13677 (648202), страница 2
Текст из файла (страница 2)
При вошивості хворобливий процес звичайно протікає у вигляді сухої екземи, на уражених місцях можна легко помітити наявність самих вошей або їх яйця.
Парші характеризуються появою на уражених місцях тіла товстих, блюдцеподібних, круглуватих жовтуватих або сріблясто-сірих, вдавлених посередині кірок, при цьому уражена паршами шкіра не пахне пліснявою..
Стригучий лишай проявляється появою на різних частинах волосяного покриву (частіше на голові) різко обмежених, круглуватих, висівкоподібних сіро-білих сухих товстих кірок.
Основним сезоном псороптозної корости кролів є зимово-весняний період (січень — березень), після чого настає зменшення і, нарешті, припинення корости влітку.
Для виявлення коростяних кліщів у скрібках можна користуватися мортальним і біотичним методами. При мортальному методі дослідження зскрібки попередньо обробляють протягом 1—2 год 10% -процентним розчином їдкого калію. Потім підготовлений таким способом із скрібок досліджують під мікроскопом на предметному склі.
У разі потреби обліку ефективності проведеного лікування користуються біотичним методом. Для цього з скрібок від хворих кролів вміщують у бактеріологічну чашку, старанно розщеплюють на якнайдрібніші шматочки і досліджують під препарувальною лупою або під малим збільшенням мікроскопа. Для кращого виявлення кліщів з скрібки злегка підігрівають на полум'ї спиртівки. Після підігрівання в досліджуваному матеріалі можна виявити кліщів, які рухаються.
Лікування. Уражені ділянки тіла обробляють 2-процент-іною емульсією кам'яновугільного креоліну або чистим скипидаром. Обробку проводять за допомогою добре змочених у цих розчинах ватних тампонів. Для досягнення стійкого лікувального ефекту обробку слід проводити 2 рази з проміжком 4—5 дні. При псороптозі вушних раковин з лікувальною метою можна застосовувати фенотіазин у дозі 0,5 г на кожну вушну раковину або 5—7-процентний дуст хлорофосу.
Для лікування кролів, уражених вушною коростою, рекомендують застосовувати аерозольну піну ціодрину та дикрезилу. Для одержання аерозольних пін цих акарицидів використовують аерозольні упаковки «Аерозоль-ціодрин» та «Аерозоль-дикрезил». Аерозольну піну одержують, натискаючи протягом 1—2 сек на клапан голівки аерозольної упаковки, при цьому струмінь піни спрямовують на уражену псороптозом вушну раковину кроля на відстані 10—15 см. Попередньо видаляти з вушних раковин кірки та струпи не потрібно. Лікування провадять двічі з інтервалом 7 днів.
Профілактика та заходи боротьби. Основним заходом проти захворювання на псороп-тозну коросту є суворе додержання зоогігієнічного режиму утримання кролів. Дезинвазію всіх кліток, вольєр й інвентаря слід проводити не менше 2 разів на рік: навесні з настанням відлиги і восени до настання дощового періоду.
Кролів, завезених на ферму з інших місць, необхідно протягом місяця витримувати на карантині. У цей період тварин потрібно старанно досліджувати для виявлення коростяних захворювань.
З профілактичною метою у кролівницьких господарствах належить 1 раз у 2 місяці піддавати все поголів'я кролів клінічному ветеринарному огляду, а кролиць, крім того, ще і за 15 днів до окролу.
У неблагополучних щодо псороптозу кролів господарствах разом із лікуванням явно хворих необхідно 1 раз з метою профілактики обробити всіх кролів, які були в контакті з хворими.
Для знезараження приміщень і різних предметів від коростяних кліщів можна користуватися низькими температурами. Для цього взимку неблагополучні щодо корости приміщення і різні предмети необхідно протягом 3—4 днів піддавати дії температури від мінус Б до мінус 20° і нижче.
У теплу пору року для знезаражування зовнішнього середовища може бути використана гаряча вода температурою від 80° і вище або емульсія креоліну 5-процентної концентрації.
Хоріоптоз — хвороба, що протікає у вигляді вушної корости, але повільніше, ніж псороптозна короста.
Етіологія. Хоріоптоз, або шкіроїдну коросту, кролів спричиняє кліщ Chorioptes spathiferis cuniculi. Ці кліщі мають овальну форму тіла. Довжина самки 0,345 мм, ширина 0,205 мм; довжина самця 0,235 мм, ширина — 0,170 мм. Задній кінець тіла в самця закінчується двома листоподібними лопасями (рис. 32). Ротовий апарат у кліщів гризучого типу. Живляться кліщі-шкіроїди поверхневими клітинами епідермісу.
