181007 (628888), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

На першому етапі - з метою практичного відпра­цювання організаційних, фінансових та виробничих механізмів, доцільно створювати спеціальні (вільні) економічні зони різних типів, віддаючи перевагу локальним, або так званим "точковим" ВЕЗ, які розміщуються на невеликих територіях.

На другому етапі можна формувати багатофункціональні ВЕЗ, в тому числі на базі окремих регіонів, а також ВЕЗ міжнародного типу на суміжних територіях кількох держав.

5. Інвестиційний розвиток вільних економічних зон України у 2000-2003 роках

В 2003 р. у спеціальні економічні зони залучено $497,1 млн., або на 67% більше, ніж у попередньому році (у т.ч. $419 млн. (84%) у ТПР та $78 млн.(16%) у СЕЗ), що продовжує тенденцію сталого інвестиційного зростання у зонах і на територіях зі спеціальним режимом.

Найбільш привабливими в інвестиційному плані є регіональні системи СЕЗ і ТПР Донецької ($256,7 млн.), Харківської ($55,6 млн.), Закарпатської ($48,4 млн.) областей та АР Крим ($56,1 млн.), які зберігають свої лідируючі позиції з 2000/2001 років. У 2003 році до них приєдналася СЕЗ Миколаїв ($31,4 млн.), що вийшла на 5-е місце за сукупним обсягом залучених інвес­тицій. Поступово втрачає свої позиції регіональна система СЕЗ Львівської області ($19,3 млн.), яка у попередні роки була здатна формувати значний інвестиційний ресурс.

Взагалі з п'яти рєгіонів-лідерів два мають сталу тенденцію до зростання впродовж 2000-2003 рр.: СЕЗ і ТПР АР Крим ($8,5 млн.; $27,4 млн.; $30,5 млн.; $56,1 млн.) та ТПР Харкова ($6,1 млн,; $16,7 млн.; $40,5 млн.; $55,6 млн), а у Донецькій та Закарпатській областях мало місце короткострокове скорочення у 2002 році на тлі постійного інвестиційного росту.

Натомість сплеск притоку інвестицій, що спостерігався у 2002р. у регіональних системах СЕЗ і ТПР Житомирської, Київської, Львівської та Одеської областей, викривив поступове зростання обсягів залучених інвестицій, що формує хибне уявлення про падіння інвестиційної активності, яке в даному контексті не можна розцінювати негативно. Враховуючи це, уповільнення інвестиційних процесів відбувалося лише у ТПР Чернігівської області. В той же час у областях та адміністративно-територіальних одиницях, де безпосередньо розташовані СЕЗ і ТПР, протягом всього за­значеного періоду відбувалося зростання.

Виключення становить м. Славутич, м. Харків та адміністративно-територіальні одиниці Луганської області.

Рис. 3. Структура інвестицій в СЕЗ і ТПР, 2003 рік

У галузевому зрізі інвестиції протягом 2003 року найбільш активно здійснювались у металургійну промисловість ($88,9 млн.), машинобудування ($50,7 млн.), виробництво та розподіл електроенергії, газу та води ($47,5 млн,); транспорт ($32 млн.), добувну ($25,6 млн.) та харчову промисловість ($25,5 млн.), деякі інші види обробної промисловості ($68,7 млн.) та послуги ($32,2 млн.) (див. рис. 3).

Причому переважна більшість названих галузей вже утвердились у статусі галузей спеціалізації мегапроекту - загальнодержавної системи СЕЗ і ТПР (див. табл.1).

Таблиця 1.

Частка галузей, пріоритетних для інвестування, у загальній структурі інвестицій у СЕЗ і ТПР, %

Кардинальних структурних зрушень у спеціалізації СЕЗ і ТПР не відбулося: стабільно зростають інвестиційні ресурси та питома вага металургії; виробництва та розподілення електроенергії, газу та води; транспорту та послуг.

