182554 (629511), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

Основними постачальниками робочої сили в Азії були Індія, Пакистан, Філіппіни, Малайзія, на Близький Схід - Ліван. Йорданія, Туреччина, в Африці - Марокко, Алжир, Туніс, Гана, Малі, Чад, Гвінея, Мозамбік, у Північній Америці - Мексика, у Європі - Польща, Португалія, Італія, Ірландія. У 90-і роки країни Південної Європи - Греція, Італія, Іспанія перетворилися з країн чистої міграції в країни нетто - міграції.

3.2 Закономірності міграції робітників

Вплив міграції на приймаючі країни. Міжнародна міграція населення відіграє важливу роль у демографічному розвитку окремих країн і регіонів. У результаті міграційних потоків цілий ряд промислово розвитих країн нівелював звужене відтворення населення. У 80-і роки частка зовнішньої міграції в загальному приросту населення таких країн, як Канада, Австралія, Франція, перевищила 25%, США - до 50%. З іншого боку, значні еміграції приводили в ряді країн до процесу депопуляції, що спостерігалося в 60-і роки в Ірландії, Греції, Португалії, незважаючи на високий приріст населення в цих країнах. В другій половині 80-их років Ліван утратив 1/10 частину населення, Мексика - близько 1%. Відомий французький демограф А. Сови дорівнював еміграцію до смертності.

Табл 3.1

Розподіл чисельності українських громадян, працевлаштованих за кордоном, по статі і вікові (тис. чіл)

Вік	Чоловіки	Жінки	Всього
16-29	8611	3808	12419
30-39	14421	1029	15450
40-49	12011	635	12646
50-55	3750	195	3945
56-59	905	35	940
60 і старше	346	12	360
Всього (2004 р)	40044	6714	43850
16-29	8644	3808	12419
30-39	18421	1029	15450
40-49	12011	635	12646
50-55	2750	195	3945
56-59	895	35	940
60 і старше	322	7	360
Всього (2005 р)	41144	5716	45760
16-29	8611	3808	12419
30-39	14421	1029	15450
40-49	12011	635	12646
50-55	3750	195	3945
56-59	905	35	940
60 і старше	346	14	360
Всього (2006 р)	40544	5719	44850

Як свідчить таблиця 3.1, міжнародна міграція впливає на вікову і полову структуру населення країн - донорів і приймаючих країн. Серед іммігрантів переважають обличчя працездатних віків. Частка іммігрантів у робочій силі звичайно вище, ніж у населенні. На початку 2004-х років іноземні робітники складали значну частину працездатного населення в країнах Західної Європи, особливо у Швейцарії (17% у 2005 р), Західної Німеччини (8,1%), Франції (8,6).

У теорії вільний рух робочої сили між країнами приводить до вирівнювання заробітної плати і збільшенню валового світового продукту. У реальному житті всі основні вигоди від міграції робочої сили дістаються приймаючим країнам. Оцінити їхні масштаби не просто, тому що не усі вони піддаються кількісному обліку. Вони складаються з економії на підготовці фахівців у приймаючих країнах. Вартості продукції і послуг, відповідно створюваної іммігрантами в країні перебування, надходжень від оподатковування. Іммігранти, особливо нелегальні, вносять у доходи країни більший внесок, чим вони одержують від суспільного сектора. Іммігранти більш молоді, чим населення в середньому, і вони фінансують частину соціальних витрат постійних жителів.

Різні категорії іммігрантів впливають на відтворення валового продукту. Помітний вплив на економічний розвиток індустріальних капіталістичних країн робить “відплив умів". До цієї категорії відносять працівників науки, інженерів, лікарів. У 50-60-і роки “відплив умів” йшла головним чином з одних розвитих країн в інші, в основному в США. З 60-х років еміграція науково-технічних і інших висококваліфікованих фахівців початку здійснюватися з країн, що розвиваються, а в 90-і роки - зі Східної Європи.

Принаймні 2/3 припливу “розумів” приходиться на США. Частка іммігрантів серед фахівців складає там 17%, у тому числі 40% інженерів і фахівців з ЕОМ, велика кількість викладачів технічних дисциплін в університетах і коледжах. По оцінках чистий виграш для США від залучення в країну одного “середнього" ученого гуманітарія складав у 70-і роки 230 тис. дол., ученого в області суспільних наук - 235 тис. дол., інженера - 253 тис. дол., лікаря - 646 тис. дол. У результаті економія США лише в сфері утворення і наукової діяльності складала не менш 15 млрд. дол. Прибутку, одержуваний Канадою в процесі експлуатації розумів емігрантів, у 7 разів більше обсягів її допомоги країнам, що розвиваються. У Британії вигоди від залучення іноземних фахівців у три рази перевищують розміри її економічної допомоги країнам Азії й Африки.

