Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Підсумки роботи бурякоцукрової галузі Украї­ни за 2003 рік свідчать про те, що зроблено немало всіма учасниками комплексу для стабілізації та нарощування виробництва цукру, але проблем і невирішених питань ще досить багато. Три роки ви­робництво цукру з буряків в Україні майже на одно­му рівні - 1,4...1,5 млн. т. На даний час існує 140 цукрових заводів із 192 [Дод. 1]. З них в 2003 р. атестовані і занесені до державного реєстру 129, хоча працювали лише 121. За даними Держкомстату України у 2003 р. цукро­ві буряки виростили на площі 668,3 тис. га, що на 95 тис. га менше, ніж у 2002 р. (або на 12,4%). Цукро­вими заводами прийнято цукросировини 13,0 млн. т (2002 р. — 13,74 млн. т). Значно зменшили площі по­сівів господарства деяких областей [4, 2-5]. Це наочно відображено в таблиці 1.2.1.

Таблиця 1.2.1

Зменшення посівних площ по областях

Урожайність цукрових буряків по Україні склала 199,6 ц/га (в 2002 р. - 189,0 ц/га). Найвищий урожай фабричних цукрових буряків от­римали господарства Чернігівської обл. - 247,9 ц/га, Київської обл. — 247,6 ц/га, Житомирської обл. -241,6 ц/га, Вінницької обл. - 216,7 ц/га, Тернопіль­ської обл. - 215,7 ц/га, Хмельницької обл. - 212,8 ц/га. Найнижчий урожай був у господарствах Рівнен­ської обл. - 149,9 ц/га, Одеської обл. - 156,1 ц/га, Миколаївської обл. - 159,5 ц/га. Кіровоград­ської обл. - 174,3 ц/га.

На 121 цукровому заводі, які працювали, за опера­тивними даними станом на 1 січня 2004 р. вироблено 1,45 млн. т цукру-піску з урожаю цукрових буряків 2003 р. (у 2002 р. на 127 цукрових заводах було вироб­лено 1,42 млн. т) [Дод. 6]. Виробництво цукру-піску з буряків збільшили цук­рові заводи 12 областей, в тому числі найбільше в Тер­нопільській обл. - на 17,8 тис. т, Волинській обл. - на 16,1 тис. т, Київській обл. - на 14,0 тис. т та Жито­мирській обл. - на 11,2 тис. т. Кращі області по виробництву цукру з 1 га представлені в таблиці 1.2.2.

Таблиця 1.2.2

Виробництво цукру з 1 га

Кількість цукру, яка була одержана з 1 га в інших областях вказана в таблиці 1.2.3.

Таблиця 1.2.3

Виробництво цукру з 1 га (інші області)

У 2003 р. із 266 насінницьких господарств, атесто­ваних на право ведення насінництва цукрових буря­ків, через несприятливі природні умови виробили насіння всього 98 господарств, в т. ч. висадкового на­сінництва - 87 та безвисадкового - 11. Валовий збір насіння склав 3448 т (у 2002 р. - 8263 т) при середній урожайності 6,4 ц/га. Основні показники роботи цукрових заводів у 2003 р. наведені в таблиці [Дод. 2].

На переробку цукрових буряків урожаю 2003 р. і ви­робництво цукру отримали квоту 126 цукрових заводів загальною потужністю 301 тис. т переробки буряків на добу. Працювало 121 підприємство загальною потуж­ністю 285 тис. т переробки буряків на добу, решта не працювала через відсутність цукросировини [Дод. 3].

Позацехові простої від початку виробництва в ціло­му по Україні склали 284,5 діб, цехові - 66,9 діб. Особ­ливо великі цехові простої допустили заводи через:

• ремонт енергообладнання (турбіни) - 4 доби (Сальківський);

• низьку якість мазуту - 6,4 доби (Вендичанський, Наркевицький);

• ремонт обладнання мийного відділення - 4,4 до­би (Оріхівський, Карлівський, Погребищенський та інш.);

• ремонт обладнання дифузійного відділення - 10,19 діб (Угроідський, Яреськівський, Верхняцький, Низівський, Козовськийтаінш.);

• ремонт обладнання газової печі, недостатню кіль­кість вапняного молока і газу - 6,13 діб (Яреськівсь­кий, Удицький та інш.).

