5318 (643623), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Профілактика. Об'єм і характер профілактичних заходів аналогічний тому, який проводиться для попередження інших професійних алергозів.
2.1 Захворювання шкіри, що викликаються впливом інфекційно-паразитарних факторів
Одним із найбільш поширених професійних захворювань шкіри у людей, які контактують з хворими людьми, тваринами, з культурами грибів, є мікози.
Виділяють декілька основних нозологічних форм мікозів: поверхнева трихофітія, яка викликається антропофільними грибами і виявляється у медичних працівників, перукарів і шахтарів; інфільтративно-гнійна трихофітія, мікроспорія, яка викликається зоофільними грибами і поширена серед лаборантів, медичних працівників, тваринників, ветеринарів; кандидози, на які хворіють робітники кондитерських фабрик, консервних підприємств, робітників фармацевтичних підприємств; плісеневі мікози, які виявляються у робітників хлібопекарської промисловості, мікробіологічного синтезу тощо.
Професійні мікози поширені серед робітників сільського господарства, зокрема тваринників, пташників, робітників свиновідгодівельних комплексів. Так, у 43,4 % робітників цих комплексів мають місце ураження шкіри, серед яких переважають мікози; грибкові захворювання шкіри виявляються у осіб, що зайняті на виготовленні комбікормів. Серед них переважають мікози стоп і кольоровий висівкоподібний лишай. В структурі захворювання шкіри пташників перше місце займають грибкові захворювання (36,7 %) з типовою локалізацією в третій міжпальцевій складці.
Професійні кандидомікози проявляються переважно вогнищевими мітотичними процесами: оніхієм, пароніхієм, міжпальцевими виразками, мікотичними заїдами і рідше - поширеними. Встановлено, що у шахтарів внаслідок частої мікротравматизації шкіри, високої вологості, температури, мацерації шкіри водою можуть виникати поширені форми мікозів.
Діагностика професійних мікозів ґрунтується на даних клініки, результатів мікроскопічного дослідження з ідентифікацією культур збудників у виробничому середовищі і у хворого, а також санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, в якій слід навести дані про наявність грибів у повітрі робочої зони, на технологічному обладнанні та сировині.
Лікування. Проводиться комплексне лікування протимікозними препаратами системної та місцевої дії. Одним із ефективних сучасних антимікозних препаратів системної дії є дифлюзол. Він застосовується для лікування і профілактики мікозів шкіри та слизових оболонок. Схема лікування: 150 мг 1 раз на тиждень протягом 2-6 тижнів або 50 мг 1 раз на добу - 2-6 тижнів. Після проведеного курсу лікування хворі можуть продовжувати роботу за фахом.
2.2. Еризипелоїд
Еризипелоїд - професіональне захворювання, яке може виникати у робітників м'ясо- і рибопереробних підприємств, ветеринарів та тваринників. Збудник - грампозитивна паличка, яка подібна до палички свинячої рожі, мишачої септицемії.
Факторами ризику є дрібні виробничі травми шкіри. Виділяють декілька клінічних форм еризипелоїду: шкірну, шкірно-суглобову (гострий еризипелоїдний артрит), суглобову (хронічний еризипелоїдний рецидивуючий артрит), генералізовану або септичну, які можуть трансформуватися одна в другу.
Клініка. Перші ознаки хвороби проявляються через 1-4 доби після інфікування обмеженими еритемами і набряклістю м'яких тканин. Хворі скаржаться на свербіж, печіння, болі в місці ураження. При огляді виявляють синювато-червоні інфільтровані бляшки круглої блюдцеподібної форми діаметром до 2см, краї якої підвищені над рівнем здорової шкіри. В центрі бляшки може бути дефект шкіри (мікротравма). Окремі бляшки можуть з'єднуватися між собою. При одужанні на місці бляшки утворюється гіперпігментована пляма, поверхня якої злущується.
Для хронічного еризипелоїдного артриту характерний рецидивуючий перебіг із стійкою деформацією суглобів. Септичні форми хвороби можуть закінчуватися летально. Тривалість хвороби - до 2 місяців. У зв'язку з тим, що еризипелоїд імунітету не формує, можливі повторні захворювання.
