176065 (626798), страница 3
Текст из файла (страница 3)
АВС-метод іноді називають операційною оцінкою. Його головна перевага полягає в тому, що він дозволяє точно відстежити причини виникнення накладних витрат і тим самим точно визначити собівартість одиниці продукції.
Процедура АВС-методу включає чотири етапи:
1) аналіз бізнес-процесу виробництва продукції;
2) визначення операційних центрів;
3) відстеження витрат за операційними центрами;
4) вибір провідників (носіїв) витрат.
Перший етап полягає в систематичному вивченні операцій, які утворюють виробничий процес, на цьому етапі ідентифікують виробничі операції. З точки зору управління витратами слід розподілити всі операції на дві групи: операції, що додають цінність продукції (безпосередньо пов'язані з виробництвом) і операції, що не додають цінності продукції (інші операції, включаючи переміщення продукту від однієї до іншої дільниці тощо).
Процедура цього етапу здійснюється в такій послідовності:
а) будується діаграма процесу з деталізацією кожного кроку за операціями від моменту одержання сировинно-матеріальних ресурсів до виготовлення готової продукції. Для кожної операції повинен бути задокументований час обробки, очікування, кількість перероблюваних сировини і матеріалів тощо. Час операції вказується в діаграмі як індикатор споживання ресурсів продуктом;
б) кожна операція аналізується на приналежність до першої чи другої групи;
в) визначаються шляхи виключення операцій, що не додають цінності продукції.
Другий етап передбачає визначення операційних центрів.
Операційний центр - частина виробничого процесу, для якої складається звітність за витратами при виконанні окремих операцій. Операції доцільно розподіляти на чотири групи:
1. Операції на рівні одиниці продукції (наприклад, споживання енергії, обслуговування, непрямі витрати праці).
2. Партіонні операції - операції, здійснювані щоразу при переміщенні чи виготовленні партії продукції (наприклад, переналагодження устаткування, доставка продукції споживачу).
3. Операції для окремих видів продукції - операції, які здійснюються при необхідності і охоплюють бізнес-процеси, направлені на випуск широкого асортименту продукції.
4. Загальновиробничі операції (наприклад, управління підприємством, страхова діяльність тощо) - операції, виконувані на рівні усього випуску продукції.
Необхідність групування операцій за операційними центрами обумовлена збільшенням розходжень між видами продукції і бажанням одержати більш точну інформацію про виробничі витрати з виготовлення продукції.
Третій етап передбачає відстеження витрат за операційними центрами. З метою уникнення отримання недостовірних даних підприємство надає перевагу прямому відстеженню витрат за кожним операційним центром.
Четвертий етап передбачає вибір провідників витрат.
Як вже визначалося, витрати розподіляються за видами продукції. Це відбувається через вибір провідників витрат, які повинні бути описані за допомогою відповідного показника.
ПРИКЛАД 11.1.Підприємство випускає два вироби: А і В. Виріб А випускається в кількості 5000 шт. у рік, а виріб В - 20000 шт. у рік. Обидва вироби мають потребу в 2 годинах прямої праці для кожної випущеної одиниці. Таким чином, витрати прямої праці на Підприємстві складають 50000 годин. Для випуску виробу А потрібно 10000 годин (5000 шт. х 2 години /шт.), для випуску виробу В - 40000 годин (20000 шт. х 2 години). Витрати на матеріали й оплату праці на одиницю виробу складають: для продукту А-35 грн і 15 грн (при розцінці 7,5 грн на годину) відповідно, для продукту В-25 грн і 5 грн (при розцінці 7,5 грн на годину) відповідно.
Накладні виробничі витрати підприємства складають 1 млн грн на рік.
Хоча обидва вироби потребують однакових витрат прямої праці, виріб А вимагає більшої кількості операцій контролю якості і більшої кількості переналагоджень устаткування, чим виріб В, що обумовлено складністю проекту. Крім того, продукція А випускається дрібними партіями, що обумовлено більшою кількістю виробничих замовлень у порівнянні з продукцією В.
РІШЕННЯ. Розглянемо способи визначення накладних витрат підприємства за допомогою методів розподілу, що базуються на прямих витратах праці та АВС-аналізі.
1. Використання прямих витрат праці як бази для розподілу накладних витрат. Розрахуємо норматив накладних витрат підприємства стосовно витрат прямої праці: Виробничі накладні витрати /Витрати прямої праці - 1000000 грн / 50000 годин - 20 грн / годину. Використовуючи цей норматив, розрахуємо собівартість виробів (табл. 2).
Таблиця 2
Визначення собівартості продукції при використанні прямих витрат праці як бази для розподілу накладних витрат
| А | В | |
| Матеріали (грн / виріб) | 35 | 25 |
| Витрати прямої праці (грн. виріб) | 15 | 15 |
| Виробничі накладні витрати (2години х 20 грн / годин-виріб) | 40 | 40 |
| Усього | 90 | 80 |
Хоча даний метод є швидким і простим, він може використовуватися тільки тоді, коли вплив інших факторів незначний.