6. Реалізація інвестиційних проектів, структура та форми залучення інвестицій у вільні економічні зони України

Зростання кількості, сукупної та середньої вартості проектів, що затверджувалися до реалізації у СЕЗ і ТПР, яке мало місце протягом 2000-2003 років, свідчить про в цілому ефективні дії органів управління та місцевих влад. Але якщо розглядати регіональні системи зон і територій зі спецрежимом, то виявляється певна неоднорідність.

Збільшення кількості проектів, що знаходяться в стадії реалізації, є стійкою тенденцією для одинадцяти з тринадцяти регіональних систем СЕЗ і ТПР. Виключення становлять СЕЗ Одеської області (2002 р. - 9 проектів; 2003 р. - 9) та ТПР м. Суми (1 проект). При цьому сукупна кількість інвестицій, які мають бути внесені згідно договорів-контрактів, знизилась у Львівській області. Проте скорочення середньої вартості проектів, що знаходяться в стадії реалізації, відбулось у СЕЗ і ТПР шести регіонів - у Волинській, Житомирській, Київській, Луганській, Львівській, Чернігівській областях (див. табл. 2). Це спричинено затвердженням у попередні роки менш коштовних проектів та відповідно є продовженням тенденцій, сформованих у 2001 -2002 роках.

Таблиця 2.

Спрямованість змін, що відбуваються в інвестиційній сфері СЕЗ і ТПР

На тлі стійкого зростання обсягів затверджених до внесення та фактично залучених інвестицій у СЕЗ і ТПР відбувається зміна матеріально-речової структури інвестиційних ресурсів (див. рис. 4).

Рис. 4. Матеріально-речова структура інвестицій у СЕЗ і ТПР

Постійне зростання абсолютних сум інвестованих коштів у формі грошових внесків (включаючи кредити) та матеріальних цінностей відбувалося з різною інтенсивністю, внаслідок чого змістились акценти: матеріальні внески, які у 2000 році формували базу інвестиційних ресурсів ($107,5 млн., або 47,2%), перестали відігравати провідну роль, перемістившись на другу позицію ($94,9 млн., або 19%), натомість посилилася частка грошових внесків (2000 р. - $93,3 млн., або 41 %; 2003 р. - $344 млн., або 69,3%).

Нематеріальні активи практично виключені з процесу інвестування проектів СЕЗ і ТПР - їх питома вага скоротилася за чотири роки з 1,7 до 0,3%.

Факторами посилення участі грошових внесків у формуванні інвестицій можна визнати:

• остаточну нормалізацію товарно-грошових відносин у державі;

• посилення національної грошової одиниці;

• стабілізацію роботи банківської системи України, збільшення обсягів кредитування реального сектора економіки;

• поступове об'єктивне обмеження можливостей національних підприємств, розташованих у СЕЗ і ТПР, брати участь у реалізації проектів, зараховуючи в якості власного внеску належне їм майно, створене, як правило, до 1990 року.

У той же час низький рівень залучення нематеріальних активів, про який йшлося вище, не може оцінюватись однозначно. З одного боку, якщо розуміти під ними залучення ноу-хау, новітніх технологій, товарних чи торговельних марок тощо, - маємо негативне явище. З іншого боку, це можна розцінювати і як позитивний елемент, оскільки він протидіє реалізації загальновідомих схем приховування прибутків, штучного завищення вартості подібних внесків тощо, які застосовуються підприємствами, що залучають нематеріальні активи.

Висновок

Сьогодні розроблено низку концепцій вільних зон у цілих регіонах і областях (Буковина і Закарпаття, Волинь і Крим), великих містах (Харків, Одеса, Миколаїв, Севастополь), а також невеликих містечках, окремих районах і навіть територіях (наприклад, Ново-Бєлявська селищна рада в Одеській області). Проте, незважаючи на сприятливі передумови для створення і функціонування вільних зон, фактично в Україні не створені. Причина такого стану зумовлена тим, що нема державної програми створення вільних економічних зон як невід'ємної складової регіональної соціально-економічної політики в цілому. Потрібні чіткі регулівні механізми створення і функціонування всіх без винятку ВЕЗ. У цьому випадку, як вважають спеціалісти, важливим є таке.

