11777 (647237), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Поверхневі м'язи:
• Великий грудний м'яз, т. pectoralis major. Дія: наводить і обертає плече всередину (pronatio), при горизонтальному положенні руки наводить її в сагитальний напрям (anteversio), а при укріпленій верхній кінцівці своєю грудинно-реберною частиною м'яз сприяє розширенню грудної клітки при акті дихання.
• Малий грудний м'яз. т. pectoralis minor. Дія: тягне вперед і донизу лопатку, а при зміцненні лопатки піднімає ребра, будучи допоміжним дихальним м'язом.
• Підключичний м'яз subclavius. Дія, тягне ключицю вниз і медіальний, утримуючи її, таким чином, в грудинно-ключичному суглобі; при нерухомому поясі верхньої кінцівки піднімає Iребро, будучи допоміжним дихальним м'язом.
• Передній зубчастий м'яз. т. serratus anterior. Дія, зволікає лопатку від хребетного стовпа; нижні пучки, крім того, зміщують нижній кут лопатки латеральний і повідомляють її обертальний рух довкола сагиттально направленої осі. Спільно з ромбоподібним м'язом фіксує лопатку до поверхні грудної клітки. При нерухомому поясі верхньої кінцівки передній зубчастий м'яз також є допоміжним дихальним м'язом (при вдиху).
Глибокі, або власні м'язи грудей:
- Зовнішні міжреберні м'язи тт. intercostales externi. Дія: зовнішні міжреберні м'язи є м'язами, що беруть участь в акті дихання (вдих).
- Внутрішні міжреберні м'язи. mm. intercostales intemi. іннервації і кровопостачання ті ж, що і в зовнішніх міжреберних м'язів.
- Самі внутрішні міжреберні м'язи, тт. intercostales intir
- Підреберні м'язи тт. subcostales. Дія: міжреберні і підреберні м'язи беруть участь в акті дихання (видих).
- Поперечний м'яз, т. transversus thoracis. Дія: бере участь в акті дихання (видих).
Крім того, до м'язів грудей відноситься м'язово-сухожильна перегородка між грудною і черевною порожнинами - діафрагма
3. Порожнина рота її стінки та відділи. Зів та мигдалики
Ротова порожнина, яка поділяється на присінок і власне ротову порожнину, є початковим відділом травної системи куди за звичайних умов їжа надходить насамперед і підлягає механічній і хімічній обробці.
Функції ротової порожнини:
1) механічна обробка їжі; 2) дегустація; 3) первинна хімічна обробка їжі; 4) артикуляція (звукоутворення); 5) знешкодження мікроорганізмів (лізоцим у слині); 6) імунний захист (Кільце Пирогова-Вальдеєра).
Особливості будови органів ротової порожнини:
1) присінок і власне ротова порожнина вкриті багатошаровим плоским незроговілим епітелієм, який на сосочках язика, на яснах та на твердому піднебінні може зроговівати;
2) пухка волокниста сполучна тканина (ПВСТ) власної пластинки слизової оболонки дуже добре васкуляризується, тут є численні артеріоло-венулярні анастомози. ПВСТ може вростати в епітелій з формуванням специфічного рельєфу (сосочки язика, крипти мигдаликів);
3) м'язова пластинка слизової оболонки відсутня;
4) слизова оболонка на губах, на щоках, на нижній поверхні язика, на м'якому піднебінні та язичку розташована на добре розвиненій підслизовій основі, що зумовлює зміщуваність слизової оболонки по відношенню до інших оболонок, нижче розташовані тканини, а саме спинка язика, тверде піднебіння, ясна - не мають підслизової основи;
5) у слизовій оболонці мигдаликів розміщене скупчення лімфоїдних елементів і формується специфічний рельєф, який називається складками або криптами.
Мигдалики (лат. tonsillae) - скупчення лімфоїдної тканини, розташовані в стратегічно важливих областях носоглотки і ротовій порожнині. Мигдалини виконують захисну і кровотворну функції, беруть участь у виробленні імунітету - є захисним механізмом першої лінії на дорозі вдихуваних чужорідних патогенів. Повна імунологічна роль мигдалин все ще залишається не ясною.
Термін гланди відноситься до піднебінних мигдалин.
Разом з іншими лімфоїдними утвореннями носоглотки мигдалини утворюють глоткове лімфаденоїдне кільце.
Мигдалини підрозділяються на:
- парні
- піднебінні - в поглибленні між м'яким піднебінням і мовою (перша і друга мигдалини).
