175820 (626569), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Витрати на сировину, матеріали, покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, паливо, енергію та інші матеріальні ресурси формуються виходячи з цін їх придбання, включаючи витрати на транспортування, зберігання та доставку, які здійснюються сторонніми організаціями, матеріальних витрат, пов'язаних з транспортною доставкою (в тому числі вантажно-розвантажувальні роботи) матеріальних ресурсів транспортом і персоналом підприємства, втрат від нестачі матеріальних цінностей у дорозі в межах норм природного збитку.
До статті калькуляції “Заробітна плата” відносяться витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, обчисленої згідно з прийнятими підприємством системами оплати праці, у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників, зайнятих виробництвом продукції.
1.3 Політика управління витратами
Початок широкомасштабних процесів приватизації, акціонування, зростання кількості приватних фірм, розширення контактів з іноземними партнерами — все це породжує гостру необхідність оволодіння сучасними механізмами і методами фінансового аналізу.
Потреба вивчення внутрішнього і зовнішнього економічного середовища об'єктів господарювання, кон'юнктури ринку і його адаптивності, можливої конверсії капіталу та оцінки ступеня економічного ризику вносять суттєві зміни в методику й організацію аналітичних досліджень.
Формування ринкового механізму змінює характер аналітичних досліджень, розширює зону діагностики і пошуку. Їх результати повинні давати змогу швидкої адаптації до змін ринкової кон'юнктури, передбачати можливі зміни поведінки партнерів, уникати невиправданого ризику.
За сучасних умов не можна обмежуватися інформацією про встановлені на певний час економічні відносини. Велике значення має також інформація про еволюцію цих відносин, тривалішу динаміку економічного розвитку, які свідчать про стабільність, перспективність і надійність партнерства в усіх аспектах.
Ефективність аналітичного забезпечення фінансового менеджменту визначається сукупністю параметрів управління, які оцінюють за варіантами ба-гатокритеріальної оптимізації. Визначальними серед них є показники прибутковості, фінансової стабільності, економічного зростання, конкурентоспроможності тощо.
Стратегія управління витратами є однією з допоміжних стратегій управління діяльністю підприємства в цілому. Управління витратами передбачає:
Організація обліку витрат в цілому і за статтями витрат.
Аналіз витрат.
Нормування витрат.
На підставі загальних критеріїв господарювання в умовах ринку виробничу діяльність оцінюють з погляду досягнення максимальних фінансових результатів і економічної стабільності. Воднораз фінансова діяльність, управління фінансовими ресурсами розглядаються через призму оптимізації виробництва, пошуку найвигідніших сфер підприємництва, раціонального маневрування грошовими потоками.
На основі Виробничої програми підрозділу і норм витрат ресурсів складається План витрат у складі показників кошторису (собівартості продукції, робіт) і планових калькуляцій. Планування витрат, як і їх фактичне формування, здійснюється знизу вверх, починаючи з місць витрат і центрів відповідальності. Закінчується цей процес складанням загального кошторису підприємства і визначенням собівартості продукції.
Критичний обсяг виконаних робіт, вище якого виробництво стає рентабельним, можна обчислити аналітично. Як видно з графіка на рис. 1, для критичної програми виробництва витрати і виручка від виконаних робіт рівні, тобто
Nkp • Cзм + Спост = Ц • Nkp (1)
Рис. 1. Залежність витрат і прибутку підприємства від обсягу виконаних робіт: 1 - збитки; 2 - прибуток
Звідси:
(2)
де, Сзм - змінні витрати на одиницю робіт;
Спост - постійні витрати за розрахунковий період;
Ц — ціна одиниці виконаних робіт.
1.4 Розрахунок витрат за техніко-економічними факторами (умовами)
Собівартість продуктів річних та квартальних планів визначається на основі розрахунків техніко-економічних факторів (умов), спричинених розвитком виробництва, зміною структури продукції, інвестиціями в оновлення основних фондів, впровадженням нових технологій, змінами в організації виробництва та умовами матеріально-технічного забезпечення
Під факторами розуміють технічні, економічні та інші причини у виробничо-господарській діяльності підприємства, наслідком яких є зміна абсолютної величини чи рівня витрат на виробництво одиниці продукції. За допомогою економічних розрахунків дається кількісна оцінка впливу різних факторів на зміну рівня витрат, що склався в базовому році та величина витрат у планованому періоді.
