176256 (626897), страница 3
Текст из файла (страница 3)
При регулюванні цін (тарифів) на товари суб'єктів природних монополій також враховуються: витрати, які згідно з законами про оподаткування відносяться на валові витрати виробництва та обігу; податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів; вартість основних виробничих фондів, амортизаційні відрахування, потреби в інвестиціях, необхідних для відтворення основних виробничих фондів; очікуваний прибуток від можливої реалізації товарів за різними цінами (тарифами); віддаленість різних груп споживачів від місця виробництва товарів; відповідність якості товарів, що виробляються (реалізуються), потребам споживачів; державні дотації та інші форми державної підтримки. [ 5 ]
3. Світова практика регулювання природних монополій
В ринкових країнах суб'єкти природних монополій перебувають під пильним контролем держави та спеціальних регулюючих агенцій і комісій. В Україні ж, на жаль, природні монополії – це все ще винятковий адміністративно-економічний тип бізнес-структур з особливим статусом, привілеями і практично необмеженими можливостями контролю за своїми ринками. В ринкових країнах суб'єкти природних монополій перебувають під пильним контролем держави та спеціальних регулюючих агенцій і піддаються системним заходам державного регулювання на предмет забезпечення якості й ринкової ціни їх товарів і послуг. Природні монополії в цивілізованих ринкових державах підлягають методам державного регулювання, серед яких – антимонопольні заходи, спрямовані на запобігання зловживання монопольним становищем, врегулювання якості, ціни й процедур розподілу продукції і послуг у сфері природних монополій, до яких належить водопостачання, поштові послуги, послуги з телефонізації, комунальна сфера, електрифікація.
Світовий досвід державного регулювання природних монополій має більш ніж вікову історію та свідчить, що в більшості розвинених країн держава здійснює жорстке регулювання діяльності природних монополій. Так у США з цією метою ще в ХІХ столітті почали створювати федеральні регулюючі комісії. Створена в 1930 році Федеральна енергетична комісія контролювала такі сфери, як електроенергетика, газова промисловість, газо-, нафтопроводи, гідроенергетичні споруди. Перейменований в 1977 році на Федеральну комісію з управління енергетикою, цей регулюючий орган контролює сьогодні телефонний зв'язок, телебачення, радіо, телеграф тощо. В США регульованими залишаються такі галузі природних монополій, як залізничний, авіаційний та інші види транспорту; низка паливно-енергетичних виробництв (газопостачання, виробництво електроенергії); надання багатьох видів комунальних послуг. Державне регулювання стосується переважно тих параметрів діяльності підприємств у цих галузях, які безпосередньо впливають на інтереси споживача: рівень цін, обсяг виробництва, межі ринків збуту, вимоги до якості вироблених товарів і послуг. Найпоширеніший метод регулювання полягає в тому, що ціни на товари і послуги, які мають характер природної монополії, встановлюються державними органами.
Розвинена система галузевих регулюючих органів у сферах природних монополій і галузей, приватизованих в часи правління уряду М. Тетчер, діє у Великій Британії. Це, зокрема, Відомство з питань ринків газу й електроенергії, Управління з питань ринків послуг водопостачання, Управління з питань регулювання залізниць, Управління з питань телекомунікацій, окремі комісії з питань поштових послуг, цивільної авіації, радіозв'язку тощо. Особливість цієї країни в тому, що британські органи, які відповідають за конкурентну політику, й зазначені регулюючі органи сфери природних монополій мають паралельні повноваження застосування конкурентного законодавства у Великій Британії. Відповідні регулюючі агенції існують також у Китаї, Франції, Італії, Швеції, Бразилії, Австрії, Японії й багатьох інших країнах.