Першими розпочали виробничий сезон 27 серпня 2003 р. Мурафський (Харківська обл.) та Яреськів­ський (Полтавська обл.) цукрові заводи. В першу де­каду вересня працювало 27 цукрових заводів. Вихід цукру в цілому по Україні від початку вироб­ництва склав 11,86% проти 10,77% у 2002 р. [Дод. 4].

Ступінь вилучення цукру з буряків по Україні склала 72,41% проти 72,77% у 2002 р. 3 121 цукрових заводів 41 заготовили цукросиро­вини і виробили цукру 59% від загальної кількості, при тому, що тривалість виробництва на окремих за­водах була вище середньої по Україні [Дод. 5].

Протягом останніх років адміністрації цукрових заводів та компанії-власники недостатньо працюють з товаровиробниками по рівномірному постачанню сировини на цукрові заводи, що призводить до масо­вого псування сировини на бурякопунктах. В зв'язку з відсутністю коштів цукрові заводи не про­водять необхідну заміну обладнання, особливо енерге­тичного. Всього в поточному році було замінено біля 100 одиниць основного технологічного і енергетичного об­ладнання. На більшості цукрових заводів обладнання відпрацювало свій технічний ресурс. Якщо в 1986—90 рр. старіння основних фондів цукрових заводів було на рів­ні 51%, то на кінець 2002 р. - в межах 70% [5, 2-4].

В 2003 р. цукрова промисловість працювала за умов дії Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" та відповідної поста­нови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2003 ро­ку № 1977, якими встановлена квота поставки цукру на внутрішній ринок (1,8 млн. т), мінімальна ціна на цукрові буряки - 165 грн./т (з ПДВ) та на цукор - 2370 грн./т (з ПДВ). На жаль, цінова ситуація на внутрішньому ринку цукру перед початком виробничого сезону 2003 р. не була стабільною.

В 2003 р. цукровими заводами України вироблено то­варної продукції в порівняльних цінах на суму 4902,1 млн. грн., що на 1314,5 млн. грн. більше, ніж в 2003 році. Зростання обсягів виробництва продук­ції пояснюється збільшенням давальницьких обсягів виробництва цукру з тростини на 663,2 тис. т в порів­нянні з 2002 р. (вироблено 789,4 тис. т), збільшенням виробництва цукрового сиропу на 341 тис. т (вироблено 405,9 тис. т) та виробництва цукру з цукрових буряків на 30 тис. т більше (вироблено 1450 тис. т) ніж у минулому році. Вперше в минулому році проведено реалізацію квот на ввіз цукру-сирцю в кількості 380 тис. т і бюд­жет держави отримав 250 млн. грн. Якби ще частина цих коштів була спрямована на розвиток і селекцію насінництва цукрових буряків, заміну обладнання по їх прийманню на заводах, вирощування сировини — то такі дії були б позитивно сприйняті цукровиками.

Потреба внутрішнього ринку в цукрі з 1 вересня 2003 р. по 1 верес­ня 2004 р. становила 1,8 млн. т. З урахуванням пере­хідних запасів цукру 500 тис. т на початок маркетин­гового року, власного виробництва із цукрових буря­ків урожаю 2003 р. - 1450 тис. т, та очікуваного ім­порту (квота на ввезення цукру-сирцю з тростини 125 тис. т та 80 тис. т контрабандного) в повному об­сязі задовольняють потребу держави в цукрі до по­чатку нового сезону переробки цукрових буряків.

Максимальна потреба цукру на рік для забезпечен­ня внутрішнього ринку держави (населення, спецспоживачі, промпереробка) становить 1,8 млн. т (з розра­хунку 38 кг на душу населення), а максимальна місяч­на потреба цукру не перевищує 150 тис. т. При цьому не враховується те, що понад 6 млн. українців працює та живе за кордоном і наш цукор не споживає - а це більше 200 тис. т цукру [6].

Розроблена Програма „Цукор України 2005 – 2007”, основною метою якої є призупинення спаду вироб­ництва цукрових буряків та цукру, задоволення внут­рішньої потреби держави в цукрі та регулювання його ринку, створення реальних передумов для оптималь­ного функціонування галузі в майбутньому та нових робочих місць. Прогнозовані результати виробництва вказані в таблиці 1.2.4.

