180744 (628776), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

а) власне виробництво;

б) розподіл;

в) обмін;

г) споживання.

За час свого існування людство використовує лише три форми суспільного виробництва – натуральну, товарну і безпосередньо суспільну.

Виробничі відносини – це відносини людей у процесі виробництва. Панівні виробничі відносини визначають суспільно-економічний тип людини (рабовласник і раб, феодал і селянин, капіталіст і найманий робітник, колективний власник у системі соціальне організованого ринкового господарства). Форма власності на засоби виробництва визначає місце людини у системі суспільного виробництва, частку її у створюваному суспільному продукті, інтереси та мотивацію її діяльності. Поєднання людини із засобами виробництва для здійснення процесу праці може бути на основі позаекономічних (наприклад, насильницького примусу) або економічних методів.

Суспільне виробництво, як і його фактори, завжди має конкретно-історичну соціально-економічну форму. Тому і людина як головний фактор продуктивних сил в той самий час є суб'єктом (носієм) економічних, виробничих і всіх суспільних відносин, адже економічні відносини виникають та існують у процесі спільної трудової діяльності людей.

Суспільне виробництво передбачає використання трудових та матеріальних ресурсів, або, як їх ще називають, особистих і речових факторів виробництва.

Особистий фактор виробництва становлять трудові колективи, люди, зайняті суспільнокорисною працею в галузях матеріального і нематеріального виробництва. Це працівники промисловості, будівництва, сільського господарства, транспорту, зв'язку, торгівлі, комунального господарства, науки, культури, охорони здоров'я, тобто всі категорії трудящих, результатом праці яких є певний корисний результат: матеріальний продукт або послуга Трудові ресурси виступають особистим фактором виробництва тому, що кожний робітник є носієм робочої сили, яка створює життєві блага, вдосконалює техніку виробництва. Робоча сила – це здатність людини до праці, або сукупність її фізичних і розумових здібностей, що використовуються в процесі створення матеріальних і духовних благ. У цивілізованому суспільстві робоча сила є особливою власністю робітника, тобто лише він може розпоряджатися і використовувати свою робочу силу відповідно до своїх потреб та інтересів.

Другим фактором виробництва є засоби виробництва: предмети і засоби праці. Це речові елементи виробництва, за допомогою яких люди створюють матеріальні та духовні блага.

Предмети праці – це всі об'єкти, на які направлена праця людини:

• предмети, дані природою;

• сировина (створені людьми предмети праці);

• вторинні ресурси;

• штучні матеріали, яких немає в природі (штучні тканини, полімерні,
  керамічні матеріали).

Предмети і засоби праці разом складають засоби виробництва. Вони приводяться в рух працівниками виробництва. Засоби виробництва і люди, які приводять їх у рух (тобто робоча сила), складають продуктивні сили.

Ефективність виробництва – це комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва й робочої сили (працівників) за певний проміжок часу.

Ефективність виробництва являє собою комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва і робочої сили за певний проміжок часу (у зарубіжних країнах з розвиненою ринковою економікою для окреслення результативності господарювання використовують інший термін – продуктивність системи виробництва і обслуговування, під якою розуміють ефективне використання ресурсів (праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації) при виробництві різноманітних товарів та послуг.

Суть проблеми підвищення ефективності виробництва (діяльності) полягає в тім, щоб на кожну одиницю ресурсів (витрат) – трудових, матеріальних і фінансових – досягати максимально можливого збільшення обсягу виробництва (доходу, прибутку). Виходячи з цього, єдиним макроекономічним критерієм ефективності виробництва (діяльності) стає зростання продуктивності суспільної (живої та уречевленої) праці. Кількісна визначеність і зміст критерію відображаються в конкретних показниках ефективності виробничо-господарської та іншої діяльності суб’єктів господарювання.

Список використаних джерел

1. Базилевич В.Д. Економічна теорія. Політекономія: Підручник. – К.: «Знання – Прес», 2004. – 615 с.

