180846 (628826), страница 3
Текст из файла (страница 3)
Найбільше зниження цукристості також відмічено в областях: Черкаській - на 2,74%, Полтавській - на 2,41%, Київській - на 2,12%, Вінницькій - на 1,72%. На 1,2... 1,5% знизилась цукристість у Миколаївській, Чернівецькій, Харківській, Сумській і Кіровоградській областях. І лише одна Волинська область підняла цукристість від 15,18% до 16,02%.
Прикро й те, що глибокого детального аналізу причин скорочення посівних площ і падіння якості сировини в кожному конкретному випадку досі практично не здійснено. Можна говорити лише про загальні закономірності, які більш-менш проявились у останні три-чотири роки. Серед них найсуттєвішим є помітний поворот агробізнесу в бік більш прибуткових сільськогосподарських культур і виробництв, а саме: соняшнику, кукурудзи, сої, озимої пшениці. Так, за останні 10 років посівна площа під кукурудзою на зерно в Україні зросла у 1,85 раза (з 1,2 млн. га до 2,3 млн. га), під соняшником-у 2,4 раза (з 1,6 млн. га до 3,8 млн. га) і лише в 2004 р. площі під соняшником дещо скорочені.
Бурякова галузь неприваблива для капіталовкладень та інвестицій. Нові власники, яким дістались цукрові заводи за досить низькими цінами, не поспішають фінансувати ані виробництво сировини, ані її переробку. А окремі спроби вкласти кошти в сировинну базу, за деякими виключеннями, закінчились невдачами. Тому значна частина власників, яка до того ж слабко розбирається у такому складному виробництві, як цукрове, воліє експлуатувати природну родючість грунтів і мати прибутки від урожайності 200...220 ц/га або від здачі заводів у металобрухт.
Не виправдовує себе позиція очікування "стратегічного інвестора", яким в усьому цивілізованому світі є високий рівень заробітної плати основної маси населення та досить високі внутрішні ціни на продукцію. Заробітна ж плата в Україні, в т.ч. працівників бурякоцукрової галузі, дуже низька. А хронічний дефіцит коштів у основної маси виробників, постійне вимивання їх через недосконалість системи ціноутворення та посередництво - основні причини технічної відсталості цукрового виробництва, небажання працювати в такій складній галузі. Крім того, надмірне і безсистемне завезення в Україну тростинного цукру-сирцю і переробка його на вітчизняних цукрових заводах є основною причиною деформації українського буряківництва. Цей фактор вимагає детальнішого осмислення та прийняття заходів щодо його врегулювання, тому що багато негативних рішень з цього приводу приймається саме на рівні державних органів.
Відсутність повноцінних інформаційної та моніторингової систем в галузі, розлад статистичної звітності не дають повної і чіткої інформації щодо процесів, що відбуваються в галузі. Тому, щорічні дані щодо розмірів площ посіву цукрових буряків і площ до збирання відрізняються на 120...170 тис. га, а причини цього досі не встановлені.
Потенціал культури цукрових буряків завжди був досить значним і за економічною ефективністю вони займали найвище місце. За вартістю продукції з гектара цукрові буряки переважали озиму пшеницю в 4.4 раза, соняшник - у 4,9 раза, а за прибутками -відповідно у 3,1 і 3,4 раза. У 1986-1990 рр. рентабельність цукрових буряків становила 34,5%, в період 1991-1995 рр. - 89,3%. В останні роки виробництво цукросировини практично стало збитковим, за виключенням 2000 р., 2001 р. та 2003 р. коли рентабельність була на рівні відповідно 5,8%, 1,5% і 10,2%; у 2002 р. одержано збиток - 10,4%.
Мінімальна закупівельна ціна (з ПДВ) на цукрові буряки третій рік підряд становить 165 грн./т. Такий рівень ціни вже не забезпечує ефективного виробництва сировини. За детальними підрахунками Інституту аграрної економіки і Інституту цукрових буряків вона має бути на рівні 200...210 грн./т. Тоді оптова ціна цукру має становити 2768 грн./т, роздрібна ціна -3,20...3,50 грн./кг. Але цього не відбувається, оскільки на внутрішньому ринку ціну цукру не вдається підняти више 2200...2400 грн./т. Такий „ціновий тромб” практично переводить галузь у розряд неефективних.
А значний ріст реалізаційних цін на озиму пшеницю, кукурудзу і соняшник в останні роки ставить цукрові буряки в розряд економічно невигідних культур. При середній врожайності буряків 40 т/га, пшениці - 2.5 т (товарного зерна), соняшника - 2,0 т/га (насіння), кукурудзи - 8 т/га (зерна) і діючих ринкових цінах виручка (в розрахунку на 1 га) від цукросировини, озимої пшениці і соняшника практично вирівнюються, а від кукурудзи - стає у 2,5 раза вищою при співвідношенні витрат на 1 га як 3:1 (на виробництво цукрових буряків витрачається 3,7...4,0 тис. грн., решти названих культур - 1,2...1,3 тис. грн.). Навіть у високоефективних господарствах, при високій врожайності цукрових буряків, вони поступаються кукурудзі на зерно [18].
