182400 (629456), страница 4
Текст из файла (страница 4)
Порівняльний аналіз структури сукупних доходів у 2000 та 2007 році (рис. 3 - 6) свідчить про те, що співвідношення сукупних споживчих та сукупних неспоживчих витрат практичне не змінилось.
Рис. 3. Структура сукупних споживчих витрат населення України в 2000 році
Рис. 4. Структура сукупних споживчих витрат населення України в 2007 році
Споживчі сукупні витрати складаються з грошових витрат, а також - вартості спожитих домогосподарством продовольчих товарів, отриманих з особистого підсобного господарства та в порядку самозаготівель або подарованих родичами та іншими особами, суми отриманих пільг та безготівкових субсидій на оплату житла, комунальних продуктів та послуг, суми пільг на оплату телефону, проїзду в транспорті, туристичних послуг, путівок для лікування, оздоровлення та відпочинку, на оплату ліків, вітамінів, інших аптекарських товарів, медичних послуг (у тому числі стоматологічних послуг, проведення обстеження та отримання процедур, лікування в стаціонарі тощо).
У 2002р. змінено методологію визначення показників споживчих витрат відповідно до міжнародної класифікації індивідуального споживання товарів та послуг за цілями (COICOP−HBS (1997)), рекомендованої Євростатом. Згадана класифікація застосовується в обстеженнях витрат домогосподарств, а також для розрахунків макроекономічних показників щодо сектору домашніх господарств та при розрахунках ІСЦ (індексу споживчих цін). Починаючи з даних за 2007 рік, розпочаті роботи щодо гармонізації структури споживчих витрат домогосподарств з Класифікацією індивідуального споживання за цілями1, затвердженою наказом Держкомстату України від 29 грудня 2007 року №480. До структури споживчих витрат внесені такі зміни: витрати домогосподарств на послуги дошкільних закладів включені до групи "Дошкільна та початкова освіта" розділу "Освіта"; витрати на путівки в будинки відпочинку, на бази відпочинку, дитячі табори тощо – до розділу "Ресторани та готелі", а саме до групи витрат на оплату послуг, пов’язаних з тимчасовим проживанням. До 2007 року зазначені витрати були включені відповідно до розділів "Різні товари та послуги" та "Відпочинок та культура". Відповідно пільги на оплату путівок в будинки відпочинку, на бази відпочинку, в дитячі табори тощо, які враховуються у складі сукупних витрат домогосподарств, також включені до розділу "Ресторани та готелі".
Неспоживчі сукупні витрати складаються з грошових та негрошових витрат домогосподарства на допомогу родичам та іншим особам, витрат на купівлю нерухомості, на капітальний ремонт, будівництво житла та господарських будівель, на купівлю великої рогатої худоби, коней та багаторічних насаджень для особистого підсобного господарства, на придбання акцій, сертифікатів, валюти, вкладів до банківських установ, аліментів, податків (крім прибуткового), зборів, внесків та інших грошових платежів, використаних заощаджень, позик та повернених домогосподарством боргів.
В структурі сукупних споживчих витрат дещо збільшилась частка непродовольчих товарів та послуг (з 25,3% до 37,7%) та зменшилась доля продуктів зарчування та безалкогольних напоїв (з 64,5% до 52,5%). Частка споживаних алкогольних напоїв та тютюнових виробів залишилась практично незмінною.
Рис. 5. Структура сукупних витрат населення України на непродовольчі товари та послуги у 2002 році
Рис. 5. Структура сукупних витрат населення України на непродовольчі товари та послуги у 2007 році
В структурі сукупних витрат населення України на непродовольчі товари та послуги дещо збільшилась частка витрат на оплату комунальних послуг (з 10,1% у 2002 році до 11,5% у 2007 році), частка витрат на транспорт та зв'язок (з 2,7% до 4% та з 0,7% до 2,5% відповідно) та частка витрат на предмети домашнього вжитку та побутову техніку (з 1,4% до 3,2%).
Взагалом можна стверджувати, що рівень сукупних доходів у досліджуваному періоді збільшувался більш швидкими темпами, ніж рівень сукупних витрат, що свідчить про покращення рівня життя населення України в цей період.
-
Розпроділ населення за рівнем середньодушових витрат
Рівень життя характеризується і показниками диференціації матеріальної забезпеченості населення (диференціація населення по рівню доходу), серед яких можна виділити:
-
розподіл населення по рівню среднедушевих грошових доходів;
-
коефіцієнт диференціації доходів;
-
індекс концентрації доходів (коефіцієнт Джіні);
-
коефіцієнт бідності.
Найважливішим методом дослідження диференціації доходів населення є розподіл населення за рівнем середньодушових грошових доходів на основі побудови варіаційних рядів. Емпіричні дані вибіркового обстеження бюджетів домашніх господарств ранжируються і групуються в певних інтервалах по розміру доходу. Для статистичних характеристик тут використовуються: середнє значення душового доходу; модальний дохід (найчастіше рівень доходу населення, що зустрічається); медіанний дохід (показник доходу, розташований у середині ранжируваного ряду розподілу).
Модальний і медіанний доходи - це важливі структурні показники, які характеризують відхилення середньодушового доходу від середнього значення для кожної групи. Як правило, результати досліджень свідчать, що одна половина населення має дохід нижче за середнє, а друга половина - вище за середнє.
