Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 8)

12. №12 “Документальне оформлення аудиту” - документальне оформлення аудиту складається із робочих і підсумкових документів. Норматив розкриває зміст цих документів та регламентує їх застосування. Робочі документи – це різного роду групування негативних даних з господарювання за центрами виникнення та місцем відповідальності за них. Підсумкові документи – це документи узагальнення результатів аудиту;

13. №13 “Аудиторський висновок” – методичні рекомендації по складанню аудиторського висновку, його структура та види (безумовно позитивний, умовно позитивний, із застереженням). Норматив уніфікує складання аудиторського висновку, підвищує його обґрунтованість та адресність;

14. №14 “Використання матеріалів іншого аудитора або експерта” – наводиться перелік матеріалів, зібраних іншим аудитором, та даються вказівки по їх використанню при проведенні аудиту;

15. №15 “Відповідальність аудитора за висновок” – застосовується при визначенні відповідальності аудитора за неправильно складений висновок;

16. №16 “Інформування клієнта” – визначаються обов’язки аудитора щодо подання інформації клієнту про виявлені недоліки у фінансово-господарській діяльності, напрями удосконалення цієї діяльності;

17. №17 “Контроль якості роботи аудитора” – рекомендації по контролю якості роботи аудитора керівником аудиторської фірм, замовником, а також органами, що одержують звітність і висновки аудитора (податкові служби, засновники, акціонери);

18. №18 “Використання комп’ютерної техніки в аудиті” – методичні рекомендації по використанню різних видів комп’ютерної техніки у процесі проведення аудиту та узагальнення його результатів;

19. №19 “Роботи, супутні аудиту” – розглядаються види аудиторських послуг, які можуть виконувати аудитори (відновлення обліку, проведення семінарів з працівниками замовника, запровадження нової або удосконалення діючої первинної документації);

20. №20 “Вартість аудиторських робіт” – викладено основи методики розрахунку вартості аудиторських робіт за їх видами, змістом, обсягом, а також строками виконання. Норматив використовується на організаційній стадії аудиторського процесу 13.

З поданого переліку національних норм аудиту, їх змісту і використання при проведенні аудиторсь­ких робіт видно, що вони мають певну відмінність від Міжнародних нормативів аудиту, обумовлену законодавством України та чинними норматив­но-правовими актами з питань бухгалтерського обліку і звіт­ності, фінансово-господарського контролю і аудиту. Значна частина національних норм аудиту затверджена до застосу­вання Аудиторською палатою України, інші — на стадії за­вершення розробки і апробації. За структурою побудови вони відповідають Міжнародним нормативам аудиту, що сприяє використанню зарубіжного досвіду в аудиторській діяльності.

Норми аудиту передбачають основні принципи виконан­ня аудиторських робіт, але не є методиками чи інструкція­ми до застосування методичних прийомів та притаманних їм процедур аудиту. Норми аудиту не мають законодавчого статусу, тому не є обов'язковими для застосування у прак­тиці аудиторської діяльності, хоч у міжнародному і вітчиз­няному аудиті цих норм здебільшого дотримуються. Разом з тим до норм аудиту розробляються конкретні методики, методичні рекомендації, які сприяють поглибленому дослід­женню питань, поставлених на вирішення аудиту. Методичними рекомендаціями розкри­вається зміст повноти перевірки первинних документів ауди­том, відображення їх у облікових регістрах; адекватність показників аналітичного і синтетичного бухгалтерського обліку, головної книги, балансу і фінансової звітності на певні звітні періоди, які правдиво відображають фінансово-господарську діяльність суб'єкта підприємництва, повноту і своєчасність сплати державних і муніципальних податків, ліквідність і платоспроможність його, гарантії від банк­рутства.

Отже, застосування міжнародних і національних норм аудиту (стандартів) сприяє поліпшенню якості контролю та активізації діяльності суб'єктів підприємництва та дос­товірності відображення її в бухгалтерському обліку і звіт­ності.

Висновок

Аудит – це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Аудит у країнах із розвиненою ринковою економікою пройшов у своєму розвитку такий еволюційний шлях:

1. аудит як знаряддя перевірки і підтверд­ження достовірності бухгалтерських документів і звітів;

2. системна орієнтація аудиту на активізацію еконо­мічної діяльності, на підвищення ефектив­ності системи управління підприємством і передусім систе­ми внутрішнього контролю;

3. орієнтація аудиту на запобі­гання можливому ризику під час проведення перевірок або консультацій, уникнення ризику.