2.2. Вплив злочинної діяльності на роботу бурякоцукрового підкомплексу
Основними причинами незадовільного стану бурякоцукрової галузі є поглиблення розладу в роботі підприємств цукрової промисловості, деформація сировинних зон, багаторазова зміна власників, загальна деградація матеріально-технічної бази галузі, виснаження природно-біологічного потенціалу основних зон бурякосіяння, різке зменшення внесення добрив, недосконала інфраструктура ринку.
В галузі збільшилася кількість посередницьких структур, зросло число трейдерів, а цукровий завод як основний економічний суб'єкт втрачає своє значення і існування. Агробізнес взагалі здійснюється не у виробництві, а у спекулятивно-комерційній сфері навколо цукрового заводу в "тіньовому" режимі. Останніми роками збільшилася кількість корисливих злочинів у сфері діяльності цукрової галузі. Ситуація стає ще небезпечною у зв'язку з тим, що до протиправної діяльності все більше залучаються особи керівного складу.
Починаючи з 2000 року, у галузі тільки співробітниками органів внутрішніх справ викрито 533 корисливих злочини, з яких 476 (майже 90%) розкрадань, у тому числі у великих та особливо великих розмірах - 255 (53,6%), 224 (47 %) - посадових злочинів. До кримінальної відповідальності притягнуто 194 особи.
Основними типами зловживань в цукровій галузі є:
- розкрадання державного та колективного майна.
У підсобному господарстві ім. Шевченка торгово-промислової фірми "Джі СіЕМ Індастрікс Інк." Бобровицького району Чернігівської області встановлено недостачу 88,5 т цукру вартістю 106,2 тис. грн., який також не обліковувався в бухгалтерському обліку.
- неефективне, нецільове використання бюджетних та позабюджетних коштів.
ВАТ "Первухінський цукровий завод" Харківської області без відповідного дозволу ДПІ реалізовано 672 т меляси на загальну суму 241,9 тис. грн., що перебувала у податковій заставі. Зазначені кошти не були перераховані до державного бюджету, а використані на поточні потреби товариства.
- шахрайство з фінансовими ресурсами, фіктивне підприємництво.
Правоохоронці Буковини припинили діяльність шахрая -"гастролера", котрий тривалий час перебував у всеукраїнському розшуку. Роз'їжджаючи країною, 33-річний уродженець Донецька видавав себе за представника чи керівника різноманітних торговельних фірм та підприємств. І, пред'являючи, звичайно ж, фальшиві документи, пропонував приватним підприємцям придбати за доступною ціною цукор. Та, отримавши солідні грошові кошти, „гастролер” „кидав” компаньйонів. За останні три роки він у різних обласних центрах аналогічним чином „кинув” принаймні 30 надто довірливих комерсантів.
- відсутність належного контролю за реорганізацією підприємств, інвентаризацією майна.
Так, при приватизації Хмельницького цукрового заводу (правонаступник ВАТ "Хмельницький цукровий завод") комісією безпідставно занижено вартість приватизованого майна на загальну суму 77,9 тис. грн.
Наявна інформація та узагальнені матеріали кримінальних справ свідчать, що часто взаємини між юридичними особами набувають кримінального характеру. До цього причетні посадові особи (керівники підприємств та установ, голови правління ВАТ, головні бухгалтери, керівники підрозділів
підприємств) і матеріально-відповідальні працівники.
Питома вага їх складає:
- керівники підприємств, установ, голови правління ВАТ - 19%;
- фінансово-бухгалтерські працівники - 15,9%;
- керівники підрозділів підприємств - 12,9%;
- матеріально-відповідальні працівники - 11,8%.
На вищевказані категорії припадає основна частина (до 80%) матеріальних збитків у результаті скоєння злочинів. Групова злочинність складає 36,6% від загальної кількості.
Такому стану справ сприяють певні чинники:
- високий рівень бартерних операцій. У галузі обсяг бартерних операцій перевищує 60%. Більшість порушень у цій сфері економіки скоюється внаслідок здійснення фінансово-господарських операцій шляхом товарообмінів бурякоцукрової продукції на пально-мастильні матеріали, сільгосптехніку тощо. Бартеризація негативно впливає на реалізацію загальнодержавних інтересів, оскільки бартерні операції:
по-перше, здійснюються поза банківською системою, а отже, поза державним контролем, унаслідок бюджети всіх рівнів постійно зазнають значних збитків;
по-друге, супроводжуються безконтрольним маніпулюванням цінами, внаслідок чого реальна вартість товарів, які обмінюються, занижується, наслідками чого є диспропорції платіжного балансу країни;
по-третє, сприяють прихованню достовірної інформації про фінансове становище підприємств;
по-четверте, сприяють розвитку „тіньового” сектору економіки.
