177624 (632117), страница 4
Текст из файла (страница 4)
Капітал розглядають як певну ціність, благо, що приносить його власнику впродовж тривалого часу дохід.
13. Заробітна плата: сутність, форми. Теорії заробітної плати
Однією із основних характеристик розвинутого товарного виробництва є загальна праця товаровиробників і купівля-продаж їх робочої сили. Отже, має місце плата за використання фізичної і розумової праці. Проблема з’ясування сутності заробітної плати здавна привертала увагу економістів різних шкіл і напрямів. Очевидно, що працівник при наймі на роботу продає працю і заробітна плати виступає в якості плати за працю, тобто ціною праці. Таке трактування склалося давно і залишилося й дотепер. На цій позиції перебувають і багато вітчизняних економістів.
Поряд з цим деякі російські економісти роблять спробу заперечити таке розуміння сутності заробітної плати. Логіка їх заперечення така: праця є функція самого працівника, тому невіддільна від людини як такої. Вона є формою життєдіяльності особистості і не може бути об’єктом купівлі-продажу в політично і економічно вільному суспільстві. Тому на ринку праці продається і купується не сама праця, а послуги праці, кількість і якість яких залежить від багатьох факторів: рівня професійної підготовки працівника, його кваліфікації, досвіду. Купівля-продаж послуг праці виступає у формі найму вільного працівника на відповідних умовах: тривалість робочого дня, розмір заробітної плати, посадові обов’язки. З їхньої точки зору під заробітною платою в широкому розумінні слід розуміти дохід від фактора від назвою “праця”. У вузькому розумінні вона може розглядатися як ставка заробітної плати, тобто ціна, яка виплачується за виконання одиниці праці протягом відповідного часу. Як бачимо, в даному трактуванні автори сутність зарплати знову ж зводять до ціни праці.
Одночасно багато теоретиків-економістів вважає, що вихідним положенням при з’ясуванні сутності зарплати є грошовий вираз життєвих благ, які забезпечують нормальні умови для відтворення робочої сили, тобто дають змогу підтримувати стан постійної працездатності працівника та утримувати членів сім’ї.
Розуміння сутності заробітної плати та закону, який її відображає, не охоплює всього різноманіття її змісту. Для розуміння сутності важливим є один із аспектів праці — ставка заробітної плати, яка є ціною, що її сплачує роботодавець найманому працівникові за функціональне використання його праці.
Окрім ставки, заробітна плата формується на підставі багатьох різних за своїм функціональним призначенням складових. Співвідношення цих елементів утворює структуру заробітної плати, яка охоплює: основну та додаткову зарплату, а також види винагород, що входять до кожної зі складових.
Заробітна плата має дві основні форми: відрядну та погодинну. Кожна із форм виявляється у відповідних системах.
Відрядна заробітна плата — це форма, що заохочує збільшення обсягів виробництва продукту. Вона застосовується тоді, коли саме від інтенсивності праці робітника залежить обсяг виробництва. Відрядна форма зарплати передбачає систему доплат за економію палива, енергії, сировини, матеріалів, за ефективне використання устаткування, за ставлення до праці, за ризик і т. ін.
Погодинна форма заробітної плати застосовується там, де потрібно виробляти продукту саме стільки, скільки того вимагає технологія. Надлишок виробленої продукції є порушенням технології та не стимулюється.
Погодинна форма функціонує як погодинно-нормативна та погодинно-преміальна.
Перша передбачає оплату за відпрацьований час та за виконання нормативів робіт, які (нормативи) періодично переглядають.
Друга (погодинно-преміальна) передбачає оплату за відпрацьований час та додаткову виплату премій за економію вит досконаліші форми організації праці тощо.
Між найманим працівником і власником капіталу існує постійна суперечність. У системі оплати праці ця суперечність оявляється в тому, що найманий працівник, який отримує свою частку, незалежно від фінансового стану підприємства, на якому працює, залишається байдужим до його (підприємства) частки. Для того, щоб зацікавити найманого працівника у результативній діяльності підприємства, застосовують систему пайової участі у розподілі доходів підприємства.
Частка участі найманого працівника в доходах фірми визначається двояко: визначенням частки кожного працівника в чистому доході підприємства;у формі акціонування та отриманні дивідендів на певний обсяг акціонерного капіталу.
В Україні діє тарифна система, яка включає: тарифні ставки; тарифні сітки; схеми посадових окладів; тарифно-кваліфікаційні характеристики.
За допомогою тарифної системи заробітної плати здійснюють диференціацію робіт залежно від їх складності, а робітників залежно від їхньої кваліфікації та рівня відповідальності за розрядами тарифних сіток. Вони є основою диференціації заробітної плати.
