182452 (629477), страница 7
Текст из файла (страница 7)
На сучасному етапі розвитку сільськогосподарського виробництва система землеробства відіграє надзвичайно велику роль. Вона виступає безпосередньою продуктивною силою суспільства. Визначаючи і прискорюючи розвиток сільського господарства. Обумовлюється це багатьма причинами і передусім різноманітністю та складністю процесів, які забезпечують акумуляцію сонячної енергії та перетворення її в органічну речовину - джерело життя.
Науково-технічний прогрес в сучасному землеробстві досяг небувалого розвитку. Потенціальні можливості підвищення продуктивності сільськогосподарських угідь надзвичайно великі. На Україні при використанні тільки 2% фотосинтетичної активної радіації (ФАР) протягом вегетаційного періоду можна щорічно одержувати понад 125 ц сухої маси органічної речовини з гектара.
Проте й на сьогодні продуктивність сільськогосподарських угідь в цілому по країні ще недостатня і не спроможна забезпечити промисловість необхідною сировиною, населення - продуктами харчування, тваринництво - повноцінними кормами. Надзвичайно важливим завданням агрономічної науки в даний час є розробка заходів і способів підвищення продуктивності та сталості землеробства в різноманітних грунтово-кліматичних умовах країни.[ 22. с.3-5]
Найціннішим природним ресурсом, джерелом багатства України по праву вважають ґрунти, унікальні чорноземи. В Україні зосереджено 8,4% світових запасів чорноземів, які є її національним надбанням. Проте сучасне використання земельних ресурсів призвело до порушення науково обґрунтованої системи ведення землеробства. Стан, в якому нині знаходяться сільськогосподарські угіддя незадовільний - від чого природна родючість ґрунтів знижується. Високий рівень розораності земель, виснажливе використання земельних ресурсів внаслідок укладення, в переважній більшості, короткострокових договорів оренди земельних часток не сприяє підвищенню родючості ґрунтів та їх охороні. Безгосподарське ставлення до землі проявляється і в розвитку ерозійних процесів. Вже тепер 32,8% орних земель України зазнали водної, а 54,2% - вітрової ерозії. Особливо страждають від ерозії схилові ділянки, на яких нині розташовано більше 1/3 ріллі.
Загальний аналіз й оцінка землекористування свідчить, що воно в Україні зорієнтовано на досягнення максимальних вигод без відповідних заходів щодо підвищення родючості ґрунтів і землеохоронних витрат. Збільшення у 2000 році частки соняшнику серед технічних культур до 70% проти 43,6% площ у 1990 році спричинило суттєві порушення науково обґрунтованої структури посівів і виснаження ґрунтів.
Недостатня кількість внесених добрив, яка за останнє десятиріччя по мінеральних добривах зменшилася з 4241 тис.т до 278,7 тис.т на рік, або у 15 разів, а по органічних у 10 разів, припинення вапнування і гіпсування ґрунтів, порушення екологічно допустимого співвідношення площ ріллі, природних кормових угідь, лісових насаджень - негативно впливає на стійкість агроландшафту, посилює де градаційні процеси сільськогосподарських угідь, призводить до зниження вмісту гумусу в ґрунтах. За підрахунками фахівців, у цілому по Україні баланс гумусу негативний і щорічний дефіцит його становить 110 кг/га.
Ефективно використовувати землю в сільському господарстві - означає одержувати максимальну кількість сільськогосподарської продукції з одиниці площі з мінімальними витратами. Ретроспективний аналіз характеризує істотне зниження ефективності використання землі, внаслідок чого відбувся різкий спад виробництва. З 1990 по 2001 рік індекс виробництва валової продукції в порівняльних цінах 2000 року з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь становив 0,638. скорочення площі сільськогосподарських угідь спричинило зміну виробництва валової продукції на 5,0%, а зниження ефективності використання земельних ресурсів - на 41,2%, у тому числі виробництво продукції рослинництва зменшилося на 27,9%, а продукції тваринництва - на 54,7%. [ 22. с.17-18]
Слід зазначити, що комплексний підхід до планування та раціонального використання земельних ресурсів визначений концепцією сталого розвитку землекористування, який передбачає взаємне узгодження екологічних, економічних, і соціальних чинників розвитку. А.Г. Тихонов, Н.В. Гребенюк, О.В. Гряник, В.П. Феденко, О.В. Тихоненко, В.П. Прадун, В.М. Трегобчук та інші суть сталого розвитку вбачають у боротьбі за екологічність виробництва й збереження навколишнього середовища, яке "не повинно ставати на шляху економічного та соціального розвитку".[ 6. 73-74]
Враховуючи сучасний кризовий економічний стан сільського господарства, який поглиблюється внаслідок порушення диспаритету цін на сільськогосподарську і промислову продукцію , найефективнішими , на думку вчених (Носко Б.С. та ін., 1999р.), є такі реальні заходи щодо підвищення родючості ґрунтів та їх ефективного використання:
-
Найбільш повне використання ефективної і потенціальної родючості ґрунтів завдяки раціональному розміщенню посівів сільськогосподарських культур у межах кожного господарства.