2. Базілінська О.Я., Мініна О.В. Мікроекономіка: Навчальний посбник / За ред. О.Я. Базілінської. Вид-ня 2-ге, перероб. Та доп. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 352 с.

3. Балабанова Л.В. Маркетинговий менеджмент: Навч. посіб., К.: Знання, 2004. – 354 с.

4. Білецька Л.В., Білецький О.В., Савич В.І. Економічна теорія: Політекономія. Мікроекономіка. Макроекономіка: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 652 с.

5. Бобров В.Я. Основи ринкової економіки. – Київ: Либідь,
   1995 – 220 с.

6. Варналій З.С. Основи підприємництва: Навч. посіб. – 3-те вид., випр. і доп. – К.: Знання-Прес, 2006. – 350 с.

7. Ватаманюк З.Г. та інші Економіка: Посібник. – К.: Либідь, 1999. – 384 с.

8. Веріан Гел Р. Мікроекономіка: проміжний рівень. Сучасний підхід /Пер. з англійської Сергія Слухая. – К.: Лібра, 2006. – 632 с.

9. Вініченко І.І., Дацій Н.В., Корецька С.О. Мікроекономіка: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 272 с.

10. Гальперин В.М., Игнатьев СМ., Моргунов В.И. Микроэкономика: В 2-х т. / Общая редакция В.М. Гальперина. С.-Пб.: Экономическая школа, 1994. Т.1. – 349 с.

11. Гальчинський А.С. та інші Основи економічних знань: Навчальний посібник. – К.: Вища школа, 1999. – 544 с.

12. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічних знань: Навч.посіб./ 2-е вид. К.: Вища школа, 2002. – 543 с.

13. Дзюбик С.Д., Ривак О.С. Основи економічної теорії: Навч. посіб. – К.: Знання, 2006. – 481 с.

14. Добринін А. І. Економічна теорія. – Санкт-Петербург: Пітер, 2003. – 544 с.

15. Економіка підприємства: Підручник / За ред. С.Ф. Покропивного. – К.: КНЕУ, 2000. – 449 с.

16. Кривенко К.Т., Бєляєв О.О. та інші Політична економія: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2001. – 508 с.

17. Макконелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика. В 2-х т.: Пер. с англ. 11-го изд. Т.1. – М.: Республика, 1992. – 399 с.

18. Макконелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика. В 2-х т.: Пер. с англ. 11-го изд. Т.2. – М.: Республика, 1992. – 400 с.

19. Основи економічної теорії / За ред. С.В. Мочерного: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий центр «Академія», 2001. – 472 с.

20. Політична економія: Навч. посіб. / Г.А. Оганян, В.О. Паламарчук, А.П. Румянцев та ін.; За заг. ред. Г.А. Оганяна. – К.: МАУП, 2003. – 520 с.

21. Райхлин Э. Основы экономической теории. Микроэкономическая теория рынков продукции. – М.: Наука, 1995. – 347 с.

22. Слухай СВ. Довідник базових термінів та понять з мікроекономіки. – Київ: Лібра, 1998. – 256 с.

23. Степанов О.М., Фіцула М.М. Основи психології і педагогіки: Навчальний посібник. – К.: Академвидав, 2005. – 520 с.

24. Тигова Т.Н. Микроэкономика: Краткий курс лекций. – 3-е изд., стереотип. – К.: МАУП, 2003. – 68 с.

25. Федоренко В.Г., Ніколенко Ю.М., Віденко О.М., Денисенко М.П., Руженський М.М. Основи економічної теорії: Підручник / За науковою редакцією проф. Федоренка В.Г. – К.: Алерта, 2005. – 511 с.

26. Хайман Д.Н. Современная микроэкономика: анализ и применение. В 2-х т. Т.Н. Пер. с англ. – М.: Финансы и статистика, 1992. – 384 с.

27. Экономика: Учебник / Под. ред. доц. А.С. Булатова – М.: Издательство БЕК, 1995. – 632 с.

Характеристики

Список файлов курсовой работы