За організаційними ознаками аудит поділяють на:

1. регламентований, якому підлягають відкриті акціонерні товариства, підприємства-емітенти облігацій, банки, інвестиційні фонди і компанії, небанківські фінансові установи, які залучають кошти громадян або здійснюють торгівлю цінними паперами, біржі, страхові компанії, кредитні спілки, недержавні пенсійні фонди для підтвердження достовірності та повноти річного балансу і звітності; суб'єкти господарювання, що ліквідуються для підтвердження достовірності та повноти ліквідаційного балансу; засновники відкритих акціонерних товариств при їх створенні для перевірки фінансового стану щодо спроможності здійснити відповідні внески до статутного фонду; комерційні банки для підтвердження достовірності поданих до Національного банку України балансових даних юридичних осіб-акцiонерiв (учасників), на наявність у них власних коштів у грошовій формі для здійснення внесків до статутних фондів банків в обсягах, передбачених установчими документами; засновники комерційних банків, які мають частку в загальному оголошеному статутному фонді не менше п'яти відсотків;

2. договірний, який проводиться з власної ініціативи замовника;

3. внутрішній;

4. державний, який проводять аудиторські підрозділи державних подат­кових адміністрацій.

За участю в процесі проведення аудиту різних фахівців і аудиторських організацій, аудит поділяють на:

1. однопредметний - досліджуються питання одного виду;

2. багатопредметний - провадиться фахівцями різних спеціальнос­тей, а також різних аудиторських організацій;

3. комісійний - провадиться кількома фахівцями різ­них спеціальностей, але однієї аудиторської організації.

За змістом і функціями в управлінні фінансово-госпо­дарською діяльністю аудит поділяють на:

1. запобіжний, який має запобігати різного роду конфліктним ситуаціям у фінансово-господарській діяльності до виникнення їх;

2. перманентний, який проводиться безперервно у процесі фінансово-господарської діяльності підприємства;

3. ретроспективний, який здійснюється після виконання господарських операцій здебільшого за минулий рік.

До основних робіт, які можуть здійснювати аудиторські фірми, відносяться:

1. обов'язковий і добровільний аудит;

2. оглядова перевірка;

3. тематичні перевірки бухгалтерського і податкового обліку;

4. трансформація бухгалтерського обліку;

5. ведення обліку підприємства;

6. відновлення обліку;

7. виправлення помилок;

8. автоматизація обліку;

9. планування;

10. аналіз;

11. надання консультацій.

Організацію аудиту в Україні здійснює Аудиторська плата України, яка є незалежнім самостійним органом, мета якого сприяти розвитку, вдосконаленню та уніфікації аудиторської справи. Аудиторська палата покликана створити систему незалежного фінансово-господарського контролю у формі аудиту, який би давав об’єктивну оцінку фінансового стану підприємств і підприємців, сприяв раціональному господарюванню та своєчасно запобігав банкрутству, забезпечував достовірний контроль за доходами і видатками власників та одночасно оберігав інтереси держави.

До повноважень Аудиторської палати України належать:

1. сертифікація і ліцензування суб'єктів, що мають намір займатися аудиторською діяльністю;

2. затвердження норм і стандартів аудиту, програм підготовки аудиторів;

3. ведення реєстру аудиторських фірм та аудиторів, які одноособово надають аудиторські послуги, і оприлюднення його даних;

4. створення на території Україні регіональних відділень, визначення їх повноважень і контроль за їх діяльністю;

5. встановлення розміру плати за проведення сертифікації осіб, які претендують на отримання сертифікату;

6. розгляд скарг на діяльність окремих аудиторів та аудиторських фірм з питань її компетенції;

7. застосування до аудиторів стягнень за неналежне виконання своїх професійних обов'язків у вигляді попередження, зупинення дії сертифікату та ліцензії на строк до одного року або їх повне анулювання ;

8. сприяння виданню нормативних, методичних та інших матеріалів з питань аудиторської діяльності;

9. підготовка пропозицій з питань розвитку аудиту в Україні та винесення їх на розгляд відповідних інстанцій;

10. участь в роботі міжнародних організацій з питань аудиту;

11. визначення порядку оформлення офіційних документів за наслідками надання аудиторських послуг.

