178736 (627933), страница 3
Текст из файла (страница 3)
Рис. 1. Низхідна крива байдужості
Якщо з’єднати всi цi точки байдужостi, дістанемо криву байдужостi (U1), яка є межею мiж частинами площини, що мають бiльше i менше переваг. Як бачимо, крива байдужостi є похилою (злiва направо) кривою через припущення про поведiнку iндивiдiв. Сiм’я таких кривих називається картою байдужостi.[23]
Розглядаючи криву байдужостi (U) на рис. 2.2, помiчаємо, що перехiд вiд однiєї точки до iншої (наприклад, вiд А до В) означає вiдмову вiд певної величини доходу на користь певної величини часу вiдпочинку. Виникає природне запитання: вiд якої величини доходу потрiбно вiдмовитись, щоб досягти однiєї додаткової години вiдпочинку? Для цього треба роздiлити Y1 – Y2 = DY на L2 – L1= DL. З графiка на рис. 2.2 видно, що спiввiдношення АС\СВ = DY\DL близьке до значення кута нахилу до горизонтальної осi дотичної до кривої байдужостi в точцi D. Цi два значення (спiввiдношення АС\СВ i тангенса) будуть тим ближчi одне до одного, чим ближче до точки D лежатимуть точки А i В. Отже, чим бiльший тангенс кута нахилу дотичної, тим бiльшим значенням доходу треба жертвувати, щоб одержати одиницю часу вiдпочинку. I навпаки, чим менший тангенс кута нахилу дотичної, тим меншим значенням доходу треба жертвувати, щоб одержати одиницю часу вiдпочинку. Порiвняння точок Е, D i F показує, що тангенс даного кута зменшується в мiру того, як доход замiнюється на вiдпочинок уздовж кривої байдужостi.
Рис. 2. Випуклість кривої байдужості
Зазначений тангенс, або спiввiдношення DY\DL, називається граничною нормою замiни доходу на вiдпочинок (MRS), i його величина визначається як втрата рiвня задоволення, що припадає на кожну одиницю грошового доходу, вiд якої вiдмовились, в обмiн на збiльшення задоволення вiд кожної добавленої години вiдпочинку, з тим щоб забезпечити постiйний загальний рiвень задоволення. [23]
Сучасний економiчний аналiз широко використовує кривi байдужостi, якi, однак, представляють лише половину аналiзу. Для того щоб завершити картину аналiзу, потрiбно розглянути iнший iнструмент — бюджетну лiнiю.
Розглянемо тепер рис. 2.3. На вертикальнiй осi вiдкладемо величину одержуваного доходу. Його потенцiйно максимальна величина Y1 вiдповiдає точцi S. На горизонтальнiй осi вiдкладемо величину часу вiдпочинку. Його потенцiйно максимальна величина дорiвнює 168 годин на тиждень. При цьому зауважимо, що рух по осi злiва направо (тобто вiд 0 до 168) вiдповiдає збiльшенню часу вiдпочинку. З iншого боку, рухаючись справа налiво, ми можемо визначити кiлькiсть годин, витрачених на роботу за один тиждень. Отже, час вiдпочинку визначається при русi по горизонтальнiй осi злiва направо, а кiлькiсть робочих годин — справа налiво. З’єднання двох точок максимального споживання формує на графiку бюджетну лiнiю. Її нахил характеризується спiввiдношенням DY\DL. Бiльш точно абсолютна величина цього спiввiдношення визначає величину доходу, який можна одержати замiною однiєї години вiдпочинку на одну годину роботи, тобто ставку заробiтної плати. Бiльш крутий нахил бюджетної лiнiї асоцiюється з вищою заробiтною платою. Водночас спiввiдношення DY\DL дорiвнює тангенсу кута нахилу бюджетної лiнiї до вертикальної осi i називається граничною нормою ринкової замiни (MRMS).
