178171 (627700), страница 5
Текст из файла (страница 5)
Саме ці два вектори економічного зростання відбивають об'єктивні вимоги внутрішнього та зовнішнього розвитку постсоціалістичних економік в умовах сьогодення.
Розглядаючи економіку України в даному контексті, можна виділити такі напрями її економічного зростання на сучасному етапі:
-
підтримання високих темпів економічного зростання в середньостроковій перспективі;
-
поліпшення інституціональної організації та формування постіндустріальної структури економіки;
-
набуття рис соціально орієнтованого ринкового господарства та розвиток людського капіталу;
-
усунення диспропорцій в регіональному розвитку;
-
раціональне бюджетування державних фінансових ресурсів;
-
децентралізація фінансових потоків і формування ефективних систем місцевих фінансів;
-
оптимізація рівня оподаткування;
-
наближення до європейських і світових стандартів розвитку виробничого, валютного, торгівельного та інших сегментів економіки;
-
активізація зовнішньоекономічних зв'язків у субрегіональному, регіональному та світовому просторі.
За умови реалізації цих напрямів політики економічного зростання Україна матиме якісно нову модель соціально-економічної розвитку, значно ефективнішу за планову та наближену до постіндустріальної.
7. Реалізація програми економічного зростання в Україні
Пріоритетним завданням Програми є зміцнення основ громадянського суспільства, подальше формування відкритого демократичного суспільства та нової національно-державної ідентичності людини як громадянина України.
Усе це можна забезпечити лише за умови подолання тенденції занепаду економіки та забезпечення стабільно високих темпів економічного зростання.
На підставі аналізу ситуації, з уроків 1998 p., коли суттєвому випробуванню була піддана так важко вистраждана Україною фінансова стабільність, визначено такі три етапи соціально-економічного розвитку України:
перший (1999 - 2000 pp.) — досягнення стабілізації економіки та перехід до економічного зростання;
другий (2001 - 2005 рр.) — проведення інтенсивних змій структури економіки та підвищення її ефективності, досягнення темпів приросту ВВП до 7 % на рік;
третій (2006 - 2010 pp.) — продовження структурної перебудови економіки та забезпечення високих (до 8 % щорічно) темпів зростання.
Економічне зростання потребує спрямування значних обсягів виробленого продукту в інвестиції.
Вирішальними факторами стабілізації в 2003-2004 pp. і започаткування зростання є такі:
Прийняття реального бюджету. Його дефіцит суттєво не збільшує внутрішні та зовнішні запозичення, створює довіру до фінансової політики держави.
Помірна девальвація національної валюти та інфляція зберігають умови і надають орієнтири для ефективного виробництва.
Зниження ставки рефінансування і переорієнтація діяльності банківської системи забезпечують кредитну підтримку реального виробництва.
Нормалізація виплати заробітної плати і значне скорочення заборгованості щодо соціальних виплат із бюджету.
Впровадження заходів, спрямованих на прискорену легалізацію тіньової економіки, а саме: задіяння механізму повернення тіньових коштів, у тому числі з-за кордону, до легального обігу на користь національного виробництва.
Розвиток малого підприємництва, яке приведе до підвищення конкурентоспроможності українських товарів, поліпшення структури виробництва і структури зайнятості.
Реструктуризація великих підприємств АПК, розвиток приватного сектора в сільському господарстві, що дасть змогу збільшити експорт продовольчих товарів.
Залучення прямих іноземних інвестицій в експортоспроможні галузі, що сприятиме переорієнтації зовнішньої торгівлі на нові товари та нові ринки.
Для забезпечення стабільного зростання на початку наступного тисячоліття принципово важливим є радикальне реформування податкової системи, скорочення вже протягом 2003 та 2004 років щонайменше на 15 - 20% (сукупного) податкового навантаження на товаровиробників та поліпшення якості бюджетних витрат. Ключовим для цього є прийняття Податкового кодексу.
Економічне зростання неможливе без суттєвого оновлення основних фондів та їхньої структури. Без цього три чверті з них у 2010 р. можуть досягти критичного віку (понад 20 років) та не відповідатимуть вимогам технологій XXI століття, обмежуватимуть можливості здійснення політики технологічних проривів.