-
Впровадження науково обґрунтованої діагностики мінерального живлення рослин, що дає змогу більш раціонально використовувати досить обмежені ресурси добрив. Для об'єктивнішої оцінки фосфатного режиму доцільне поширення застосування при аналізі ґрунтів лужних методів (Мачигіна, Олсена).
-
Застосування заходів, спрямованих на підвищення ефективності і запобігання втратам поживних речовин (оптимізація доз і співвідношення N:P:K з урахуванням забезпеченості ґрунтів доступними для рослин елементами живлення, захист грунтів від ерозії, боротьба з бур'янами, меліоративні заходи та ін.). Підвищення культури землеробства, створення оптимальних умов для розвитку культурних рослин дає змогу завдяки більш потужному розвитку кореневих систем мобілізувати поживні речовини грунту. У тому числі й залишкові фосфати.
-
Ефективне використання наявних ресурсів органічних добрив (гною, торфо-гнойових компостів, сапропелю, органічних відходів від переробки сільськогосподарської продукції та ін.).
-
Зважаючи на мізерну кільість иінеральних добрив, які надходять у господарства, використовувати їх, насамперед, під пріоритетні культури (цукрові буряки, озиму пшеницю та ін.) найбільш ефективними способами: в рядки при сівбі та в підживлення (азотні добрива). Ці заходи сприяють підвищенню економічної віддачі від внесених добрив.
-
Застосування ресурсозберігаючих технологій внесення добрив, передусім локальним способом, завдяки чому внесення фосфорних та калійних добрив для підвищення позиційної доступності поживних речовин максимально наближає їх до кореневої системи, зберігаючи лише невеликий прошарок грунту (3-4 см).
-
Більш повне використання переваг біологізації землеробства завдяки розширенню посівів багаторічних трав та впровадженню бактеріальних препаратів.
-
Використання місцевих сиробинних ресурсів для підвищення родбчості грунтів (сапропелі, фосфорити, цеоліти, глауконіти, фосфатшлак, дефекат та ін).
-
Широке впровадження біологічних стимуляторів рослин.
Безперечно, більшість цих заходів мають тимчасовий характер і не вирішують повною мірою проблеми підвищення ефективності землеробства, тому вони повинні доповнюватись за умови поліпшення економічного стану в сільському господарстві комплексом науково обгрунтованих заходів щодо розширеного відтворення родючості грунтів. [ 22. с.407-408]
3.2 Широке використання досягнень науково-технічного прогресу
У світі давно визнано, що рівень розвитку суспільства, його продуктивних сил завжди визначається рівнем розвитку науки і техніки. За попереднє десятиліття в Україні була сформована потужна база наукових установ, у тому числі й в аграрній сфері, які проводили фундаментальні та прикладні дослідження і забезпечували поступальний рух агропромислового комплексу України.[ 5. 3]
НТП – це складне і багатогранне поняття, зміст якого можна визначити як постійний процес створення нових і вдосконалення існуючих знарядь і предметів праці, технологій виробництва, його організації і управління з метою досягнення більшого економічного і соціального ефекту.[ 10. 328]
Основні напрямки НТП на сучасному етапі:
-
Електронізація народного господарства – забезпечення усіх сфер виробництва і суспільного життя високоефективними засобами обчислювальної техніки аж до використання принципів штучного інтелекту, нового покоління супутникових систем зв’язку тощо;
-
Комплексна автоматизація всіх галузей народного господарства на базі електронізації: впровадження гнучких виробничих систем, промислових роботів, багатоопераційних верстатів з ЧПУ, систем автоматизованого проектування, автоматизованих систем управління технологічними процесами;
-
Створення і використання нових матеріалів, що мають нові властивості: надпровідність, радіаційну стійкість, стійкість до зношування; надчистих матеріалів із заданими властивостями;
-
Освоєння принципово нових технологій: мембранної, лазерної, плазмової, вакуумної, детонаційної та ін.;
-
Прискорений розвиток біотехнологій, яка сприяє створенню безвідходних технологічних процесів, нарощуванню обсягів виробництва сировини, продовольчих ресурсів.[ 12. 145-146]
Для досягнення вищої ефективності сільськогосподарського виробництва, забезпечення конкурентноспроможності продукції аграрні підприємства здійснюють інноваційну діяльність. За своїм характером інноваційна діяльність є одною із форм інвестиційної діяльності, що здійснюється з метою запровадження досягнень НТП у виробництво і соціальну сферу. Досягнення НТП (його результати) називають новинами, а запроваджені новини у виробництво – нововведеннями [ 10. 331].
