183120 (629770), страница 4
Текст из файла (страница 4)
3.2 Правовий статус холдингових компаній: проблеми та перспективи
15 березня 2006 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про холдингові компанії в Україні», проект якого, на виконання Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо впорядкування діяльності державних (національних) акціонерних та холдингових компаній» було розроблено Кабінетом Міністрів України ще у 2003 році.
До прийняття вказаного Закону своєю Постановою від 30.06.2004 р. №1939 «Про заходи щодо підготовки проекту Закону України про припинення участі держави у діяльності акціонерних та холдингових компаній» Верховна Рада України визнала, що практика створення і діяльності акціонерних та холдингових компаній з часткою державного майна з точки зору участі таких компаній у поповненні Державного бюджету України себе не виправдала, крім того, світовий досвід також свідчить про відмову розвинених країн від такого роду державного «підприємництва», що призводить до зрощування держави з приватним капіталом.
Натомість, причиною неефективної діяльності державних холдингових компаній стала відсутність чітких і узгоджених нормативно-правових засад їхньої діяльності, посилена ще й відсутністю комплексних теоретичних досліджень цього інституту права.
Розроблення правових моделей регулювання діяльності холдингових компаній і державних холдингових компаній зокрема, має відбуватись на єдиних системно-концептуальних засадах. Так, на нашу думку, прийняття Закону України «Про холдингові компанії в Україні» було б доцільним тільки після прийняття і його відповідного узгодження з Законом «Про управління об’єктами державної власності» та Законом «Про акціонерні товариства», які мають усунути вже наявні юридичні колізії. Насамперед необхідно визначитись з поняттям холдингової компанії, її юридичною природою.
Законом запропоновано визначення холдингової компанії як відкритого акціонерного товариства, яке володіє, користується та розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств; державна холдингова компанія - це холдингова компанія, утворена у формі відкритого акціонерного товариства, не менше 100% акцій якої належить державі. Законом визначаються особливості утворення та діяльності державних холдингових компаній.
Таким чином, Закон вводить такі нові поняття як «холдинговий корпоративний пакет акцій (часток, паїв)» та «корпоративне підприємство».
Контрольний пакет - більше 50 чи 60%. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону частина 5 статті 126 ГКУ викладається в такій редакції: холдингова компанія - відкрите акціонерне товариство, яке володіє, користується, а також розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств (крім пакетів акцій, що перебувають у державній власності).
Таким чином, законодавець відмовився від використання термінів «дочірнє підприємство», та «контрольний пакет акцій», які були використані в ГКУ до внесення Законом змін для визначення холдингової компанії як суб’єкту господарювання, що володіє контрольним пакетом акцій дочірнього підприємства (підприємств) (пункт 5 статті 126 ГКУ). Крім того, попередньою редакцією статті 126 Господарського кодексу України не передбачалось обмеження щодо створення холдингової компанії саме в організаційно-правовій формі відкритого акціонерного товариства.
Якщо щодо державної холдингової компанії положення щодо обов’язкової форми ВАТ видається доцільним, то щодо інших холдингових компаній воно виглядає сумнівним, оскільки необґрунтовано обмежує свободу вибору організаційних форм підприємництва. Крім того, холдингова компанія, передбачена Державним класифікатором «Класифікація організаційно-правових форм господарювання» ДК 002:2004, як окрема організаційно-правова форма господарювання.
Формування статутного фонду холдингової компанії, за Законом, крім акцій може формуватись і частками, паями корпоративних підприємств. При цьому слід зазначити, що відповідно до чинного законодавства господарські товариства не мають паїв, тому зазначене слово має бути вилучено. Отже корпоративними підприємствами можуть бути: відкриті, закриті акціонерні товариства, товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, повні та командитні товариства. Це розширює можливий об’єктний склад холдингової компанії, який раніше формувався акціонерними товариствами.