Фактично бартерні операції є одним із видів розкрадання бюджетних коштів шляхом ухилення від сплати податків.
- Неналежна організація бухгалтерського обліку, обліку та контролю за зберіганням та використанням товарно-матеріальних цінностей.
З метою ухилення від оподаткування значна кількість керівників сільгосппідприємств та фермерських господарств повністю або частково не відбиває у бухгалтерському обліку операції з переробки та продажу цукрових буряків, не подає звітності до податкових органів. Переважна більшість підприємств цукрової галузі розраховується зі своїми працівниками продукцією власного виробництва, тому часто податки взагалі не нараховуються.
- Порушення технологічного процесу при зберіганні та обробці коренеплодів.
У багатьох районах буряки надходять підв'яленими. Ступінь підв'яленості коренеплодів часто-густо складає до 15,8%. На 5...7 добу спостерігається їх масове псування в кагатах, подальше зниження сокового коефіцієнту. На більшості цукрових заводів втрати цукросировини складають 4%, а на окремих заводах - значно вище.
- Правова неврегульованість механізму відшкодування податку на додану вартість із бюджету.
Існуючий механізм відшкодування ПДВ базується тільки на сумах, заявлених платниками в податкових деклараціях. Головна проблема - підприємства-посередники. Адже значна частина з них - фіктивні фірми, що не сплачують до бюджету жодної гривні. Вони виконують функцію збільшення кінцевої вартості товару з одночасним збільшенням суми податку на додану вартість, що потім буде пред'явлена для відшкодування з бюджету.
- Недосконалість чинних кримінально-правових норм щодо боротьби з порушенням бюджетного законодавства.
Особи, винні в незаконному та нецільовому використанні бюджетних коштів у особливо великих розмірах або в обсягах, що перевищують межі видатків усупереч встановленому законом порядку, часто уникають покарання, оскільки ці суспільно небезпечні дії скоюються за рішенням колегіальних органів.
При реформуванні державних підприємств спостерігається тенденція до збільшення обсягів реалізації основних засобів та товарно-матеріальних цінностей, що перебували у державній власності господарств, за заниженими цінами. Значного поширення серед керівників підприємств, які готувалися до реформування, набуло незаконне списання основних засобів.
- Відсутність єдиного узгодженого підходу правоохоронних органів до проблеми організації взаємодії оперативних підрозділів та органів слідства.
Не забезпечується повна реалізація оперативної інформації, грамотне документування злочинної діяльності посадових осіб, зберігання доказів, унаслідок чого винні уникають покарання.
РОЗДІЛ ІІІ. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ І ЗАХОДИ ПОКРАЩЕННЯ РОБОТИ ГАЛУЗІ
3.1. Основні напрямки покращення бурякоцукрового виробництва
Першим етапом виходу з кризи в бурякоцукровому виробництві є вирішення проблеми подолання збитковості виробництва і виведення його, як мінімум, на рівень простого відтворення. Другий етап, який повинен розпочатися одночасно з першим, - виведення підкомплексу на світовий рівень господарювання: технічне і організаційне переозброєння виробництва, запровадження нових технологій тощо. Так при підвищенні врожайності цукрових буряків до 300 ц/га собівартість їх виробництва не перевищуватиме 4,91 грн./ц, рівень рентабельності в 30 % може бути обумовлений ціною лише в 6,38 грн./ц, а при підвищенні врожайності на 50 ц/га, собівартість знизиться на 53 коп./ц, а 30-процентний рівень рентабельності може бути досягнутий і при нижчій ціні.
Розширене виробництво в бурякоцукровому підкомплексі можливе лише за рівня рентабельності в межах 20-25 відсотків. Щоб забезпечити такий рівень потрібно отримувати врожай цукросировини не нижче 300 ц/га. Але підвищення врожайності тісно пов'язане з додатковими витратами. Отже, виходячи з вищесказаного можна запропонувати такі підходи:
- досягти запланованої врожайності при існуючих технологіях та наявних технічних засобах можна шляхом оптимізації мінімуму додаткових витрат;
- забезпечити вказану продуктивність бурякових плантацій при зниженні собівартості виробництва цукросировини можна також і при зростанні додаткових витрат на придбання нової техніки. Але тут повинен бути вибраний такий мінімум, який гарантував би швидку його окупність;
- при цьому варіанті - максимальна врожайність - мали би бути задіяні всі основні чинники виробництва світового рівня і зведені до мінімуму можливі втрати біокліматичного потенціалу культури.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
