176284 (626911), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

Кодоване латентне зображенняприховане цифрове зображення номіналу на банкнотах 2 (1995 р.), 5 (1994, 1997 рр.), 10 (1994 р.), 20 (1995 р.), 50 та 100 гривень, видиме при розгляданні банкноти на рівні очей під гострим кутом проти світла при її повороті на 45 градусів (прямокутний орнамент праворуч від портрета) та приховане зображення тризуба (цифрове позначення номіналу у верхніх кутах лицьового боку банкнот номіналом 2-20 гривень зразка 1992 року).

Мікротекст напис безперервно повторюваного слова "Україна" абревіатури "НБУ", які можна прочитати за допомогою збільшувального скла.

Знак для сліпих рельєфний елемент, розміщений у лівому нижньому куті лицьового боку банкнот 2 (1995 р.), 5 (1994, 1997 рр.), 10 (1994 р.), 20 (1995 р.), 50 та 100 гривень, який відчувається на дотик кінчиками пальців і визначає номінал банкноти.

Видимі захисні волокнахаотично розміщені в товщі та на поверхні паперу з двох боків банкноти сині волокна довжиною близько 6 мм (номінал 1-20 гривень зразка 1992 року), сині та червоні волокна - номінал 1, 2, 5 гривень зразка 1994-1997 рр.

Невидимі захисні волокна хаотично розміщені в товщі та на поверхні паперу з двох боків банкнот волокна: довжиною близько 6 мм (номінал 1-20 гривень зразка 1992 року), які в ультрафіолетових променях флуоресціюють зеленим світлом; довжиною близько 4 мм (1 (1994, 1995 рр.), 2 (1995 р.), 5 (1994, 1997 рр.), 10 (1994 р.), 20 (1995 р.), 50 та 100 гривень), які в ультрафіолетових променях флуоресціюють жовтим і блакитним світлом та синім і зеленим світлом (1 (1995 р.), 2 (1995 р.), 5 (1997 р.) гривень).

Флуоресцентний номер надрукований методом високого друку чорною фарбою горизонтально (номінал 1 - 20 гривень зразка 1992 року) та червоною фарбою горизонтально ((1 (1994, 1995 рр.), 2 (1995 р.), 5 (1994, 1997 рр.), 10 (1994 р.), 20 (1995 р.) гривень) і вертикально (номінал 50 та 100 гривень), рівно, з однаковим інтервалом між цифрами номер банкноти, який в ультрафіолетових променях флуоресціює зеленим (номінал 1-20 гривень зразка 1992 року) та світло-червоним (1 (1994, 1995 рр.), 2 (1995 р.), 5 (1994, 1997 рр.), 10 (1994 р.), 20 (1995 р.), 50 та 100 гривень) світлом.

Магнітний номер надруковані методом високого друку чорною фарбою горизонтально в один рядок, рівно та з однаковим інтервалом між цифрами серія та номер банкноти, які мають магнітні властивості (1 (1994, 1995 рр.), 2 (1995 р.), 5 (1994, 1997 рр.), 10 (1994 р.), 20 (1995 р.), 50 та 100 гривень).

Прихований номінал надрукований в центрі лицьового боку банкноти крім 1 (1994, 1995 рр.), 2 (1995 р.), 5 (1994, 1997 рр.), 10 (1994 р.), 20 (1995 р.) гривень невидимою фарбою номінал, який в ультрафіолетових променях флуоресціює зеленим світлом.

Флуоресцентний друкелементи дизайну лицьового боку і зворотного боку банкнот та кодований малюнок (50 та 100 гривень), які в ультрафіолетових променях флуоресціюють жовтим, зеленим або жовто-зеленим світлом (в залежності від номіналу).

Високий друк друк, яким виконано номери банкнот. Він залишає на папері потовшений із країв штриха відбиток фарби і рельєфний заглиблений слід. На зворотному боці папір, як правило, має опуклий рельєфний відбиток.