- трубні - в області глоткового отвору слухової труби (п'ята і шоста мигдалини)
- непарні
- глоткова (носоглоткова) - в області зведення і задньої частини стінки глотки (третя мигдалина, мигдалина Гармати)
- язична - під поверхнею задньої частини мови (четверта мигдалина)
Прийнята наступна нумерація мигдалин:
перша і друга - піднебінні;
третя - глоткова (носоглоткова);
четверта - язична;
п'ята і шоста - трубні мигдалини.
4. Порожнина носа. Будова та функції
Порожнина носа розпочинається ніздрями, які ведуть до присінка носової порожнини. Внутрішня поверхня присінка вистелена незроговіваючим багатошаровим плоским епітелієм і має волосся, сальні і потові залози. Слизова оболонка стінок порожнини носа виконує нюхову та дихальну функції, тому має різну будову. Дихальну функцію забезпечує більша частина слизової оболонки носа і вона вкрита війчастим псевдобагатошаровим епітелієм з великою кількістю бокалоподібних гландулоцитів, що виділяють слиз. Слиз завдяки рухам війок пересувається назовні і видаляється. В порожнину носа виділяється секрет численних слизових альвеолярно-трубчастих залоз. Слиз зв'язує пилеподібні частки повітря і зволожує вдихуване повітря. Власна пластинка слизової оболонки і підслизова основа дуже добре васкуляризовані і забезпечують вирівнювання температури вдихуваного повітря до температури тіла.
Три носові раковини збільшують загальну поверхню порожнини носа і утворюють носові ходи (верхній, середній та нижній). У нижній носовий хід відкривається носослізний канал. У верхній - задні чарунки решітчастої кістки і (дорзальніше) пазухи клиноподібної кістки. У середній - середні і передні чарунки решітчастої і пазухи лобної та верхньощелепної кісток.
Нюхова ділянка слизової оболонки верхньої носової раковини і відповідної їй частини перегородки та задній відділ верхньої стінки порожнини носа - це частина слизової оболонки носа, вкрита війчастим псевдобагатошаровим епітелієм, до складу якого входять спеціальні сприймаючі нюхові нейросекреторні біполярні клітини.
Повітря із порожнини носа надходить крізь хоани до носової, а потім ротової частини глотки і в гортань.
5. Аорта висхідна частина, дуга аорти її гілки, сонні артерії та підключичні артерії її гілки і зони кровопостачання
Аорта (aorta) — найбільша артеріальна судина тіла людини, починається з лівого шлуночка (Рис. 1), її розділяють на висхідну частину, дугу та низхідну частину.
Висхідна частина аорти (pars ascendens aortae) має діаметр 25— 30 мм та довжину 40—50 мм. Починається від лівого шлуночка серця і на рівні II правого реберного хряща переходить у дугу аорти. Висхідна частина аорти починається розширенням, що має назву цибулини аорти. Від цієї частини аорти відходять вінцеві артерії, гілки яких широко анастомозують між собою.
Права вінцева артерія (arteria coronaria dextra) спочатку лежить у вінцевій борозні між артеріальним конусом правого шлуночка та правим вушком. Далі вона огинає правий край серця по вінцевій борозні і переходить на його нижню поверхню. По ходу артерія віддає багато гілочок до міокарда правого передсердя.
Ліва вінцева артерія (arteria coronaria sinistra) іде між коренем легеневого стовбура та лівим вушком. Далі ділиться на передню міжшлуночкову та огинаючі гілки.
Рис. 1. Грудна частина аорти та її гілки:
1 - трахея; 2 - ліва загальна сонна артерія; 3 - ліва підключична артерія; 4 - дуга аорти; 5 - лівий головний бронх; 6 - задні міжреберні артерії; 7 - діафрагма; 8 - грудна частина аорти; 9 - стравохід; 10 - клапани аорти; 11 - висхідна частина аорти; 12 - плечегеловний стовбур; 13 - права підключична артерія; 14 - хребтова артерія; 15 - права загальна сонна артерія.
Передня міжшлуночкова гілка, розміщуючись у передній міжшлуночковій борозні серця, доходить до його верхівки. По ходу вона віддає численні гілочки до міжшлуночкової перегородки та до стінок лівого і правого шлуночків.
Огинаюча гілка більша за попередню, переходить зліва на діафрагмальну поверхню серця і по ходу віддає гілочки до м'язів лівого шлуночка та лівого передсердя.
Дуга аорти (arcus aortae) опуклістю, оберненою догори, доходить до рівня III грудного хребця. Прямуючи спереду назад та косо справа наліво, дуга аорти простягається від II правого реберного хряща до лівої поверхні тіл III — IV грудних хребців, де й переходить у низхідну частину аорти. В місці переходу нерідко спостерігається невелике звуження — перешийок аорти.
