169922 (625432), страница 4
Текст из файла (страница 4)
У складі синузій в корінних лісах налічується 6-7 (до 8) видів. Загальне проективне покриття ефемероїдів 15-40%. Домінантами є анемона жовтецева (Anemone ranunculoides) (з проективним покриттям 5-20%), пшінка весняна (Ficariaverna) (3-25%), рясти порожнистий (Corydalis cava) (5-15%) та, зрідка, проміжний (С. intermedia) (3-5%).
Болотна рослинність поширена у заплаві р. Десни. Правобережна частина заплави, де розташований НПП, заболочена менше, ніж лівобережна. Найбільш поширеними є мінеральні болота, де домінують лепешняк великий (Glyceria maxima) та осока гостра (Carex acuta). У долинах малих річок поширені осокові болота, подекуди трапляються невеликі ділянки заболочених вільшняків.
Найбільш поширеними серед справжньої водної рослинності є ценози глечиків жовтих (Nuphar luted), латаття білого (Nymphaea alba), плавуна щитолистого (Nymphoides peltata), рдесників пронизанолистого (Potamogeton perfoliatus) та блискучого (P. lucens), куширу темнозеленого (Geratophyllum demerswn), різака алоевидного (Stratiotes aloides). Серед ценозів прибережно-водної рослинності найчастіше трапляються ценози формацій ленешняка великого (Glyceria maxima), куги озерної (Scirpus lacustris), сусака зонтичного (Butomus vmbellatus), стрілолиста стрілолистого (Sagittaria sagittifolia).
Флора парку різноманітна, за оцінкою TLM. Устименка (1984), орієнтовна кількість судинних рослин становить близько 500 видів. Нині з території Мезинського НПП відомо місцезростання 12 видів, занесених до Червоної книги України.
На території парку виявлено місцезростання таких рідкісних, реліктових та малопоширених у регіоні видів: страусове перо звичайне (Matteuccia struthiopteris (L.) Tod.), ряска горбата (Lemna gibba L.), каулінія мала (Caulinia minor (All.) Coss. et Germ.), вільха сіра (Alnus incana (L.) Moench), багаторядник шипуватий (Polystichum aculeatum (L.) Roth), граб звичайний, верба мирзинолиста (Salix myrsinifolia Salisb.), суниці мускусні (Fragaria moschata Duch.).
Створення Мезинського НПП дозволить забезпечити охорону таких рідкісних рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України. До них належать:
1. Група асоціацій дубових лісів з дуба звичайного ліщинових -Querceta (roboris) corylosa (типові угруповання).
2. Асоціації грабово-дубового лісу волосистоосокового -Carpinetum-Quercetum caricosum (pilosae) та грабово-дубового лісу яглицевого - Carpineto-Querceturn aegopodiosum (типові угруповання).
3. Асоціації липово-дубових та кленово-липово-дубових лісів з липи серцелистої, клена гостролистого" та дуба звичайного волосистоосокових - Tilieto (cordatae)-Quercetum (roboris) caricosum (pilosae), Acereto (platanoidis)-Tilieto (cordatae)-Quercetum (roboris) caricosum (pilosae), а також липово-дубового та кленово-липово-дубових лісів з липи серцелистої, клена гостролистого та дуба черещатого яглицевих - Tilieto (cordatae)-Quercetum (roboris) aegopodiosum, Acereto (platanoidis)-Tilieto (cordatae)-Quercetum (roboris) aegopodiosum.
4. Формація сальвінії плаваючої - Salvinieta natantis.
5. Формація плавуна щитолистого - Nymphoideta peltatae.
6. Формація латаття білого - Nymphaeeta albae.
7. Формація лататгя сніжно-білого - Nymphaeeta candidae.
8. Формація глечиків жовтих - Nuphareta luteae.