Орловський друк різкий перехід одного кольору у інший без розривів, накладання або зміщення ліній малюнка (портрет, написи, стрічки, орнаменти).

РОЗДІЛ 3

ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ

Функції (від лат. funktio – виконання) характеризують особливості використовування грошей. Їх можна розглядати як форми прояву єства грошей. З питання функцій, які виконуються грошима, існують різні підходи.

Одні автори виділяють три функції грошей: засоби обігу або обміну (покупки товарів і послуг, а також сплати боргів); засоби вимірювання і порівняння вартостей (облікова функція); засоби збереження (накопичення) вартості (накопичувальна функція).

Інші автори виділяють наступні чотири функції (розташовуючи їх в різній послідовності): засоби обміну; одиниці рахунку (загального знаменника цінностей); засоби збереження вартості (утворення запасу цінностей); заходи (масштабу) відкладених (відстрочених) платежів (8, стр.9)

Ще одна група економістів називає (також в різній послідовності) такі чотири функції, як заходи вартості, засобу обігу, засобу накопичення і засобів платежу.

Серед російських економістів переважає концепція, згідно якої гроші виконують п'ять функцій:

а)заходи вартості (сумірність вартості);

б)засоби обігу (купівельного засобу);

в)засоби накопичення (заощадження);

г)засоби платежу (платіжного засобу);

д)світових грошей.

3.1 Гроші як міра вартості

Функція міри вартості є головною функцією грошей. Саме ця функція була встановлена К. Марксом в основу визначення грошей: «Товар, який функціонує як міра вартості, а тому також, безпосередньо або через своїх заступників, і як засіб обігу, є гроші». Золото стає грошима зважаючи на виконання саме даної функції.

У функції міри вартості гроші використовуються для виразу вартості і корисності (цінності) товарів і інших благ шляхом встановлення їх цін. Ціною називається грошовий вираз вартості і корисності товару. Функція міри вартості полягає в тому, щоб через ціни виразити вартості різноманітних товарів як однойменні (виражені в рублях, доларах або фунтах), якісно однорідні і кількісно порівнянні величини. Ціна товару є формою прояву не абстрактної, а відносної, мінової вартості.

Якщо, наприклад, пакет молока коштує 30 крб., а батон хліба – 6 крб., це значить, що вартість молока в 5 разу більше, ніж вартість хліба. Ціни товарів, таким чином, виражають пропорції між вартостями окремих товарів. Інакше кажучи, ціни вимірюють вартості окремих товарів. Саме сумірнистсво вартостей, а не визначення вартості того або іншого товару необхідне для дотримання вимоги еквівалентності обмінюваних товарів.

Гроші, що не мають власної внутрішньої вартості (паперові і кредитні гроші), використовуються для сумірності вартості. А металеві гроші (срібні і золоті), що володіють власною вартістю, - не тільки для сумірності, але і для вимірювання вартості.

Важливою особливістю функції сумірності вартості є те, що її виконують що в думках представляються, тобто ідеальні, або рахункові, гроші. Визначення ціни товару є уявною операцією, проте воно здійснюється на основі реально сталих пропорцій. Для визначення ціни товару, яке відбувається до його обміну на гроші, немає необхідності мати при собі реальні гроші.

Функція сумірності вартості реалізується на основі масштабу цін. Він потрібен для того, щоб порівнювати ціни різних по вартості товарів. Масштаб цін – це технічна функція грошей, інструмент, механізм виконання ними функцій сумірності вартості.

Якщо економічна система не має міри вартості, тоді в цьому випадку, замість того, щоб однозначно виражати ціну кожного товару в доларах, нам доведеться складати пропорції обміну кожного товару і послуги на кожний інший товар. Для різних товарів і послуг кількість можливих парних комбінацій рівно

n(n-1)/2.

Наприклад, в економічній системі, що проводить 5000 різних товарів і послуг, покупцям доведеться користуватися 12497500 обмінними пропорціями для всіх можливих поєднань товарів і послуг.

