5328 (643631), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Компресори обезпечені контрольно-вимірювальною апаратурою:

– манометрами;

– термометрами;

– автоматичними регулювальниками тиску;

– запобіжними клапанами

– запірним пристосуванням.

Для змащення циліндрів компресорів застосовується спеціальне мастило з температурою спалаху 220-240 С, тобто з більшою, ніж температура стискуваного повітря. При роботі компресора показники приладів перевіряються не рідше, ніж через 2 години, і їх показники записуються в журнал обліку роботи компресора. Робочі манометри перевіряються не рідше одного разу на 6 місяців.

2.4 Парові і водонагрівальні котли

Вимоги до парових котлів встановлюються ГОСТ 12.2.096-83 – «Котли парові з робочим тиском пари до 0,07 МПа. Вимоги безпеки.»

Найбільша небезпека при їх експлуатації – вибух. Аварії парових котлів можуть виникнути через недостатність в них води, несправності живлення і водовказівних приладів, поганого знання правив ТБ або слабкої виробничої дисципліни. Представляє небезпеку утворення і скупчення накипу на окремих елементах котла при нерегулярному його чищенні. З цієї причини може утворитися опуклість, яка призводить до розриву стінки. Незадовільний водний режим представляє небезпеку для котла з наступних причин:

– накип, маючи низький коефіцієнт теплопровідності, сприяє перегріву стінок і розм'якшенню металу;

– зм'якшена вода при значній лужності викликає межкристаллітну корозію, яку називають ще каустичною крихкістю;

– вміст в живильній воді кисню і вуглекислого газу викликає електрохімічну корозію.

Недостатність води в котлі може призвести до вибуху, тому встановлюють прилади, які контролюють рівень води в котлі і температуру, встановлюють пристрої, що автоматично подають звукову або світлову сигналізацію при зниженні рівня води в котлі до мінімуму.

Парові і водонагрівальні котли встановлюються в спеціальних приміщеннях – котельних, в яких повинно бути не менш 2-х виходів. Крівля має бути такою, що легко скидається. Обладнання котельних в напівпідвальних приміщеннях допускається лише при використанні водонагрівальних котлів з температурою до 100(З або парових казанів з тиском до 0,07 МПа.

3. Психофізіологічні небезпечні і шкідливі виробничі чинники

3.1 Загальні відомості

Психофізіологічним (ПФ) чинникам виробничого середовища необхідно приділяти належну увагу при розробці систем забезпечення безпечності праці. Зі світової статистики виходить, що головною причиною аварій і нещасних випадків є людина (потерпілий).

ПФ небезпечні і шкідливі виробничі чинники згідно ССБП поділяються на наступні групи:

– фізичні перевантаження (статичні, динамічні);

– нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, перенапруження аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження).

ПФ небезпечні і шкідливі чинники наведені в ССБП не повністю, і щоб успішно вести профілактичну роботу, необхідно мати повну номенклатуру ПФ небезпечних і шкідливих виробничих чинників, потенційно можливих в машинобудівному виробництві.

Наведемо в алфавітному порядку повний перелік ПФ небезпечних і шкідливих виробничих чинників:

– алкоголь;

– гіподинамія;

– гіпокінезія;

– динамічні перевантаження;

– перенапруження аналізаторів;

– перевантаження емоційні і розумові;

– психофізіологічна несумісність;

– робоча поза;

– соціальний клімат;

– сонливість;

– статичні перевантаження;

– стреси;

– стомлення;

– інші (тютюн, наркотики).

3.2 Алкоголь і безпека праці

Алкоголь і безпека праці несумісні. Алкоголь негативно впливає на індивідуальні якості працівника, тобто на всі ті якості, які дозволяють людині на виробництві уникати аварій і нещасних випадків, а в екстремальних (аварійних) умовах приймати правильні рішення, що забезпечують особисту безпеку робочого місця, робочої зони, цеху.

Розглянемо коротко механізм дії алкоголю на людину, тобто на характер зміни індивідуальних якостей працівника (оператора).

Під час надходження алкоголю в організм людини, в першу чергу, на алкоголь реагує нервова система. Порушується діяльність клітин кори півкуль великого мозку, потім клітин спинного мозку і глибоких відділів головного мозку. При систематичному вживанні спиртних напоїв у людини виникає специфічне захворювання – алкоголізм, при якому настає загальний розлад всього організму. Кінцевою стадією алкоголізму є деградація особи, яка характеризується підвищеною подразливістю, легкою збудливістю, образливістю, метушливістю, млявістю, брехливістю, схильністю до істерик, жорсткістю, боязкістю, цинічністю, легкою навіюваністю, байдужістю до роботи і своєї долі і т. д.

