182349 (629428), страница 6
Текст из файла (страница 6)
На сьогодні найбільш пріоритетними та одночасно прибутковими сферами для іноземного інвестування є:
- оновлення та модернізація на базі нових технологій підприємств переробної і харчової промисловості, а також тих, що займаються заготівлею та зберіганням зерна та іншої сільськогосподарської продукції;
- створення інфраструктури з реалізації продукції агропромислового комплексу;
- надання виробничих послуг сільськогосподарським та іншим агропромисловим формуванням.
Нині харчова промисловість є однією із найпривабливіших для іноземних інвесторів галузей, до якої залучено майже 15% загального обсягу прямих іноземних інвестицій в Україну.
Станом на 1 липня 2008 року, починаючи з 1992 року, в агропромисловий комплекс України було залучено 2586,1 млн. дол. США прямих іноземних інвестицій (7,1% загального обсягу прямих іноземних інвестицій в економіку).
З них вкладено 1756,4 млн. дол. США (4,8%) у 786 підприємств харчової та переробної промисловості та 829,7 млн. дол. США (2,2%) у 599 сільськогосподарських підприємств.
Приріст іноземного капіталу за 6 місяців 2008 року склав 472,1 млн. дол. США, що в 2,7 рази більше, ніж за аналогічний період 2007 року. При цьому інвестиційні вкладення у харчову промисловість досягли 195,3 млн. дол. США. Обсяг залучення іноземних інвестицій в сільське господарство з початку року збільшився на 276,7 млн. дол. США.
За обсягами прямих іноземних інвестицій в АПК тримають першість Київська (698 млн. дол. США), Запорізька (233,3 млн. дол. США), Харківська (174,4 млн. дол. США), Одеська (142,7 млн. дол. США), Миколаївська (113,8 млн. дол. США) та Донецька (102,1 млн. дол. США) області та м. Київ (202 млн. дол. США).
Основними інвесторами в агропромисловий комплекс України є країни:
- у сільське господарство:
Кіпр (338,5 млн. дол. США), США (47,4 млн. дол. США), Великобританія (130,4 млн. дол. США), Данія (43,1 млн. дол. США), Австрія (31,8 млн. дол. США), Німеччина (41,1 млн. дол. США), Франція (19,9 млн. дол. США), Російська Федерація (21,2 млн. дол. США) (рис. 2).
- у харчову промисловість:
Нідерланди (508,6 млн. дол. США), Кіпр (211,6 млн. дол. США), США (143,8 млн. дол. США), Великобританія (149,7 млн. дол. США), Швеція (226,8 млн. дол. США), Швейцарія (86,6 млн. дол. США), Німеччина (60,8 млн. дол. США), Франція (70,5 млн. дол. США), Росія (36,6 млн. дол. США).
Станом на 1 липня 2008 року в агропромисловий комплекс України було залучено 11357,63 млн. грн. інвестицій в основний капітал (13,9% загального обсягу інвестицій в економіку - 81561,3 млн. грн.).
З них 6300,95 млн. грн. вкладено в харчову та переробну промисловість і 5056,7 млн. грн. у сільське господарство (6,2%).
За І півріччя 2008 року підприємствами сільського господарства України освоєно інвестицій на 46,3% більше відповідного періоду 2007 року, у тому числі:
- рослинництво - 3504,2 млн. грн. (на 51,1%);
- тваринництво - 1316,7 млн. грн. (на 31,6%);
- змішане сільське господарство - 178,3 млн. грн. (на 90%);
- надання послуг у рослинництві і тваринництві, облаштування ландшафту, мисливство 57,2 млн. грн. (на 33,9%);
- рибальство, рибництво - 8,2 млн. гривень (на 45%), і на 30,9% більше, ніж у 1 кварталі 2008 року.
Варто зазначити про суттєве нарощення обсягів освоєних інвестицій у ІІ кварталі поточного року в галузі тваринництва та рибництва порівняно з попереднім кварталом 2008 року.
Якщо за І квартал 2008 року інвестиції в тваринництво склали 330,8 млн. грн. (67,5% до відповідного періоду 2007 року), у рибництво - 1,6 млн. грн. (42,1%), то протягом ІІ кварталу додатково освоєно відповідно 985,9 млн. грн., або 74,9%, та 6,6 млн. грн., або 80,5% від загальної суми за січень-червень.
Серед лідерів за зростанням обсягів освоєння інвестицій у сільське господарство порівняно з відповідним періодом минулого року вирізняються області:
Львівська (у 6 разів), Хмельницька (майже в 5 разів), Луганська (більше, ніж у 3 рази), Житомирська, Чернівецька (більш ніж у 2 рази), Сумська, Тернопільська, Полтавська, Запорізька (майже вдвічі) та м. Київ (більш ніж втричі).