Рис. 3. Обмежуюча бюджетна лінія
Звернемо тепер увагу на одну деталь: бiльшiсть людей розглядають заробiтну плату (трудовий доход) як основне джерело доходу, але не єдине. Рис. 2.4 iлюструє, як наявнiсть нетрудового доходу збiльшує кiлькiсть грошей, якi можуть бути витраченi при використаннi заданої кiлькостi вiдпочинку (бюджетна лiнiя пересувається догори паралельно самiй собi на величину нетрудового доходу). За вiдсутностi нетрудового доходу максимальний можливий доход становить Y2. За наявностi нетрудового доходу в розмiрi Y1 максимальний можливий загальний доход дорiвнює Y3. Бюджетна лiнiя переміщується (див. мал. 2.4) з BL1 на BL2, i тепер вона вже пройде через точки Y3, K, T1. Вона йде вiд максимальної точки доходу Y3 через перегин у точцi К до максимальної точки вiдпочинку Т1. Збiльшений доход одержано без змiн у ставцi заробiтної плати, тому нахил бюджетної лiнiї не змiнюється. [23]
Рис.4. Бюджетна лінія і нетрудовий доход.
Розглянувши окремо поняття кривої байдужостi, карти байдужостi, бюджетної лiнiї, нетрудового доходу, вiзьмемо тепер комбiнацiю цих понять для аналiзу рiвноваги на ринку робочої сили. Економiчна задача може бути визначена як максимiзацiя корисностi за умови обмеженостi бюджету часу. Доступнi можливостi визначаються бюджетною лiнiєю, а сукупнiсть з найбiльшою перевагою — це найвища точка кривої байдужостi. Аналiз рiвноваги на ринку робочої сили показано на рис. 2.5. (Хоча кiлькiсть кривих байдужостi на картi байдужостi нескiнченна, в процесi обговорення рiвноваги ми розглянемо для прикладу лише чотири з них.) [23]
Рис.5. Рівновага на ринку праці
Припустимо, що iндивiд вiдмовився вiд значної кiлькостi годин вiдпочинку (має лише L1 годин вiдпочинку на тиждень) на користь досить великого доходу (Y1), тобто вiн займає позицiю S на кривiй байдужостi U1. Як вiдомо, карта байдужостi свiдчить про те, що iндивiд отримує бiльше задоволення при бiльшiй, нiж у точцi S, кiлькостi годин вiдпочинку i меншiй величинi доходу. Такий висновок можна зробити тому, що справа вiд точки S розміщується безлiч iнших кривих байдужостi з бiльшою кiлькiстю годин вiдпочинку i бiльшим рiвнем задоволення вiд сполучення величини доходу i кiлькостi годин вiдпочинку. Не можна забувати, що оптимальний набiр цих двох товарiв розміщується на бюджетнiй лiнiї. Отже, бiльшу величину задоволення ми мусимо шукати, рухаючись уздовж бюджетної лiнiї BKL3. При такому перемiщеннi бюджетною лiнiєю перетинаються всi вищi кривi байдужостi доти, поки не буде досягнуто точки R на кривiй байдужостi U3. Якщо це дiйсно найвища можлива крива, бюджетна лiнiя торкнеться саме її. А подальший рух вправо вздовж бюджетної лiнiї завершиться досягненням нижчих рiвнiв задоволення. Зупинка в точцi R є досить привабливою з погляду максимiзацiї корисностi зі споживанням Y2 грошових одиниць доходу i L2 годин вiдпочинку на тиждень. Зауважимо, що, наприклад, точка Q є бiльш привабливою з погляду задоволення, але вона лежить вище бюджетної лiнiї i не може бути взята до уваги. А взагалi, можемо сказати, що будь-яку криву байдужостi, яка перетинає бюджетну лiнiю, не можна взяти як оптимальну, тому що завжди можна знайти щонайменше ще одну криву, крiм зазначеної, з вищим рiвнем корисностi. [23]
Отже, ми розглядаємо далi бюджетну лiнiю BKL3 на мал. 2.5, яка дотикається до кривої байдужостi U3 у точцi R. Цiй точцi вiдповiдає Y2 — величина грошового доходу i L2 — кiлькiсть годин вiдпочинку. Очевидно, що в точцi дотику MRMS дорiвнює MRS. Гранична норма ринкової замiни характеризує спiввiдношення, за яким вiдпочинок можна замiнити на години роботи, а гранична норма замiни характеризує спiввiдношення, за яким iндивiд хоче замiнити вiдпочинок на години роботи. Отже, поки MRMS не зрiвняється з MRS, можна переходити до вищої кривої байдужостi. А звiдси випливає загальний принцип: якщо ставка заробiтної плати не дорiвнює MRS (граничнiй нормi замiни — величинi, яку бажає одержати iндивiд), то вибiр iндивiда буде спрямований вздовж бюджетної лiнiї до досягнення сукупностi величини доходу i годин вiдпочинку, яка задовольняє найбільше.