1. Визначення раціональної спеціалізації будь-якої ВЕЗ та її ролі як у розвитку національної економіки в цілому, так і регіональної зокрема.

2. Дотримання єдиних правил визначення витрат і доходів від функціонування вільних економічних зон. Адже фінансування вітчизняних ВЕЗ цілком може бути пов'язане з іноземними кредитами та позиками, за які треба виплачувати чималі відсотки. Крім того, як свідчить світовий досвід, регіональна бюрократія, реалізуючи вузькокорисливі інтереси, йде на такі незвичні пільги іноземним кредиторам, як розміщення екологічно шкідливих і хімічно небезпечних виробництв, зберігання і перевалку їхніх продуктів, пільгове (транспортне, сировинне, кредитне) обслуговування цих виробництв. Ось чому все це потрібно передбачити саме на державному рівні.

3. Визначення ролі держави у фінансових справах і в управлінні тією чи іншою зоною. Без цього питання стратегії і тактики розвитку ВЕЗ ніколи не будуть пов'язані із загальнонаціональними пріоритетами. У ліпшому випадку вирішуватимуть сутолокальні завдання, а в гіршому — вузькогрупові інтереси нової регіональної номенклатури.

4. Обґрунтування альтернативних варіантів розвитку кожної вільної економічної зони обов'язково повинні бути пов'язані з перспективами майбутньої структурної перебудови вітчизняної економіки, можливими змінами кон'юнктури світового ринку, проблемами вирівнювання рівнів розвитку різних регіонів країни. Якщо подібних альтернативних варіантів розвитку не передбачено в загальнонаціональному масштабі, неминуча ситуація, коли ВЕЗ будуть "законсервовані", щораз більше віддалятимуться як від потреб вітчизняної економіки, так і проблем регіонального розвитку. Це може зумовити локальний сепаратизм або навіть намагання експериментального економічного відокремлення від держави.

5. Визначення фінансово-кредитних і податкових особливостей функціонування тієї чи іншої вільної зони, митних, податкових пільг, з огляду на важливість вирішення таких державних проблем, як посилення експортного потенціалу країни, зростання валютних надходжень, розвиток наукомістких і технологічно передових виробництв, повинно бути диференційоване залежно від того, які проблеми переважно вирішує та чи інша зона: загальнонаціональні, регіональні чи локальні.

Список використаної літератури

1. Государственное регулирование рыночной экономики: Учебн.пособие. – 2-е изд. – М:Дело, 2002. – 280с.

2. І.Михасюк, А.Мельник,М.Крупка, З.Залога. Державне регулювання економіки. – ЛНУ ім.Франка, Львів: “Українські технології”, 1999. – 640с.

3. Куницын С.В. Управление проектами свободных экономических зон и территорий приоритетного развития. – Киев: Науковий світ, 2002.-62с.

4. Мельник А.Ф. Державне регулювання економіки. - К.: " Наукова думка", 1994.

5. О.С.Чмир. Методологія комплексного аналізу розбудови в Україні СЕЗ і ТПР та її практична апробація. // Формування ринкових відносин в Україні № 8, 2004р.

6. О.С.Чмир. Методологія та практика розбудови СЕЗ та розвитку регіонів // Формування ринкових відносин в Україні № 7, 2004р.

7. Основи економ. теорії: Підручних у 2-х кн.. Кн..2:/ Ю.В.Ніколенко та ін.; - 2-ге вид. Перероб. і доп. – К.: Либідь, 1998.-272с.

8. Смовженко Т.С. Державна політика сприяння розвиткові підприємництва: Монографія / Інститут регіональних досліджень НАН України. – Львів: Вид-во ЛБІ НБУ, 2001.

9. Стельмащук А.М. Державне регулювання економіки. Навчальний посібник. – Тернопіль: Астон, 2001. –362с.

10. Стеченко Д.М. Державне регулювання економіки: Навч.посібник. – К.:МАУП,2000.-176с.

Характеристики

Список файлов курсовой работы