Епізоотологія при хоріоптозі кролів вивчена недостатньо. Пояснюється це тим, що звичайно у практиці хоріоптоз помилково діагностують як псороптоз. Відомо, що хоріоптозна короста кролів посилюється у холодну пору року і клінічно не проявляється із настанням літа.
Діагноз. Вирішальним при поставленні діагнозу є дані акарологічного дослідження. Матеріалом для цих досліджень є скрібки, взяті у кролів із внутрішньої поверхні вушних раковин, зовнішнього слухового проходу та інших ділянок тіла. Лікування, профілактика та заходи боротьби при хоріоптозі такі ж, як і при псороптозі.
Нотоедроз — це коростяне захворювання кролів, яке протікає хронічно.
Етіологія. Збудником захворювання є коростяний кліщ — Notoedres cuniculi. Це дрібні кліщі: самці завдовжки 0,14—0,15 мм і завширшки 0,11—0,12 мм, самки — відповідно 0,21—0,23 і 0,16— 0,17 мм (рис. 33). На спинній поверхні тіла кліща є лусочки і ості. Кліщі живуть і розмножуються у глибині епідермального шару шкіри, де самки відкладають до 50—60 яєць, з яких потім утворюються личинки. Після цього кліщ проходить дві німфальні стадії і досягає дорослого стану. На розвиток однієї генерації кліща у шкірі кролів потрібно 3—4 тижні.
Епізоотологія. Нотоедроз порівняно дуже поширений серед кролів. Зараження відбувається при безпосередньому контакті здорових кролів із хворими або з предметами, з якими стикалися хворі тварини. Провідна роль у зараженні молодняка належить кролицям, ураженим нотоедрозом.
Патогенез. Оселившись на тілі, кліщ спричиняє механічне подразнення епідермісу, а це посилює виділення отруйної слини кліщів. У зв'язку ,з цим у місцях перебування кліща з'являється свербіж. У міру розвитку коростяного процесу свербіж може бути алергічного характеру і проявлятися на місцях, де немає жодного коростяного кліща. Тварини пробують гризти зубами або чухати сверблячі місця об оточуючі предмети. У зв'язку з цим вириваються клапті шерсті і на шкірі з'являються розчухи.
Трохи пізніше на уражених місцях з'являється шкірний висип. Спочатку утворюються рожеві різної величини папули, що є на
слідком серозно-клітинної інфільтрації сосочкового шару шкіри і шарів епідермісу. Надалі на верхівці напули скупчується серозна рідина і папульозна ефлореценція перетворюється в пухирець. При проникненні у вміст пухирця гноєтворної інфекції пухирець може набути характеру пустули. Через кілька днів пухирець або пустула лопається і на їх місці утворюється невелика червонувата шерехата, суха кірочка, що іноді займає центральну частину попульозного підвищення. Внаслідок розчухів до вилитої з пухирців серозної або гнійної рідини може домішуватися кров, від чого кірки стають червонуватими, сухішими і твердішими.
Хворобливий процес найчастіше протікає у вигляді сухої висівкоподібної екземи.
Клінічна картина. З самого початку захворювання у тварин виникає сильний свербіж, який призводить до розчухів, ушкоджень шкіри і випадання шерсті. На шкірі між волоссям при розсуванні біля його основи виявляють маленькі кірочки, що охоплюють два або три волоски і легко знімаються, після видалення таких кірочок залишається ерозія діаметром 2—3 мм. Спочатку дрібні коростяні вогнища розсіяні, а надалі, зливаючись, вони охоплюють значну площу, яка не має волосся, суха, вкрита злущеним епідермісом і різної товщини кірочками.
Спочатку коростяні вогнища з'являються на носі, звідки поширюються на чоло, навколо очей, на верхню і нижню губи, на щоки, підборіддя, основу пазурів; коростою уражується також підошовна поверхня ніг та інші частини тіла, де утворюються міцно прикріплені сіруваті кірки, що досягають іноді 1 см товщини (рис. 34). При знятті кірок на їх місці оголюється червона кровоточива шкіра. Хворі кролі відстають у рості і розвитку. Занедбана короста призводить до виснаження і до загибелі кролів. Найтяжче протікає захворювання у зимово-весняний період.
Д і а г я о з. При діагностиці слід керуватися клінічними ознаками хвороби і виявленням коростяних кліщів у скрібках, взятих з місць ураження.
