179913 (628423), страница 5
Текст из файла (страница 5)
ПЦ = ОЦ * 100 / (100 - Смакс), (2.6.)
де ОЦ оптова ціна;
Смакс максимальний розмір знижки, %.
Таблиця 6
Результати розрахунків
| Показники | Сума, гр. |
| Сировина й матеріали (за винятком поворотних відходів) | 43 |
| Покупні комплектуючі вироби й напівфабрикати | 10 |
| Паливо й енергія для технологічних цілей | 9 |
| Заробітна плата виробничих робітників | 16 |
| Відрахування на соц. потреби | 2 |
| Разом прямі витрати | 80 |
| Загальвиробничі витрати | 30 |
| Загальногосподарські витрати | 5 |
| Разом виробнича собівартість | 35 |
| Комерційні витрати | 5 |
| Разом комерційна собівартість | 120 |
| Прибуток (по прийнятому нормативі рентабельності) 25% | 30 |
| Оптова ціна | 150 |
| Податок на додану вартість | 30 |
| Максимальний розмір знижки % | - |
| Прейскурантна ціна | 180 |
Метод "замовлень"
(агрегатний метод ціноутворення)
Суть цього методу полягає в тім, що ціна визначається підсумовуванням цін на окремі конструктивні елементи товару:
Таблиця 7
Конструктивні елементи | Вартість елемента, гр. |
| Підошва | 50 |
| Розпилювач | 10 |
| Самоочищення | 10 |
| Індикаторна лампочка | 2 |
| Електричний шнур | 5 |
| Електрична вилка | 1 |
| Пристрій для змотування шнура | 2 |
| Система захисту | 20 |
| Захист від крапель | 20 |
| Вартість моделі | 140 |
Ціна товару = ціна блоку + надбавки
Ціна товару = 140+40=180 (гр.)
Аналіз беззбитковості:
При використанні методу аналізу беззбитковості й одержання цільового прибутку компанія призначає ціну, що повинна забезпечити запланований обсяг прибутку.
Крапка беззбитковості показує обсяг виробництва, при якому дохід дорівнює витратам виробництва по формулі (2.7)
QP=V+QF (2.7)
Звідси Q=50 шт.
Даний метод - єдиний з методів, що враховує платність фінансових ресурсів, необхідних для виробництва й реалізації товару. Метод успішно підходить при прийнятті рішень про величину обсягу виробництва нового для підприємства товару з відомою ринковою ціною. Основний недолік методу - використання процентних ставок, які в умовах інфляції досить невизначені в часі.
Вибравши з перерахованих вище методик найбільш підходящий варіант, компанія може приступитися до розрахунку остаточної ціни. Ціль всіх попередніх стратегій ціноутворення - звуження діапазону цін, у рамках якого й повинна бути обрана остаточна ціна. При призначенні остаточної ціни компанія повинна розглянути додаткових факторів, такі як психологію ціносприйняття, вплив на ціну інших елементів маркетингу, політикові цін компанії й вплив ціни на інших учасників ринкової діяльності.
3.3 Основні рекомендації розвитку цінової політики
На мій погляд, ВАТ "Скарлетт" для більше успішної політики ціноутворення й успішної торгівлі необхідно зробити наступне:
-
Створити на території ринку збуту свої торговельні представництва для більше успішного просування товару на ринок;
-
Почати проводити більше широку рекламну компанію своєї торговельної марки на території не тільки основного збуту, але й почати освоєння нових ринків;
-
У зв'язку з тим, що російський ринок останнім часом усе більше нестабільний, треба вивчати ринки країн Центральної Європи з подальшим орієнтуванням на ринки Східної Європи;
-
Поставити на високий рівень маркетингові дослідження.
-
Поступово розширювати виробничі потужності й освоювати нові види продукції супутньої основної продукції.
-
Освоювати нові більше зроблені методи ціноутворення.
Втручання держави в процес утворення ціни повинне бути мінімальним. Сфера його діяльності тут повинна обмежуватися розумним веденням фіскальної політики, що не відбиває бажання в підприємства розвиватися.
Також при встановленні остаточних цін треба буде розв'язати два головні завдання:
-
Створити власну систему знижок для покупців і навчитися нею користуватися. У всіх знижок одна загальна основа - економія витрат виробника або за рахунок зменшення виплат банку, або за рахунок відмови від частого переналагодження встаткування завдяки виготовленню великих партій, або за рахунок скорочення складських витрат.
-
Визначити механізм коректування цін у майбутньому з урахуванням стадій життєвого циклу товару й інфляційних процесів.
Підприємство застосовувало систему знижок, але вони економічно не були обґрунтовані: не стимулюють збут, не заощаджує витрат споживача.
Я вважаю, що ВАТ "Скарлетт" необхідно застосувати у своїй діяльності 2-і функціональні знижки:
-
це дилерська знижка;
-
знижка на гарантійне сервісне обслуговування.