Аналіз ситуації в США показує, що приплив іммігрантів не сполучений із загостренням конкуренції на ринку праці і ростом безробіття серед корінного населення. Більш того, побічно через розширення попиту і прямо через розвиток нового підприємництво він стимулює створення нових робочих місць. Імміграція істотно не впливає на середній рівень заробітної плати і диференціацію доходів. Лише в окремих випадках посилення конкуренції усередині визначених професійно - кваліфікаційних груп приводить до деякого зниження заробітної плати. Іммігранти звичайно використовуються в рамках так називаного вторинного сегмента ринку праці, що характеризується тяжкими умовами праці, низьким рівнем оплати і відсутністю можливостей для професійного росту. Ці обставини обмежують соціальну мобільність мігрантів, створюють основу для їхньої сегрегації. У первинно секторі ринку праці знаходяться тільки мігранти, що відносяться до науково - технічних працівників. Звичайно їхня асиміляція відбувається досить м'яко в суспільстві країн - реципієнтів. І тільки погіршення економічної обстановки звичайно приводить до загострення протиріч між корінним і стороннім населенням.

Соціально - економічні наслідки міграції. Вплив міграції на країни, що посилають, не одержує адекватної реалізації. Дослідження показали, що міжнародні мігранти звичайно мають у своєму розпорядженні середній потенціал одержання доходів у своїй країні. Найчастіше вони не належать до найбідніших шарів. Групи з найменшими доходами в бідних країнах не мають перспектив, фінансових засобів і інформації, щоб у великих масштабах включитися в міжнародну міграцію, хоча відрізнялися випадки зворотної тенденції. Нерідко в результаті еміграції країни втрачали найбільш кваліфіковану робочу силу, і вакансії, що виникали, заміщалися менш підготовленими працівниками, що позначалося на ефективності виробництва. Подібні випадки були характерні для Єгипту, Йорданії, Ємену, Лесото й інших країн. Так, по оцінках за 70-і роки Філіппіни втратили понад 12% підготовлених фахівців, Південна Корея - 10%.90% знову підготовлених лікарів у Зімбабве виїхали за кордон з 1980 року.

Еміграція нерідко наносить важку втрату інтелектуальному потенціалу країн - донорів, що є самою коштовною субстанцією будь-якого суспільства. Суть цієї проблеми складається не стільки в кількості виїжджаючих за рубіж фахівців, скільки в їхньому значенні. Від'їзд того чи іншого неформально ведучого наукового співробітника може паралізувати роботу творчого колективу. Відтік “мозків" підсилює диспропорції науково - технічного розвитку основних підсистем світового господарства й окремих країн.

Міграція робочої сили, базуючи на розходженнях у рівнях економічного розвитку, разом з тим сприяє ослабленню ряду проблем країн еміграції. Зокрема, для ряду, особливо малих країн грошові перекази емігрантів відіграють важливу роль як джерело їхніх валютних надходжень. У великих країнах - Індія, Пакистан, Бангладеш, Філіппіни вони складають 10-27% експортних надходжень. Для робітників - емігрантів характерна висока норма заощаджень. Їхня середня схильність до заощаджень коливається від 35% у турецьких емігрантів до 70% у пакистанських. Середня схильність переводити в країну виїзду нижче, коливаючись у межах 11-50%. Вона знижується в міру збільшення терміну перебування іммігранта в приймаючій країні.

Грошові перекази стимулюють внутрішній попит, що може принадити до зростання виробництва і зайнятості. У ряді країн з вузькими внутрішніми ринками вони можуть збільшувати інфляційний тиск і викликати розширення імпорту. Дослідження з Бангладеш і Пакистану показали, що тільки невелика частина перекладів витрачається на виробничі інвестиції. У соціальній сфері позитивний ефект міграції зв'язують звичайно з ростом добробуту, якщо не всього суспільства, те хоча б деякої його частини. Позитивний вплив може робити при спілкування тимчасових мігрантів до більш передових технологій, застосовуваним у країнах імміграції, більш високим стандартам трудової етики.

Міжнародна міграція трудових ресурсів слабко впливає на перерозподіл доходу у світовому господарстві і тим більше на вирівнювання рівнів економічного розвитку. Робоча сила дотепер залишається немобільним фактором виробництва в порівнянні з капіталом, що переміщається у світовій економічній системі більш вільно. Подібне положення визначається політикою насамперед індустріальних капіталістичних країн, що носить яскраво виражений імміграційний характер. Починаючи з 70-х років у західних країнах почали посилювати заходи по обмеженню імміграції майже паралельно з цим західні країни, і насамперед США, у рамках політики захисту прав людини розгорнули кампанію за волю пересування людей. Підсилилася селективність допуску виходячи з цілей зовнішньої політики і рішення своїх економічних проблем. Імміграційні правила переглядаються убік заохочення припливу наукових і висококваліфікованих осіб. у цьому відношенні представляються обґрунтованими пропозиції ряду країн про вироблення механізму компенсації за використання трудової імміграції.

Висновок

Отже, на основі роботи, можна зробити деякі висновки, а саме:

Міграція впливає на соціально-економічний і демографічний розвиток практично всіх регіонів західноєвропейського економічного простору. Це один із самих складних демографічних процесів, тому що на міграційна поведінка населення впливає комплекс міжнаціональних, політичних, економічних і соціальних факторів.

