Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

М – вартість імпорту.

Отже, ВВП є сумою споживання, інвестицій, державних закупівель і чистого експорту. Позначимо ВВП через У, а чистий експорт через X [20, 58]:

Y = C + I + G + X (1.2)

Це рівняння є тотожністю, бо визначається на підставі змінних, що входять до нього. Дане рівняння називають основною тотожністю національних рахунків.

За другим методом ВВП обчислюють за доходами, отриманими від виробництва продукції. Такими доходами є:

1) заробітна плата найманих працівників, яку фірми й уряд виплачують тим, хто пропонує працю; враховують також низку доповнень до зарплати, які підприємства вносять у різні фонди;

2) рента, тобто доходи, які отримують домогосподарства і фірми від нерухомого майна, в тому числі приписану ренту за проживання у власній оселі;

3) процент, що являє собою виплати грошового доходу постачальникам грошового капіталу (виплата процентів домогосподарствам за вклади, за облігації підприємств);

4) прибуток. Він має два різновиди – доходи некорпоративного сектора (доходи підприємств, що перебувають в одноосібній власності) та прибуток акціонерних підприємств.

ВВП як сума доходів містить іще два види виплат, що не є доходом:

5) непрямі податки на бізнес (податок на додану вартість, акцизний збір, ліцензійні платежі, мито та ін.);

6) амортизаційні відрахування (показують обсяг капіталу, спожитого у процесі виробництва впродовж року). Найпоширенішими з наведених методів обчислення ВВП є метод кінцевого використання та виробничий метод. Вибір країною методів обчислення ВВП визначається особливостями її статистики [23].

ВВП – дуже важливий показник функціонування національної економіки. Однак потрібно усвідомлювати, що він дещо занижує реальний обсяг вітчизняного виробництва. По-перше, ВВП не враховує результатів економічної діяльності в тіньовому, або підпільному, секторі національної економіки. Окремі представники цього сектора втягнуті в нелегальну діяльність – торгівля і виробництво наркотиків, лихварство і шахрайство при наданні позик. Доходи, отримані від нелегальної діяльності, зрозуміло, приховують. Проте більшість учасників тіньової економіки веде легальну діяльність, але не повідомляє про неї, щоб не сплачувати податки. За оцінками Світового банку, в тіньовій економіці України виробляється до 50% усієї продукції. На рисунку 1.1 показано відносні масштаби тіньової економіки в окремих країнах.

Рис. 1.1. Відсоток тіньової економіки у ВВП деяких країн [20, 60]

В деяких державах частка тіньової економіки дуже висока. Загалом чим вищі податкові ставки і чим більша державна зарегульованість національної економіки, тим більші масштаби тіньового сектора.

По-друге, не всі вироблені в національній економіці продукти проходять стадію купівлі-продажу. Тому ВВП як вимірник ринкової вартості обсягу виробленої продукції не враховує такі продукти. Наприклад, майже в усіх країнах є залишки натурального господарства виробництво продукції для споживання домогосподарством, яке її виготовило. В останні роки масштаби натурального господарства в нашій країні розширюються, але результати діяльності у цьому секторі не враховуються у ВВП України. Отже, його величина суттєво занижена.

Для правильного визначення обсягу національного виробництва треба, щоб усі продукти й послуги, вироблені протягом року, були враховані лише один раз. Більшість продуктів проходить через кілька виробничих стадій, перш ніж потрапляє на ринок. Окремі частини й компоненти продукту купуються і продаються декілька разів. Щоб уникнути багаторазового врахування частин продуктів, які продаються і купуються, при обчисленні ВВП ураховують лише ринкову вартість кінцевих товарів і не враховують вартість проміжних товарів. Урахування вартості проміжних товарів означає подвійний рахунок, що завищує обсяг ВВП [22].

Під кінцевими товарами розуміємо товари і послуги, які купують для споживання, а не для перепродажу, подальшого оброблення чи перероблення. Проміжними називають товари і послуги, які використовуються для подальшого оброблення чи перероблення, тобто для виробництва інших товарів чи для перепродажу. У таблиці 1.1 подано стадії виробництва хліба, на яких створюються проміжні й кінцеві товари і послуги.

Виробництво хліба проходить кілька стадій, які, припустімо, здійснюють незалежні виробники – фермер, мірошник, пекар і бакалійник. Якби ми підсумували їхні виторги, то допустилися би помилки, яку називають подвійним рахунком. У нашому прикладі є лише один кінцевий продукт – хліб, доставлений до місця продажу. Отже, у ВВП враховуватиметься лише виторг бакалійника – 100 копійок за хлібину.

Аби уникнути подвійного рахунку при обчисленні ВВП, необхідно враховувати у ньому тільки додану вартість, створену кожною фірмою. Додана вартість – це різниця між виторгом фірми та вартістю сировини і матеріалів, які вона придбала в постачальників.

Таблиця 1.1

Виторг і додана вартість (копійок за хлібину) [23]

Стадії виробництва	Виторг	Вартість проміжних сировини і матеріалів	Додана вартість
Пшениця (фермер)	30	0	30
Борошно (мірошник)	55	30	25
Випечений хліб (пекар)	90	55	35
Хліб, доставлений до місця продажу (бакалійник)	100	90	10

Підсумувавши додану вартість усіх чотирьох підприємств (від вирощування пшениці аж до доставки хліба), можна точно визначити вартість хлібини. Так само, підсумувавши додані вартості, створені всіма фірмами в економіці, можна визначити ВВП, тобто ринкову вартість загального обсягу продукції. Отже, існує ще третій метод обчислення ВВП – підсумовування доданої вартості, створеної в національній економіці. Цей спосіб обчислення ВВП часто називають виробничим методом.

