17235-1 (630302), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

Вже на початку нашого століття була зроблена спроба створити окрему науку про творчі процеси мислення – еврилогію.У її започаткування зробили значний внесок Бердяев, Грузенберг, Лезін та ін. Після революції було створено Інститут еврилогії, який ліквідовано в 30-ті роки.

Філософські концепції Арістотеля

Арістотель – старогрецький філософ, учень Платона (“Платон мені дгуг, але істина дорожча”)

А. – засновник логіки (викладена в роботі “Органон”)

Ф-ія у А. Досить чітко виділяється з усієї сферизнання.Він розрізняє “першу” і “другу” ф-ію.Предметом “першої” ф-ії є не природа, а те, що існує поза нею,це наука “найбільш Божа”, бо володіє нею скоріше Бог, ніж людина.Тому А. Свою ф-ію назив. Теологією, вченням про Бога., але ф-ія А. Ширше теології, вона вивчає взагалі “ начала і причини всього існуючого, оскільки воно береться як існуюче”.

У А. Закони мислення є одночасно і законами буття.Осн. закон буття: одночасно існувати і не існувати не можна. А. Вважає, що суть буття речі – її форма.Форма – це не якість, не кількість , не відношення, а те що становить суть речі, без чого її немає, форму ніхто не творить і не виробляє, вони існують самі по собі і, будучи весеними в матерію Богом, начебто творять речі.Під матерією А. Розуміє:1) неозначену і безформну речовину;2)це,те з чого складається, і те, з чого річ виникає

Матерія і форма – два співвічні начала.Форма робить матерію дійсністю, тобто втіленням у конкретну річ.

Вчення А. Про душу: душу може мати тільки природне, а не штучне тіло.3 вида душі ; розумна душа притаманна людині і Богу, інші дві не існують без матерії.

Ф-ія А вплинула на ф-ію Нового часу.

Категорія буття її смисл і сецифіка.Основні форми буття.

Питання про те, як все існує, яке його буття, розглядаються в онтології(вчення про буття)Розглядаючи проблему буття, ф-ія виходить з того , що світ існує.Ф-ія фіксує не просто існування світу, а більш складний зв’язок всезагального хар-ру : предмети і явища світу.Вони разом з усіма їхніми властивостями, особливостями існують і тим самим об’єднуються з усім тим, що є, існує у світі.Природне і духовне, індивіди і суспільство існують у різних формах;їх різне за формою існування – передумова єдності світу.Всезагальні зв’язки буття проявляються через зв’язки між одиничними і загальними відношеннями предметів та явищ світу.

Серед основних форм буття розрізняються :

буття речей, процесів (буття речей, процесів, стан природи, буття природи як цілого; буття речей і процесів, вироблених людиною)

буття людини( у світі речей і сецифічне людське буття)

Буття духовного(ідеального), яке існує як індивідуальне духовне і об’єктивне (позаіндивідуальне) духовне;

буття соціального, яке ділиться на індивідуальне (буття окремої людини в історичному процесі) і суспільне буття.

Психоаналіз соціальних процесів та сучасний неофрейдизм.

Психоаналіз застосовується у ф-ії для пояснення особистісних , культурних та соціальних феноменів.

Всю історію людства, соціальні події, суспільне життя Фрейд намагається тлумачити з позицій власної теорії психоаналізу та біогенетичного закону.За такого підходу індивідуальний розвиток людини відтворює основні стадії розвитку людського роду.Перехід дитини від одного віку до іншого повторює ті основні етапи, які в своєму розвитку пройшло людство.

Психіка, за Фрейдом, - це засіб взаємозв’язку всіх епох. А соціокультурні стереотипи поведінки визначаються сімейно-сексуальними відносинами.При цьому буття людини тлумачиться як постійна боротьба між Еросом (інст. Життя) і Танатосом (інст. Смерті).Фрейд заперечує соціокультурні закономірності.Він вважає, що культура грунтується на відмові від задоволення бажань несвідомого.,а релігію він вважав загальнолюдським нав’язливим неврозом , формою масового божевілля .Вражений крахом культурних цінностей та насильницькою смертю тисяч людей в роки 1 світ. Війни, Фрейд підкреслює трагічність існування людини в суспільстві, він вважає, що суспільство розвивається неправильно.