Якщо розглядати заробітну плату як окреме економічне явище, то можна виявити, що у формах і системах заробітної плати проявляється дія двох принципів (законів) ЇЇ формування: усереднений рівень оплати праці в країні визначається вартістю робочої сили (встановлення мінімального гарантованого рівня всім працівникам незалежно від кінцевих результатів); диференціація заробітної плати (залежно від рівня кваліфікації, продуктивності праці, ризиковості, відповідальності й т. ін.) здійснюється на основі закону граничної корисності, що проявляється як закон граничної продуктивності, або на основі ціни трудових послуг, наданих найманими працівниками підприємцями.
14. Домогосподарства в системі економічного кругообігу. Поняття та показники диференціації доходів населення
ДГ– окрема господарююча одиниця, що складається з однієї або групи осіб, об’єднаних місцем проживання і спільним бюджетом, яка є власником і постачальником ресурсів в ек-ку та одержує натомість кошти для придбання необхідних благ з метою забезпечення своєї життєдіяльності. В ДГ виникають первинні ек-ні потреби, формуються первинні ек-ні інтереси, які стимулюють розвиток суспільного вир-ва. Термін ДГ об’єднує всіх споживачів: найманих працівників, підприємців, власників капіталів, природних ресурсів, осіб, що зайняті і незайняті в суспільному вир-ві. ДГ виконує подвійну роль в сучасній ек-ці. З одного боку, воно є активним суб’єктом ринкових відносин, а з іншого – важливою ланкою в ек-му кругообігу ресурсів, товарів (послуг), доходів. Функції сім’ї : соц-на та виховна ф. - сім’я є основним осередком формування і нагромадження людського капіталу. Для появи і розвитку людського капіталу необхідні такі фактори: члени сім’ї, та – споживчі блага (товари, послуги). Зниження дітонароджувальної ф. сім’ї зменшує не лише трудовий, а й соц-но-ек-ний потенціал сус-ства в цілому. Споживча ф - саме ДГ виступають основним споживачем товарів і послуг, які обертаються на відповідному ринку. Постачальницька ф. - кругообіг починається з ДГ як власників ресурсів. Вони постачають на ринок такі важливі вир-чі ресурси, як працю, капітал, землю та підприємницькі здібності, одержуючи за це доходи в грошовій або натуральній формі. Ці ресурси потрапляють до підприємств, які поєднавши їх певним чином, створюють товари і послуги. Останні, опинившись на відповідному ринку, купуються ДГ. В умовах ринку ДГ і п-ства одночасно діють як покупці і продавці. Вир-ча ф. - частина ДГ виступає безпосередніми виробниками різних товарів і послуг, які поставляються на ринок. Посередницька функція ДГ найчіткіше виявляється в сфері торгівлі.
Диференціація доходів населення – різниця в доступі до власності і влади різних класів, соціальних верств і прошарків у межах певної ек-ої с-ми, що виявляється у рівні їхніх доходів, передусім, грошових. Причиною диференціації за сучасних умов є ек-на система капіталізму, побудована на відчужені переважної більшості населення від власності на засоби вир-ва і влади. Більшість ДГ мають мало або взагалі не мають власності, а інші (меншість) володіють великою к-тю устаткування, нерухомістю, і т. д. Похідними від цієї причинами диференціації в доходах населення є відчуженість від управління влас-тю, від самого процесу праці (отже, наявність масового безробіття), наявність дискримінації (в оплаті робочої сили, расова дискримінація тощо), антидемократичний х-р ді-ті держави, відсутність справедливої соціальної політики, раціональної регіональної ек-ої політики, могутніх профспілок та ін. Деякі причини диференціації в доходах населення зумовлені біологічними чинниками (як відмінності у здібностях населення, чисельність сім'ї, частково вік та ін).
15. Підприємство як суб’єкт ринкової економіки. Форми і види підприємств
П - господарська ланка, якій властиві такі риси: наявність єдиного майна, необхідного для здійснення певного ек-го процесу, що відособлює його ек-но; технологічна зумовленість факторів вир-ва; певне місце у системі суспільного поділу праці (спеціалізація, кооперація, комбінування, інтеграція); певне місце в соціумі. За формою організації П розрізняють: індивідуальне (одноосібне володіння); товариство (партнерство); корпорація.