Міграція робочої сили являє собою переселення працездатного населення з одних держав в інші терміном більш, ніж на рік, викликане причинами економічного й іншого характеру. Вона веде до вирівнювання рівнів оплати праці в різних країнах.

Показники, зв'язані з міграцією трудових ресурсів, є частиною балансу поточних операцій і класифікуються по статтях трудових доходів і часток неоплачених перекладів.

Розвиті країни є основним напрямком імміграції, що розвиваються - еміграції.

Державне регулювання міжнародного ринку праці здійснюється на основі національного законодавства приймаючих країн, що експортують робочу силу, на основі угод між ними, а також на основі конвенцій і рекомендацій МАРНОТРАТ.

Також у курсовій роботі порівняно рівні міграційних процесів в європейському просторі, визначено й описано основні проблеми, зв'язані з цими процесами. Проаналізовано статистичні дані по європейських країнах.

Список літератури

Нормативно-правові акти:

1. МТБ. Конвенции и Рекомендации, принятые Международной конференцией труда. 1919-1986. - Женева, 1988. - С.7-144.

2. Європейська соціальна хартія (переглянута) ^* Страсбург, 3 травня 1996 року European Treaty Series/163 С.43-198

3. проект Закону України Про державну міграційну службу в Україні №2446 від 22.11 2006 р.

Монографії та книги:

1. ”Кэмпбелл Р. Макконнелл, Стэнли Л. Брю, “Экономикс Москва, 2004 г. С.845

2. Алексей Киреев. Международная экономика. Ч.1. - М.: "Международные отношения", 1999. - 416 с.

3. Б.И. Башкатов, Г.Ю. Карпухина. Международная статистика труда. - М.: Издательство "Дело и Сервис", 2005. - 208 с.

4. Ведяпин В.И. “Общая экономическая теория", Москва, 1999 г.

5. Вестник Московского Университета, серия 5 - География, 1997 г., №1-с.18-23

6. Г. Биффель. Миграция и ее роль в интеграции Западной Европы // Проблемы теории и практики управления. - №4 2006. - с.21-67

7. Діяльність Прикордонних військ України з протидії нелегальній міграції за 2005 р.: - Аналіт.д.овід., 2005.

8. Е.Ф. Авдокушин. Международные экономические отношения. - М.: "Юристъ", 1999. - 366 с.

9. Л.А. Долгучиц. Планета иммигрантов. - М.: "Молодая гвардия", 1990. - 206 с.

10. Ломакін В.К. “ Світова економіка" М. 2005

11. Мировой рынок труда. - М.: Наука, 1994, гл.1-3.

12. Міграційні процеси у сучасному світі: світовий, регіональний, національний виміри (потенційний апарат, концептуальні підходи, теорія та практика) // Енциклопедія / За ред.Ю. Римаренка. - К., 1998. - С. 20-21.

13. Пристанева А.А. “Рынок труда: занятость и безработица", Киев, 2005 г.

14. Стрепов А.П. “Обща теорiя занятостi, процентiв та грошей. ", Киев, 1998 г.

15. Экономика труда: (социально-трудовые отношения) / Под ред. Н.А. Волгина, Ю.Г. Одегова. - М.: "Экзамен", 2006. - 736 с.

Періодичні видання:

1. Бояркин Г, Трудовая миграция и экономический потенциал района. // Человек и труд. - №2 2007. - с.25-27

2. Катеренчук М. Динаміка розвитку імміграційного законодавства Європейських країн/ Право України. - 1999. - № 4.

3. Костин Л., Миграция и мигранты. // Человек и труд. - №8 2005. - с.61-64

4. Цапенко И., "Ренессанс" экономической миграции на Западе. // Вопросы экономики. - №11 2006. - с.108-121

Додаток

Табл 1.

Розподіл чисельності українських громадян, працевлаштованих за кордоном, по країнах (2004-2006 р)

Країни	Чисельність, чіл.
країни Європи	30608
Англія	6771
Польща	208
країни Азії	7522
Сінгапур	1978
Монголія	82
країни Африки	2838
Ліберія	1239
країни Америки	4763
Панама	1180
Багамські острова	337
країни Австралії й Океани	29
Всього (2004р)	45760
країни Європи	30608
Англія	6771
Польща	208
країни Азії	7522
Сінгапур	1978
Монголія	82
країни Африки	2838
Ліберія	1239
країни Америки	4763
Панама	1180
Багамські острова	337
країни Австралії й Океани	29
Всього (2005р)	45760
країни Європи	30608
Англія	6771
Польща	208
країни Азії	7522
Сінгапур	1978
Монголія	82
країни Африки	2838
Ліберія	1239
країни Америки	4763
Панама	1180
Багамські острова	337
країни Австралії й Океани	29
Всього (2006р)	45760

Табл.2.

Розподіл чисельності українських громадян за кордоном, за рівнем освіти

Рівень освіти	Чисельність, чіл
вище професійне	16839
середнє професійне	18380
середнє загальне	10238
Не мають середнього загального	303
Усього	45760

Рис 2. Міграційне сальдо в європейських країнах в 2004-2006 р. млн. чіл

Характеристики

Список файлов курсовой работы