За Законом корпоративне підприємство - господарське товариство, холдинговим корпоративним пакетом акцій (часток, паїв) якого володіє, користується та розпоряджається холдингова компанія, а холдинговий корпоративний пакет акцій (часток, паїв) - це пакет акцій (часток, паїв) корпоративного підприємства, який перевищує 50 відсотків чи становить величину, яка забезпечує право вирішального впливу на господарську діяльність корпоративного підприємства.
В проекті Закону, що був прийнятий Верховною Радою 7.02.2006 р., холдинговий корпоративний пакет пропонувалось встановити у розмірі 60 і більше відсотків статутного фонду. Однак, як зазначалось в пропозиціях Президента України до вказаного Закону, такий підхід не відповідає частині третій статті 126 Господарського кодексу України, відповідно до якої між асоційованими підприємствами виникає вирішальна залежність у разі, якщо між підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування за рахунок переважної участі контролюючого підприємства в статутному фонді та/або загальних зборах чи інших органах управління іншого (дочірнього) підприємства, зокрема володіння контрольним пакетом акцій. Відповідно ж до пункту 59 Закону України «Про Державну програму приватизації» контрольним пакетом акцій вважається пакет акцій розміром більш ніж 50 відсотків статутного фонду відкритого акціонерного товариства, який дає можливість юридичній або фізичній особі здійснювати вирішальний вплив на діяльність відповідного суб’єкта. Такий підхід закріплено і в статті 22 Господарського кодексу України.
Крім того, необхідно враховувати, що відповідно до Державної програми приватизації в процесі приватизації відбувається закріплення у державній власності пакетів акцій у розмірі 25 або 50 відсотків статутного фонду відкритого акціонерного товариства плюс одна акція. За рахунок саме таких пакетів акцій було утворено державою або ж за її участю більшість холдингових компаній, які з прийняттям Закону залишаються за межами його регулювання. До того ж зазначене положення виключає можливість утворення надалі холдингових компаній за участю держави з використанням пакетів, закріплених у державній власності в процесі приватизації [8, 214].
Суттєвою є відмова Закону від терміну «контрольний пакет акцій», що використовувалася у Державній програмі приватизації на 2000-2002 рр. Натомість, відкинута остаточною редакцією Закону, концепція визнання вирішальної залежності за наявності пакету акцій більше 60 відсотків видається обґрунтованою, оскільки саме такий пакет, відповідно до чинного законодавства, є мінімально необхідним для визнання загальних зборів правомочними, в іншому випадку загальні збори не можуть бути проведені, однак відносини залежності не вичерпуються формальною ознакою розміру контрольного пакету акцій. Вказане питання має бути врегульовано Законом «Про акціонерні товариства», який визначить підстави формального і опосередкованого контролю щодо акціонерного товариства.
Відповідно до пункту 2 Положення про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації, затверджене Указом Президента України від 11.05.94 р. № 224/94 Антимонопольним комітетом України може бути підтверджена наявність контрольного пакета акцій, розмір якого становить менш як 50 відсотків плюс 1 акція.
Частиною 2 статті 3 Закону встановлюється, що у випадках, передбачених законодавством, холдингові компанії утворюються за умови попереднього отримання дозволу відповідного органу Антимонопольного комітету України або Кабінету Міністрів України на концентрацію, узгоджені дії суб’єктів господарювання. Проекти установчих документів холдингових компаній, які утворюються за умови отримання зазначеного дозволу, підлягають погодженню з відповідним органом Антимонопольного комітету України. Норми щодо обов’язкового отримання такого дозволу при створенні державних холдингових компаній Закон не містить. Натомість, така умова передбачена Положенням, та розробленими відповідно до нього актами Антимонопольного комітету України, які Законом Президенту рекомендовано скасувати.
