176314 (626927), страница 6

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 6)

Таблиця 8.

Вплив факторів на зміну валового збору зерна

Щодо обсягів валового збору ячменя, то тут також спостерігається підвищення збору на 13371 ц, приріст був обумовлений двома факторами: зібраною площею, яка збільшилась на 135 га і принесла додатковий збір в обсязі 3820,5 ц, а також урожайністю, яка зросла на 1,33ц/га, що забезпечила збільшення обсягів виробництва на 936,32ц.

Просліджуючи динаміку валового збору сої збільшення валового збору відбулося тільки завдяки покращенню урожайності на 3,52 ц/га, що збільшило результат на 3245,44ц. Урожайність соняшника знизилась на 0,31 ц/га, що негативно відбилося на кінцевому результаті, проте ситуацію виправив факт збільшення посівної площі на 335га.

Загалом по усіх рослинах відбулося збільшення валового збору головним чином за участю двох факторів: урожайності та посівної площі, які мали пряме відношення до результату.

2. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ

ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА В АГРАРНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ

^{3.1. Застосування екологічних гербіцидів проти бур’янів}

За сучасного рівня використання землі в степовому регіоні найнебезпечнішим чинником є високий ступінь засміченості, який за своїм регресивним по­тенціалом та економічними наслідками перевищує інші не­гативні елементи землеробства - втрату родючості через ерозію, агрофізичну деградацію ґрунтів, дефіцит вологоза­безпеченості, прояви ентомологічних і фітопатологічних трансгресій.

Тому в даній ситуації ключовим завданням залишаєть­ся подолання шкодочинності бур'янів засобами, які б спричинили мінімальний руйнівний вплив на екологічну рівновагу виробничого сільськогосподарського середо­вища. За прийнятих технологій вирощування зернових культур відсутність захисного гербіцидного або агро­технічного фактора призводить до втрати 38-71 % уро­жаю зерна кукурудзи, 8-17 - озимої пшениці й 28-46 % насіння соняшника. При існуючій потенційній засміченості бур'яни за норми внесення МРК 160 кг/га д.р. під кукурудзу блокують 141 кг/га поживних речовин, непродуктивні витра­ти вологи на транспірацію у такому разі досягають 158 мм або тримісячної норми опадів для зони Степу.

Для підвищення ефективності боротьби з бур'янами хімічним способом необхідно орієнтуватися на трансфор­маційні тенденції, які відбуваються у видовому складі фітоценозів. Моніторинг структури видового складу бур'янів за останні 45 років показав, що за цей час при­сутність у посівах основних фітоценозоутворюючих видів радикально змінилися. Під час проявів плоскухи звичайної (1 %) на початку вказаного періоду нині цей показник ста­новить 88 %. Щодо щириці загнутої, то розповсюдженість її зросла з 0 до 93 %, амброзії полинолистої - від 0 до 39 %. Навпаки з високих початкових позицій (72-85 %) до мініму­му (4-7 %) зведено поширеність лободи та щириці білої.

Практична сутність даної проблеми полягає в тому, що фітотоксичний спектр гербіцидів з тривалим періодом ви­користання в землеробстві є сильнодіючим чинником штуч­ного відбору. Така реакція фітоценозу бур'янів зумовлює необхідність постійного оновлення гербіцидних речовин.

Підвищена увага до гербіцидів не є простою даниною моді або результатом якогось примусового акту. Моделю­вання процесів біологічного й економічного характеру по­казує, що поряд з такими агротехнічними прийомами, як: основний обробіток ґрунту, догляд за посівами та внесення добрив гербіциди за рівнем впливу на врожайність переви­щують усі згадані технологічні процеси. В конкретному форматі дилема між високим ступенем засміченості та по­силенням хімічних заходів контролю бур'янів має вирішува­тися через застосування екологічно безпечних гербіцидів.