ІІІ. Регулювання природних монополій на прикладі житлово-комунальних послуг
В багатьох населених пунктах України у 2006 році відбувалося підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги, зокрема, на послуги з водопостачання і водовідведення.Слід зазначити, що суттєве збільшення розмірів таких тарифів суперечить Закону України “Про прожитковий мінімум“, який забороняє перевищувати витрати на житлово-комунальні послуги громадян більш як 12% від встановленого прожиткового мінімуму. Загальновідомими є проблеми безгосподарності, неефективного використання ресурсів, непрозорості й необґрунтованості формування цін і тарифів, акумулювання й використання комунальних платежів громадян у системі ЖЕКів, як є рудиментарним залишком радянської системи управління в комунальній сфері. Один зі способів розв'язання проблем у цій сфері – перехід до системи саморегулювання житлово-комунальними відносинами на рівні господарської самоорганізації громадян-власників (повернення до поняття, власне, «комунальність»), реалізація ними широких можливостей і прав, які надаються їм Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», що дасть змогу шляхом громадської самоорганізації реструктуризувати стару й неефективну систему ЖЕКів, усунути їх монопольне становище, підвищити якість і оптимізувати ціни й тарифи у житлово-комунальній сфері. Безумовно, створення нових механізмів регулювання житлово-комунальних відносин передбачає, насамперед, запровадження реформування нормативно-правового середовища в цій сфері: необхідно в невідкладному порядку допрацьовувати і приймати новий Житловий кодекс, діюча редакція якого прийнята ще в 1983 році і залишається суттєвим нормативним бар'єром, що стримує розвиток житлово-комунальних відносин на ринкових засадах. Сьогодні розрахунок розміру тарифів на житлово-комунальні послуги відбувається фактично без їх належного економічного обґрунтування, із суттєвими перевищеннями реальних витрат, значну частку в яких займають витрати, зумовлені безгосподарністю і непрозорістю використання комунальних коштів, формування кінцевої споживчої вартості на деякі види продукції, наприклад, – на електроенергію, ціна на яку по дорозі до споживача внаслідок існування цілої низки приватних монопольних посередників зростає, за деякими оцінками, в 5 разів. (тарифи на комунальні послуги наведені станом на вересень 2006 року, див. таблицю 3.1, та індекси цін у таблиці 3.2, графік 3.1)
Таблиця 3.1
Тарифи на комунальні послуги
| Область | Kвартплата, грн. /кв. м | Холодна вода, грн. /куб. м | Гаряча вода, тариф на 1 чол. у міс. | Опалення, Гкал | ||
| Собівартість | Тариф | Собівартість | Тариф, грн. /Гкал | |||
| Kиїв | 0,4–0,94 | 0,83 | 0,96–3,65 | 12,0–23,13 | 107,4 | 71,9–145,8 |
| Севастополь | 0,23–0,33 | 1,53 | 0,5 | 8,7 | 97,9 | 41,7 |
| Вінницька | 0,45–0,69 | 0,76 | 0,46–4,56 | 16,22 | 95,06 | 79,2–124,39 |
| Волинська | 0,4–0,9 | 0,89 | 0,7–2,0 | 17,34 | 79,76 | 62 |
| Дніпропетровська | 0,37–0,77 | 0,83 | 0,46–3 | 9,92 | 65,14 | 69,39–130,7 |
| Донецька | 0,48–0,93 | 0,94 | 0,72–2,36 | 14,49 | 84,85 | 46,16–117,46 |
| Житомирська | 0,27–0,63 | 1,18 | 1–3,36 | 12,7 | 84,55 | 57–119,9 |
| Закарпатська | 0,5 | 1,68 | 0,55–2,34 | 14,71 | 107,18 | 69,13–324,6 |
| Запорізька | 0,54–0,83 | 1,02 | 0,35–4,93 | 3,48 | 67,77 | 73,5–148,0 |
| Івано-Франківська | 0,35–0,81 | 0.97 | 0,1–4,15 | 18,41–26,96 | 81,66 | 29,66–149,15 |
| Kіровоградська | 0,32–0,63 | 1,6 | 0,64–3,68 | 15,99–21,44 | 87,24 | 46,9–209,9 |
| Kрим | 0,23–0,82 | 1,25 | 0,17–1,92 | 12,83 | 101,4 | 68,8–116,5 |
| Луганська | 0,25–0,8 | 1,85 | 0,17–2,9 | 15 | 90,71 | 51–97,8 |
| Львівська | 0,43–0,86 | 1,16 | 0,68–2,52 | 12,16–13,67 | 81,07 | 57–199 |
| Миколаївська | 0,69–0,81 | 1,16 | 0,6–2,36 | 14,93 | 79,97 | 65,5–405,84 |
| Одеська | 0,36–0,9 | 0,89 | 0,74–3,5 | 20,48 | 82,86 | 65,13–120,5 |
| Полтавська | 0,37–0,99 | 1,56 | 0,65–1,98 | 11,32 | 86,64 | 76,65 |
| Рівненська | 0,75–1,6 | 1,15 | 0,61–2,02 | 13,06 | 84,64 | 90,3–156,09 |
| Сумська | 0,33–0,56 | 1,12 | 0,68–2,69 | 9,86 | 78,63 | 56,5–150,8 |
| Тернопільська | 0,3–0,68 | 0,84 | 0,49–1,67 | 11,85 | 68,76 | 28,46–199,28 |
| Харківська | 0,37–0,77 | 1,22 | 0,67–3,54 | 10,92 | 77,42 | 18,5–84,86 |
| Херсонська | 0,45 | 1,14 | 0,62–3,49 | 15,39 | 86,13 | 83–148,2 |
| Хмельницька | 0,3–0,85 | 0,98 | 0,47–2,27 | 10,77 | 56,56 | 48,45–134 |
| Черкаська | 0,47–1,09 | 0,73 | 0,62–3,48 | 9,84 | 68,6 | 69,7–156,2 |
| Чернігівська | 0,3–0,4 | 0,8 | 0,6–2,06 | 11,27 | 85,02 | 77,38–188,32 |
| Чернівецька | 0,53–0,63 | 1,91 | 1,02–7,5 | Відсутня | 75,6 | 61–129,7 |
Підвищення вартості житлово-комунальних послуг традиційно обґрунтовується зубожілим становищем ЖЕКів та їхніх працівників. Проте підвищення житлово-комунальних тарифів відбувається без достатньої оцінки фінансово-економічного становища відповідних суб'єктів господарювання, без аналізу витрат та без формування кошторисів виробництва і розподілу конкретних товарів і послуг, які мають характер природної монополії.
Таблиця 3.2
Індекс цін на житлово-комунальні послуги (2005 – 2007рр.)