Уряд будь-якої країни може змінити встановлений раніше масштаб цін. Така зміна називається грошовою реформою. Так, в Росії масштаб цін був укрупнений в результаті деномінації рубля в 1998 р. Грошова реформа – перехід від однієї міри вартості до іншої, супроводжуваний зменшенням загальної кількості грошей. Перехід з одного масштабу цін в іншій відбувається при обміні однієї національної валюти на іншу.

В країнах, що переживають гіперінфляцію, грошові реформи часто приводять до зростання довір'я до національної валюти, оскільки уряд, проводячи грошову реформу, інформує населення про свій намір припинити проведення інфляційної політики. Гіперінфляція – інфляція, що характеризується дуже високими темпами зростання, рівень якої може перевищувати декілька стільників відсотків в рік.

3.2 Гроші як засіб обігу

Коли гроші використовуються як засіб здійснення оплати за товари і послуги, ми говоримо, що вони використовуються як засіб обігу. Таким чином, засоби обігу – це гроші, що використовуються для покупки товарів і послуг, а також для сплати боргів.

Значення грошей як засоби обігу важко перебільшити, оскільки вони дозволяють піти від бартерної форми торгівлі. Бартер (бартерна операція)- обмін одного товару (або послуги) на іншій без допомоги грошей. Громіздкий процес бартеру призводить до того, що людина, охоча купити картоплю і продати капусту, вимушений об'єднувати акти покупки і продажу. Цій людині доведеться шукати того, хто хоче продати картоплю і купити капусту.

Заміна бартеру грошовим обміном відділяє акт продажу від акту покупки.

В США функцію засобу обігу в основному виконують монети, паперові гроші і чекові депозити (внески до запитання). Попит на гроші для здійснення операцій в першу чергу залежить від таких чинників, як об'єм скоюваних покупок, частота виплати заробітної платні, час, відведений для сплати по рахівницях, регулярність пред'явлення цих рахунків до оплати і доступність позикових грошових коштів. Наприклад, чим більше об'єм покупок і чим рідше оплачується праця тієї або іншої людини, тим більше середня величина грошового балансу, необхідного йому для здійснення його фінансових операцій.

Об'єм скоюваних покупок залежить від рівня розвитку торгівлі і спеціалізації. Сім'ї, провідні “самодостатнє (натуральне) господарство”, майже не беруть участь в торгівлі і практично не потребують засобах обігу. В ті часи, коли більшість сімей в США займалася фермерським господарством, потреба в засобах обігу була значно нижчою, ніж сьогодні. У міру розвитку комерції і промисловості посилювалася і спеціалізація, значно зріс об'єм здійснюваних операцій. В сучасній економічній системі люди звичайно одержують свій заробіток у формі грошей, а потім купують на ці гроші те, що їм потрібно.

Витрати обігу. Заміна механізму бартерних операцій механізмом, що використовує гроші як засіб обігу, приводить до скорочення витрат обігу. Грошовий обмін вимагає набагато менших зусиль і часу, ніж бартер.

Прийнятність грошей як засоби обігу

Гроші, добре виконуючі функцію засоби обігу, з готовністю повинні прийматися кожним. Гроші, що мають широке розповсюдження, надають їх власнику якусь загальну купівельну спроможність, що є вельми важливою перевагою. Використовування грошей дозволяє здійснювати гнучкий вибір типів і кількості, товарів, що купуються, вибір часу і місця здійснення покупки, а також партнерів для операції. Якщо якийсь засіб обігу використовується протягом достатньо довгого часу, то його прийнятність стає достатньо стабільної. Прийнятність грошей залежить від готовності і бажання населення їх використовувати.

3.3 Гроші як засіб накопичення

Засіб накопичення – актив, що зберігається після продажу товарів і послуг і забезпечуючий купівельну спроможність в майбутньому.

Третя функція грошей – бути засобом накопичення. Звичайно, будь-який актив до деякої міри може служити засобом накопичення. Люди можуть берегти своє багатство у вигляді коштовностей, витворів мистецтва, будинків, акцій і облігацій, і в багатьох інших формах.

