10771 (646701)

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла

Фактори, що визначають еволюцію людини

Сучасна людина вінчає собою ряд еволюційних напрямків, джерела яких можна виявити ще в приматів. Загальновизнано, що еволюція людини складається із двох процесів - органічної еволюції й культурної еволюції. Ми знаємо, що ключову роль у напрямках органічної еволюції грає добір. Культурна еволюція має власні рушійні сили, що дозволяють пояснити поступове нагромадження культурної спадщини. Це питання не викликає розбіжностей.

Проблеми виникають у той момент, коли ми намагаємося піти далі цих дуже загальних висновків. Перша з них - визначити способи добору, що беруть участь в еволюції. Друга - досліджувати механізм культурної еволюції. Третя - визначити залежність між природним добором і напрямками органічної еволюції, з одного боку, і культурною еволюцією - з іншої.

Залежність між органічною й культурною еволюцією

Що стосується третьої з перерахованих вище проблем, те найпростішим і історично самою старою відповіддю на це питання служить положення про те, що органічна еволюція довела филетичний ряд людини до відомого порога - до того рівня, на якому стала можливої культурна еволюція. Із цього моменту філогенія людини пішла по шляху культурної еволюції, що і забезпечила весь наступний розвиток. Органічна й культурна еволюція вважаються розділеними в часі й незалежними у своїй дії. Подібна точка зору характерна для робіт старих антропологів (наприклад, Briffault) і усе ще висловлюється в деяких сучасних дослідженнях (наприклад, Karaus).

Значний розвиток як еволюційної біології, так і антропології, що відбулося за останні десятиліття, а також зрослі зв'язки між цими двома колись відособленими галузями науки привели до появи більше сучасної точки зору. Відповідно до цієї крапки зору, в епоху культурної еволюції природний добір продовжував діяти й органічна еволюція не припинялася. Просто результати культурної еволюції більше помітні, чим результати триваючої органічної еволюції.

Подальше вдосконалення являє собою концепція безперервної взаємодії між органічною й культурною еволюцією. Важливим ефектом такої взаємодії може бути добір на здатність до научання й сприйняття культури. При цьому органічна й культурна еволюція як би йдуть рука об руку. Велику увагу цієї концепції приділяв Добржанський.

Ламсден і Уілсон (Lumsden, Wilson) провели частково математичне дослідження «генно-культурної коеволюції», а Каваллі-Сфорца й Фельдман (Cavalli-Sforza, Feldman, 1981) вивчали її головним чином математичними методами. Підхід цих учених у корені відрізняється від прийнятого в даній книзі й у моїй колишній публікації.

Типи добору

Усі, хто вивчає цю тему, очевидно, згодні з тим, що органічна еволюція людини направляється добором. Складність тут полягає в тому, що добір - не єдиний процес, а цілий набір процесів, і тому такий висновок носить занадто загальний характер.

Антропологів, що вивчають еволюцію людини, загалом кажучи, цікавить головним чином філогенія антропоїдів, потім такі фактори еволюції, як місцеперебування, використання руки й т.п. і лише іноді рушійні сили еволюції. Що ж стосується цих сил, те вчені звичайно обмежуються посиланнями на «природний добір» у загальному значенні й на цьому зупиняються.

Популяційних генетиків, що займаються еволюцією людини, як і слід було сподіватися, більше цікавлять сили, що беруть участь у ній, і вони ретельно розробляють різні способи дії індивідуального добору й дрейфу генів стосовно до популяцій людини. Однак у цих дослідженнях деякі типи добору звичайно залишаються без уваги.

Корисно вказати тому, що є дані про вплив на популяції людини численних типів добору, а саме спрямованого; стабілізуючого; що врівноважує; сполучення добору - дрейфу; добору, спрямованого на створення турботи про потомство; полового добору; добору по дивергуючих лініях у різних областях, спрямованого на створення географічних рас; соціально-групового добору; міжвидового добору. Вибірки даних по більшості із цих типів добору були наведені в попередніх главах.

Важливо мати на увазі, що різні типи добору часто діють спільно. Так, поводження людини являє собою суміш індивідуалізму, батьківського альтруїзму й солідарності індивідуума з його або її групою. Ці тенденції в поводженні свідчать про дію звичайного індивідуального добору, добору, спрямованого на розвиток турботи про потомство, і соціально-групового добору відповідно.