Із членів Аудиторської палати формується Спостережна Рада, яка виконує такі повноваження:

1. контроль за виконанням рішень АПУ та з’їздів аудиторів України, що скликаються АПУ;

2. представництво АПУ в державних, міжнародних та інших органах;

3. організація зв'язку з громадськістю;

4. підготовка та організація роботи з’їздів аудиторів України, що скликаються АПУ, здійснення розробки та пропонування на затвердження АПУ строків та порядку денного з'їздів аудиторів України, підготовка звіту АПУ до з'їзду;

5. контроль ведення та оприлюднення реєстру аудиторів та аудиторських фірм;

6. підготовка та внесення на затвердження АПУ планів роботи та звітування про їх виконання;

7. пропонування на затвердження АПУ кошторису витрат, штатного розкладу та заробітної плати експертів та інших працівників, які виконують роботу в АПУ за договорами;

8. контроль використання фінансів секретаріатом АПУ;

9. контроль за діяльністю секретаріату по виконанню відповідних рішень АПУ;

10. контроль за діяльністю регіональних відділень, за їх ротацією, доцільністю формування, функціонування та фінансовим станом;

11. має право призупинять діяльність регіональних відділень до прийняття рішення АПУ на найближчому засіданні;

12. пропонування на розгляд АПУ пропозиції щодо призупинення повноважень окремих членів АПУ та порушення клопотання про їх заміну;

13. внесення пропозиції щодо підготовки та перепідготовки аудиторів;

14. внесення на розгляд АПУ структури та особистого складу секретаріату;

15. прийняття рішення про залучення до роботи в АПУ експертів та інших працюючих за договорами;

16. розробка та затвердження порядку денного засідань АПУ.

Аудиторська палата України може створювати свої регіональні відділення в Республіці Крим, областях та містах Києві та Севастополь. На регіональне відділення покладаються такі повноваження:

1. здійснення сертифікації суб'єктів, що мають намір займатися аудиторською діяльністю;

2. ведення регіонального реєстру аудиторських фірм та аудиторів, що самостійно надають аудиторські послуги, а також філій, відділень та представництв аудиторських фірм з інших регіонів, зареєстрованих на території регіону;

3. подання даних реєстру до АПУ і оприлюднення його в пресі;

4. підготовка пропозицій з питань розвитку аудиту в Україні та винесення їх на розгляд АПУ.

Професійна етика – це норма поведінки, яка забезпечує моральний характер взаємовідносин між людьми, що ґрунтуються на професійній діяльності. Аудитор зобов'язаний дотримуватися наступних фундаментальних засад етики:

1. чесність - аудитор має бути чесним при виконанні своїх професійних обов'язків;

2. об'єктивність - аудитор повинен бути справедливим і не допускати, щоб забобони, упередженість та інші чинники впливали на його об'єктивність;

3. конфіденційність - аудитор не має права без згоди клієнта розголошувати або розкривати інформацію, отриману ним у ході перевірки, а також використовувати її у своїх цілях;

4. професійна поведінка - аудитор повинен створювати і підтримувати добру репутацію, утримуючись від будь-яких дій, що дискредитують її;

5. доброзичливість - аудитор зобов'язаний виконувати з належною турботою й увагою інструкції та вказівки клієнта у тій мірі, в якій вони не суперечать вимогам чесності, об'єктивності і незалежності, позитивно ставитися до критичних зауважень з приводу виконаної роботи та перевіряти їх на підставі доказів, вносити в разі потреби зміни та доповнення.

Міжнародні асоціації бухгалтерів і аудиторів узагальнили досвід організації і методики обліку та аудиту в країнах з різними формами власності і господарювання у вигляді міжнародних норм аудиту, які виконують функції стан­дартів. Стандарти аудиту - це загальні керівні матеріали для допомоги аудиторам у виконанні їх обов'язків з аудиту фі­нансової звітності. У них подано професійні вимоги до якості аудитора та якості аудиторських висновків і доказів. Метою стандар­тів аудиту є встановлення загальних правил аудиторської діяльності щодо організації і методики проведення.

В Міжнародних нормативах аудиту викладено основні напрями аудиту, зок­рема планування, контроль, і фіксацію результатів викона­ної роботи. При цьому зазначається, що аудитор має вивчи­ти систему обліку і оцінити її придатність для складання достовірної звітності.

Аудиторська палата України з метою регламентування правил і порядку проведення аудиту та виконання аудиторських пос­луг розробляє і частково завершила складання національних стандартів аудиту. Ґрунтуються вони на законодавстві України про аудиторську діяльність і міжнародних нормах аудиту, а також професійній термінології, прийнятій у світовій практиці. Національні нормативи аудиту передбачають основні принципи виконан­ня аудиторських робіт, але не є методиками чи інструкція­ми до застосування методичних прийомів та притаманних їм процедур аудиту. Норми аудиту не мають законодавчого статусу, тому не є обов'язковими для застосування у прак­тиці аудиторської діяльності, хоч у міжнародному і вітчиз­няному аудиті цих норм здебільшого дотримуються. Разом з тим до норм аудиту розробляються конкретні методики, методичні рекомендації, які сприяють поглибленому дослід­женню питань, поставлених на вирішення аудиту.

38

Характеристики

Список файлов реферата