Розрахунок собівартості за техніко-економічними факторами (умовами) здійснюється в такій послідовності:
а) розраховується собівартість товарної продукції планового року виходячи з планового рівня витрат базового року. При цьому з обсягу товарної продукції планованого року у вартісному виразі віднімається та її частина, приріст якої не пов'язаний із збільшенням фізичного обсягу продукції або витрат на виготовлення (приріст обсягу продукції, спричинений підвищенням середніх цін на продукцію, зростанням її випуску за рахунок поліпшення якості сировини, повнішим використанням комплексної сировини, одержанням продуктів з відходів без їх додаткової обробки);
б) розраховується зміна собівартості продукції (економія, перевитрати) у планованому році, зумовлена впливом техніко-економічних факторів. У розрахунках визначається вплив на величину і рівень витрат зміни виробничо-технічних та інших умов порівняно з умовами, прийнятими в розрахунках базового року. Собівартість може визначатися в цілому або за структурою витрат - за статтями, елементами;
в) від собівартості товарної продукції, розрахованої за рівнем витрат базового року, віднімається загальна сума (за всіма факторами) та визначається собівартість товарної продукції в цінах базового року та умовах планованого року;
г) визначається рівень витрат на одну гривню товарної продукції в планованому році та його зміна до витрат базового року;
д) вплив зміни цін на ресурси, що використовуються, та на продукцію, яка виготовляється, розглядаються як окремі фактори.
Якщо ціна на продукцію, що виготовляється, або послуги, що надаються змінюється, сума зміни цін додається або віднімається від вартості продукції, послуг в цінах базового періоду.
Зазначені суми зміни цін на сировину, матеріали, паливо, енергію, тарифів на перевезення та послуги, зміни норм амортизаційних відрахувань, сум витрат на оплату праці, норм відрахувань на соціальні заходи та інших умов, що впливають на рівень і склад собівартості порівняно з базовим періодом, також відповідно додаються або віднімаються від собівартості базового року.
На підприємствах перелік факторів може змінюватись і доповнюватися з урахуванням специфіки та умов виробництва
Частина витрат може змінюватися протягом року, але не пропорційно до зростання обсягу продукції, послуг. Такі витрати приводяться до умовно-постійних витрат, які визначаються за формулою
Суб=Сп-(Сп/Трх100) (3)
де, Суб - сума приведених умовно-постійних витрат базового року,
Сп - приріст витрат базового року, що змінюються непропорційно до зростання обсягу продукції, пов'язаний із збільшенням обсягів виробництва,
Тр - темп зростання обсягу виробництва в базовому році. у відсотках
Приріст витрат і обсягу виробництва визначається без нових виробництв, що впроваджуються протягом року
Відносна економія умовно-постійних витрат визначається за формулою
Еуп=ТіхСуб/100 (4)
де, Еуп - економія умовно-постійних витрат,
Ті - темп приросту товарної продукції в планованому році порівняно з базовим роком, у відсотках,
Суб - сума приведених умовно-постійних витрат базового року
Капітальні вкладення, спрямовані на оновлення фондів, визначають основну частину їх вибуття з експлуатації, до якої додається зайве устаткування, що підлягає реалізації або списанню. Розрахунок включає як абсолютні зміни сум амортизаційних відрахувань, так і відносні зміни їх величини на одну гривню продукції
Цей розрахунок визначається за формулою
Еа=(Ап/Тп Аб/Тб)хТпхК (5)
де, Еа - зміна суми амортизаційних відрахувань,
Ап і Аб - сума амортизаційних відрахувань у планованому і базовому роках,
Тп і Тб - обсяг товарної продукції у планованому і базовому роках,
К - коефіцієнт, який враховує величину амортизаційних відрахувань, що відносяться до собівартості продукції в базовому році
Зміна структури (номенклатури та асортименту) продукції є одним з найважливіших факторів зміни рівня витрат у багатономенклатурному виробництві.
