177485 (627414), страница 6
Текст из файла (страница 6)
Потужні можливості закладені в податковій політиці. Активна державна підтримка малого бізнесу проявляється у встановлених законодавчо податкових пільгах. Поширені твердження про надто великий податковий пресинг є дещо перебільшені. Податкова система цілком підходить середньому та великому бізнесу, але, безумовно, ускладнює започаткування та розвиток малого. Система оподаткування повних і командних товариств ,приватних фірм малого підприємництва повинна бути наближена до оподаткування підприємців, які працюють без створення юридичної особи. Так працює весь світ. Маючи повну відповідальність перед кредиторами чи інвесторами, вони отримують від держави пільги стосовно оподаткування. Це дає змогу фірмі-початківцю утвердитись на ринку, накопичити запас капіталу, та захистити від вимивання обігових коштів .
Податкова політика повинна включати перевірену досвідом країн розвинутої економіки систему пільг :диференційована система оподаткування в залежності від величини обороту, - “податкові інвестиційні кредити ” на засоби ,що направляються на розширене виробництво за рахунок власних ресурсів, податкові скидки на прибуток, пільгове формування спеціальних цільових резервних фондів за рахунок неоподаткованого прибутку, пільгове оподаткування оновленого асортименту продукції, система стимулюючих заходів по потоку інвестицій в компанії, які спеціалізуються на фінансуванні невеликих фірм з інноваційними технологіями. Останні є надзвичайно важливим для нашої економіки, так як може стати стимулом до розвитку венчурного підприємництва в малому бізнесі та запровадження вітчизняного “франчайзигну” .Наприклад, Японія застосовує податок на прибуток в розмірі 42%,а для малого бізнесу-30%. Англія відповідно 35% і 29%. В США використовують диференційований підхід до оподаткування прибутку .Перші 50 тис. дол. прибутку обкладаються податком 15%, прибуток від 50 тис. до 75 тис. дол. - за ставкою 25%, прибуток більше 75 тис. дол. - 34%.У Франції протягом перших 5 років роботи фірми ставка податку зменшується на 50%. Вдвічі меншою є ставка податку для підприємців Німеччини, щорічний прибуток не перевищує 3 млн. марок. Уряд Японії і Швеції дозволяє компаніям створювати за рахунок неоподаткованого прибутку фонд спеціального призначення для фінансування майбутніх інвестицій. Шведські фірми мають змогу відкладати половину прибутку в такі фонди, зберігаючи ці кошти у формі безпроцентних вкладів в банку і використовуючи їх по мірі необхідності. Податкова політика Японії передбачає пільги не тільки на затрати ,але й на результати виробництва. Така продукція, як математичне забезпечення ЕОМ цілком не оподатковується. Товари-новинки впродовж 3 років після впровадження в обсязі 20% також звільняються від податку.
Отже, фінансово-кредитну і податкову політику щодо підтримки малих підприємств слід реформувати. Суттєву роль у фінансовій підтримці малого бізнесу повинні відігравати форму підтримки підприємництва. Надзвичайно актуальною проблемою є залучення вітчизняних та іноземних інвестицій у різних формах та за напрямками вкладення. Для динамічного розвитку підприємницьких структур незалежно від їх форм власності потрібно сформувати систему державного регулювання і підтримки малого підприємництва. Підвищення ролі та значення малих підприємств в економіці України висунуло нові вимоги до формування відповідної ринкової інфраструктури(фінансово-кредитні інститути, біржі, інвестиційні фонди і компанії, інформаційні консультативні фірми, бізнес-центри і т.п.), тому державні органи повинні більше уваги приділяти формуванню її основних елементів і виробленню належної законодавчої бази. Реалізація цих заходів надасть нашим підприємцям значні можливості для самореалізації. Тим самим підприємництво може досягти підвищення своїх показників до рівня розвинутих країн.
Виходячи з вище наведеного, можна сказати ,що воно в Україні має великі резерви і великі перспективи, адже нема іншого способу становлення і зміцнення держави, окрім розвитку ринкової економіки, яка грунтується насамперед на приватному бізнесі, особистій ініціативі, що й дає кожному можливість самореалізації і самоутвердження.