Нині на території Мезинського НПП знаходиться 9 природно-заповідних об'єктів загальною площею 2940 га (Природно-заповідний ..., 2002). У гідрологічному заказнику місцевого значення „Покошицьке" (62 га) охороняються евтрофні осокові болота у верхів'ях річок Студинка та Гусинець. Ландшафтний заказник „Мезинська Швейцарія" (154 га) розташований на стрімких схилах корінного берега р. Десни та ярів, де можна спостерігати виходи крейдяних відкладів. У ландшафтному заказнику місцевого значення „Криничне" (36 га) охороняється придеснянський мальовничий ландшафт з виходами джерел біля правого корінного берега. Інший ландшафтний заказник місцевого значення „Змєєвщина" (247 га) створений для охорони дубово-соснових лісів з березою, що знаходяться у прирусловій частині р. Десни, а також на схилах і ярах. Територія ландшафтного заказника місцевого значення „Жуків яр" (118 га) включає ділянки листяних лісів з дуба, ясена, сосни та липи на стрімких схилах, які мають водоохоронне значення. У центрі масиву - осокове болото. Ботанічний заказник місцевого значення „Дубравка" (742 га) також створений для охорони дубових та липово-дубових лісів віком 80-100 р. на схилах балок крутизною 5-35°. Трав'яний покрив неморального характеру. У флорі цих лісів лілія лісова, коручки темно-червона та чемерниковидна, любка дволиста, гніздівка звичайна. Середньовікові культури сосни, а у заплаві - тополеві насадження типові для ландшафтного заказника місцевого значення „Коропський" (114 га). У лісовому заказнику місцевого значення „Вишенська дача" (678 га) представлені дубові та дубово-соснові ліси ліщинові з любкою дволистою та гніздівкою звичайною. У ландшафтному заказнику загальнодержавного значення „Рихлівська дача" (789 га) переважають нетипові для Полісся дубові, липово-дубові, грабово-дубові ліси із значною кількістю старих дерев дуба віком 200-300 років. Трав'яний покрив із неморальних видів.
Новостворений Мезинський НПП посідає чільне місце в екологічній мережі Новгород-Сіверського Полісся. Його територія визначена як екологічне ядро національного рівня.
2.2.3 Деснянсько-Старогутський національний природний парк
Створений 23 лютого 1999 року (Указ Президента України №196/99) на площі 16215,1 га. НПП "Деснянсько-Старогутський" (НППДС) розташований у Середино-Будському районі Сумської області. Адміністративний центр знаходиться у м. Середина-Буда.
У системі фізико-географічного районування України територія парку належить до Придеснянського (Шосткинського) району Новгород-Сіверської фізико-географічної області Українського Полісся. Це витягнута з півночі на південь терасова низовина долини Десни, що закінчується на сході високою давньо-антропогеновою терасою і межує з відрогами Середньоросійської височини.
За особливостями ландшафтів, рослинності, використання та режимів охорони на території парку чітко простежуються дві ділянки: західна Придеснянська та східна Старогутська, їх розділяє залізниця Ворожба-Унеча. Старогутська ділянка являє собою дещо витягнутий із заходу на схід суцільний масив, зайнятий головним чином лісами. Більша частина земель цієї ділянки передана у постійне землекористування НПП. Придеснянська ділянка витягнута з півночі на південь вздовж лівого берега р. Десни. Внаслідок того, що лісові урочища борової тераси загальною площею майже 2.5 тис. га не увійшли до складу НПП, територія цієї ділянки має складну конфігурацію меж і складається з 8-ми відокремлених частин. У Придеснянській ділянці землі знаходяться у користуванні місцевих сільськогосподарських підприємств та перебувають у приватній власності, що суттєво ускладнює дотримання режиму охорони.
Ліси на території парку займають 52,9% площі (8583,9 га), лучні угруповання (сіножаті та пасовища)- 33,0% (5315,8 га). Заболоченість території становить 4,1% (662,7 га). Під водою (річки, ставки, канави) знаходиться 2,1% території парку (350,2 га). 2% (325,4 га) території парку зайнято пісками, торфорозробками, кар'єрами, лісосмугами та ін. Землі під населеними пунктами, виробничими будівлями та шляхами становлять 1,4% (249,7 га) всіх земель парку. Орними землями зайнято 4,5% (727,4 га) території.