Серед способів утворення холдингової компанії Законом не передбачено такий спосіб як поглинання одного господарюючого суб’єкта іншим шляхом придбання контрольного пакета акцій першого, що здійснюється в тому числі в процесі приватизації, в результаті якого суб’єкт господарювання, що поглинає визнається холдинговою компанією, а поглинутий відповідно - дочірнім підприємством. Крім того, у міжнародному праві відомий такий спосіб утворення холдингу, як укладення між підприємствами підприємницького договору про встановлення вирішальної залежності, що, однак, не передбачено чинним національним законодавством. Тому, наявність норми статті 4 Закону щодо договірного оформлення рішення про утворення холдингової компанії особами, які є власниками холдингових корпоративних пакетів акцій (часток, паїв) не видається доцільною. Крім того, основні засади створення юридичних осіб, а згідно Закону холдингова компанія є юридичною особою, визначено нормами Цивільного кодексу України, статтею 87 якого встановлено, що установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом, а відповідно до статті 154 Цивільного кодексу України єдиним установчим документом акціонерного товариства є його статут.
Від дочірнього до корпоративного підприємства. Сумніви викликає необхідність введення нового терміну «корпоративне підприємство» замість терміну «дочірнє підприємство». В чинному законодавстві використовується ряд споріднених термінів, що розкривають відносини контролю між суб’єктами господарювання: «дочірня компанія (підприємство)», «залежне господарське товариство», «пов’язана особа», «афілійована компанія (особа)», «асоційована компанія (підприємство)», які в різних нормативних актах мають різний зміст.
Відповідно до Державного класифікатора «Класифікація організаційно-правових форм господарювання» ДК 002:2004 дочірнє підприємство - підприємство, єдиним засновником якого є інше підприємство (підприємство, залежне від іншого). Таке визначення є результатом аналізу пункту 8 статі 63 ГКУ, відповідно до якої у випадках існування залежності від іншого підприємства, передбачених статтею 126 ГКУ, підприємство визнається дочірнім. Таким чином, в цьому випадку ключовим моментом у визнанні підприємства дочірнім став порядок його заснування, а саме, заснування підприємства єдиним засновником. Інший підхід до розуміння дочірнього підприємство міститься у Положенні, відповідно до якого, дочірнє підприємство - господарюючий суб’єкт, контрольним пакетом акцій якого володіє холдингова компанія.
Виходячи з визначення холдингової компанії, що містилось в пункті 5 статті 126 ГКУ, до внесення відповідних змін Законом, до складу холдингової компанії входило дочірнє підприємство (підприємства), що є акціонерними товариствами, тобто, по суті є дочірніми підприємствами корпоративного типу (виділяються лише на теоретичному рівні), що, однак, не узгоджувалось з поняттям дочірнього підприємства як окремої організаційно-правової форми господарювання. Перехід до концепції «корпоративних підприємств» поглибило колізії статусу господарського товариства, дочірні підприємства якого не є акціонерними товариствами, тобто за своєю юридичною природою є дочірніми підприємствами унітарного типу (створюється одним засновником, який безпосередньо або опосередковано керує підприємством, статутний фонд не поділено на частки). Право на створення таких дочірніх підприємств, передбачено статтею 9 Закону України «Про господарські товариства», тому твердження про припинення існування дочірнього підприємства як організаційно-правової форми господарювання видаються безпідставними.
Таким чином, введення Законом нового терміну - «корпоративне підприємство» - не видається обґрунтованим, тим більше, що відповідно до пункту 5 статті 63 ГКУ цей термін має інший зміст.
Термінологічна неузгодженість викликана й відмінностями визначення холдингової компанії, що міститься у абзаці 2 статті 5.3.6. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого холдингові компанії - це юридичні особи, які є власниками інших юридичних осіб або здійснюють контроль над такими юридичними особами як пов’язані особи, відповідно до пункту 1.26 Закону, яким встановлюється, що пов’язаною особою є юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку. Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов’язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного фонду платника податку.
Викладене дає підстави стверджувати, що на нормативному рівні відсутні єдині підходи до розуміння правової природи холдингової компанії, а тому відсутня і термінологічна тотожність цього поняття. На виправлення цього недоліку і має бути спрямована подальша законопроектна робота.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
