Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Але навіть якщо ми не захочемо вживати трансгенні продукти, уникнути цього нам не вдасться. Корпорації, що роблять Гм-продукти, неодноразово заявляли, що молоко й м'ясо тварин, що харчуються Гм-кормами, залишаються біологічно чистими. Однак в 2004 році було опубліковано кілька досліджень, що ставлять під сумнів цей постулат. У березні 2004 року доктор Террі Травік заявив, що йому вдалося виділити із тканин піддослідних пацюків вірус мозаїки кольорової капусти, що використовується для модифікації зернових рослин. У червні 2004 року вчені із Центра контролю за молочними продуктами Мюнхенського технологічного університету в Баварії (ФРН) уперше виявили сліди Гм-організмів у коров'ячому молоці.⁶

Вітчизняний споживач боїться трансгенів, або генетично модифікованих (ГМ) продуктів. Його турбує, що:

1. Гм-їжа може змінити генетичний код дорослих, а особливо – дітей, які в результаті виростуть монстрами або недоумками.

2. Гм-їжа викликає онкологічні захворювання, наприклад, рак стравоходу.

3. Гм-продукти – страшні алергени.

4. Гм-їжа – джерело харчових отруєнь.

5. Трансгени роблять нас несприйнятливими до антибіотиків.

6. Нарешті, Гм-продукти просто несмачні.

Перебільшеною погрозу ГМО для здоров'я вважають у ДУ НДІ харчування РАМН «Аналіз результатів проведених досліджень, а також даних світової наукової літератури, присвяченій проблемі безпеки ГМО як на етапі реєстрації, так і на етапі постреєстраційного моніторингу, свідчить про відсутність яких-небудь негативних ефектів для здоров'я людини», - вважають в Інституті.

Як відзначають фахівці, за два десятки років не було отримано жодного свідчення шкідливості Гм-їжі. «ДНК із генетично модифікованих організмів так само безпечна, як і будь-яка інша ДНК у харчовому продукті», - відзначала в опублікованій в 2004 році в «Селянських відомостях» статті провідний співробітник Інституту Олена Сорокіна. Що стосується переносу генів стійкості до антибіотиків, які використаються при створенні трансгенних рослин, у геном бактерій шлунково-кишкового тракту, то це, на думку Сорокіної, є «практично неможливим».

«До жодного із продуктів харчування не застосовуються такі методи перевірки, як до Гм-їжі», – пояснює «РИА Новости» к.м.н., старший науковий співробітник лабораторії по вивченню нових джерел харчових речовин НДІ харчування РАМН Надія Тишко. При цьому російська система оцінки безпеки ГМО, за її словами, є однієї з «найбільш жорстких у світі».

Більш строгі перевірки, у свою чергу, роблять ГМ-їжу навіть більш безпечною, чим звичайна, затверджують прихильники біотехкультур. «Якби який-небудь Колумб вирішив вирощувати картоплю й годувати єю європейців зараз, а не п'ятсот років тому, дозволу на це він би нізащо не одержав, – зауважує головний редактор інтернет-журналу «Комерческая биотехнология» Олександр Чубенко. – Багато звичайних культурних рослин містять стільки токсинів, що їх варто було б продавати тільки по рецепту й вживати в гомеопатичних дозах. На жаль, дотепер нікому не спало на думку поставити нескладний експеримент: посадити пацюків на дієту з кавових зерен і пред'явити незалежним експертам результати розтину».

Що стосується побоювань екологів, то, на думку Чубенко, всі існуючі на сьогоднішній день «культурні рослини» і так є результатом мутацій. Крім того, за словами головного редактора «Комерческой биотехнологии», при вирощуванні Гм-культур не потрібно «труїти» ґрунт пестицидами й іншою хімією. А виникнення в комах стійкості до трансгенів, по суті, не більш небезпечно, ніж пристосування шкідників до хімії.³

"Зелені" критики ГМ-продуктів запевняють, що чужі гени можуть викликати в людському організмі непередбачені наслідки, маючи на увазі, що непередбачені – дуже страшні. У пресі були широко розрекламовані досвіди угорського вченого Пуштаі й російської дослідниці Єрмакової, у яких було нібито показане, що годівля пацюків Гм-картоплею або ГМ-кукурудзою приводити до захворювань тварин і високої смертності їхнього потомства. Однак незабаром було показано, що досвіди Пуштаі і Єрмаковій методично вкрай недбалі і їхні результати зовсім недостовірні. За вже два десятки років не було отримано жодного свідчення шкідливості ГМ-їжі. При цьому ні до одним із продуктів харчування не застосовуються такі серйозні методи перевірки, як до ГМ-їжі. Хоча по великому рахунку цих перевірок можна було й не проводити, тому що в організмі людини вся їжа – що ГМ, що не-гм – розпадається на найпростіші елементи, які абсолютно однакові й для ГМ-, і для не-ГМ-їжі. Ми тисячолітями поїдаємо м'ясо тварин, але в жодної людини не з'явилося коров'ячого хвоста або півнячих крил.