Собівартість виробів, послуг визначається на основі калькуляції. При цьому із собівартості продукції, послуг виключаються витрати, пов'язані з підготовкою та освоєнням виробництва продукції, надання послуг. Вплив зміни структури продукції, послуг розраховується на підставі показників зміни витрат за такими статтями калькуляції:
матеріальні витрати;
витрати на оплату праці з відрахуваннями на державне соціальне страхування та обов'язкові страхові внески до Пенсійного фонду (соціальне страхування);
витрати на утримання та експлуатацію устаткування;
інші виробничі витрати;
позавиробничі (комерційні) витрати.
Вплив структурних змін у складі продукції, послуг на собівартість визначається за формулою:
Ес = (Σ Сб / Тп - Σ Сб / Тб) х Тп / 100 (6)
де, Ес - відносне зменшення (збільшення) витрат внаслідок структурних змін у складі продукції, послуг, у відсотках.
Сб - витрати на одну гривню продукції, послуг кожного виду.
Тп і Тб - товарна продукція, послуги кожного виду відповідно в планованому та базовому роках,
і - кількість видів продукції, , послуг і = 1, 2, 3, 4, 5, n
Зміна технічного рівня виробництва виявляється в економії матеріальних та трудових витрат за напрямами:
- впровадження нової та удосконалення технології, що застосовується, механізації та автоматизації виробничих процесів;
- розширення масштабів застосування нової техніки, застосування нових видів сировини і матеріалів та поліпшення їх використання, зниження трудомісткості продукції;
- підвищення якості та удосконалення конструкцій і технічних характеристик виробів.
Сума економії від впровадження технічних заходів визначається за формулою:
Епв = Сс - Сн (7)
де, Епв - економія поточних витрат:
Сс - поточні витрати на річний обсяг виробництва продукції (робіт, послуг) до впровадження технічних заходів;
Сн - поточні витрати на річний обсяг виробництва продукції (робіт, послуг) після впровадження технічних заходів.
Економія від зниження матеріальних витрат визначається за формулою:
Ем = (НоЦо-НіЦі) х Кі (8)
де, Ем - економія від зменшення матеріальних витрат:
Но і Ні - норма витрат сировини, матеріалів, палива, енергії на одиницю продукції відповідно до і після впровадження заходів;
Цо і Ці - ціна натуральної одиниці сировини, матеріалів, палива, енергії відповідно до і після впровадження заходів;
Кі- кількість одиниць продукції, що випускається з початку впровадження заходів до кінця планованого року.
Зміни технічного рівня виробництва виявляється також в економії трудових витрат за рахунок зниження трудомісткості виробництва одиниці продукції. Економія заробітної плати з вирахуваннями на соціальне страхування в результаті зниження трудомісткості виробництва одиниці продукції визначається за формулою:
Ез = [(ТоЧо-ТіЧі)х (1+В/100)х (1+Г/100)] х Кі (9)
де, Ез - економія заробітної плати з вирахуваннями на соціальне страхування,
То і Ті - трудомісткість виробництва одиниці продукції, послуг в нормо-годинах до і після впровадження заходів;
Чо і Чі - середньогодинна тарифна ставка робітника до і після впровадження заходів;
В - середній відсоток додаткової заробітної плати для даної категорії робітників;
Г - встановлені відсотки відрахувань на соціальне страхування;
Кі - кількість продукції, що виробляється, послуг, що виконуються, з початку впровадження заходів до кінця планованого року.
Збільшення обсягу товарної продукції в результаті застосування надбавок до ціни за підвищену якість продукції визначається за формулою:
ДТп=(Ці-Цо)хКі (10)
де, ДТп - збільшення обсягу товарної продукції;
Цо і Ці-ціна до і після поліпшення якості;
Кі - кількість одиниць продукції поліпшеної якості, яку передбачається виготовити в планованому році.