Від опуклої поверхні дуги аорти відходять три значні артерії (плечоголовний стовбур, ліва загальна сонна та ліва підключична артерії), які забезпечують кровопостачання шиї, голови та верхніх кінцівок (Рис. 2).
Рис. 2. Артерії голови:
1 - права загальна сонна артерія; 2 - верхня щитоподібна артерія; 3 -внутрішня сонна артерія; 4 - зовнішня сонна артерія; 5 - внутрішня яремна вена; 6 - язикова артерія; 7 - лицева артерія; 8, 15 - лицева вена; 9 - защелепна вена; 10, 13 - потилична артерія; 11 - соскоподібний відросток; 12 - верхньощелепна артерія; 14 - задня вушна артерія; 16 - привушна протока; 17 - піднижньощелепна залоза; 18 - під'язикова кістка; 19 - щитоподібний хрящ
Плечоголовний стовбур (truncus brachiocephalicus) має довжину 30-40 мм. Відходить від початкової частини дуги аорти, йде догори та дещо вправо, розміщуючись позаду ручки грудини. На рівні правого груднино-ключичного суглоба стовбур розгалужується на праву загальну сонну та праву підключичну артерії.
Артерії шиї та голови. Загальна сонна артерія (arteria carotis communis) справа відходить від плечоголовного стовбура, а зліва — безпосередньо від дуги аорти. Переходить на шию крізь верхній отвір грудної порожнини і, розміщуючись позаду грудинно-ключично-соскового м'яза, прилягає латеральне до внутрішньої яремної вени, присередньо — до трахеї, стравоходу і гортані та ззаду — до блукаючого нерва. В межах сонного трикутника, на рівні верхнього краю щитоподібного хряща, загальна сонна артерія розгалужується на зовнішню та внутрішню сонні артерії.
Зовнішня сонна артерія (arteria carotis externa), утворившись, іде догори, розміщуючись дещо допереду та присередньо щодо внутрішньої сонної артерії. Проходить позаду заднього черевця двочеревцевого м'яза та крізь товщу привушної залози і на рівні шийки нижньої щелепи розгалужується на дві кінцеві гілки: поверхневу вискову та щелепну артерії.
По ходу зовнішня сонна артерія віддає ряд значних бічних гілок, які за топографічними особливостями можна поділити на три групи: передню, задню та присередню.
Передня група гілок зовнішньої сонної артерії. Верхня щитоподібна артерія (arteria thyroidea superior) відходить від зовнішньої сонної артерії близько місця її утворення, йдучи догори, далі дугоподібно загинається, йде донизу та присередньо і вступає у верхній полюс відповідної частки щитоподібної залози. По ходу артерія віддає гілочки до прищитоподібних залоз, гортані, під'язикової кістки і до грудинно-ключично-соскового м'яза.
Язикова артерія (arteria lingualis) відходить дещо вище від попередньої артерії, на рівні малого рога під'язикової кістки, йде догори і присередньо та розгалужується в товщі, язика. Крім того, постачає кров'ю м'язи дна порожнини рота, під'язикові слинні залози, піднебінні мигдалики, під'язикову кістку, надгортанник та шкіру передньоверхньої ділянки шиї.
Лицева артерія (arteria facial is) відходить від зовнішньої сонної артерії на рівні кута нижньої щелепи, перегинається через край тіла нижньої щелепи, наперед від жувального м'яза, переходить на лице і, розміщуючись у товщі мімічних м'язів, іде в напрямі присереднього кута ока.
Від шийного відрізка лицевої артерії відходять гілочки до носової частини глотки, м'якого піднебіння, піднебінних мигдаликів, піднижньощелепної слинної залози, а також до м'язів та шкіри відповідної ділянки.
У ділянці лиця артерії відходять м'язові та шкірні гілочки, а також верхня та нижня губні артерії, які анастомозують з однойменними артеріями протилежного боку і утворюють навколо щілини рота артеріальне кільце.
Задня група гілок зовнішньої сонної артерії. Потилична артерія (arteria occipitalis) відходить від зовнішньої сонної артерії на рівні заднього черевця двочеревцевого м'яза. Розгалужується в ділянці потилиці і віддає гілочки до навколишніх м'язів, шкіри, вушної раковини і до твердої оболонки головного мозку.
Задня вушна артерія (arteria auricularis posterior) відходить вище від потиличної артерії і, йдучи до соскоподібного відростка, віддає гілочки до вушної раковини, шкіри та м'язів потилиці, а також до стінок барабанної порожнини.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