Принципово важливим є відповідно до комплексної державної програми енергозбереження на період до 2010 р. радикальне зменшення енергомісткості виробництва та підвищення конкурентоспроможності української продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках. Цьому повинно сприяти ліквідація на першому етапі реструктуризації фінансових боргів підприємств і забезпечення дії ринкових механізмів, вилучення неконкурентоспроможних виробництв. Нагадаємо, що на виробництво одного долара ВВП країна витрачає 3,25 умовного палива проти 0,6 в Західній Європі. Крім усього іншого, це повинно забезпечити зростання експорту українських товарів і послуг з темпами 7 - 8 % щорічно. Досить високі темпи зростання імпорту (хоча й нижчі від експорту) зумовлені потребою залучення значних обсягів інвестиційних та інноваційних ресурсів. Водночас завданням є послідовне скорочення від'ємного сальдо торговельного балансу та досягнення, починаючи з 2007 p., його рівня не менше, ніж 2-3 % від зовнішнього торговельного обороту.
Надто важливою є послідовна легалізація тіньової економіки і зменшення її обсягів щонайменше на 25 % до 2005 р. та на 70 - 80% до 2010 р.
Потрібно визначити, передусім, пріоритети науково-технологічного та інноваційного розвитку:
-
створення та впровадження нових енерго- та ресурсозбережних технологій, розвиток екологічно чистої енергетики;
-
розроблення нових технологій, у тім числі біотехнології для сільського господарства та переробних галузей, легкої та харчової промисловості;
-
технологічне і технічне оновлення базових та переробних галузей;
-
високотехнологічні конкурентоспроможні виробництва в літакобудуванні, ракетно-космічному комплексі, судно- та автомобілебудуванні, а також сучасних озброєнь;
-
створення та використання перспективних інформаційних технологій та систем зв'язку;
-
розвиток інформаційних комунікацій та потрібного обладнання;
-
виробництво вітчизняних інформаційних технологій (не менше 20 % від потреб внутрішнього ринку);
-
створення та впровадження нових матеріалів та речовин з високими конкурентоспроможними властивостями, в тому числі імпортозамінних.
Програма має системний характер, охоплює весь комплекс економічних та соціальних сфер, всі сторони державного впливу на них.
Висновок
Домінантою економічного зростання в Україні є макроекономічна стабілізація, основними складовими першочергових завдань якої для перехідних економік є розв'язання проблем обмеження існуючого надмірного попиту, зниження рівня дефіциту зведеного державного бюджету та від'ємного сальдо зовнішньоторговельного балансу, а також зростання зовнішньої заборгованості.
Названі складові політики стабілізації економіки розглядаються як такі, що в подальшому можуть дати можливість переходу до реалізації політики макроекономічного контролю ситуації та забезпечення стратегії економічного зростання, — в першу чергу, за рахунок фіскальної та грошово-кредитної політики, а також включення на цей момент інших складових реформи, особливо в частині необхідних інституційних змін. Що особливо важливо? Найкращою або бажаною була б ситуація, при якій вдалося б об'єднати економічні і соціальні інтереси громадян таким чином, щоб ринкова економіка набула характерну ознаку сучасності, тобто була соціальна орієнтованою.
Як висновок можна визначити декілька складових політики економічного зростання, які були б спрямовані: на активізацію процесів реструктуризації, що дозволить прискорити диверсифікацію діяльності більшості підприємств; надзвичайно швидке визначення пріоритетів національного рівня, які зберігатимуться і розвиватимуться при підтримці держави. Якщо ми серйозно не опрацюємо економічну базу цих стратегічний питань, то малий бізнес не зможе оперативно спрацювати у структурних перетвореннях, які очікуються в економіці. Крім того, дослідженнями, проведеними ще за радянських часів, нами встановлено, що багато в чому нагромаджений капітал втратив свою цінність і ринкову вартість. Отже, існує загроза створення досить серйозних передумов процесу дестабілізації економіки при нагромадженні великої кількості безробітних. Це тривалий час залишатиметься досить серйозним дестабілізуючим фактором.