Торкаючись безпосередньо забезпечення безпеки праці, необхідно пам'ятати, що хворих алкоголізмом не можна допускати до робіт підвищеної небезпеки, а також до робіт, пов'язаних із застосуванням різноманітних видів спиртів і інших наркотичних речовин.

Згідно Кодексу Законів про працю (КЗпП) до хворих алкоголізмом застосовують адміністративні заходи:

1. Заборона вживання алкогольних напоїв в робочий час і на робочому місці.

2. Недопущення до роботи і видалення з території підприємства.

3. Обмеження в одержанні пільг.

4. Клопотання про направленням на примусове лікування.

5. Обмеження у видачі грошових допомог при захворюваннях, пов'язаних із зловживанням алкоголем.

3.3 Монотонність

Монотонність – це психічний стан людини, викликаний одноманітністю сприйняття або дій. Загальними ознаками для всіх видів монотонності є перевантаження інформацією при виконанні роботи або, навпаки, її недостатньо, що накладає на стан людини певний відбиток: працівник втрачає інтерес до виконуваної роботи і у нього виникає стан, який називається виробничою нудьгою. Монотонна робота викликає переоцінку тривалості робочого часу, працівник з нетерпінням чекає закінчення робочої зміни, його хилить до сну. Монотонна робота погіршує економічні показники, підвищується травматизм, аварійність, зростає плинність кадрів.

Основні заходи із зменшення впливу монотонності на людину:

1. Проектування технологічного процесу, кожної трудової операції при конвеєрній організації праці, необхідних виробництву, так, щоб зробити кожну операцію змістовною, такою, що викликає інтерес у виконавців. Тривалість операції має бути не меншою за 30 с, число елементів операції - не менше п'яти.

2. Здійснювати переведення робітників з однієї на іншу виробничу операцію протягом зміни або робочого тижня.

3. Застосовувати оптимальні режими праці і відпочинку протягом робочого дня. При монотонній роботі доцільні часті, але короткі перерви – від 2 до 5 хвилин за годину або півгодини роботи.

4. Встановлювати змінний ритм роботи конвеєра протягом робочого дня. Недопустимий примусовий темп роботи: швидкий або повільний.

5. Необхідно дотримуватись естетичності виробництва і здійснювати музичне оформлення виробничого процесу.

3.4 Стомлення

небезпечний шкідливий машина балон

Стомлення – це процес зниження працездатності, тимчасове знесилення, що виникає при виконанні певної фізичної або розумової роботи.

В даний час загальновизнаною теорією, що розкриває механізм розвитку стомлення, є кіркова теорія стомлення, засновниками якої були І.М. Сєченов, І.П. Павлов, М.Є. Введенський, О.О. Ухтомський. Ця теорія переконливо доводить, що втома в людському організмі – це складне явище, пов'язане з регулюючою діяльністю центральної нервової системи і її вищого рівня, – кора великих півкуль головного мозку.

Розрізняють:

– стомлення, що швидко розвивається;

– стомлення, що повільно розвивається.

Для попередження стомлюваності і підвищення працездатності необхідно:

– оптимальна організація режиму праці і відпочинку;

– раціональна організація трудового процесу;

– ефективне навчання з метою швидкого опанування трудових навичок.

Працівникам виробництва необхідно знати ознаки різноманітних форм перевтоми і хронічного стомлення.

Перший ступінь перевтоми характерний швидким падінням працездатності протягом робочого дня.

Другий ступінь перевтоми характеризується зниженням працездатності проти звичайного рівня в першу годину роботи.

Хронічна перевтома визначається наступними ознаками:

– відчуттям стомлення ще до початку роботи;

– підвищеною подразливістю;

– зниженням інтересу до роботи;

– зниженням апетиту;

– втратою ваги;

– порушенням сну;

– важким засипанням і пробудженням, безсонням, кошмарними сновидіннями;

– зниженням опірності організму інфекціям, простудним захворюванням;

– нудотою;

– зниженим артеріальним тиском.

При виявленні ознак перевтоми необхідно нормалізувати режим праці і відпочинку і провести оздоровлення зовнішнього середовища на робочих місцях.

Приклад: Фредерік Тейлор – інженер з наукового управління сталеливарної компанії «Бетлехем Стіл» провів експеримент з одним з робітників – він працював по секундоміру. Робітник працював 26 хвилин в годину, а відпочивав 34 хвилини, продуктивність праці була майже в 4 рази більшою, ніж у інших робітників. Це йому вдалося тому, що він відпочивав до того, як відчував втому (Дейл Карнегі).

На машинобудівних підприємствах широко застосовується стиснуте повітря, гази і пара, що знаходяться під тиском, вищим за атмосферний.