Висновки до розділу 2.
Протягом останніх років тривало становлення ринкової системи господарювання. Активніше здійснювалися економічні реформи, виявлено нові аспекти реформування форм власності і структурної перебудови економіки України. У сучасних умовах кожне підприємство повинно чітко орієнтуватися у складному лабіринті ринкових відносин, правильно оцінювати виробничий та економічний потенціал, стратегію подальшого розвитку, фінансовий стан як свого підприємства так і підприємств-партнерів. Фінансовий стан підприємства – це здатність, спроможність підприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченням фінансовими ресурсами, які необхідні для нормального функціонування підприємства, доцільністю їх розміщення та ефективність використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними та фізичними особами, платоспроможністю та фінансовою стійкістю.
Основними факторами, що визначають фінансовий ста є: виконання фінансового плану і поповнення в міру потреби власного оборотного копі лату за рахунок прибутку, а також швидкість оборотності оборотних котів. Сигнальним лолязником в якому проявляється фінансовий стан є платоспроможність підприємства, тобто його здатність своєчасно задовольнити платіжні вимоги постачальників сировини, матеріалів, техніки згідно з господарськими угодами, повертати банківські кредити проводити оплату праці персоналу, вносити платежі в бюджет.
Висновки
В результаті проведеного дослідження було зроблено наступні висновки.
Підприємство – господарська організація, створена спеціально для того, щоб виробляти товари і продавати їх на ринку заради отримання прибутку.
Підприємство володіє наступними ознаками: воно створене для виробництва товарів або послуг; воно купує або орендує фактори виробництва і комбінує їх у процесі виробництва благ; свої товари або послуги воно продає індивідуальним покупцям, іншим формам або іншим організаціям; його власники хочуть одержувати для себе дохід від продажу товарів або послуг у формі прибутку.
Будь-яка підприємницька діяльність здійснюється в рамках організаційно-правової форми підприємства. Вибір її залежить частково від особистих інтересів і професій підприємця, але в основному визначається об’єктивними умовами: сферою діяльності, наявністю коштів, достоїнством тих або інших форм підприємств, станом ринку.
Загальновідомі три осноні організаційно-правові форми підприємницької діяльності:
Одноосібне володіння
Партнерство (товариство)
Корпорації
В Україні підприємництво може здійснюватися в будь-яких організаційно-правових формах на вибір самих підприємців.
Порядок створення діяльності, реорганізації і ліквідації окремих форм підприємництва визначається відповідними законодавчими актами, зокрема Господарським кодексом України, законами «про підприємництво», «Про власність», «Про господарські товариства».
Список використаної літератури
1. М.Бойчук, П.С.Харів, М.І.Хопчан “Економіка підприємств”. – Львів, 2004 р.
2.П.Г.Вашків, П.І.Пастер, В.П.Сторожук, Е.І.Ткач “Статичтика підприємництва”. – Київ, 2004 р.
3.Зіновій Ватаманюк, Степан Палагшин “Економіка”. – Київ: “Либідь”, 2004 р.
4.В.М.Ковальчук “Загальна теорія економіки”. – Тернопіль, 2006 р.
5.В.П.Трудинов, В.Д.Грибов “Экономика предприятия”.
6.С.В.Мочерний “Основи економічних знань”.
7.Новий російсько-український словник-довідник юридичної, банківської, фінансової, бухгалтерської та економічної сфери.
8.Г.П.Овчинков “Международная экономика”. Атика – К. 2007
9.С.Ф.Покропивний. Том 1, Видавництво: “Хвиля-Прес”. – Київ, 2005 р.
10.А.Г.Паршнева, З.П.Рум’янцева, М.А.Саломотина “Управление организацией”, ИНФРА. – М., 2000 р.
11.Е.Ф.Прокушев “Внешнеэкономическая деятельность”. – Москва, 2004 р.
12.В.Е.Рыбалкина “Международные экономические отношения”. – Москва, 2004 р.
13.Олена Фрейкман “Економіка та бізнес”.