Процедури перевірки "звичайних" продуктів давно розроблені й широко застосовуються, проводяться й вивчення безпеки трансгенних рослин. У Західній Європі "зелені" шуміли особливо голосно, і міри безпеки були прийняті більше строгі. Спеціальною комісією ЄС дозволені до використання трансгенний рапс, стійка до гербіцидів трансгенна соя й стійка до комах трансгенна кукурудза. У деяких випадках справа дійшла вже до повного абсурду – європейці вимагають, щоб на імпортованому зі США соєвому маслі було зазначено, з якої сої воно зроблено – із ГМ або не із ГМ. Однак у соєвому маслі немає ніяких модифікованих генів, взагалі немає ніяких генів – тільки чисте масло! Яке в принципі навіть "не знає", з якої сої його зробили, і вже ніяк не може привести до мутацій в організмі людини!

Інакше кажучи, можна зовсім точно сказати, що ГМ-продукти харчування не тільки не шкідливі, але завдяки більш строгій перевірці більше безпечні, чим звичайні продукти – будь-який читач зіштовхувався із гнилою картоплею й зацвілим сиром. Проте "зелені" із задоволенням годину за годиною "перевіряють" наявність вказівки на змісті ГМ-складових на етикетках ковбаси й сиру й хтиво викривають виробників. Проти запису на етикетці важко заперечити, оскільки споживач має право на інформацію. Хоча, з іншого боку, чи багато користі звичайному покупцеві від того, що він знає про зміст у жувальній гумці "підсолоджувача ацесульфама" або "консерванту бензойної кислоти"? Спробуйте провести експеримент і запитаєте в знайомих – а що це таке й чи небезпечно? Результат опитування передбачуваний.⁴

Чому споживачі проти? Сказати важко. З тих пір як Гм-сорти почали вирощувати в промислових масштабах, продукти з них їли і їдять мільйони людей і незліченне число тварин. І за всі ці роки не зафіксовано жодного свідчення того, що «творча» наукова процедура несе шкоду або небезпеку. Навпроти, відповідно до опублікованій в 2004 році доповіді Союзу німецьких академій наук і Гуманітарної комісії із зелених біотехнологій, вміст токсичних й алергенних речовин у продуктах із Гм-рослин виявився нижче, ніж в аналогічних традиційних, за рахунок більш твердого контролю й меншої концентрації паразитичних грибків. Розвіялися й страхи, пов'язані із широким застосуванням ГМО, – перед витісненням трансгенними рослинами диких форм, перед нестабільністю «підсаджених» генів й їхнім безконтрольним поширенням. Проте суспільство (особливо європейське) зберігає упередження проти наднових культур.

Можливо, справа в загальному рості недовіри до науки і її даним? Або в тім, що всі «передові» властивості Гм-рослин важливі, поки що лише для виробників і переробників (стійкість до посухи, морозів, шкідників, довга «лежкість» у сховищах...), а покупцям байдужі? Правда, всі великі біотехнологічні компанії обіцяють от-от змінити це положення й випустити на ринок «друге покоління» ГМО, більше «цікаве» саме для публіки. Наприклад, створений ще шість років тому «золотий рис» з високим змістом вітаміну А призначений для країн, що розвиваються, де щорічно півмільйона дітей одержують різні порушення зору через недостачу цієї речовини.⁷

3. Навколишнє середовище та ГМО

Справжня небезпека. Поява будь-якого нового для даного регіону рослини або тварини завжди викликає побоювання. Відомі сумні для екосистеми історії про завезених в Австралію кроликів, про молюска мнеміопсіса в Чорному морі або з у Північній Америці. Всі ці нові організми, що не мають природних ворогів на новій території, придушують місцеві види, різко скорочують їхній харчовий ресурс, розмножуються з неприродною швидкістю й приносять величезну шкоду місцевому сільському господарству й населенню. Не виключене, що вирощування ГМ-культур може призвести до аналогічних наслідків. Наприклад, рослини із властивостями стійкості до яких-небудь шкідників можуть непомірно розростися й статі, по суті, бур'янами, а про корисні властивості прийдеться забути. До речі, таке зустрічалося й раніше – їстівна лобода стала бур'яном злакових культур. Може відбутися "перезапилення"- і сусідні не-ГМ-рослини одержати нові гени з непередбаченими наслідками. Може відбутися природний добір серед комах, проти яких трансгенні рослини розроблялись, – у результаті може вивестися монстр, здатний зжерти що завгодно.