За ботанічним спектром фітотоксичної дії гербіцид базис є одним з унікальних препаратів, оскільки його двокомпо­нентний хімічний склад дає змогу ефективно контролювати одночасно три основні й віддалені за ступенем резистент­ності біогрупи бур'янів - злакові, дводольні однорічні та ба­гаторічні коренепаросткові. При високому ступені засміче­ності посівів кукурудзи (84,7 шт./м²) внесення базису в кіль­кості 25 г/га забезпечило технічну ефективність на рівні 84,6 %. Гербіцид спричиняє депресію біологічної маси бур'янів, яка знизилася на 238 г/м² у повітряно-сухому стані порівняно з контролем. За такої фітосанітарної си­туації та фітотоксичних властивостей базис сприяв зрос­танню врожайності зерна гібридів кукурудзи на 19 ц/га.

В оптимальний міжфазовий період розвитку кукурудзи (2-5 листків) фітотоксичний потенціал базису краще реа­лізується, коли основна маса бур'янів знаходиться у фазі 1-3 листки злакових і дводольних видів. При невирівняності темпів розвитку бур'янів ефективність базису не знижуєть­ся навіть за обробки бур'янів у більш ранніх фазах, коли во­ни виходять на денну поверхню, але знаходяться ще в міжгрудковому просторі поверхні поля.

У багатьох випадках фазовий стан бур'янів, у якому вони є найбільш чутливими до гербіцидів, не завжди співпадає з регламентним періодом, протягом якого кукурудза не заз­нає токсичного пошкодження. З цього погляду вигідним є застосування тітусу, який можна вносити протягом 18-24 днів від 1-го до 7-го листка культури. Обробка посівів куку­рудзи тітусом 45-50 г/га дає змогу знищити 80,3 % бур'янів і сприяє зростанню врожайності зерна з 28,2 до 45,3 ц/га. На фоні розтягнутого періоду сходів бур'янів біологічну ефективність тітусу можна підвищити шляхом дворазового внесення гербіциду частками рекомендова­ної дози. Внесення 30 г/га тітусу у фазі 1-3 листки бур'янів з повторною обробкою при 3-5 листках доводить ефек­тивність до 86,2 %, а врожайність зростає на 19,8 ц/га. Ефективне застосування гербіцидів тітус і базис сприяє то­му, що в кругообіг продуктивної частини агроценозу повер­тається 127 мм вологи та 119 кг/га д.р. поживних елементів.

Незважаючи на низку переваг, страхові гербіциди при висо­кому ступені засміченості не здатні самостійно вирішувати пи­тання ефективного контролю бур'янів. Найбільш оптимально хімічний метод боротьби з бур'янами спрацьовує у варіанті, коли поєднується внесення ґрунтових і страхових гербіцидів. Додання у ґрунт харнесу та базису або тітусу у фазі 3-5 листки кукурудзи сприяє розширенню спектру фіто­токсичної дії та посиленню глибини депресії бу­р'янів, а відтак підвищенню ефективності цих препаратів до 94,9-96,2%.

Головним тут є те, що поряд зі здатніс­тю комбінації харнес-базис знищува­ти злакові, дводольні та багаторічні бур'яни істотно зростає надійність хімічно­го методу боротьби з проблемними бур'яна­ми, до яких належать амброзія полинолис­та, чорнощир нетреболистий, гірчак переч­ний та ін. У цьому випадку проявляється ефект повторного нанесення гербіцидів на вже послаблені та пригнічені бур'яни, що призводить до їхньої повної загибелі.

Звичайно, за умов значного біологічного пригнічення бур'янів нормально сформова­ного травостою озимої пшениці роль гербіцидів дещо нівелюється, але й при цьо­му проявляються їхні фітотоксичні власти­вості. Хоча різниця між показниками ефек­тивності гербіцидів тут невелика - 74,7-79 %, усе ж особливості та специфіка препаратів відрізняються. Враховуючи екологічні вимо­ги, на таких посівах краще застосовувати менш небезпечні препарати (хармоні, гранстар), а при зрідженості озимини та складній засміченості доцільно надати перевагу діалену С або його аналогам (Табл.8)

Таблиця 8.

Ефективність гербіцидів по посівах озимої пшениці

Гербіциди навіть при значній засміченості практично завжди виправдовують себе з еко­номічних позицій. Застосування препаратів харнес, гранстар, хармоні, тітус і базис є най­важливішим технологічним елементом, що забезпечує високий рівень рентабельності вирощування зерна озимої пшениці (132-138 %) і кукурудзи (89-95 %). Виробничі витрати, спрямовані на застосування гербіцидів, окупляться тільки за рахунок додаткового врожаю на рівні 4,3-14,5 грн. на кожну грив­ню вкладень.