Діагноз. Диференціальний діагноз. Діагностика еризипелоїду базується на даних клініки, епідеміологічних та лабораторних обстежень з урахуванням можливих групових захворювань в робітничому колективі. Диференціальна діагностика перш за все проводиться з піодермією (за даними мікробіологічних обстежень), та стрептококовою бешихою, а хронічні захворювання суглобів еризипелоїдної природи - з подагричними ураженнями ревматоїдним артритом.
Лікування. Проводиться комбіноване лікування, яке включає антибіотики широкого спектра дії (краще макроліди), ультрафіолетове опромінювання уражених ділянок шкіри суберитемними дозами; мазеві аплікації 10 % синтоміцинової емульсії в суміші з 20 % іхтіолом (3:1), компреси з 10 % водним розчином іхтіолу.
Експертиза працездатності. На період лікування хворі звільняються від роботи з видачею лікарняного листка, з наступним переведенням на 2 тижні на іншу роботу, де відсутнє надмірне зволоження, охолодження і олужування шкіри рук. З метою профілактики рецидивів доцільно проводити УФО суберитемними дозами кварцу ділянок шкіри, які до цього були уражені еризипелоїдом.
2.3. Паравакцина
Паравакцина (вузлики доярок) виявляється у доярок, зоотехніків і ветеринарів та інших працівників ферм великої рогатої худоби. Викликається вірусом коров'ячої віспи, вузлики якої знаходяться на шиї і сосках.
Клініка. Через 3-4 дні після зараження на пальцях рук, кистях і передпліччях на тлі гіперемії і набряку шкіри з'являються вузлики щільної консистенції величиною з горошину. В центрі блюдцеподібних горбиків виявляються гнійники. Такі елементи можуть спостерігатися впродовж 1,5-2 місяців.
Для попередження захворювань необхідно проводити суворий ветеринарний нагляд за тваринами, своєчасно лікувати мікротравми шкіри.
ВИСНОВОК
У процесі написання реферату ми ознайомилися з професійними захворюваннями, викликаних впливом біологічних факторів.
ЛІТЕРАТУРА
1. Артамонова В. Г., Зуев Г. И., Хаймович М. Л. Врачебно-трудовая экспертиза при профессиональных заболеваниях. - Л.: Медицина, 1975.-279 с.
2. Артамонова В. Г., Шаталов Н. Н. Профессиональные болезни: Учебник. - 2-е издание, перераб., доп. -М.: Медицина, 1988. -416с.
3. Багнова М. А. Профессиональные дерматозы. - М.: Медицина, 1984.-304 с.
4. Дейнега В. Г. Професійні хвороби: Навч. посібник. - К.: Вища школа, 1993.-232 с.
5. Костюк I. Ф., Капустник В. А. Професійні хвороби: Підручник.-2-ге вид. перероб. і доп. - К.: Здоров'я, 2003. - 636 с.
6. Профессиональные болезни. Н. Ф. Измеров, А. М. Монаенкова, В. Г. Артомонова и др. / Под ред. Н. Ф. Измерова. М.: Медицина, 1996. - В 2 томах. Т. 2 - 480 с.
7. Профессиональные болезни / Под ред. Е. М. Тарасова, А. А. Безродных. -М.: Медицина, 1976. -408 с.
8. Профессиональные заболевания / Н. Ф. Измеров, А. М. Монаенкова, Л. А. Тарасова // Под ред. Н. Ф. Измерова. - М.: Медицина, 1996. В 2 томах. Т. 1. - 336 с.
9. Профессиональные заболевания работников сельского хозяйства: 2-е издание, перераб. и доп. Ю. И. Кундиев, Е. Н. Краснюк, В. Г. Бойко и др. / Под ред. Ю. Н. Кундиева, Е. Н. Краснюка. - К.: Здоров'я, 1989.-272 с.
Размещено на http://www.allbest.ru/
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