За останні роки аграрна сфера України зазнала значних економічних збитків, внаслідок чого була втрачена можливість стимулювання інноваційних процесів, а разом з цим і умови для науково-технічного розвитку галузі. У складному становищі опинилася і аграрна наука, в основному через відсутність достатнього бюджетного фінансування, а також рефінансування за рахунок продажу наукових розробок. Значно скоротилися можливості проведення досліджень і впровадження закінчених розробок.
Незважаючи на таку ситуацію, Українська академія аграрних наук в основному зберегла науковий потенціал і продовжує, хоч і в складних умовах, і далі працювати на наукове забезпечення агропромислового комплексу держави.
Спектр наукових досліджень, які проводяться в Академії, охоплює широке коло питань практично з усіх галузей аграрного виробництва. Вони об’єднані за галузевим принципом у 32 науково-технічні програми та 6 окремих проектів з пріоритетних напрямів розвитку АПК. Система досліджень побудована таким чином, щоб не тільки прикладні, а й фундаментальні дослідження кінцевим результатом мали практичні розробки.
Щорічно установи Академії завершують 500-600 розробок різного рівня, які апробуються і пропонуються для впровадження в агро формуваннях усіх форм власності. Зокрема, науковими установами розроблено і продано на затвердження Кабінету Міністрів України концепцію екологічно збалансованого і високопродуктивного сільськогосподарського землекористування, створено карту та проведено районування країни за ступенем складності структури ґрунтового покриву.
Розроблено інформаційно-дорадчі системи із застосуванням автоматичного регулювання роботи насосних станцій, які забезпечують економію води 10-15% та електроенергії – до 10%. Ці системи уже функціонують на насосних станціях Каховської зрошувальної системи. Розроблено і проводиться дослідно- виробнича перевірка ефективності систем і технологій так званого краплинного зрошення в умовах відкритого і захищеного грунту. Власними силами Інституту гідротехніки і меліорації побудовано й введено в експлуатацію системи мікро зрошення на загальній площі близько 500 га в АР Крим і 9 областях України.
З урахуванням існуючих форм землекористування розроблено конструкцію нової шлангобарабанної зрошувальної машини для поливу ділянок площею від 1-5 до 20 га.
Розроблено технологію створення комплексних багатофункціональних азот фіксуючих і фосфор мобілізуючих біопрепаратів, які широко застосовуються для підвищення родючості грунтів.
У сучасному рослинництві серед факторів нарощування виробництва продукції як і раніше основну увагу приділяють впровадженню досягнень селекції та насінництва. Як відомо, за рахунок нових сортів і гібридів можна одержати 30-35% приросту врожайності. В Україні ведеться селекція практично всіх культур, які знаходяться у виробництві. З кожним роком Державний Реєстр сортів рослин України поповнюється новими сортами і гібридами. Нині в реєстрі налічується 3500 сортів і гібридів, з них 2380 української селекції (60 %). Площі посівів сортів і гібридів вітчизняної селекції становлять близько 90 %.
Суттєвим досягненням вітчизняної селекції є створення сортів озимої м’якої пшениці, які за якістю зерна належать до надсильних пшениць (Куяльник, Селянка, Панна, Сирена). При врожайності 70-80 ц з га вони гарантовано забезпечують одержання високоякісного зерна продовольчої пшениці.
Вперше в Україні створені й упроваджені у виробництво гібриди соняшнику (Еней, Дарій і Ант) з підвищеним вмістом олеїнової кислоти. Вирощування цих гібридів відкриває можливості в Україні для надзвичайно цінної олії, яка за жирокислотним складом відповідатиме оливковій.
Вперше у світовій практиці створені сорти проса, стійкі до всіх 12 відомих рас сажки, з поєднанням високої продуктивності та якості крупи. І такі досягнення є майже по кожній культурі.
В галузі тваринництва за роки незалежності України науковцями спільно зі спеціалістами тваринництва провідних підприємств створені три молочні породи великої рогатої худоби з генетичним потенціалом продуктивності корів при повноцінній збалансованості годівлі 5-8 тис.кг молока за лактацію, три породи м’ясної худоби і дві породи свиней із середньодобовими приростами молодняку на відгодівлі – відповідно до 1200 – 1500 і 650-800 г.
За цей період також виведено дві породи овець, одну-коней, дві – риби, значну кількість внутріпородних і заводських типів, родин і кросів.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