Знижка на гарантійне сервісне обслуговування повинна надаватися організаціями, що торгують нашою продукцією, з якими підписані договори про сервісне обслуговування продукції ВАТ "Скарлетт" і виконуючими його.
Діяльність виробника будь-яких виробів приречена на невдачу, якщо не організований належним чином високоякісний сервіс - це неодмінна умова ринкового успіху товару на конкурентному ринку. Однак організовувати власну сервісну мережу виявиться дуже дорого. Сервіс завжди збитковий. Європейським досвідом був виявлений середній % від вартості продукції, що необхідний для проведення різних типів ремонту. Ця цифра була виявлена з обліком середнього % шлюбу й досвідченим спостереженням. Даний відсоток, з урахуванням стимульованої надбавки, становить 2-а % від вартості продукції. Саме такого % дотримується ВАТ "Скарлетт" і багато основних виробників побутової техніки. Стає питання, чому не організувати дану роботу з фактичних витрат. Відповідь проста - підуть постійні приписки й т.п., що зможе "розорити завод".
Дилерська знижка - яскравий приклад функціональної знижки. За дилерським договором він зобов'язаний проводити маркетингові дослідження на обслуговуючому їм ринку й надавати її у відділ маркетингу ВАТ "Скарлетт". По тім же договорі він зобов'язаний проводити часткову рекламу нашої продукції в пресі й на місцевому телебаченні. Така ситуація дозволяє уникнути компанії витрати на проведення цих робіт. Дилерська знижка становить 2-а % від загальної вартості закупленої продукції.
ВАТ "Скарлетт" повинна також використати й об'ємну знижку, що полягає в тім, що якщо дилер вибирає щомісяця якийсь певний обсяг товару, то він одержує додаткову знижку, однак така знижка не працює якщо попит вище пропозиції, тому що підприємство не в змозі в даній ситуації виділити кожному дилерові необхідний обсяг прасок через обмеженість виробничих потужностей. Але як тільки пропозиція починає перевищувати попит, те дана знижка повністю себе виправдує, тому що стимулює дилерів до більших обсягів покупок.
Я думаю, що дана знижка цілком себе виправдає, тому що коли попит вище пропозиції, то дилери будуть активно купувати продукцію й без знижок.
В 2004 році ВАТ "Скарлетт" для збільшення збуту поставило своєю метою проведення рекламної кампанії в російських засобах масової інформації, а так само з 1 квітня 1999 року вело нове положення "Система базових цін і знижок на продукцію ВАТ "Скарлетт" для залучення нових клієнтів (див. Додаток 3).
ВИСНОВОК
Таким чином, в умовах ринку ціноутворення є складним процесом, підданим впливу багатьох факторів. Вибір загальної орієнтації в ціноутворенні, підходів до визначення цін на нові й вироби, що випускають уже, надавані послуги з метою збільшення обсягів реалізації, товарообігу, підвищення рівня виробництва, максимізації прибутку й зміцнення ринкових позицій фірми здійснюється в рамках маркетингу. Установлення ціни ‑ один з важливих елементів маркетингу, що прямо впливає на збутову діяльність, оскільки рівень і співвідношення цін на окремі види продукції, особливо на конкуруючі вироби, впливають на обсяги чинених клієнтами закупівель. Від цін багато в чому залежать реальні комерційні результати, а вірна або помилкова цінова політика впливає на положення фірми на ринку.
У даній курсовій роботі були розглянуті основні положення ціноутворення. Ціноутворення для всіх підприємств є одним з найважливіших і найбільш складних питань. Я вважаю, що дане питання цікаве не тільки з позиції одержання прибутку й виживання на ринку даного підприємства, але й важливим при визначенні пріоритетів у технічній політиці в цілому.
У цей час, в умовах переходу до ринкових відносин, важливо розуміти важливість роботи з вироблення правильної цінової стратегії, тому що кустарні методи, відношення до ціни як до рахункової одиниці не можуть гарантувати благополуччя підприємства.
Ціна була й залишається найважливішим критерієм прийняття споживчих рішень. Для держав з невисоким рівнем життя, для бідних верств населення, а також стосовно до товарів масового попиту це характерно. Але за останнім часом одержали широкий розвиток інші, нецінові фактори конкуренції. Проте, ціна зберігає свої позиції як традиційний елемент конкурентної політики. робить дуже великий вплив на ринкове положення й прибуток підприємства.