Проте гроші більше підходять для виконання цієї функції, оскільки їм властива ліквідність.

Ліквідність – здатність грошей перетворюватися на товари і послуги.

Гроші за визначенням володіють досконалою ліквідністю. Вони можуть бути використаний як засіб платежу, і оскільки вони виконують функцію міри вартості, то не змінюють своєї власної номінальної вартості в термінах масштабу цін. Всій решті видів активів ліквідність властива лише в більшому або меншому ступені. Наприклад:

1. Короткострокові цінні папери федерального уряду, такі, наприклад, як казначейські векселі, звичайно вважаються високоліквідними, оскільки ринкові ціни цих паперів лише трохи міняються день від дня, а також тому що вони можуть бути без праці проданий на фінансових ринках, причому витрати здійснення операції будуть вельми невеликі. Проте, на відміну від грошей, ці активи не є абсолютно ліквідними.

2. Акції і довгострокові облігації, випущені в обіг приватними корпораціями, володіють меншою ліквідністю, ніж короткострокові цінні папери федерального уряду. Ціни цих активів значно сильніше змінюються з часом, і платня, стягувана за здійснення операцій з подібними паперами, дещо вищий. Такі активи володіють проміжним або середнім рівнем ліквідності.

3. Нерухомість (наприклад, будинок, ферма або магазин) надзвичайно неліквідна. Ринкові ціни на нерухомість дуже мінливі і їх важко передбачити до здійснення операції. Пошуки покупця будинку або земельної ділянки займають багато місяців, а витрати на здійснення операції (гонорари брокерів, реклама, платня за юридичне оформлення) можуть бути вельми великий.

Хоча досконала ліквідність грошей робить їх ідеальним засобом накопичення протягом коротких періодів часу, грошам властивий той недолік, що власнику грошових активів часто доводиться жертвувати тим доходом, який міг би бути отриманий при використовуванні менш ліквідного активу. Готівка, поміщена на деякі види банківських рахунків, не приносять їх власнику ніякого доходу. Проте в сучасних економічних системах гроші можуть зберігатися на рахівницях, які приносять такий дохід. Проте ці види внесків приносять процентний дохід, який менше ніж процентні виплати по облігаціях корпорацій, дивіденди, виплачувані власникам акцій, або прибуток, який може одержувати власник фірми або магазина.

В періоди швидкої інфляції гроші як засіб накопичення втрачають свою привабливість, не дивлячись на їх високу ліквідність. Якщо, день від дня, на долар, песо або рубель можна буде купити всю меншу кількість товарів, то люди схочуть берегти вартість в грошовій формі лише протягом дуже коротких періодів часу. Відомо, що іноді, в умовах гіперінфляції, робітники вимагають щоденній, а не щомісячної виплати заробітку, щоб мати нагоду витрачати свої гроші до того, як наступного дня виростуть ціни.

В тих країнах, де має місце гіперінфляція, місцева валюта може частково не використовуватися як засіб накопичення, а також як міра вартості. Люди, що не мають бажання витрачати національну валюту безпосередньо після того, як зароблять цю валюту, зразу ж обмінюють гроші своєї країни на долари або будь-яку іншу національну валюту. Після цього вони обмінюють долари на внутрішню валюту, у міру того, як у них виникає необхідність здійснення покупок.

Функція накопичення може виконуватися як наявними, так і безготівковими грошима. Причому в умовах розвитку банківської системи і безготівкових розрахунків переважає накопичення (заощадження) в безготівковій формі, тобто у вигляді збільшення залишків засобів на банківських рахівницях підприємств, населення, держави. Гроші, накопичувані в безготівковій формі, функціонують на фінансовому ринку. Гроші, що зберігаються в наявній формі (в «панчохах»), вилучаються з обороту. В умовах високих темпів інфляції відбувається їх знецінення.

3.4 Гроші як засіб платежу

Характеристики

Список файлов курсовой работы