Однак у світі щодня переносяться на "чужі" території десятки нових видів живого – припливають на днищах кораблів, переносяться вітром, завозяться туристами як сувеніри й т.д. Ці процеси практично не піддаються регулюванню. І тільки із трансгенними організмами все відбувається інакше. Процес їхнього впровадження ретельно контролюється – наприклад, по краях поля із трансгенною картоплею саджають звичайну, котрою й буде ласувати (щоб не мутувати) колорадський жук. У країнах, де досягненнями біотехнології користуються вже досить широко, що контролюють органи ретельно стежать за наслідками впровадження Гм-рослин. Як вже говорилося, вже незабаром 20 років, як ніякого негативного впливу на екосистеми не виявлено.

Справедливості заради слід зазначити, що небезпека такого впливу в принципі існує. Треба бути насторожі.⁹

Фахівці відзначають побоювання, що результатом масового застосування біотехнологій може бути виникнення незапланованих організмів-мутантів внаслідок, наприклад, перезапилення Гм-рослин з дикоростучими видами. Крім того, говорять фахівці, існує ризик появи нових, більше небезпечних штамів фітовірусів і розвиток стійкості до трансгенних токсинів у комах. А ряд учених не виключає, що Гм-рослини в майбутньому зможуть витиснути популяції своїх диких родичів.

До протестів екологів і лікарів додаються заперечення економістів. Зокрема, як нагадують автори книги «ГМО: контроль над суспільством або суспільний контроль?», перехід на трансгенні культури може привести до залежності національної економіки від компаній, що володіють біотехнологіями, що, у свою чергу, являє загрозу продовольчої безпеки країни.

На думку супротивників ГМО, неспроможна й теза про те, що Гм-культури можуть вирішити проблему голоду. Тільки в 2002 році в Індії було знищено 60 млн. тонн зерна, тому що за нього не було кому платити, а в Замбії в 2003 р. по тій же причині на складах пропало 300 тис. тонн маніоки, нагадують вони.

Якщо трансгенний пилок попадає в дикі види близькорідних рослин, то не виключена небезпека передачі генів стійкості до гербіцидів диким видам, що зробить їх «супербур'янами», боротися з якими буде вкрай складно .

Рослини з вбудованими генами, що прискорюють ріст і розвиток, більшою мірою, чим звичайні виснажують ґрунт і порушують її структуру. Токсини ГМ рослин придушують життєдіяльність ґрунтових безхребетних, мікрофлори й мікрофауни. Відбувається порушення природної родючості.

У майбутньому впровадження чужорідних природі Гм-рослин може поставити під погрозу все сільське господарство, оскільки селекція й створення нових сортів залежить від розмаїтості природних генетичних ресурсів.⁸

Погроза спонтанної гібридизації трансгенів і бур'янів також розглядається зпоміж фахівців як перебільшена. «Бур'яни набагато більш життєстійкі й краще пристосовані до змін у навколишнім середовищі. Так що вони просто заб'ють чужинців», – відзначають деякі біологи.

На відміну від супротивників Гм-продуктів, які бачать у них «погрозу продовольчої безпеки», прихильники трансгенів таку погрозу бачать у відмові від них. «Ми не усвідомлюємо, що в нас немає альтернативи, – пояснює «РИА Новости» президент Російського Зернового Союзу (РЗС) Аркадій Злочевський – вводячи мораторій на вирощування Гм-сої, ми знижуємо виробництво цієї культури й змушені компенсувати це за рахунок імпорту. Якщо ж заборонити й імпорт, то знизиться виробництво м'ясної продукції (соя – основа кормів для худоби). У підсумку нам доведеться везти м'ясо через границю, а воно там давно вже має трансгенне походження».

Підтримують вирощування Гм-культур й в Інституті харчування. Дозволяти це, за словами Тишко, треба «обережно» – проте треба. «За цим майбутнє», – говорить вона.