Розділ 2. Проблеми аналізу динаміки ВВП в Україні

2.1 Аналіз валового внутрішнього продукту, його структури та динаміки в Україні в роки незалежності

Ринкова реформа в Україні почала розгортатися в умовах виключно глибокої соціально-економічної кризи. Останнім часом науковцями багато уваги приділяється саме закономірностям і протиріччям економічної трансформації в країни. Вже сам факт підвищеного інтересу до українських реформ свідчить про те, що за короткий час (курс на радикальні економічні перетворення проголошений у 1994 році) країна спромоглася досить помітно просунутися вперед – вивести господарство з гіперінфляції та закласти фундамент для системних перетворень.

Макроекономічна стабілізація включає два основних моменти – приборкання інфляції і припинення падіння виробництва та початок його пожвавлення. Ці моменти логічно пов'язані: приборкання інфляції є найважливішою передумовою для масштабних інвестицій, а інвестиції, у свою чергу, – найважливішою умовою припинення падіння виробництва і початку його пожвавлення, тобто виходу з глибокої кризи. Саме на розгляді другого моменту зосередимо далі нашу увагу.

У 1997 році в Україні здійснювалися перетворення в національному господарстві, спрямовані на реалізацію курсу економічних реформ, за рахунок чого забезпечувалася більш сприятлива макроекономічна ситуація, ніж у 1996 році. Головна позитивна ознака цього часу – тенденція до стабілізації обсягів ВВП, промислового та сільськогосподарського виробництва (за даними Мінекономіки, їх падіння у 1997 році склало 1,8 % проти 5,1 % у 1996 році по промисловості та 1,9 % проти 9,5 % по сільському господарству) [23, 73].

Збереглися і набули розвитку деякі позитивні тенденції, пов'язані передусім із грошовою стабілізацією, уникненням інфляційних джерел покриття бюджетного дефіциту та посиленням довіри населення до гривні, зниженням рівня інфляції (індекс споживчих цін у січні-грудні 1997 року до відповідного періоду 1996 року в середньому склав 1,159 проти 1,802), яка перестала бути головним негативним фактором, що впливає на спад виробництва.

У 1997 році, особливо починаючи з II півріччя, поступово уповільнювалися темпи падіння обсягів ВВП, його абсолютне скорочення у порівняльних величинах є найменшим за останні роки. Так, якщо за період з 1990 року по 1996 рік темпи падіння виробництва ВВП у середньому за рік складали 13 %, то в 1997 році – лише 3,2 %, а його номінальна величина, за попередніми оцінками, становила 92,5 млрд. грн. [23, 73]

Головною складовою скорочення обсягів ВВП є зниження виробництва валової доданої вартості (ВДВ) по галузях економіки. Так, відбулося падіння ВДВ промислового виробництва в номінальному обчисленні – на 0,9 %, в реальному – на 1,2 %. Ця тенденція складалася під впливом таких факторів, як скорочення валового випуску та зростання матеріаломісткості виробництва (проміжного споживання). Значною мірою під впливом динаміки матеріаломісткості знаходилася рентабельність виробництва, яка мала тенденцію до зниження.

На пропорції формування ВВП по доходах суттєво впливають політика у сфері заробітної плати та податків і розвиток інфляції. Ці зміни стосуються передусім зниження (порівняно з 1990 роком) частки оплати праці найманих працівників і підвищення частки чистих податків на виробництво та імпорт (табл. 2.1). В Україні частка оплати праці найманих працівників у ВВП мала найменше значення у 1993 і 1994 роках, коли в умовах гіперінфляції і політики обмеження заробітної плати цей показник складав відповідно 38,5 % і 39,7 % проти 53,1 % у 1990 році. Тенденція збільшення цього показника знайшла прояв у 1995 році і спостерігалася протягом наступних двох років (табл. 2.1). У 1997 році питома вага оплати праці у ВВП склала 47,57 %, що на 6,43 процентних пункту нижче, ніж у 1990 році і пов'язано із заходами щодо стримування заробітної плати в умовах жорсткого режиму економії державних коштів. При розгляді динаміки цього показника у порівняльних цінах з урахуванням дефлятора ВВП протягом 1992-1997 років спостерігається постійне зниження обсягів оплати праці. Проте, як свідчить досвід країн з ринковою економікою, необхідною умовою виходу з кризового стану є збільшення грошових доходів як джерела споживання та заощадження, зростання масового споживання. Заходи ж щодо обмеження заробітної плати в Україні у 1992-1997 роках призвели до підриву особистого споживання та особистого і сукупного попиту, що відповідно скоротило пропозицію товарів (за кейнсіанською теорією, пожвавлення споживчого попиту веде до пожвавлення інвестицій, а отже, і виробництва). Аналіз пропорцій формування ВВП по доходах свідчить, що хоча у 1995-1997 роках і проводилася більш зважена соціальна політика, проблема скорочення особистого попиту зберігається і негативно впливає на економічний розвиток. За сучасних умов від підвищення заробітної плати (або хоча б її своєчасної виплати) значною мірою залежить розв'язання проблеми стимулювання сукупного попиту та вихід країни з кризи.

Таблиця 2.2

Структура та динаміка формування ВВП по доходах в Україні у 1990-1997 роках (за матеріалами Міністерства економіки України та НДЕІ) [23, 75]

Аналіз показників структури формування ВВП за останні роки показує, що в Україні значно збільшилася питома вага чистих податків на виробництво і експорт-імпорт (за мінусом субсидій). Ці зрушення у динаміці чистих податків обумовлені частими змінами у державній податковій політиці (до останнього часу у бік збільшення податкового тиску на товаровиробника) та зменшенням підтримки збиткових виробництв за рахунок коштів бюджету.

Характеристики

Список файлов курсовой работы