Стиснуте повітря використовується в пневматичних молотах, пневматичних інструментах, в металообробних верстатах для литва під тиском і ін.

Гази застосовуються для нагріву різного технологічного устаткування, при газозварювальних роботах.

Пара використовується для нагрівання технологічного устаткування, в опалювальних системах, для підігрівання повітря, що надходить у вентиляційні установки.

Застосування стиснутого повітря, газу і пари забезпечує можливість удосконалювати технології, механізувати трудомісткі процеси, автоматизувати виробництво, покращувати санітарно-гігієнічні умови праці. В той же час посудини і апарати, що працюють під тиском, є джерелами підвищеної небезпеки. Вони можуть створити надлишкові тепловиділення, підвищену загазованість і головну небезпеку - вибух.

3.5 Робоча поза

Основними позами людини, що представляють інтерес для виробництва, є пози «стоячи» і «сидячи», що слід враховувати, проектуючи робоче місце і робочу позу, що відповідають даному виду роботи. Необхідно прагнути до того, щоб робоча поза була найближчою до природної пози людини.

Природні пози «стоячи» і «сидячи», будучи головними позами людини, як і поза «лежачи на спині», характеризуються найменшими енергетичними затратами в порівнянні з похідними від них позами.

При проектуванні робочого місця слід пам'ятати, що фізіологічно не виправдана фіксована робоча поза. Крім того, якщо при виконанні роботи потрібні великі м'язові зусилля, то переважає поза «стоячи», а при менших зусиллях – «сидячи». Робота в позі «стоячи» призводить до швидшого стомлення, ніж робота в позі «сидячи». Проте і та, і інша фіксовані пози викликають порушення кровообігу в нижніх кінцівках і органах області тазу, що призводять до профзахворювань (геморою, варикозному розширенню вен). Тому доцільно передбачати можливість роботи сидячи і стоячи. Приклад: Дейл Карнегі бесідував з Генрі Фордом незадовго до його вісімдесятиліття. Його уразив квітучий і бадьорий вигляд. На питання, в чому секрет, він відповів: «Я ніколи не стою, якщо маю можливість сісти, і ніколи не сиджу, якщо можу лягти».

Знаменитий Джон Рокфеллер прославився завдяки двом видатним досягненням. Він нагромадив найбільше багатство в світі і дожив до 98 років. Як це йому удалося? Головна причина в тому, що довголіття було у нього в роду. Іншою причиною була його звичка щодня спати півгодини в середині дня в своєму кабінеті. В цей час навіть Президент США не міг викликати його до телефону.

3.6 Сонливість

Дослідження впливу на організм людини роботи в різні зміни показали, що продуктивність праці, працездатність, самопочуття, травматизм тих працівників в першу і другу половину дня майже однакові. У нічний же час праця протікає на тлі зниження функціонального стану центральної нервової системи і сонливості. Вона знижує продуктивність праці, її якість, людина стає менш захищеною від нещасних випадків і аварій.

Встановлено, що сонливість при роботі в нічну зміну є, як правило, наслідком недотримання добової норми сну.

У багатьох, що працюють постійно вночі, спостерігається розлад сну. Люди, що працюють в нічні зміни, частіше мають захворювання серцево-судинної і нервової системи.

Профілактика сонливості при роботі в нічні зміни зводиться до наступних основних заходів:

– необхідно, щоб робітники, що працюють вночі, дотримувались добової норми сну – вісім годин;

– перехід із зміни в зміну проводити через тиждень або 2 тижні;

– початок змін необхідно встановлювати в 8, 16, 24 ч при 3-х змінному режимі роботи і в 8, 14, 20 і 2 ч при 4-х змінному режимі роботи;

– робітники, що працюють в нічні зміни, не повинні у вільний час займатися важкою фізичною працею або працею, що вимагає напруги центральної нервової системи.

Вільний час має бути часом активного відпочинку.

3.7 Перевантаження емоційні і розумові

В даний час швидко міняється співвідношення між фізичною і розумовою працею. Для освоєння нової технології і сучасної техніки потрібні не лише висококваліфіковані інженери, але і робітники нової формації. На зміну робітників, зайнятих фізичною працею, приходять фахівці, основна діяльність яких пов'язана з розумовою напругою, емоційно-розумовою напругою, творчою і розумовою працею.

Розумова діяльність (як і м’язова) – це діяльність, перш за все, центральної нервової системи, її вищого відділу – кори людського мозку.

При розумовій роботі, як і при фізичній, змінюються обмінні процеси, але підвищення загального обміну незначне, відбувається звуження судин кінцівок і розширення судин внутрішніх органів, пульс змінюється незначно, споживання кисню мозком збільшується в 15-20 разів при розумовій роботі в порівнянні з фізичною.

Характеристики

Список файлов реферата