Неофрейдизм виник в 30-х роках 20 ст.Осн. увага – дослідження соціально-філософських проблем

Н. Представлений багатьма течіями.

1)Індивідуальна психологія Адлера – психічна хвороба є результатом неусвідомленного потягу до переваги, яке збільшується почуттям неповновартості (тілесний недолік),Адлер не погоджувався з Фрейдом щодо перебільшення ролі сексуальності і несвідомого у поведінці людей, він акцентував увагу на ролі соц. чинників.

2)Сексуально-економічна теорія Райха – Р. Вважав фрейдизм і марксизм взаємодоповнюючими, він намагався на основі психоаналізу інтерпретувати взаємовідносини між ек. базисом та ідеологією.

Фромм – осн. представник неофрейдизму, вірний основним положенням психоаналізу, був переконаний , що критерієм соц. Розвитку є самопочуття людини – психологічна вдоволенність чи невдоволенність загальною життєвою ситуацією.Згідно з концепцією Фромма, не соц. структура суспільства формує потреби людини, а навпаки.Ф. виділив такі типи соц. хар-рів:експлуаторський, нагромаджувальний, ринковий, рецептивний.

Філософія американського прагматизма.

Прагматизм (от греч. – дело, действие), субъективно-идеалистическое философ. учение.

Возникло в 70-х гг. 19 в. в США и получило наибольшее распространение в 20 в. В период до 2-й мировой войны 1939-45 Осн. идеи высказал Пирс, затем Джемс, Дъюи, Мид.Обвинив всю прежнюю ф-ию в отрыве от жизни, в созерцательности, П. выступил с программой “реконструкции философии” : ф-ия должна быть не размышлением о первых началах бытия и познания, чем она считалась со времен Аристотеля, а общим методом решения тех проблем, к-рые встают перед людьми в различных жизненных

(проблематических) ситуациях, в процессе их деятельности, протекающей в непрерывно меняющемся мире.Согласно П., опыт никогда не дан нам изначально как нечто определённое, но все объекты познания формируются нашими познават. усилиями в ходе решения возникающих жизненных задач.Функция мысли - в преодолении сомнения, к-рое явл. помехой для действия(Пирс), в выборе средств, необходимых для достижения цели(Джемс) или для решения проблематической ситуации(Дъюи).Идеи, понятия и теории – это лишь инструменты или планы действия.Их значение , по П., целиком сводится к возможным практическим действиям .Соответственно “истина определяется как полезность...” или работоспособность идеи, из этого определения вытекает абсолютизация роли успеха, превращение его в содержание понятия истины. С конца 1930-х гг. влияние П. в американ. ф-ии начинает ослабевать.С иммиграцией ряда европ. ф-фов получают распространение др. фил. течения. Однако П. продолжает оказывать влияние на решение мн. методологич. и логич. проблем, в значит. мере определяя и стиль политич. мышления в США.

Проблема людини в філософії

Эпоха Возрождения проникнута пафосом автономии чел-ка, его безграничных возможностей. Представление Декарта о мышлении как единственно достоверном свидетельстве чел. существования (мыслю, следовательно существую) легло в основу новоевроп. рационализма, к-рый именно в разуме, мышлении усматривает специфич. особенность чел-ка, его сущность.

У Канта вопрос «Что такое чел-к?» формулирует как осн. вопрос ф-ии.

Ч-к принадлежит к 2 мирам – природной необходимости и нравств. свободы. Для нем. классич. ф-ии определяющим явл. Представление о чел-ке как о субъекте духовной деятельности, создающем мир культуры, как о носителе общезначимого сознания, всеобщего идеального начала – духа, разума. Критикуя эти идеи нем. идеализма, Фейербах осуществляет антропологич. переориентацию ф-ии, ставя в центр её чел-ка, понимаемого прежде всего как чувственно-телесное существо.

В 19-20 ст. доминирующими становятся внемыслит. способности и силы (чувство, воля) Ницше - воля к власти, Шопенгауер – (волюнтаризм-все подчиняется слепой воле, воля к жизни) Проблема личности – центральная для концепции чел-ка в экзистенцианализме (одинокий чел-к с его крайним индивидуализмом, с чувством обреченности, тревоги, безнадежности и страха.) Екзист-м оторвал чувства от разума, чел-ка от общества.