Широко поширений в статистичних дослідженнях по нерівності в розподілі доходів децильний коефіцієнт диференціації доходів, який обчислюється як відношення мінімального доходу у 10% найбільш забезпечених громадян до максимального доходу 10% найменше забезпечених громадян. Коефіцієнт диференціації доходів Кдх розраховується шляхом зіставлення дев'ятого (Д9 ) і першого (Д1 ) децилей:
Функціонально дуже близьким до децильному коефіцієнта диференції доходів є коефіцієнт фондів Кф, за допомогою якого вимірюють відмінність між сумарними (середніми) значеннями доходів 10% найбільш забезпеченої (Ч10 ) і 10% найменше забезпеченої (Ч1 ) частини населення.
Індекс концентрації доходів (коефіцієнт Джіні) КДж служить для вимірювання відмінності фактичного розподілу доходів по чисельно рівних групах населення від їх рівномірного розподілу (ступінь нерівності в розподілі доходів населення). Даний індекс обчислюється по формулі
де Li та Li-1 - частка населення в інтервалі; Si Si-1 - частка сумарного доходу (на початок і кінець i-го інтервалу).
Індекс концентрації доходів вимірюється в межах від 0 (довершена рівність) до 1 (довершена нерівність), тобто чим ближче індекс до 1, тим вище поляризація доходів в суспільстві.
Для статистичних характеристик рівня життя важливо встановлення меж доходу, що забезпечують мінімально допустимий рівень, тобто визначення прожиткового мінімуму (вартісна оцінка мінімального набору продовольчих і непродовольчих товарів, а також обов'язкові платежі і збори). Прожитковий мінімум дозволяє встановити межі бідності.
Коефіцієнт бідності - відносний показник, який розраховується як процентне відношення чисельності громадян, чиї доходи нижче за прожитковий мінімум, до загальної чисельності населення країни. В даний час (з 1990 р.) в світі встановлений поріг бідності, рівний 1 долару США в день.
За данімі таблиці 6 проаналізуємо структуру та динаміку розподілу населення України за рівнем середньодушовіх доходів
Таблиця 6. Розподіл населення за рівнем середньодушових загальних доходів4
| Розподіл населення за рівнем середньодушових загальних доходів | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 | 2007 |
| до 300,0 | 95,8 | 91 | 87,4 | 83,9 | 84,5 | 65,7 | 38,5 | 19,8 | 7,3 |
| 300,1 - 360,02 | 4,2 | 9 | 7,4 | 9,3 | 6,4 | 12,7 | 12,9 | 12,7 | 7,7 |
| 360,1 - 420,03 | ... | ... | 5,2 | 6,8 | 9,1 | 9,3 | 16,4 | 10,1 | 6,7 |
| 420,1 - 480,04 | ... | ... | ... | ... | ... | 12,3 | 9,8 | 9,9 | 8,7 |
| 480,1 - 540,0 | ... | ... | ... | ... | ... | ... | 7,4 | 14 | 8,3 |
| 540,1 - 600,0 | ... | ... | ... | ... | ... | ... | 3,8 | 7,2 | 8,5 |
| 600,1 - 660,0 | ... | ... | ... | ... | ... | ... | 3,1 | 6,9 | 7,3 |
| 660,1 - 720,0 | ... | ... | ... | ... | ... | ... | 2,4 | 6,3 | 5,5 |
| 720,1–780,05 | ... | ... | ... | ... | ... | ... | 5,7 | 13,1 | 7,8 |
| 780,1–840,0 | ... | ... | ... | ... | ... | ... | ... | ... | 2,1 |
| Понад 840,0 | ... | ... | ... | ... | ... | ... | ... | ... | 30,1 |
За цими даними можна визначити чисельність населення із середньодушовими загальними доходами у місяць, нижчими прожиткового мінімуму (таблиця 7), яка визначається на підставі даних розподілу населення за рівнем загальних доходів і є підсумком числа осіб, рівень загальних доходів яких нижче величини прожиткового мінімуму, діючого в державі на момент аналізу, децильний коефіцієнт диференціації доходів населення - співвідношення мінімального рівня доходів серед 10% найбільш забезпеченого населення до максимального рівня доходів серед 10% найменш забезпеченого населення, та децильний коефіцієнт фондів - співвідношення сумарних доходів 10% найбільш та 10% найменш забезпеченого населення.
Таблиця 7. Диференціація життєвого рівня населення України5
| 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 | 2007 | |
| Чисельність населення із середньодушовими загальними доходами у місяць, нижчими прожиткового мінімуму, тис. осіб | 1746,4 | 1850,7 | 1851,3 | 1788,4 | 1562,5 | 1340,5 | 996 | 730,4 |
| у відсотках до загальної чисельності населення | 84,4 | 90,4 | 92 | 90 | 79 | 68,1 | 51,1 | 37,6 |
| у відсотках до попереднього року | ... | 106 | 100 | 96,6 | 87,4 | 85,8 | 74,3 | 73,3 |
| Довідково: розмір прожиткового мінімуму (у середньому на одну особу в місяць, грн.) | 270,102 | 311,3 | 342 | 342 | 362,233 | 423 | 472,004 | 532,005 |
| Децильний коефіцієнт диференціації загальних доходів населення, разів | 3 | 3,5 | 3,4 | 2,7 | 3,1 | 3,2 | 3,5 | 3,9 |
| Децильний коефіцієнт фондів (по загальних доходах), разів | 5,8 | 5,5 | 4,7 | 4,3 | 5,1 | 4,9 | 5,6 | 5,5 |
Проаналізуємо динаміку чисельності населення із середньодушовим середньомісячним загальним доходом, нижчим за прожитковий мінімум