Таблиця 1.2.4

Виробництво цукрових буряків

(за Програмою „Цукор України 2005 - 2007)

Для реалізації завдань програми випуску високоя­кісної конкурентоспроможної продукції буде щоріч­но проводитися:

• атестація цукрових і насіннєвих заводів, насін­ницьких господарств;

• ліцензування об'єктів оптової торгівлі насінням цукрових буряків;

• квотування виробництва цукрових буряків, на­сіння та цукру;

• атестація керівників і спеціалістів підприємств бурякоцукрового комплексу.

РОЗДІЛ ІІ. ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ЦУКРОБУРЯКОВОЇ ГАЛУЗІ

2.1. Негативні тенденції розвитку галузі та їх наслідки

Головна причина проблем бурякоцукрової галузі в тому, що на державному рівні до цього часу не визначено стратегію її розвитку. Якщо необхідно збе­регти потужності цукрових заводів як експортний по­тенціал - це один шлях розвитку, якщо виробляти цу­кор в обсягах лише для внутрішнього споживання – інший. Можливий і третій варіант, який не хочеться допускати, - політика держави в галузі буде спрямова­на на підтримку бізнесу, пов'язаного з переробкою цукру-сирцю тростинного, що приведе до ліквідації власного бурякоцукрового виробництва.

Враховуючи останні заяви Уряду, все-таки є надія на підтримку вітчизняного бурякоцукро­вого виробництва. Закон України "Про державне ре­гулювання виробництва і реалізації цукру" дає мож­ливість її здійснювати, зокрема, через мінімальну ці­ну, порядок розподілу квот, механізм пільгового кре­дитування галузі, ліцензування оптової торгівлі цук­ром. Виконання цього закону в повній мірі дасть можливість відрегулювати внутрішній ринок цукру, сформувати галузь, збільшити обсяги виробництва, задіяти експортний потенціал, зробити галузь інвес­тиційно привабливою.

Одним із основних інструментів забезпечення від­родження галузі є встановлення державою мінімаль­ної ціни на цукрові буряки і цукор. Проте, вона так і залишатиметься декларативною доти, поки не буде створений надійний механізм утримання мінімальної ціни, сформовані правила гри на внутрішньому ринку.

Стосовно захисту внутрішнього ринку цукру необ­хідно сказати, що необгрунтоване ввезення тростин­ного цукру-сирцю в Україну в кінці дев'яностих років минулого сторіччя за умов надлишку бурякового цук­ру на внутрішньому ринку скоротило вітчизняне ви­робництво до рівня, нижчого від обсягів внутрішньо­го споживання. На сьогоднішній день головна проблема - неконтрольоване ввезення в Україну цукру і цукровмісних продуктів. Існуючі прогалини у законодавстві та не­добросовісні виконавці з контролюючих органів да­ють можливість обходити закони і дестабілізувати внутрішній ринок. Якщо у 2002 р. в Україну було ввезено 500 тис. т цукру, то у 2003 р. обсяги його збіль­шились втричі і перевищили 1,5 млн. т, з яких левова частка припадає на давальницьку сировину. При цьому лише за офіційними даними у 2003 р. невивезеними з України залишилось близько 500 тис. т цук­ру з цієї сировини [22].

Основні схеми надходження імпортного цукру в Україну - через давальницькі операції у зовнішньо­економічній діяльності, через угоди про вільну тор­гівлю з країнами СНД, митні і податкові режими спеціальних економічних зон і територій пріоритет­ного розвитку, в обхід Закону „Про Митний тариф України” і пряма контрабанда.

Бурякоцукрова галузь України все ще перебуває в полоні затяжної системної кризи. Незважаю­чи на ряд правових, організаційно-економічних та техніко-технологічних заходів, здійсненних держав­ними органами за останній період, кардинальних змін в розвитку бурякоцукрової галузі України поки що не відбулось.

Зазнавши значної руйнації в період 1997-2002 рр., буряківництво і цукрова промисловість України до певної міри загальмували розвиток негативних про­цесів, але на протязі трьох останніх років не рухають­ся у своєму розвитку вперед, зупинившись на показ­никах щорічного виробництва 13 млн. т цукросиро­вини і 1,5 млн. т цукру. Аналіз свідчить, що основний спад виробництва (70%) зумовлений скороченням посівних площ під цукровими буряками і лише на 30% - зниженням вро­жайності і цукристості.

Прикро, що значні скорочення посівних площ від­булися саме в регіонах інтенсивного бурякосіяння - в Хмельницькій, Вінницькій, Черкаській, Полтавській, Кіровоградській, Тернопільській та інших областях.

Характеристики

Список файлов курсовой работы