Проблема истины в философии. Критерии истины.

Истина занимает центр. место среди проблем гносеологии. Все ученые, фил-фы обращаются к проблеме истины. " Истина- дочь времени"-зависимость истины от времени (историии, эпохи). Аристотель-создатель классической истины, корреспондентской теории истины. Согласно Ар. истина- есть знание, мысль, высказывание, соответствующее действительности или предмету.

ИСТИНА (мысль, знание, представление) - образ

I

ПРЕДМЕТ - корреспондент.

Форма истины - субъективна. Истина- адекватное отражение в познании объективной реальности познающим субъектом.

Но философы заметили, что сущ. противоположное для истины понятие-заблуждение-содержание сознания, не соответствующее реальности, но принимаемое за истиное, это момент, часть истины. Нарушение правил логики, неумение использовать методы- причина заблуждений. Забл. имеет объективную природу, источник. Оно играет важную гносеологическую роль в процессе познания. Ведь наш разум не может сразу фотографировать истину, поэтому через заблуждение мы приходим к истине.

Сущ. такое понятие, как ошибки. Их источником явл. субъект, человек, поэтому ошибки имеют субъективную природу. Истина- это процесс, ведь объект есть процесс, он развивается. А изменения мира приводят к изменению знаний о нём.

Истина- дух. проекция на мир (моё представление проектируется на мир, производит изменение на мир).

,,Не потому ты белый, что мы так считаем, а наоборот мы так считаем, потому что ты действительно белый" - АРИСТОТЕЛЬ - мы соотносим предмет с знаниями.

,,Каждое поколение переписывает историю заново"- ПОППЕР-предмет подганяется под представления.

Истина - истор теория, знание, соответствующее реальным фактам - по АРИСТОТЕЛЮ.

Структура истины

Сущ 4 момента истины:

Объективность

Абсолютность

Относительность

Конкретность

Но истина одна- она и абсолютна, и об, и конкретна, и относительна Объективность истины

В науках не сущ субъективной истины (суб истина - в искусстве…). Истина объективна потому, что иначе мы будем противоречить определению истины. Объект нам даёт информацию о себе, т. есть носитель, источник информации- объект.

Истина - информация об объекте, хотя это информация субъекта, то есть содержание инф-ции мы получаем из объекта. Если же это будет наша выгадка, сознание - это не истина, а наше субъект. представление.

Абсолютность и относительность истины

Абсолютная истина:

Знание обо всём, что было, есть и будет-ГЕГЕЛЬ-мировой разум

,,Вечная истина''-ЭНГЕЛЬС-2*2=4, человек без пищи и воды умирает, Париж -столица Франции

элемент, часть истины относительной Соотношение абсолютной истины:

Любая истина- относитльная истина, потому что любое значение-неполное, неточное, ограниченное. В каждой относительной истине сущ элемент истины абсолютной. Это такое значение, которое не будет пересматриваться, достоверное знание- в процессе наук. А.И будет расти, но не вытеснит О. И. А.И-недостижимая-это идеал, к которому мы вечно стремимся. А.И-маяк, идеал, к кот мы всегда будем стремиться, но никогда не достигнем.

Конкретность истины.

Под конкретностью истины мы понимаем зависимость истины от результатов места и времени. Любое знание ограничено истор эпохой, то есть сущ истор границы разных знаний. Любая истина- знание, ориентированное на какой-то объект-знание, описывающе определённый объект. Но если это знание перенести на объект, истина станет заблуждением.(Н-р механика описывает макромир, кот движется с min скоростямы. Но для микромира механика потерпела неудачу в начале ХХ ст. Возникает квантовая механика).

Критерии истины-

Это мера достоверности человеческих знаний, их соответствия объективной действительности. Предлагаются следующие критерии истины:

ясность и очевидность

уверенность

общезначимость (истинно то, что соответствует мнению большинства)

практика (в знании истинно то, что подтверждено на практике)

логика (логичность мысли при достоверности исходных положений явл гарантией истинности).

Философский аспект проблемы происхождения человека. Основные концепции и гипотезы.

В Библии излагается миф о творении человека Богом. В настоящее время существуют следующие основные гипотезы происхождения человека:

Характеристики

Список файлов ответов (шпаргалок)