176687 (627117), страница 6

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 6)

Аналіз таблиці 2.11 показав, що загальна сума інвестицій збільшилась на 63819 тис.грн. Основна сума коштів спрямована на реальні інвестиції – 75,67%, але в порівнянні з початком року їх частка в загальній сумі зменшилась на 7,44%. Це є негативною рисою, так як менше коштів спрямовується на процес виробництва. Фінансові інвестиції зросли на 56865 тис.грн.

Таблиця 2.11 - Аналіз обсягів та структури інвестиційних вкладень ВАТ “Турбоатом” у 2008 році.

Таблиця 2.12 - Аналіз обсягів та структури інвестиційних вкладень ВАТ “Турбоатом” у 2009 році.

Дані таблиці 2.12 свідчать про те, що сума реальних інвестицій збільшилась за рік на 6573 тис.грн. Їхня частка в загальній сумі інвестицій зменшилась на 2,96%. Збільшилась частка фінансових інвестицій за рахунок збільшення довгострокових інвестицій на 27827 тис.грн.

На рисунку 2.4 відображено підсумок по обсягу та структурі інвестиційних вкладень ВАТ “Турбоатом” за 2007 – 2009 роки(на кінець кожного періоду).

Рисунок 2.4 – Обсяг та структура інвестиційних вкладень за період з 2007 по 2009 рік

Виходячи із рисунку 2.4 можна зробити висновок, що обсяг реальних інвестицій, починаючи з 2007 року, зростає меншими темпами ніж обсяг фінансових інвестицій.

За даними річної фінансової звітності за 2009 рік розрахуємо показники фінансової стабільності й інтенсивності використання капіталу підприємства:

1) Коефіцієнт автономії = (2.1)[22]

Ка = = 0,715

Коефіцієнт автономії показує, наскільки підприємство незалежне від позикового капіталу. В данному випадку цей показник більше ніж 0,5, що є позитивною рисою. У підприємства збільшується можливість упоратися з непередбачуваними ситуаціями, що виникають у ринковій економіці, і менше ризикують кредитори підприємства.

2) Коефіцієнт маневреності = (2.2)[22]

Км = = 0,795

Оптимальний норматив для цього коефіцієнта: Км ≥ 0,5. Виходячи з розрахунку, можна стверджувати, що підприємство відносно інтенсивно залучає в обіг власні кошти.

3) Кп.і. = (2.3)[22]

де Кп.і. - Коефіцієнт покриття інвестицій

Кп.і. = = 0,719

Оптимальний норматив для цього коефіцієнта знаходиться в межах 0,75 – 1. Таким чином, можна стверджувати про те, що існує ризик для інвесторів, які планують вкладувати свої кошти в дане підприємство.

4) Кп.к. = (2.4)[22]

де Кп.к. – Коефіцієнт позикових коштів в активах

Кп.к. = = 0,285

Прийнятне максимальне значення цього коефіцієнта становить 0,3–1. Із розрахунку ми бачимо, що коефіцієнт приблизно дорівнює 0,3 і це дає змогу вважати його прийнятним для підприємства.

2.3 Висновки до розділу 2

Виходячи з проведеного аналізу інвестиційної діяльності ВАТ “Турбоатом”, можна стверджувати, що частка реальних інвестицій в загальній сумі, починаючи з 2007 по 2009 рік, зменшується, що негативно впливає на процес виробництва. Але не дивлячись на це, їхня частка все ще залишається найбільшою в загальній кількості інвестицій.

Темп зростання витрат підприємства, пов’язаних з проведенням інвестиційної діяльності, почав зменшуватися в період з 2008 по 2009 рік. Це могло бути викликано кризовим станом економіки України, внаслідок чого підприємство вимушене було зменшити обсяг доходу, який спрямовується на інвестиційну діяльність.

Підприємство використовує як залучені(29%) так і власні кошти(71%) для організації виробничої діяльності.

Розраховані коефіцієнти на підставі даних річної фінансової звітності за 2009 рік свідчать про те, що присутні ризики для інвесторів та існують складнощі при намаганні максимізувати прибуток.

3. Система заходів стимулювання інвестиційної активності підприємств в Україні

На основі аналізу, що був проведений у другому розділі даної курсової роботи, можна відобразити реальний стан інвестиційної діяльності як резидентів, так і нерезидентів в Україні. Ми бачемо, що однією з найбільш гострих проблем сучасної України залишається досягнення стабільного економічного росту. Серед визначальних факторів, що справляють безпосередній вплив на динаміку економічного розвитку, безсумнівно, одне з основних місць належить інвестиційній сфері. За таких умов потрібно розробити і визначитися з методами подолання перешкод розвитку інвестиційної активності підприємств в Україні. До основних напрямів інвестиційної політики в Україні можна віднести[7]:

1) Зниження соціальної напруги, досягнення остаточного підходу у виділенні коштів на потреби соціальної сфери.