Індивідуальні П є власністю однієї особи, котра покладає на себе не тільки фінансовий ризик, а й виключну відповідальність за управління. П-ць є водночас і власником, і працівником, і бухгалтером, і управлінцем. Товариства (партнерства) - форма організації П, що ґрунтується на спільному (пайовому) формуванні громадянами чи юрособами статутного капіталу, на розподілі прав та відповідальності залежно від частки у статутному фонді та місця у структурі управління товариством. Види: Повне товариство - не є юридичною особою, його члени зберігають повну самостійність, але несуть повну солідарну відповідальність за зобов'язаннями не тільки майном підприємства, а й своїм власним майном. ТОВ ґрунтується на відповідальності, яка обмежується тільки капіталом підприємства, і підприємець не відповідає своїм майном. Змішане т-во (командитне) - воно складається із дійсних членів, які несуть повну (необмежену) відповідальність за зобов'язаннями товариства, та членів-вкладників (командитистів), які відповідають за зобов'язаннями товариства тільки своїми внесками. Корпорація (акціонерне товариство) -форма об'єднання капіталів учасників акціонерного товариства (AT). Вона засвідчує внесення капіталу у формі акцій і дає право акціонеру на отримання доходу та участь в управлінні товариством. Акціонерні товариства бувають закритого (ЗАТ) та відкритого типу (ВАТ). Різниця між ними в тому, що перші не випускають акцій, або випускають їх без права вільної купівлі-продажу, а другі (ВАТ) - випускають акції, які вільно купують та продають.
Зокрема, за формою власності П поділяють на:
• приватні; • колективні; • державні.
За рівнем концентрації та централізації вир-ва і капіталу П поділяють на малі (дрібні), середні та великі (крупні).
Організаційна форма підприємства – це спосіб взаємозв’язку окремих елементів продуктивних сил (факторів виробництва). Економічна форма П являє собою господарські або ек-ні зв’язки і має такі конкретні форми, як бюджетне, орендне, кооперативне, акціонерне тощо. Типи підприємств: приватні (недержавні), до яких часто відносять і колективні (кооперативні), державні, змішані.
Підприємство на Заході зазвичай знане як фірма. Фірма – це, з одного боку, організація, що перетворює вихідні ресурси на кінцевий продукт, а з іншого – юридично самостійна форма існування бізнесу, відповідним чином зареєстрована підприємницька одиниця, що має комерційну самостійність.
16. Держава та її економічні функції
Головні завдання держави в умовах ринкових ек-х систем:•
правове забезпечення функціонування ринкового механізму;• організація грошового обігу;
• захист і сприяння розвитку конкуренції;• вир-во суспільних благ;• мінімізація трансакційних витрат;
• компенсація зовнішніх ефектів (екстерналій);
• стабілізація макроекономічних коливань;
Держава як суб’єкт ринкової економіки: • пред'являє попит на ек-ні ресурси для здійснення ек-ої ді-сті в державному секторі ек-ки. • пред'являє попит на засоби вир-ва для вир-ва сус-их та інших благ
• пропонує гроші та пред'являє попит на гроші.
• пропонує суспільні блага без безпосередньої оплати їх, що поліпшує продуктивність під-го сектору і зменшує витрати на споживання домогосподарств.
• здійснює урядове регулювання ринкової економіки.
Держава в економічному процесі:• відтворює умови конкуренції • виступає як покупець продукції • є суб’єктом, який несе грошові витрати • усуває причини відмови ринкового механізму.
Регулюючі функції держави в ринковій економіці зводяться до трьох основних – законодавчої, стабілізуючої, розподільчої.
Законодавча ф передбачає, що держава розробляє систему ек-их, соц-их та організаційно-господарських законів і постанов, які створюють певні “правила гри”, тобто правові засади ринкової ек-ки, що є гарантом однакових прав і можливостей для усіх форм власності та господарювання.
Стабілізуюча ф полягає у підтриманні високого рівня зайнятості та цінової рівноваги, а також стимулюванні ек-го зростання. З цією метою держава: а) визначає цілі, напрями і пріоритети ек-го розвитку, виділяє відповідні ресурси для їхньої реалізації, використовує грошово-кредитні та бюджетно-податкові підйоми; б) бере на себе організацію пропозиції центральних грошей; в) забезпечує зайнятість і стабільний рівень цін, проводячи відповідну фіскальну і кредитно-грошову політику, спрямовану на запобігання інфляції та безробіттю.
Розподільча ф пов’язана, з одного боку, з досягненням більш справедливого розподілу доходів у сус-ві, а з іншого – з більш ефективним розміщенням ресурсів у ринковій ек-ці. Для здійснення цієї функції:а)здійснює перерозподіл коштів груп населення, що мають високі доходи, на користь непрацездатних і малозабезпечених проводячи відповідну фінансову і податкову політику, політику регулювання цін; б) встановлює і контролює реалізацію законодавства про встановлення мінімального розміру зарплати; г) бере на себе функцію забезпечення сус-ми благами, у вир-ві яких приватні та колективні суб’єкти не зацікавлені, водночас без цих благ сус-во не може досягти благополуччя. У регулюванні зовнішньоек-их відносин і валютного ринку, міграції капіталів і робочої сили, здійсненні контролю над платіжними балансами.
Регулюючі функції держави в ринковій ек-ці є умовою досягнення балансу ек-ки на макрорівні, здійснення ефективної грошово-кредитної політики, соц-го захисту малозабезпечених верств населення.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