Нижче показників відповідного періоду минулого року спрацювали Івано-Франківська (53,4%), Київська (76%), Черкаська (76,7%), Миколаївська (97,8%) області та м. Севастополь (88,2%).
Одночасно варто зауважити, що частка інвестицій в основний капітал у сільське господарство України в середньому по регіонах складає 6,2%.
Очолюють цей список Хмельницька, Черкаська, Тернопільська, Кіровоградська, Чернігівська, Сумська та Вінницька області, у яких цей показник значно вище середнього рівня і коливається у межах від 23,1 до 11,8% від загального обсягу освоєних інвестицій в регіоні.
На відміну від названих, значне відставання інвестування сільського господарства спостерігається у Дніпропетровській, Донецькій, Івано-Франківській, Закарпатській областях та м. Києві. Частка інвестицій у сільське господарство у цих регіонах коливається від 3,5 до 0,1%.
Нижче від середнього рівня по Україні частка інвестицій у сільське господарство спостерігається також в Чернівецькій (4%), Одеській (4,4%) та Львівській (5,5%) областях.
Стосовно інвестування виробництва харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів: за 6 місяців 2008 року за цим напрямком інвестицій в основний капітал освоєно на суму 6300,95 млн. грн., що становить 98,4% до відповідного періоду минулого року (без урахування виробництва тютюнових виробів - відповідно 6008,5 млн. грн. і 100%).
Варто зазанчити про зростання обсягів освоєних інвестицій (у відсотках в порівнянні з відповідним періодом минулого року) за такими позиціями:
- виробництво макаронних виробів - 199,5%;
- перероблення та консервування овочів та фруктів - 197,7%;
- виробництво прянощів та приправ - 189,1%;
- виробництво молочних продуктів та морозива - 150,1%;
- виробництво м'яса та м'ясних продуктів - 124,8%;
- виробництво пива - 124,7%;
- виробництво мінеральних вод і безалкогольних напоїв - 123,6%;
- виробництво хліба та хлібобулочних виробів - 113,9%.
Більш ніж удвоє знизились обсяги інвестицій (у порівнянні з відповідним періодом 2007 року, рис.3) на:
- виробництво рибних продуктів - 51%;
- виробництво цукру - 48,4% ;
- виробництво продуктів дитячого харчування та дієтпродуктів - 41,6%;
- виробництво готових кормів для тварин - 23,8% та інше.
За обсягами інвестування виробництва харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів по відношенню до загального обсягу інвестицій серед регіонів лідирують області: Кіровоградська (19,2%); Херсонська (19,58%); Чернігівська (17,09%); Вінницька (14,2%); Волинська (13,9%) при середньому по Україні 7,75%.
На нижчому рівні знаходиться інвестування розвитку харчової промисловості у Закарпатській (4,26%), Тернопільській (3,67%), Луганській (2,12%) областях і м.Севастополі (0,46%).
Частка інвестицій на виробництво харчових продуктів (у відсотках до загальних обсягів інвестицій за промисловими видами діяльності) лідерство за регіонами мають: Херсонська (63%), Вінницька (56,3%), Кіровоградська (46,8%), Чернігівська (38,9%) області та м. Київ (52,8%) при середньому рівні по Україні - 20,7%.
На противагу згаданим, низькі темпи освоєння таких інвестицій спостерігаються в Луганській (2,9%), Івано-Франківській (5,8%), Дніпропетровській (6,1%) областях, АР Крим (7,4%), м. Севастополі (3,3%) [1].
Таким чином, аграрне виробництво в Україні залишається одним із тих видів економічної діяльності, інвестиційний потенціал якого не реалізований у повній мірі.
Значного зростання прямих іноземних інвестицій не простежується в основному через очікування потенційних інвесторів та інвесторів, які вже реалізують інвестпроекти; стабільності роботи галузі та передбачуваності аграрної політики. Особливо це стосується таких складових інвестиційного клімату, як земельні питання, господарське право та податкове законодавство.
Поряд із усуненням проблемних питань законодавства, не менш важлива роль належить проведенню роз'яснювальній роботі з інвесторами та заходам іміджевого характеру. Крім того, департаментом спільно з Держкомстатом проводиться робота щодо удосконалення статистичної звітності з питань залучення іноземних інвестицій в АПК України.
Істотною рисою розвитку світогосподарських зв'язків на сучасному етапі є активне включення до них всіх країн і регіонів світу. Участь у системі міжнародного поділу праці, широке використання його можливостей стали об'єктивною потребою, одним із важливіших факторів подолання відсталості в галузі економіки, використання досягнень науково-технічного прогресу, формування сучасної матеріально-технічної бази.
