриманими в даному звітному періоді доходами, - що викривляє фінансовий результат та призводить до необґрунтованої зміни оподатковуваного прибутку.

В Данії амортизаційні ставки існують окремо для фінансового та податкового обліку. Зазвичай тут використовують прямолінійний метод (будівлі та споруди - 50-100 років; основні виробничі засоби - починаючи з 3 років). Практика капіталізації фінансових витрат на створення власних активів протягом періоду, коли вони стають придатними до використання, в Данії законом дозволяється, однак широкого визнання не набула.

В таблиці 1.2 показано методи нарахування амортизації, які переважають в різних країнах.

Таблиця 1.2 Методи нарахування амортизації основних засобів, що переважають в різних країнах

2. Звіт про рух грошових коштів

Сучасна економіка будь-якої держави є широко розгалуженою мережею складних відносин мільйонів господарюючих суб'єктів між собою. Основою даних взаємозв'язків виступають розрахунки і платежі, в процесі здійснення яких забезпечуються взаємні вимоги та зобов'язання.

Грошова маса є результатом взаємодії двох потоків. Один потік – випуск грошей, який означає розподіл платіжних засобів серед економічних агентів за допомогою банків, інший - повернення грошей боржниками, що має місце при зменшенні боргових вимог в активах банків.

Потоки руху грошових коштів можуть поділятися за основними видами коштів, підрозділами і секторами економіки, регіонами, включаючи потоки в кожній первинній ланці суспільного виробництва - підприємстві. Найбільший досвід розробки обліку потоків накопичений у США, де відповідна звітність за ініціативою Ради управляючих Федеральною резервною системою є регулярною.

Звіт про рух грошових коштів поряд з іншими фінансовими звітами дозволяє користувачам розробляти нові моделі для оцінки та порівняння поточної вартості майбутнього руху грошових коштів різних підприємств. Він також підвищує ступінь зіставності звітності про результати діяльності різних підприємств, тому що запобігає впливу різних підходів до обліку однакових операцій та подій.

Інформація про рух грошових коштів підприємства є корисною, оскільки вона надає користувачам фінансових звітів основу для оцінки спроможності підприємства генерувати грошові кошти та їх еквіваленти, а також потреби підприємства щодо використання цих грошових коштів.

Складання звіту про рух грошових коштів регулюється МСБО 7 "Звіт про рух грошових коштів".

Відповідно до даного стандарту звіт про рух грошових коштів повинен відображати рух грошових коштів протягом відповідного періоду згідно з поділом діяльності на операційну, інвестиційну та фінансову. Саме виходячи з цього переліку видів діяльності та грошових потоків і складена форма звіту про рух грошових коштів в Україні, Росії, Польщі, США та деяких інших країнах.

Підприємство представляє рух грошових коштів від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності у вигляді, який найбільш відповідає його господарській діяльності. Класифікація за видами діяльності надає інформацію, яка дозволяє користувачам оцінювати вплив цих видів діяльності на фінансовий стан підприємства та суму його грошових коштів і їх еквівалентів. Таку інформацію можна також використовувати для оцінки взаємозв'язку наведених вище видів діяльності.

Показник руху грошових потоків використовується, з одного боку, як індикатор фінансової стійкості підприємства (показник оцінки потенціалу внутрішніх джерел фінансування), а з іншого — як індикатор прибутковості (показник фактичної та потенційної прибутковості підприємства). Значення показника грошових потоків може достовірно відображати фінансовий стан підприємства лише за умови врахування стратегії його розвитку. Визначаючи рух грошових потоків, слід також враховувати галузеві особливості діяльності підприємств.

Класифікація потоків руху грошових коштів, наведена в міжнародних стандартах, є недостатньо повною. Найбільш розгорнуту класифікацію пропонують стандарти фінансової звітності Великобританії. Так, Стандарт фінансової звітності 1, прийнятий в 1991 році, виділяє 5 джерел та напрямів потоків руху грошових коштів:

операційна (поточна) діяльність;

доходи від інвестицій та обслуговування боргу;

оподаткування;

інвестиційна діяльність;

фінансова діяльність.

Виділення потоків руху грошових коштів по доходах від інвестицій та обслуговуванню боргу, оподаткуванню забезпечує яснішу картину діяльності підприємства, ніж класифікація цих статей відповідно до міжнародних стандартів.

