180887 (628840), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Інші заохочувальні і компенсаційні виплати розраховуються для базового виробу та для нового наступним чином:

1.3 Розрахунок інших витрат і складання калькуляції

Повна собівартість виробу визначається сумарними витратами на його виготовлення.

Калькуляція повної собівартості виробу складається по наступних статтях витрат:

(1.5)

де См – вартість матеріалів, грн;

Спф - вартість напівфабрикатів свого виробництва, грн;

Спфп - вартість покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, грн;

Свідх - вартість поворотних відходів ( реалізованих), грн;

Сзп – фонд заробітньої плати, грн;

Ссоц - відрахування на соціальні міри, грн;

Суст - витрати по утриманню й експлуатації устаткування, грн;

Сцех – цехові витрати, грн;

Сз - загальногосподарські витрати, грн;

Сін - інші виробничі витрати, грн;

Схоз - позавиробничі витрати, грн.

Відрахування на соціальні міри розраховуються по встановленій нормі (38,76%) суми основної і додаткової заробітної плати виробничих виробників.

Витрати по утриманню й експлуатації устаткування, цехові і загальногосподарські витрати розподіляються на собівартість пропорційно основній заробітній платі виробничих виробників. У даній курсовій роботі їх потрібно прийняти у розмірі 70,60 і 80% відповідно.

Інші виробничі витрати можна включити в собівартість пропорційно виробничій собівартості у розмірі 4%.

Позавиробничі витрати визначаються в розмірі 3% від виробничої собівартості.

Прибуток установлюється по плановому рівні рентабельності від повної собівартості за винятком прямих матеріальних витрат (без статей 1-3) у розмірі 40%.

Оптова ціна виробу дорівнює сумі повної собівартості і прибутку.

Розрахунки зведені у таблиці 1.4.

Таблиця 1.4 – Калькуляція собівартості виробу

2 ОЦІНКА ВИРОБНИЧОЇ ТЕХНОЛОГІЧНОСТІ ВИРОБУ

Виробнича технологічності виробу визначається стосовно до освоєння його виробництва і виготовлення. Вона характеризується системою показників, що по значимості поділяються на основні і додаткові, а по області аналізу – на технічні і техніко – економічні.

Склад показників технологічності залежить від призначення і конструктивних особливостей виробу й умов виробництва.

2.1 Визначення основних показників технологічності

Рівень технологічності конструкції по трудомісткості виготовлення доцільно визначити відношенням досягнутої трудомісткості виробу до базового показника трудомісткості виготовлення:

(2.1)

Технологічна собівартість виробу розраховується як сума витрат на одиницю виробу при здійсненні технологічного процесу його виготовлення:

(2.2)

де Зm – матеріальні витрати на виготовлення виробу, грн.;

Cзп – заробітна плата виробничих виробників (основна і додаткова) з урахуванням на соціальні нестатки, грн.;

Суст – витрати по змісту й експлуатації устаткування, грн.

Для базового виробу технологічна собівартість розраховується наступним чином:

Рівень технологічності конструкції по технологічній собівартості виробу до базового показника технологічної собівартості:

(2.3)

Таким чином, маємо:

2.2 Визначення додаткових показників технологічності

2.2.1 Техніко – економічні показники технологічності

Питому трудомісткість виготовлення нового і базового виробу можна визначити по формулі:

(2.4)

Питому трудомісткість виготовлення базового виробу можна визначити по формулі:

Питому трудомісткість виготовлення нового виробу можна визначити по формулі:

Питома технологічна собівартість нового і базового виробу визначається наступним чином:

, (2.5)

де Сm - технологічна собівартість виробу, грн.

Питома технологічна собівартість базового виробу визначається наступним чином:

Питома технологічна собівартість нового виробу визначається наступним чином:

2.2.2 Технічні показники уніфікації конструкції

Показники уніфікації характеризують наступність проектованої конструкції.

При їхньому визначенні враховуються всі складові частини, крім кріпильних деталей. Склад виробу зручно виразити формулою:

шт. (2.6)

де Z – загальне число складових частин у виробі;

Е – число збірних одиниць у виробі;

Д – число деталей, що є складовими частинами і не ввійшли в складальні одиниці.

Склад виробу базового виробу визначається по формулі:

Склад виробу нового виробу визначається по формулі:

Інші технічні показники можна визначити наступним чином:

Коефіцієнт уніфікації виробу:

(2.7)

де Еу – число уніфікованих складальних одиниць;

Ду – число уніфікованих деталей.

Коефіцієнт уніфікації базового виробу:

Коефіцієнт уніфікації нового виробу:

Коефіцієнт уніфікації складальних одиниць:

(2.8)

Коефіцієнт уніфікації складальних одиниць для базового виробу:

Коефіцієнт уніфікації складальних одиниць для нового виробу:

Коефіцієнт уніфікації деталей:

(2.9)

Коефіцієнт уніфікації деталей базового виробу:

Коефіцієнт уніфікації деталей нового виробу:

Коефіцієнт стандартизації виробу:

(2.10)

де Ест – число стандартних складальних одиниць;

Дст – число стандартних деталей.

Коефіцієнт стандартизації базового виробу:

Коефіцієнт стандартизації нового виробу:

Коефіцієнт стандартизації складальних одиниць:

(2.11)

Коефіцієнт стандартизації складальних одиниць базового виробу:

Коефіцієнт стандартизації складальних одиниць нового виробу:

Коефіцієнт стандартизації деталей:

(2.12)

Коефіцієнт стандартизації деталей базового виробу:

Характеристики

Список файлов курсовой работы