182313 (629408), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Частка валового прибутку (змішаного доходу), розрахована за різницею між ВВП та іншими видами первинних доходів у його структурі, за умов тривалого скорочення виробництва і вкрай обмеженого платоспроможного попиту більшості юридичних і фізичних осіб має тенденцію до зменшення і в 1997 році складала 30,0% ВВП. Це відбулося під впливом зміни питомої ваги інших складових ВВП і через зміну внутрішньої структури цього показника. У внутрішній структурі валового прибутку скоротилася частка змішаного доходу домашніх господарств (ДГ) та збільшилася частка споживання основного капіталу. Отже, ВВП за категоріями доходів формувався за умов триваючого спаду виробництва, платіжної кризи, зниження заробітної плати, що певним чином вплинуло на особливості його використання (адже всі зазначені вище доходи в основному є відповідно джерелами споживання та заощадження (інвестицій) населення, держави та підприємницького сектора).

У структурі використаного ВВП України у 1994-1998 роках в умовах постійного спаду виробництва спостерігається тенденція збільшення витрат на кінцеве споживання, особливо ДГ. Це обумовлюється тим, що через падіння реальних доходів населення в умовах інфляції дедалі більша частка ВВП спрямовується на підтримання рівня життя населення за рахунок зниження нагромадження (табл. 2.2). У 1998 році у складі ВВП за категоріями використання в номінальному обчисленні зберігалася тенденція збільшення кінцевих споживчих витрат за рахунок деякого зростання споживчих витрат ДГ та значно більшого зростання споживчих витрат сектора загальнодержавного управління (ЗДУ), що призвело до зростання питомої ваги кінцевих споживчих витрат за рахунок зростання питомої ваги споживчих витрат сектора ЗДУ. Все це значною мірою вплинуло на утворення частки кінцевих споживчих витрат в цілому за рік.

Витрати ДГ, які складають більше 2/3 загального обсягу кінцевих споживчих витрат, формувалися в рамках утворених в економіці первинних доходів найманих працівників і надходжень від особистого підсобного сільського господарства, інших видів діяльності. Темпи зростання реальних споживчих витрат ДГ на душу населення випереджали зростання реальної заробітної плати, яка є основною складовою грошових доходів населення. Це означає, що нестача останніх частково компенсувалася натуралізацією особистого споживання. Отже, можна зробити загальний висновок, що матеріальне становище переважної більшості населення у 1997 році не змінилося на краще, а навіть погіршилося порівняно з 1996 роком.

Таблиця 2.3

Структура та динаміка використання ВВВ в Україні у 1990-1997 роках (за матеріалами Міністерства економіки України та НДКІ) [23, 76]

Зберігається тенденція скорочення витрат некомерційних організацій, що обслуговують ДГ, у зв'язку з подальшим погіршанням фінансового стану підприємств і передачею відомчих соціально-культурних об'єктів у комунальну власніть. Через своє скрутне становище нефінансові корпорації не в змозі утримувати відомчі об'єкти соціально-культурної сфери, що вплинуло на скорочення частки споживчих витрат некомерційних організацій.

Розглядаючи динаміку показника кінцевих споживчих витрат у 1992-1998 роках у складі ВВП України у порівняльних цінах з використанням дефлятора ВВП, необхідно зазначити, що протягом цього періоду спостерігається тенденція щорічного зниження кінцевих споживчих витрат.

Зберігається і тенденція скорочення частки валового нагромадження (цю категорію можна розглядати як таку, що відповідає національним заощадженням). Слід відзначити, що для України характерною є відносно висока питома вага валового нагромадження у ВВП. За своїми параметрами цей показник можна порівнювати з відповідними показниками високорозвинених в економічному відношенні країн, де питома вага валового капіталоутворення в структурі використаного ВВП становить 13-20% [23, 77].

Проте відносно висока частка валового нагромадження у ВВП (понад 20 %) України на сьогодні обумовлюється поряд з іншими факторами недостатнім рівнем споживання ДГ. Крім того, висока частка валового нагромадження за руйнівного стану економіки свідчить про низьку ефективність використання цього нагромадження (тобто вкладених в економіку України інвестицій).