У деяких популяціях людини, мабуть, іноді відбувається дрейф генів. Деякі автори йдуть далі, думаючи, що закріплення селективне нейтральних мутантних генів у результаті дрейфу відбувається в широкому масштабі. Можливо, що це так. У кожному разі, яким би не було остаточне рішення цього питання, можна, імовірно, заздалегідь сказати, що один лише дрейф генів не створює ніяких істотних ознак у людини.

Соціально-груповий добір

Череда або група в приматів, у тому числі в людини, - це більш-менш зв'язна одиниця організації. Це одиниця, що забезпечує збереження групи й розмноження.

У приматів, ведучих суспільний спосіб життя, у тому числі в людини, існують всі умови для ефективної дії групового добору. Нагадаємо, що термін «соціально-груповий добір» використовується для позначення особливої форми междемового добору, при якому як конкуруючі популяції виступають соціальні групи.

Різні череди або групи, як у примітивних антропоїдів, так і в інших приматів, імовірно, нерідко вступають у конкуренцію за кормову територію або який-небудь інший необхідний ресурс. Успіх або невдача даної череди або групи при конкурентних сутичках або боротьбі за територію із суперниками визначається, поряд з іншими факторами, рівнем розумових здатностей членів і (або) ватажків групи, розвитком технологічних навичок і способів спілкування, а також чисельністю. У тих випадках, коли між конкуруючими чередами або групами існують генетичні розходження по цих ознаках, може вступати в дію груповий добір.

З біологічної точки зору розумно припускати, що як у людини, так і в інших вищих приматів розходження між групами відносно інтелекту і його похідних - технологічних навичок і способів спілкування - частково визначаються генетичними розходженнями.

Генетична частина цього припущення в його застосуванні до людини (але не до інших приматів) іноді викликає заперечення по ідеологічних мотивах. Тут необхідно зробити деякий відступ. Ми знаємо, що в між групової і накрито мінливості фізичних ознак у людини є генетичний компонент. Відомо, що індивідуальна мінливість поведінкових ознак людини також містить генетичний компонент. Виявлено деякі накрито розходження поведінкового фенотипу. З біологічної точки зору розумно допустити, що в основі цих розходжень також лежать генетичні фактори й фактори середовища. Даних, які б суперечили такому допущенню, немає. Зате є деякі відомості, що підтверджують його правильність (Wilson, 1978). І нарешті, біологічну ситуацію можна й треба відокремлювати від соціальної політики в сучасних суспільствах. Тому, для того щоб мати можливість продовжувати наші міркування, ми тут приймемо біологічно реалістичне допущення про існування генетичних розходжень по розумових і поведінкових ознаках між деякими групами як людини, так і інших приматів.

Варто очікувати, що при безперервному груповому доборі в приматів, у тому числі в антропоїдів, соціальні групи з найбільш високорозвиненими розумовими здатностями, координацією й технологією в середньому будуть мати перевагу, і їх генетично детерміновані здатності будуть поширюватися в межах даного виду. Тривалий груповий добір викличе поступове підвищення рівня розвитку інтелекту, язика й технологічних навичок у кожної лінії, що вижила. Груповий добір дає можливість пояснити походження ряду чорт громадського життя приматів.

Одна з таких рис - це язик. Варто підкреслити, що ми використовуємо тут термін «язик» у широкому змісті, що включає і язик тварин. Обмін інформацією являє собою коштовний в адаптивному відношенні ознака череди або групи, причому це групова ознака. Досить імовірно, що мовні здатності приматів, включаючи людини, розвилися під дією групового добору.

Інтелект - адаптивна корисна ознака як для окремої тварини, так і для співтовариства. Очевидно, індивідуальний добір відіграє важливу роль у його розвитку, однак це не виключає додаткової дії соціально-групового добору. Череда, що складається головним чином з тямущих мавп або антропоїдів, імовірно, буде краще справлятися із проблемами, що виникають у його житті, чим сусіднє конкуруюче з ним череда «дурних» особин.

Навіть чисельність групи, що представляє собою один з факторів, від яких залежить її благополуччя, може певною мірою регулюватися груповим добором. Утворення більше численних черід у напівназемних і наземних приматів корелює зі зменшенням нетерпимості самців друг до друга. Більші розміри групи адаптивні вигідні напівназемним і наземним приматам, полегшуючи захист, конкуренцію й колективне полювання. Якщо нетерпимість самців; друг до друга перешкоджала розширенню дрібних черід і якщо в деяких чередах самці мали більше високою генетично детерміновану терпимість до себе подібним, чим в інші, то такі череди й гени, що обумовлюють терпимість самців, одержували б перевагу.