Разом з тим, цінова політика багатьох фірм нерідко виявляється недостатньо кваліфікованою. Найбільше часто зустрічаються наступні помилки: ціноутворення надмірно орієнтоване на витрати; ціни слабко пристосовані до зміни ринкової ситуації; ціна використається без зв'язку з іншими елементами маркетингу; ціни недостатньо структуризуються по різних варіантах товару й сегментам ринку. Дані недоліки викликані багато в чому спадщиною планової економіки, коли ціни визначалися директивною або тільки на основі витрат, недостатністю знань керівників в області маркетингу. Тому дуже важливим представляється використання розроблених маркетингових підходів. Відповідно до сучасної концепції маркетингу й ведення бізнесу, будь-який економіст або менеджер на підприємстві торгівлі повинен мати певний тип мислення для прийняття найбільш адекватних ділових рішень. Якщо ви економіст, і, вирішуючи завдання ціноутворення, нерідко задаєте собі питання: "Яку ціну нам треба встановити, щоб покрити витрати й дістати гарний прибуток?", те про те, що ви дотримуєтеся якої-небудь цінової політики не може бути й мови. Порушувати питання потрібно інакше: "Які витрати ми можемо собі дозволити, щоб дістати прибуток при тих ринкових цінах, яких ми можемо домогтися?". А кожний продавець повинен вирішити завдання: "Як переконати покупця, що ціна нашого товару відповідає тій цінності, що він для нього представляє?" Торговельна фірма може бути впевнена у своєму успіху, тільки якщо проводить самостійну, активну маркетингову (у тому числі цінову - як її складову) політикові, реалізує цінову стратегію - динамічну, що оперативно реагує на ринкові зміни. Розробка самостійної цінової стратегії - постійно відтворений процес. Цінова стратегія повинна перевірятися на основі фактично досягнутих результатів і при необхідності коректуватися.
Список літератури.
-
"Про підприємництво": Закон України від 7 лютого 1991 р. № 698-ХІІ.
-
"Про господарські товариства": Закон України від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХІІ.
-
"Про ціни і ціноутворення": Закон України від 3 грудня 1990 р. № 507-ХІІ.
-
Про податок на додану вартість": Закон України від 3 квітня 1997 р. № 168/97-ВР.
-
"Про єдиний митний тариф": Закон України від 5 лютого 1992 р. № 2097-ХП.
-
Цацулин А.Н. Ціноутворення в системі маркетингу.-М.: ИИД "Филинъ", 2000.-296 с.
-
Зав'ялов П.С. Маркетинг у схемах, малюнках, таблицях: Учеб. посібник. М.: ИНФРА-М, 2000.-496 с.
-
Як продати Ваш товар на зовнішньому ринку: Довідник/ Під ред. Ю.А.Савинова.-М.: Думка, 2001.-364 с.
-
Маркетинг: Учебн. Під ред. А.И. Романова. М.: Банки й біржі. ЮНИТИ, 2003.-560с.
-
Маркетинг у зовнішньоекономічній діяльності підприємства.М.:Внешторгиздат, 2001.-153 с.
-
Ноздрева Р.Б., Цигичко Л.И. Маркетинг: як перемогти на ринку. М.:Фінанси й статистика, 2001.-256 с.
-
Хруцкий В.Е., Корниев И.В. Сучасний маркетинг: Настільна книга по дослідженню ринку: Учеб. Посібник. М.: Фінанси й статистика, 1999.-528с.
-
Липсиц И.В. Комерційне ціноутворення: Підручник. - М.: Видавництво БЕК, 2000.
-
Слєпньова Т.А., Яркин Е.В. Ціни й ціноутворення: Навчальний посібник. - М.: Инфра-М, 2001.
-
Шнаппауф Р.А. Практика продажів: Довідковий посібник. - М.: АТ "Интерэксперт", 2000.
-
Чубаков Г.Н. "Стратегия ценообразования в маркетинговой политики предприятия", М. Инерра - М.
-
Пунин Е.И. "Маркетинг, менеджмент и ценообразование на предприятиях." М.: Международные отношения. 1993 - 112 с.
-
В.В. Герасименко. "Ценовая политика фирмы" - М. Финстантинформ 1995.
-
Видяпин В.И., Данько Т.П., Слепов В.А. "Предпринимательство: маркетинг и цены" Учебное пособие. - М.: из-во Рос. экон. акад., 1992 - 130с.
-
Зайцев И. Л. "Экономика промышленного предприятия". – М.: Инфра-М, 1998.
-
Уткин Э.А. "Цены. Ценообразование. Ценовая политика". – М., 1997
-
Салимжанова И.К. "Цены и ценообразование"./ Под ред. – М.: "Финстатинформ", 2001
-
Калита Н.С.,Спицына Т.Ю., Кожуховский К.Л., Цена и ценообразование . Состояние, проблемы, перспективы.- К.: Выща школа, 1988.
-
Корниенко В.Т. Цена и народное потребление. - М.: Знание,1963.
-
Примак Т. О. Економіка підприємств.-К.: МАУП,1999.
-
Бойчак І. М., Харів Н.С., Хопчан М.І. Економіка підприємств.- Л.: Сполом, 1999.
-
Бороздин Ю.В. Ценообразование и потребительская стоимость продукции. - М. : Экономика, 1975 .
-
Варга В.У. Деньги и цены. Мировая економика и международные отношения.-№ 12- 1992.
-
Васильева Н.С., Козлова Л. И. Формирование цены в рыночных условиях. - М.: Бизнес, 1995.
-
Волков О.И. Экономика предприятия . - М.: Инфра, 1999.
Додаток А