2. Використання АВС-аналізу.
Припустимо, що шляхом аналізу виробничих операцій було виявлено вісім операційних центрів з їх провідниками витрат, які наведені в табл. 3.
Таблиця 3
Визначення операційних центрів і провідників витрат відповідно до АВС-методу
| Операційні центри і провідники витрат | Витрати, грн. | Очікувана кількість операцій | |||
| Усього | А | В | |||
| Трудові витрати (людино-годин) | 80 000 | 50 000 | 10 000 | 40 000 | |
| Робота устаткування (машино-годин) | 210 000 | 100 000 | 30 000 | 70 000 | |
| Виробничі замовлення (кількість) | 45 000 | 600 | 200 | 400 | |
| Переналагодження устаткування (кількість) | 160 000 | 2 000 | 1 500 | 500 | |
| Доставка матеріалів (кількість партій) | 100 000 | 2 500 | 900 | 1 600 | |
| Витрати обробного інструмента (кількість) | 35 000 | 175 | 100 | 75 | |
| Контроль якості (кількість операцій) | 170 000 | 5 000 | 4 000 | 1 000 | |
| Робота допоміжного устаткування | 200 000 | 100 00 | 30 000 | 70 000 | |
| Усього | 1 000 000 | ||||
Використовуючи відповідні провідники витрат, необхідно встановити нормативи накладних витрат для кожного операційного центра (табл. 4).
Нормативи накладних витрат за операційними центрами
Таблиця 4
| Операційний центр | Витрати, грн. | Кількість операцій | Величини витрат на операцію |
| Трудові витрати | 80 000 | 50 000 | 1.60 грн/люд-год |
| Робота устаткування | 210 000 | 100 000 | 2.10 грн/люд-год |
| Виробничі замовлення | 45 000 | 600 | 75 грн/замовлення |
| Переналагодження устаткування | 160 000 | 2 000 | 80 грн / переналагоджування |
| Доставка матеріалів | 100 000 | 2500 | 40 грн / доставку |
| Витрати обробного інструмента | 35 000 | 175 | 200 грн / інструмент |
| Контроль якості | 170 000 | 5 000 | 34 грн / контроль |
| Робота допоміжного устаткування | 200 000 | 100 000 | 2 иашино-години |
Ці нормативи у свою чергу використовуються для перенесення витрат з операційних центрів на продукцію. В табл. 5 наведений розрахунок розподілу накладних витрат кожного операційного центра за видами продукції (вироби А і В) і наступна оцінка накладних витрат, що припадають на одиницю продукції.
Таблиця 11.5
Розподіл накладних витрат за виробами
| Операційні центри | Виріб А | Виріб В | ||
| Операції (шт.) | Вартість (грн.) | Операції (шт.) | Вартість (грн.) | |
| Трудові витрати, 1.60 грн /людино-годину | 10000 | 16000 | 40000 | 64000 |
| Робота устаткування, 2.10 грн /машино-годину | 30000 | 63000 | 70000 | 147000 |
| Виробничі замовлення, 75 грн /замовлення | 200 | 15000 | 400 | 30000 |
| Переналагодження устаткування, 80 грн/ переналагодження | 1500 | 120000 | 500 | 40000 |
| Доставка матеріалів, 40 грн /доставку | 900 | 36000 | 1600 | 64000 |
| Витрати обробного інструмента, 200 грн /інструмент | 100 | 20 000 | 75 | 15 000 |
| Контроль якості 34 грн /контроль | 4000 | 136000 | 1000 | 34000 |
| Робота допоміжного устаткування, 2 грн /машино-годину | 30000 | 60000 | 70000 | 140000 |
| Усього накладних витрат | 466000 | 534000 | ||
| Кількість випущених виробів | 5000 | 20000 | ||
| Накладні витрати на одиницю поодукції | 93,20 | 26,70 | ||
Отже, що на кожен виріб А припадає 93,2 грн накладних витрат, а на кожен виріб В 26.7 грн. Калькуляцію повної собівартості одиниці продукції при використанні обох методів наведемо в табл. 6.
Таблиця 6
Калькуляція собівартості одиниці продукції
| АВС-метод | Використання прямої праці як бази розподілу | |||
| Виріб А | Виріб В | Виріб А | Виріб В | |
| Матеріали | 35,00 | 25,00 | 35,00 | 25,00 |
| Прямі витрати праці | 15,00 | 15,00 | 15,00 | 15,00 |
| Виробничі накладні витрати | 93,20 | 26,70 | 40,00 | 40,00 |
| Усього | 143.20 | 66,70 | 90,00 | 80,00 |
Як видно з табл. 6, при використанні першого методу на кожен виріб було нараховано по 40 грн накладних витрат. У дійсності накладні витрати на одиницю продукції склали відповідно 93,2 грн і 126,7 грн. Отже, перший метод привів до недооцінки вартості виробу А і переоцінці вартості виробу В.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