Нотоедроз кролів слід відрізняти від псороптозу, вошивості та· парші.
Лікування. Навколо уражених місць обстригають волосся. Потім в уражені місця втирають зелене мило, яке залишають на 5 год для розм'якшення кірочок. Після цього всі місця обмивають теплою водою і видаляють кірки. Таку підготовку слід проводити двічі, після чого на уражені місця наносять протикоростяний засіб. Добрий результат дає проведення гіпосульфітотерапії за Дем'яновичем: одноразова обробка 50-процентним розчином гіпосульфіту з наступною дворазовою після обсихання обробкою 10-процантним розчином технічної соляної кислоти.
Як лікувальний засіб можна застосовувати 3—5-процентну емульсію препарату СК-9 або 5—6-процентну емульсію мила К.
Повторне лікування проводять через 4—5 днів.
Профілактика і заходи боротьби. Хворих і підозрюваних на зараження відокремлюють від інших кролів і лікують. Приміщення та інвентар знезаражують гарячою 5-процентною емульсією креоліну або 10-процентним розчином хлорного вапна, або 2-процентним розчином свіжогашеного вапна. Залізні клітки і металеві предмети знезаражують вогнем паяльної лампи. Після дезинвазії приміщення добре провітрюють.
Кролів, підозрюваних на зараження, протягом місяця кожний тиждень оглядають і в разі потреби ізолюють і лікують. Через 20 днів після вилікування всіх хворих на нотоедрозну коросту тварин і проведення повного комплексу протикоростяних заходів господарство оголошується благополучним щодо корости.
Для профілактики маточне поголів'я треба періодично обстежувати на коросту.
Саркоптоз (акароз) — це коростяне захворювання кролів, яке протікає хронічно.
Етіологія. Збудником захворювання є свербуновий кліщ — Sarcoptes scabiei cuniculi. Довжина самця 0,18—0,27 мм, ширина — 0,15—0,2 мм, довжина самки 0,3—0,4 мм і ширина — 0,2—0,3 мм.
Тіло кліща круглої, черепахоподібної форми. Поверхня тіла і кінцівок має ряд остей і щетинок (рис. 35).
Самки відкладають яйця, з яких незабаром вилуплюються личинки. Весь цикл розвитку — від яйця до імаго — протікає 9—14 днів.
У зовнішньому середовищі кліщі, ізольовані від своїх живителів, при температурі мінус 5—20° гинуть протягом 1—5 діб, а при температурі плюс 8—14 градусів залишаються живими протягом 2—3 тижнів.
Епізоотологія. Акарозом кролі заражуються при контакті з хворими (при груповому утриманні, при паруванні та ін.) або через предмети, з якими стикалися уражені акарозною коростою кролі. Особливо легко заражуються відсисні кроленята від хворих кролиць. Це один із найголовніших шляхів швидкого поширення акарозу у кролівницькому господарстві.
Патогенез. Самки та телеонімфи свербунів, потрапивши на поверхню шкіри кроля, прогризають ходи в глибині рогового шару, подразнюючи при цьому нервові закінчення не лише механічно, а й продуктами обміну речовин. Процес цей супроводжується сильним свербежем, внаслідок чого тварини розчухують уражені ділянки шкіри. У подальшому в уражені ділянки шкіри занурюється секундарна мікрофлора, що ще більше посилює процес хвороби.
Клінічна картина. На уражених ділянках шкіри спочатку з'являються маленькі вузлики, що перетворюються потім у невеликі пухирці або пустули. При розчухуванні з них виділяється водянистий секрет, що засихає у вигляді кірочок і струпів, які склеюють волосся. У місцях розчухів волосся поступово випадає, оголені ділянки шкіри потовщуються й іноді набувають складчастості. Спочатку акарозний процес уражує різні ділянки шкіри голови, а потім кліщі розселяються по всьому тілу кролів. При значних коростяних ураженнях хворі кролі втрачають апетит, дуже худнуть і через кілька тижнів гинуть.
Діагноз. Захворювання діагностують за клінічними ознаками хвороби, а також за результатами мікроскопічного дослідження глибоких скрібків шкіри, взятих із уражених ділянок тіла, скрібки шкіри поміщають на годинникове скло або у бактеріологічні чашки, обробляють 10-процентним водним розчином їдкого калію або натру протягом 5—10 хв, після чого 1—2 краплі новоутвореного субстрату поміщають на предметне скло, накривають покривним і досліджують під мікроскопом при невеликому збільшенні. Виявлення коростяних кліщів є основою для постановки остаточного діагнозу.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