Об'єктивні процеси інтернаціоналізації господарського життя обумовлюють розвиток різноманітних видів і форм міжнародного бізнесу. За масштабами, динамікою та ефективністю впливу на структури світової та національної економік у міжнародній економічній практиці превалює спільне підприємництво. Найбільш повно його переваги проявляються у процесі створення та діяльності міжнародних спільних підприємств - довгострокової форми співробітництва з поєднанням різнонаціональними партнерами зусиль в інвестуванні, управлінні, розподілі доходів і ризиків.
На рівні національних економік міжнародні спільні підприємства виступають, з одного боку, як форма експорту державного, приватного та змішаного підприємницького капіталу, а з іншого - як одна з найбільш ефективних форм його імпорту. В залежності від ступеню зрілості національних економік, рівня їх інтегрованості у світове господарство формується мотивація і політика щодо міжнародних спільних підприємств.
Спільне підприємництво сприяє створенню прогресивної структури виробництва, реалізації потенціалу ринкових відносин, розвитку здорових конкурентних відносин товаровиробників, а також запобігає монополізації економіки. У країнах, які проводять науково обґрунтовану послідовну політику заохочення іноземної спільної підприємницької діяльності, створюється середовище, сприятливе не тільки для іноземних, але й для національних інвесторів і підприємців [2, 3].
Міжнародні спільні підприємства здатні позитивно впливати на масштаби і темпи ринкової трансформації національних економік приймаючих країн, розвиваючи умови і фактори їх міжнародної конкурентоспроможності.
На мікрорівні міжнародні спільні підприємства являють собою одну із найбільш поширених форм самостійного входження фірм у зарубіжний ринок або різновид стратегічних альянсів двох чи декількох фірм, що має певні переваги за рахунок синергічного ефекту від взаємодії різнонаціональних партнерів.
Проблеми інтернаціоналізації, іноземних інвестицій, теоретичні аспекти розвитку міжнародних спільних підприємств досліджуються вітчизняними та зарубіжними вченими. Разом з тим, необхідні подальші дослідження теоретичних і практичних питань розвитку міжнародних спільних підприємств із акцентуванням уваги як на макроекономічних аспектах регулювання іноземної інвестиційної діяльності, так і на поведінці суб'єктів інвестиційного процесу у реальних умовах конкретних приймаючих країн.
Спільні підприємства (СП) слід розглядати як нову для умов України форму господарювання і вид зовнішньоекономічної діяльності, сформованої на принципах ринкової економіки, поєднання інтересів вітчизняних і зарубіжних підприємців в її здійсненні. Основна мета, функції і завдання СП, розташованих на території України, полягають у залученні в країну іноземного капіталу і прогресивних технологій; підвищення на цих засадах якості продукції робіт і послуг та ефективності виробництва, інтеграції країни в світову систему господарювання. З цих позицій розвиток спільного з іноземними державами підприємництва слід розглядати як реальний шлях виходу економіки України з світової фінансової кризи та подальшої стабілізації.
Основними причинами, що гальмують розвиток спільного підприємництва, знижують ефективність функціонування СП слід вважати: економічну та правову нестабільність в країні, відсутність чіткої політики сприяння розвитку пріоритетних напрямків СП з боку держави, необхідність удосконалення правових і економічних важелів регулювання діяльності СП.
Соціально-політичне та економічне становище в Україні поки що не дає можливості розраховувати на великі вкладення західного капіталу в економіку.
Досягнутий рівень зарубіжного інвестування у формі СП можна розглядати як початковий етап. Однак СП продемонстрували дивовижну пристосованість навіть до тих несприятливих умов, які існують для всієї економіки України. Більшість з них утримались в кризових для всієї економіки умовах.
В цілому можна вважати, що СП поступово стають невід'ємним елементом економічних відносин і одним з важливих факторів формування ринкового середовища.
Центральним і місцевим владним структурам пропонується створити особливо сприятливий режим для залучення великих інвестиційних коштів у сферу матеріально-технічного виробництва.
У світовій практиці напрацьовано універсальний набір заходів, які більшою або меншою мірою використовуються для залучення іноземного капіталу. Серед них найбільш сприятливими є такі методи стимулювання іноземних капіталовкладень [4, 5]:
- податкові стимули: встановлення прямих додаткових пільг, відстрочка сплати податків за інвестування капіталу; стимули, пов'язані з амортизаційними відрахуваннями; "податкові канікули", які встановлюються на строк від 2 до 10-15 років; звільнення від сплати митних процедур по імпорту обладнання, сировини, комплектуючих виробів;
- фінансові стимули: різного роду субсидії, позики, кредити і гарантії їх надання, державне страхування;
- нефінансові стимули, спрямовані на створення загальних умов ефективного функціонування іноземного капіталу;
- забезпечення необхідними факторами виробництва, інформацією та службами управління щодо розвитку транспорту та інших комунікацій.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