Циклічні дослідження є необхідним інструментарієм при розробці акту циклічної політики високорозвинутих країн світу, оскільки вивчення змін у перебігу сукупної ділової активності дозволяє обґрунтувати відповідні напрямки оперативного реагування на потенційні коливання в економіці. У подальшому перспективною є, виходячи з проведеної діагностики економічних циклів, розробка антициклічної економічної політики для України.
Для оцінки ефективності процесів економічного зростання у світовій практиці використовується широкий спектр критеріїв. Для країн перехідного типу їх перелік має формуватися з урахуванням специфіки, яка притаманна розвитку цих країн в сучасних умовах. Запропонований перелік орієнтирів та кількісних критеріїв для випадку України може використовуватися при розробці системи моніторингу її економічного зростання.
Список використаної літератури
-
Бурлай Т.В., Критерії оцінки перспектив конвергенції перехідних економік//Економіка і прогнозування 2005, №1, стор.45-64
-
Государственное регулирование рыночной экономики: Учебн.пособие. – М:Дело, 2002. – 280с.
-
Гриценко А. Структура рыночной трансформации инверсионного типа // Экономика Украины. - 1997. -№ 1. - С. 5.
-
Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. акад. НАН України В.М.Гейця. — К.: Ін-т екон. прогнозує.; Фенікс 2003. —1008 с.
-
Звіт про світовий розвиток: Важке завдання розвитку: Пер. з англ. — К.: Абрис, 1994.-С. 145-147.
-
І.Михасюк, А.Мельник,М.Крупка, З.Залога. Державне регулювання економіки. – ЛНУ ім.Франка, Львів: “Українські технології”, 1999. – 640с.
-
Лукінов 1.1. До стабілізації еколого-економічного і соціального розвитку // В кн.: Проблеми сталого розвитку України. - К.: "БМТ", 2001. - С. 21-42.
-
Нікітіна І.М., Попова Л.О. Обгрунтування вибору моделі сезонного коригування валового внутрішнього продукту // Статистика України. - 2003. — №4.— С. 20-27.
-
Официальный сайт Института экономики переходного периода. - http://www.iet.ru/personal/mau/ved3.htm
-
Перепелиця В., Варфоломєев 0.. Можливості вивчення динамік реального ВВП в Україні// Економіка України. — 2002. — №9. — С. 29-3:
-
Плышевский Б. Показатели результативности рыночных реформ // Экономист. -№7.-2002.-С. 3-12.
-
Рокоча В., Мороз Д. До питання про вибір оптимального шляху ринкової трансформації // Економіка України. - 1998. - №9. - с. 53-58.
-
Сацик В. Циклічність економічного розвитку України // Економіст 2005 №5 стор.80-83
-
Социально-экономическая трансформация в странах СНГ: достижения и проблемы (материалы международной конференции). - М.: Изд-во Ин-та экономики переходного периода, 2004. — 622 с.
-
Стельмащук А.М. Державне регулювання економіки. Навчальний посібник. – Тернопіль: Астон, 2001. –362с.
-
Стеченко Д.М. Державне регулювання економіки: Навч.посібник. – К.:МАУП, 2000.-176с.
-
Трансформаційні процеси та економічне зростання в Україні / За ред. акад. НАН України В.М.Гейця. - X.: Вид-во "Форт", 2003. - 440 с.
-
Трансформація моделі економіки України (ідеологія, протиріччя, перспективи) / За ред. акад. НАН України В.М.Гейця. - К.: Логос, 1999. - 500 с.
-
Чухно А. Проблемы теории переходного периода: от командной к рыночной экономике // Экономика Украины. - 1996. - № 4. - С. 18-19.
-
Гальчинський А., Льовочкін С. Становлення інвестиційної моделі економічного зростання України // Економіка України. — 2004. — №6. - С. 4-11.
-
Онишко С.В. Оцінка якості зростання економіки України // Проблеми науки. - 2003. - №5. - С. 5-11.
-
Петкова Л. Концептуальні засади оцінки та прогнозу нової якості економічного зростання України// Регіональна економіка. - 2005.- №2. - с.48-58
-
Харазішвілі Ю., Заріцький О., Заводник В. МОДЕЛЬ ЗРОСТАННЯ ТА СЦЕНАРНИЙ АНАЛІЗ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ // Банківська справа. – 2004. - №5.- с.9-23