2) Скорочення фонду виробничого будівництва за рахунок державних коштів і формування надійних інвестиційних джерел, в першу чергу з власних коштів підприємств та ін.

3) Скорочення централізованих державних капіталовкладень, що виділяються безповоротно. Перехід до нових принципів централізованого фінансування інвестиційної діяльності.

4) Створення ринку підрядних робіт. Зацікавленість будівельників у виконанні замовлень.

5) Прискорення темпів розвитку промисловості групи Б.

6) Прискорення у кілька разів темпів вибуття застарілого обладнання.

7) Перегляд надання державних кредитів на вигідних умовах з дефіцитними ставками на конкурсній основі, включаючи державне замовлення.

8) Залучення іноземних інвестицій, отримання іноземних кредитів, створення спільних підприємств з іноземним капіталом за такими напрямами, як розвиток переробної промисловості АПК, активізація приватизації, конверсії, а також галузей, які визначають науково-технічний прогрес.

9) Створення ефективних форм і механізмів управління інвестиційною діяльністю.

10)Розвиток паливно-енергетичного комплексу, ресурсозберігаючих технологій, конверсія ВПК, забезпечення населення товарами народного споживання вітчизняного виробництва, розвиток медицини і фармацевтичної промисловості.

Усі ці напрями інвестиційної діяльності в Україні вже зараз починають розвиватися. Тому трансформація інвестиційного механізму на мікрорівні, наприклад у промисловості, повинно проводитися в межах макроекономічної стабілізації.

Інвестиційний ринок як економічна категорія являє собою збалансованість попиту і пропозиції на інвестиції та випереджаючих можливостей підрядників в їх матеріалізації. Це означає, що, з одного боку, потрібні економічні заходи з отримання попиту на інвестиції та зменшення маси безготівкових грошей, які неадекватні обсягу та якості продукції, а з іншого, — антимонопольні заходи, які б сприяли розвитку ринку будівельних послуг.

Економіка України має свої особливості, тому вирішення проблеми регулювання має носити тут індивідуальний характер. У чистому вигляді методи, які застосовувались у розвинутих ринкових економіках, неприйнятні для України, оскільки її економіка поєднує окремі чинники, котрі вимагають особливих підходів. Так, з одного боку, інфляційні тенденції вимагають скорочення видатків бюджету, однак недостатньо сформований фінансовий сектор і відсутність сучасних систем соціального забезпечення не дають в повному обсязі застосувати його. З іншого боку, кредитна система слабо розвинута, комерційні банки не взмозі фінансувати масштабні інвестиційні проекти через недостатність власних ресурсів і високі інфляційні очікування й пов’язані з цим ризики. Інфляція знецінила власні кошти підприємств, що спрямовувались у виробництво. Тому в цій ситуації бюджет поки що залишається одним з небагатьох джерел збільшення інвестицій.

Отже, особливість державного макроекономічного регулювання полягає, по-перше, у некомерційних цілях, соціальній орієнтації, іноді в директивному (обов’язковому) характері, підтримці приватних підприємств, прямому стимулюванні їх розвитку, а, по-друге, в орієнтації на закони і принципи ринку, використанні його атрибутів, форм і методів саморегулювання виробництва й обігу продукції. Важливого значення тут набуває раціональне поєднання ринкових і державних методів регулювання, оптимальне співвідношення між ними[10].

Теоретично існує два граничних підходи стосовно державного втручання в інвестиційний процес. У першому випадку держава через виконавчі органи влади бере на себе якомога більше функцій управління: забезпечує проектно-кошторисною документацією, матеріально-технічними ресурсами та обладнанням, фінансує проект та розподіляє прибутки від інвестицій тощо. За умов України це привабливо для державного сектора економіки. У другому випадку для інших суб’єктів інвестування держава повинна надати максимальну свободу і впливати на інвестиційний процес через податкову, амортизаційну, кредитну політику, систему пільг і санкцій.

Дуже важливий напрям регулювання інвестиційного процесу — це обробка перспективної структури інвестицій за формами власності. При цьому слід зважати на те, що державні інвестиції за умов ринку, як правило, не є відособленим джерелом фінансування. Нові методи державної інвестиційної політики — це участь у спільному фінансуванні проектів, надання кредитів за зниженими заліковими ставками, фінансування проектів за рахунок випуску цінних паперів, формування портфелів фінансових інвестицій. Дедалі менше місця у цих методах повинно займати пряме дотування й субсидіювання з боку держави. Головним критерієм державних вкладень в економіку є їх ефективність, оперативна віддача.

Нові підходи до участі держбюджетних коштів у фінансуванні інвестицій вимагають також покращення діяльності органів, які відповідають за ефективність їх використання. В цілому раціональне співвідношення адміністративних і ринкових методів регулювання інвестиційної діяльності поступово змінюватиметься через заміщення старих методів новими.

Характеристики

Список файлов курсовой работы