Узагальнюючи наведене, вiдповiмо на питання, що означає для iндивiда знаходитись, наприклад, у точцi R на рис. 2.5? Теоретично MRMS дорiвнює MRS. Можемо сказати, що в цiй точцi iндивiд максимiзує задоволення, коли за умови наявностi ОР нетрудового доходу вiн може вибрати PY2 трудового доходу i OL2 годин вiдпочинку. З максимального можливого часу OL3 лише OL2 використовується як час вiдпочинку, а решта (L2 – L3) пропонується iндивiдом на ринку як робочий час. [23]
РОЗДІЛ 2. СЛУЖБА ЗАЙНЯТОСТІ ЯК СУБ’ЄКТ РИНКУ ПРАЦІ
2.1 Аналіз структури і функцій центру зайнятості
Служба зайнятості в Україні відразу формувалася як централізована державна система на правовій основі Закону "Про зайнятість населення" і на базі широко розгалуженої державної служби працевлаштування з використанням її матеріально-технічної бази, системи обліку й кадрового складу працівників. Колишня служба працевлаштування перебудовувалася з урахуванням становлення ринку праці. Під час створення служби зайнятості враховувався світовий досвід і міжнародні норми. Її обов'язки й права були визначені статтею 19 Закону України "Про зайнятість населення" .[3,c.3]
Рис. 1. Структура служби зайнятості в Україні
Перший (базовий) рівень — це районні, міські, міськрайонні, районні в містах центри зайнятості, які безпосередньо приймають громадян і надають їм послуги згідно з чинним законодавством про зайнятість.
Другий рівень — це центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські центри зайнятості зі статусом обласних, що здійснюють територіальний розподіл трудових ресурсів і беруть участь у розробці регіональних програм зайнятості відповідно до місцевих особливостей і потреб.
Третій (верхній) рівень — це Державний центр зайнятості, який відповідає за реалізацію єдиної політики зайнятості на всій території України, заходів соціального захисту та сприяння зайнятості незайнятих громадян, організаційно-методичне, правове та нормативне забезпечення, створення єдиної інформаційно-довідкової системи, розвиток матеріально-технічної бази служби зайнятості, підготовку кадрів усіх рівнів, міжнародні зв'язки, раціональне використання коштів фонду зайнятості населення, а після його ліквідації, фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (з 1 січня 2001 p.).
До складу державної служби зайнятості входять також навчальні заклади професійної підготовки незайнятого населення, інформаційно-обчислювальні центри, територіальні та спеціалізовані бюро зайнятості, центри реабілітації населення, підприємства, установи й організації, підпорядковані службі зайнятості.
Регулювання правового становища державних службовців, які працюють у зазначених підрозділах державної служби зайнятості, здійснюється відповідно до Закону України "Про державну службу". Оподаткування діяльності підприємств та організацій, що входять до складу державної служби зайнятості, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.[6, c.67]
Відповідно до Положення про Державну службу зайнятості державна служба зайнятості складається з Державного центру зайнятості Мінпраці, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення, центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення .
До складу державної служби зайнятості входять також навчальні заклади професійної підготовки незайнятого населення, інформаційно-обчислювальні центри, територіальні та спеціалізовані бюро зайнятості, центри реабілітації населення, підприємства, установи та організації, підпорядковані службі зайнятості.
Діяльність державної служби зайнятості провадиться під керівництвом Мінпраці, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.
У 1950 р. набрала чинності Конвенція МОП № 88 про організацію служби зайнятості, яка передбачала організацію роботи служб, що фінансуються державою. Основним обов'язком цих служб було забезпечення найкращої можливості організації ринку праці як невіддільної складової національних програм досягнення і підтримання повної зайнятості населення.[8, c.34]
У ст. 6 Конвенції № 88 детально описуються функції служби зайнятості. "Служба зайнятості:
1) реєструє тих, хто шукає роботу, веде облік їх професійної кваліфікації, навичок, досвіду та побажань, опитує їх з метою пошуку їм роботи, у разі необхідності перевіряє їх стан здоров'я і рівень професійної підготовки, сприяє в професійній орієнтації, підготовці і перенавчанні;
2) одержує від підприємців точні дані про вакантні посади і вимоги, яким повинні відповідати працівники;
3) направляє на вакантні посади кандидатів з необхідною кваліфікацією і придатних за своїм фізичним станом".
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