Як вже зазначалось, МСБО 7 визначає структуру звіту про рух грошових коштів за трьома основними сферами діяльності: операційною, інвестиційною та фінансовою.

Рух грошових коштів від операційної діяльності визначається переважно основною діяльністю підприємства, яка дає дохід. Таким чином, він є, як правило, результатом операцій та інших подій, які підпадають під визначення чистих прибутків або збитків [5, c. 47].

Сума руху грошових коштів від операційної діяльності є ключовим показником того, якою мірою операції підприємства генерують грошові кошти, достатні для погашення позик, підтримки операційної потужності підприємства, виплати дивідендів та здійснення нових інвестицій без залучення зовнішніх джерел фінансування. Інформація про конкретні компоненти руху первинних грошових коштів є корисною разом з іншою інформацією для прогнозування майбутнього руху грошових коштів від операційної діяльності. Приклади господарських операцій з руху грошових коштів від операційної діяльності наведено на рис. 2.1.

Окреме розкриття руху грошових коштів, який виникає від інвестиційної діяльності, є важливим, оскільки рух грошових коштів відображає, якою мірою здійснювались витрати на ресурси, призначені для генерування майбутнього прибутку і майбутнього руху грошових коштів. Прикладами руху грошових коштів від інвестиційної діяльності є, зокрема наступні операції (рис. 2.2).

Рис. 2.1. Приклади господарських операцій з руху грошових коштів від операційної діяльності

Рис. 2.2 Приклади господарських операцій з руху грошових коштів від інвестиційної діяльності

Приклади господарських операцій з руху грошових коштів, який виникає від фінансової діяльності наводиться на рис. 2.3.

Рис. 2.3 Приклади господарських операцій з руху грошових коштів від фінансової діяльності

Особливо слід відмітити негрошові операції, які відображаються в звіті про рух грошових коштів. В американській літературі відмічається, що негрошові операції відображаються в даному звіті американських компаній окремим рядком. Наприклад, підприємство може здійснювати різноманітні негрошові операції інвестиційного і фінансового характеру, які зачіпають тільки основні засоби, довгострокові кредити або акціонерний капітал (придбання основних засобів за рахунок довгострокових кредитів, погашення кредиторської заборгованості шляхом випуску і передачі кредиторам додаткових акцій тощо). Ці операції є звичайною інвестиційною і фінансовою діяльністю і могли б не відображатися в звіті про рух грошових коштів, так як не зачіпають грошових коштів підприємства. Однак, так як однією із цілей звіту про рух грошових коштів є відображення інвестиційної і фінансової діяльності, а такі операції обов'язково вплинуть на стан грошових коштів підприємства в майбутньому, вони повинні відображатися по відповідних статтях другого і третього розділів звіту. Разом з тим, в першому розділі звіту американських компаній негрошові операції не показуються.

Що стосується негрошових операцій за МСБО, то інвестиційні та фінансові операції, які не потребують використання грошових коштів або їх еквівалентів, виключаються зі звіту про рух грошових коштів, проте розкриваються в інших фінансових звітах.

В США структура звіту про рух грошових коштів регулюється такими документами ЗПБО, а саме: СФО 95,102,104.

Відповідно до вимог СФО 95 США в звіті про рух грошових коштів відображаються величини чистих грошових потоків, що отримані або використовуються підприємством протягом звітного періоду в ході: операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, вплив загального обсягу чистих грошових потоків, що надійшли або сплачені протягом звітного періоду. Грошові кошти і прирівняні до них кошти підприємства, повинні бути розкриті таким чином, щоб були ув'язані залишки грошових коштів на початок і кінець звітного періоду. Крім того, СФО 95 вимагає, щоб в даному звіті обов'язково розкривалась інформація по всіх напрямах інвестиційної та фінансової діяльності підприємства, що вплинули на його фінансовий стан, але протягом звітного періоду не здійснювали безпосереднього впливу на рух грошових коштів.

Методика і послідовність складання звіту про рух грошових коштів, надання в МСБО 7 „Звіт про рух грошових коштів” є наступною (рис. 2.4).

Рис. 2.4 Послідовність складання звіту про рух грошових коштів

При складанні звітності про рух грошових коштів від операційної діяльності МСБО 7 передбачає використовувати:

а) прямий метод, за яким розкриваються основні види валових грошових надходжень і валових грошових видатків;

Характеристики

Список файлов реферата