У декількох опубліковані недавно книгах по еволюції людини груповий або соціально-груповий добір взагалі не обговорюється. Деякі автори коротенько згадують про добір цього типу у зв'язку з еволюцією людини, але, мабуть, не надають йому значення. Деякі інші тією чи іншою мірою залучають концепцію кин-отбора. Це вже ближче до мети. Термін «кин-добір» іноді застосовують як синонім терміна «соціально-груповий добір», але він використовується й в інших змістах, що робить його постійним джерелом плутанини. Для обговорюваного тут процесу більше підходить термін «соціально-груповий добір».

В історичному плані цікаво нагадати, що Дарвін в «Походженні видів» надавав великого значення тому, що ми тепер називаємо соціально-груповим добором.

У своєму дослідженні, початому в після дарвінівську епоху, але написаному й опублікованому набагато пізніше, Кейт (Keith, 1948) розвивав концепцію про те, що співтовариство, зокрема невелика група в примітивної людини, являє собою основну еволюційну одиницю в еволюції людини. На його думку, еволюція людини - результат конкурентних взаємодій між маленькими перехресними усередині, себе соціальними групами. Кейт створив навколо цієї ідеї еволюційну теорію, що здавалася застарілої навіть в 1948 р., не говорячи вже про сьогоднішній день. Це, безсумнівно, почасти послужило причиною того, що книга Кейта не цитується в більшості сучасних робіт на цю тему. Незважаючи на недоліки цієї книги, слід зазначити заслугу її автора, першого соціально-групового добору, що вказав на роль, в еволюції людини.

Інтелект

Інтелект складається з декількох різних розумових здатностей: здатності до рішення завдань, здатності до механічного запам'ятовування, до навчання, спілкуванню й т.п. чи Можна пояснити розвиток людського інтелекту добором якогось одного типу? Нам варто розглянути можливість розвитку одних аспектів цієї складної ознаки в результаті індивідуального добору, а деяких інших його аспектів - у результаті соціально-групового добору.

Деякі компоненти інтелекту приматів дають перевага головним образам окремої особини і її нащадків. Це ставиться до здатності засвоювати досвід, до пам'яті, до здатності пророкувати результати тих або інших дій і до вміння користуватися знаряддями. Розвиток таких доданків інтелекту в процесі еволюції можна значною мірою віднести за рахунок індивідуального добору.

Переваги, що доставляються іншими компонентами інтелекту, проявляються на рівні співтовариства. До таких компонентів ставляться вміння користуватися язиком для координації діяльності групи й навчання молодих особин. Цілком можливо, що розумові здатності такого роду виробляються головним чином за рахунок соціально-групового добору. Отже, логічно виправдано припустити, що інтелект приматів, створювався в результаті сполучення індивідуального й соціально-групового добору.

Здатність приматів до навчання залежить від тривалості тих стадій індивідуального розвитку, які передують досягненню зрілості. Порівняльні дані про тривалість цих стадій показують, що період, протягом якого може відбуватися навчання, зростає від нижчих приматів до вищого. Швидкість індивідуального розвитку являє собою генетично детермінована ознака. Таким чином, природний добір можна вважати рушійною силою цього еволюційного напрямку. Крім того, оскільки навчання в приматів - процес суспільний, соціально-груповий добір, імовірно, відігравав більшу роль у створенні таких швидкостей розвитку, які б сприяли більшим можливостям для навчання.

Характеристики

Тип файла документ

Документы такого типа открываются такими программами, как Microsoft Office Word на компьютерах Windows, Apple Pages на компьютерах Mac, Open Office - бесплатная альтернатива на различных платформах, в том числе Linux. Наиболее простым и современным решением будут Google документы, так как открываются онлайн без скачивания прямо в браузере на любой платформе. Существуют российские качественные аналоги, например от Яндекса.

Будьте внимательны на мобильных устройствах, так как там используются упрощённый функционал даже в официальном приложении от Microsoft, поэтому для просмотра скачивайте PDF-версию. А если нужно редактировать файл, то используйте оригинальный файл.

Файлы такого типа обычно разбиты на страницы, а текст может быть форматированным (жирный, курсив, выбор шрифта, таблицы и т.п.), а также в него можно добавлять изображения. Формат идеально подходит для рефератов, докладов и РПЗ курсовых проектов, которые необходимо распечатать. Кстати перед печатью также сохраняйте файл в PDF, так как принтер может начудить со шрифтами.

Список файлов реферата