Супротивники ГМО заперечують: тому що попит на екологічно чисту продукцію неухильно росте, Росія могла б стати найважливішим постачальником такої продукції на світові ринки. Але це буде можливо, тільки якщо масове вирощування трансгенів буде заборонено.³

4. Досягнення та недоліки в ГМ рослинництві

В 1983 році були створені перші трансгенні рослини (відразу в трьох лабораторіях), а в першій половині 90-х з'явилися й комерційні ГМ-культури. З 1996 року публікується світова статистика по їхньому обробленню. За цей час зайняті ними площі виросли з 1,7 до 90 млн га (55% яким доводиться на США), причому щорічний приріст ніколи не був менше 10%. По оцінці найбільшої американської біотехнологічної корпорації Monsanto (чиїм насінням засіяне близько 90% всіх площ, зайнятих ГМ-культурами), в 2009 році загальна площа трансгенних посівів у світі досягне 140 млн га. Загальний обсяг ринку агробіотехнологій торік склав 5,25 млрд доларів, але це тільки гроші, отримані безпосередньо біотехнологічними фірмами (виторг від продажу посівного матеріалу плюс роялті за технологію). Вартість сумарного світового врожаю ГМ-сортів, звичайно, багаторазово перевищує цю суму – відповідно до довідки Мінпроменерго РФ, світовий оборот сільськогосподарської й харчовий біотехнологічної продукції становить близько 45 млрд доларів.

Не настільки рівномірно, але неухильно розширюється клуб країн, що практикують трансгенне рослинництво. В 2004 році таких країн було 17, але при цьому в них жило біля половини людства (оскільки в їхнє число входили такі гіганти, як Китай, Індія, США й Бразилія). Торік до них додалися ще 4: три країни Євросоюзу (Франція, Португалія й Чехія), що традиційно вважались оплотом опозиції ГМ-культурам, а також Іран, першим у світі, що приступив до промислового вирощування трансгенного рису (у нинішньому році його прикладу повинен був піти Китай). Однак у тому ж році Швейцарія офіційно ввела п'ятирічний мораторій на вирощування будь-яких ГМ-рслин у відкритому ґрунті.

Унікальна ситуація склалася в Бразилії. На півдні цієї країни фермери вже давно вирощували трансгенну сою, контрабандою завезену із сусідньої Аргентини. Проект закону, що регулює оброблення ГМ-культур, був внесений у бразильський парламент ще в минулому столітті, але його прийняття довго блокувалося супротивниками генної інженерії. У результаті протягом семи років президент країни щорічно підписував «тимчасові дозволи» на посів трансгенних культур на «обмеженій площі» (що визначалася на ділі «від досягнутого», тобто за даними сільськогосподарської статистики попереднього року). У січні 2005 року компромісний варіант закону був, нарешті, прийнятий і набутив чинності. Незважаючи на те, що він передбачає тверді обмеження на оброблення ГМ-культур, зайняті ними площі в перший же рік після прийняття закону виросли з 5 до 9,4 млн га. Залишається лише здогадуватися, яка частина цих полів і в попередні роки була засіяна трансгенною соєю, але тільки тепер потрапила в офіційну статистику. В 2006/2007 р. не менш 50% бразильської сої буде трансгенною. І скільки таких посівів уже існує в країнах, де трансгенне землеробство офіційно не дозволене.

За повідомленням американського видання «Маркетуотч», «Монсанто» заявила, що всі в Бразилії, хто незаконно закупив Гм-насіння (вони рекламуються в США) і залишив частину врожаю на насіння (це заборонено), зобов'язаний виплатити виробникові «технологічний гонорар» у розмірі 2% від продажної ціни 60 кілограмового мішка сої. Зробити це слід до травня 2007 року. Тих, хто не заплатить до цього часу, зобов'яжуть виплатити більше - 2,7% від вартості мішка.⁹

Популярність Гм-культур розуміється їх воістину «надрослинними» властивостями. Вони крупніші, стійкіші до змін клімату, шкідникам, гербіцидам, вірусним, бактеріальним і грибним хворобам, більш урожайні.³

Учені з Університету Коннектикуту (США) опублікували в журналі Science роботу (Jisheng Li, Haibing Yang, Wendy Ann Peer et al. Arabidopsis H+-PPase AVP1 Regulates Auxin-Mediated Organ Development. Science 7 October 2005: 121-125)¹⁶, що вимагає перегляду деяких класичних постулатів ботаніки.

Як виявився, раніше малопривабливий ген AVP1 несе важливу функцію по регуляції транспорту гормону росту рослин – ауксину. Функцій у фітогормону ауксину багато; досить лише сказати про запуск розподілу клітин, регуляції диференціювання тканин, залучення клітинами меристеми до себе живильних речовин, як стане зрозуміло, наскільки коштовним виявилося відкриття вчених.

Характеристики

Список файлов реферата