Валове нагромадження, окрім як складову використаного ВВП, можна розглядати окремим блоком. Аналізуючи структуру валового нагромадження, можна зробити висновок, що вона є досить позитивною. Це твердження базується на тому, що частка валового нагромадження основного капіталу (ВН) значно перевищує частку приросту матеріальних обігових коштів (у 1997 році – в 11 разів). Це обумовлює створення економічних умов для технологічного та технічного вдосконалення виробництва, його розширеного відтворення.

Але варто наголосити, що в обсязі ВВП України має. місце негативна тенденція подальшого скорочення інвестицій на приріст основних фондів (з 27,4 % у 1992 році до 18,4 % у 1997 році). Це насамперед пояснюється продовженням тенденції скорочення капітальних вкладень, які складають близько 80 % у ВН, зменшенням бюджетного фінансування економіки. Поряд з цим у 1990-1994 роках у структурі ВВП мали місце негативні зміни в напрямі значного збільшення частки запасів матеріальних оборотних коштів (з 3,4 % до 11,6 %), що в умовах інфляційних очікувань обумовлювалося перетворенням запасів матеріальних ресурсів на засіб нагромадження вартості, отриманням підприємствами додаткових прибутків за рахунок їх дооцінки [23, 78].

У країнах зі стабільною ринковою економікою частка зміни запасів, як правило, не перевищує 0,5 % ВВП, і хоча останнім часом в Україні спостерігається тенденція скорочення запасів матеріальних обігових коштів (в 1997 році цей показник склав 1,7 % ВВП), розглядати це як виключно позитивну тенденцію не можна, оскільки причиною є нестача у підприємств обігових коштів, обумовлена відсутністю інвестування і кредитування. Разом з тим тривають суттєві зміни в структурі обігових коштів через кризу неплатежів і пов'язане з нею зменшення запасів сировини, матеріалів і збільшення запасів готової продукції у зв'язку із зниженням платоспроможного попиту юридичних і фізичних осіб.

Якщо розглядати сальдо експорту-імпорту, то останнім часом воно постійно є від'ємним (табл. 2.3), а у 1997 році не тільки залишилося від'ємним, але й питома вага його у використаному ВВП значно збільшилася порівняно з 1996 роком. Це обумовлювалося зменшенням експорту внаслідок падіння загальних обсягів виробництва, введенням російською стороною обмежень на українські товари, труднощами зі збутом неконкурентоспроможної продукції та високими цінами на неї.

Проаналізовані вище структура та динаміка основного показника соціально-економічного розвитку України визначені на основі офіційної статистики, що не враховує діяльність тіньового сектора в економіці, масштаби якого багаторазово зросли за останні роки (за оцінками експертів, обсяг тіньової економіки у 1994, 1995, 1996, 1997 роках складав відповідно 51,2%, 60,0%, 70,2 %, 70,7 % офіційного ВВП), тому ці дані не відображають повної (реальної) картини.

Таким чином, аналіз процесів виробництва, розподілу і використання валового внутрішнього продукту в Україні дає змогу зробити такі висновки:

• створено макроекономічні умови для стабілізації виробництва;

• зберігається платіжна криза, що погіршує фінансовий стан підприємств, стримує розвиток виробництва, сприяє бартеризації економіки та її тінізації;

• існують проблеми зі збутом вітчизняної продукції внаслідок її високої собівартості, неконкурентоспроможності на зовнішніх ринках;

• високий рівень податків стримує розвиток вітчизняного виробництва;

• вкрай звужені інвестиційні можливості гальмують перехід до економічного зростання в багатьох галузях економіки;

• нестача грошових доходів для придбання товарів та оплати послуг домашніми господарствами призводить до подальшої натуралізації особистого споживання та зниження його абсолютного рівня [23, 79].

Тому для розвитку економіки, забезпечення переходу до стабільності та економічного зростання необхідно: створити сприятливі умови для інвестування та ефективного попиту населення; завершити податкову реформу: нарощувати експортний потенціал.

З підручника з економіки відомо, що:

Реальний ВВП = Номінальний ВВП (2.1)

Характеристики

Список файлов курсовой работы