При значному різноманітті засміченості та широкому асортименті гербіцидів найваж­ливішим є добір препаратів відповідно до ви­дового складу бур'янів, за рахунок чого мож­на значно підвищити (10-15%) ефективність хімічного способу боротьби з ними. Так, на посівах кукурудзи максимальну біологічну ефективність, яка сягає 97,7-96,2 %, забез­печують внесенням технологічного поєд­нання харнесу з базисом або тітусом. З ог­ляду на екологічні переваги гербіцидів гранстар, хармоні та ларен, їх доцільно зас­тосовувати на посівах озимої пшениці з добре сформованим стеблостоєм, а при більш складній засміченості - використо­вують діален С.

3.2. Економічні та агротехнологічні аспекти підвищення

ефективності виробництва продовольчого зерна ярої пшениці в

умовах Степу України.

Виробництво зерна є однією з ключових проблем аграрної економіки держави. З позицій продовольчої безпеки успішний розвиток цієї галузі має велике народно­господарське значення. Як традиційно прибуткова галузь, зерновиробництво є одним із основних джерел грошових надходжень для сільськогосподарських товаровироб­ників. Проте, як свідчить аналітичний огляд, загальний стан зернового господарства, ще далекий від оптимального рівня виробництва зерна, ефективності та ринкової сумісності, спостерігається суттєва різниця між передовими і відстаючими сільсько­господарськими підприємствами. Нестабільність виробництва продовольчого зерна в степовому регіоні України значною мірою пов'язана з коливаннями посівних і зібра­них площ озимої пшениці. Особливо значних розмірів вони досягли у зв'язку з від­чутною загибеллю озимої пшениці в період зимівлі 2004 і 2006 років. Тому розгля­даючи питання щодо забезпечення встановлення оптимального балансу в продоволь­чому зерні, окремого розгляду заслуговує проблема вирощування ярої пшениці на полях степової зони. її зерно, маючи високі технологічні, якісні характеристики, ши­роко використовується в хлібопекарній, макаронній та кондитерській промисловості. Ці продукти завжди користуються значним попитом на ринку.

Потенціал продуктивності ярої пшениці в Степу поки що використовується недос­татньо. Як свідчать дані науково-дослідних установ, сортодільниць і передових під­приємств, ця культура може формувати високі й стабільні врожаї на рівні 35— 40 ц/га. Проте середня врожайність за останні п'ять років (2002—2006) по Україні та в умовах Степу становила відповідно 20,8 і 17,6 ц/га, тобто у виробництві потенціал урожайності реалізовано лише наполовину. Пов'язано це з використанням як посів­ний матеріал застарілих низькопродуктивних сортів ярої пшениці та низькою техно­логічною забезпеченістю її вирощування, що не дає змоги одержувати врожай згідно з рекомендованими технологіями. Зниження рівня продуктивності ярої пшениці, в свою чергу, негативно впливає на кінцеві економічні показники її виробництва, су­проводжує підвищення собівартості продукції тощо.

З огляду на це було поставлено завдання на основі експериментальних до­сліджень, проведених на землях Миколаївського інституту агропромислового вироб­ництва УААН, обґрунтувати не тільки агробіологічні, але й економічні аспекти застосу­вання різних елементів технології вирощування ярої пшениці в конкретному регіоні Степу України з погляду ресурсозбереження та прибутковості. Тим більше, що з еко­номічних позицій як раніше, так і в сучасних умовах ці наукові розробки для зони пів­денного Степу України аналізувалися недостатньо й тому нині відсутня узагальнена комплексна оцінка результатів тривалих випробувань по агроекономічних показниках.

Економічна оцінка результатів досліджень проведена відповідно до загальнопри­йнятих методик, розроблених в Інституті зернового господарства, ННЦ "Інститут аг­рарної економіки" УААН та інших науково-дослідних установах.

Характеристики

Список файлов курсовой работы