Флора НПП відносно багата завдяки високій ландшафтній репрезентативності території та різноманіттю рослинності. Вона налічує 796 видів вищих судинних рослин (Панченко, 2005). До загальної кількості видів включені лісові інтродуценти (11 видів), а також рослини, що дичавіють і трапляються на місці залишених сіл та біля житла (слива, вишня, яблуня домашня та ін.). На території парку виявлено два нові для флори України види. Це осока бурувата (Сагех brunnescens) та аксіріс щирицевидний (Axiris amaranthoides) (Данилик, Панченко, 2001; Панченко, Мосякін, 2005). Влітку 2005 р. були знайдені вужачка звичайна (Ophyoglossum vulgatwn L.) та дзвоники ріпчастовидні (Campanula rapunculoides L.) З урахуванням цих знахідок у флорі 798 видів, 402 роди та 109 родин.
У систематичній структурі флори перші три позиції займають родини Айстрові (Asteraceaea), Злакові (Роасеае) та Розоцвіті (Rosaceae) Особливістю флори НПП стосовно до флори інших НПП та заповідників Українського Полісся є четверта, а не третя, позиція родини Осокових (Сурегасеае) у спектрі провідних родин. Іншою відмінністю у спектрі 10 провідних родин порівняно Із флорою Українського Полісся є відсутність Зонтичних (Аріасеае) І поява Хрестоцвітих (Brass ісасеае), що може свідчити про досить високий антропогенний тиск на флору.
У географічній структурі флори приблизно рівне представництво євразійських, циркумполярних, європейських та європейсько-західно-азіатських видів. За довготним типом ареалу суттєва, як для локальної флори Українського Полісся, є роль видів, поширених у Субмеридіональній зоні, і низька видів, ареал яких охоплює Бореальну зону.
Флора сформована мезофітами за рівної участі ксеромезофітів та гігрофітів. Багатою є флора гідрофітів. В еколого-ценотичній структурі флори переважають лісові та лучні види. Значний рівень антропогенної трансформації ландшафту сприяє поширенню синантропних видів, котрі є більш численними, ніж водно-болотні та псамофітні. У флорі НППДС найбільшу частку становлять лісові види (272, 34,2%). Переважаючими тут є листянолісова та узлісна еколого-ценотичні групи. Хвойно-лісова еколого-ценотична група поступається за кількістю видів цим двом, незважаючи на переважання соснових лісів на території НППДС. Справжньолучна еколого-ценотична група є найбільшою за чисельністю у флорі, а лучні види разом становлять 24,4% флори (195). Багаточисельною є болотистолучна еколого-ценотична група, що узгоджується з високою заболоченістю території НППДС і наявністю заплавних типів місцевості. Водно-болотні види займають четверте місце. Вони становлять 14,8% флори НППДС (118 видів). Найбільш чисельними тут є евтрофноболотна та водна еколого-ценотичні групи. Нечисленною є група псамофітних видів, поділених між боровою та алювіальною еколого-ценотичними групами. Псамофітних видів (борова та алювіальна еколого-ценотичні групи) 6,9% від загальної кількості видів у флорі. Обидві еколого-ценотичні групи представлені в рівній мірі. Синантропні види за кількістю посідають третє місце (155, 19,4%). Абсолютна їх більшість - рудерали. Синантропний елемент у флорі НППДС налічує 304 види (38,09%). з них 170 апофітів та 134 види адвентивних рослин. Це приблизно дорівнює рівню синантропізації Українського Полісся в цілому (38,5%) (Протопопова, 1988). У складі синантропного елементу флори НППДС виявлено новий для флори України адвентивний вид - Axiris amaranthoides. Отже, рівень синантропізації флори НППДС є достатньо високим і наближається до такого приморських заповідників і національних природних парків (Дубина, Жмуд, 2003; Дубина, Тимошенко, 2004).
Флора Старогутської ділянки налічує 621 вид. Ця ділянка - єдине місце в Україні, де достовірно зростають осоки кулястоподібна (Сагех globularis) та бурувата (С. brunnescens). Особливістю цієї локальної флори є наявність бореальних рис, що виражається у і-ретій позиціїродини Осокових (Cyperaceae) у систематичній структурі. Разом з тим, багата за кількістю видів широколистянолісова еколого-ценотична група; значна участь видів з європейським ареалом; переважання видів, ареали яких охоплюють їемператну та Субмеридіональну зони, над видами, поширеними у Бореальній, виявляє зональні риси флори. Незначно антропогенне навантаження на ландшафт Старогутської ділянки не сприяє поширенню адвентивних видів, частка яких становить близько 10 %, включаючи лісові інтродуценти. У Старогутській ділянці поширена більшість раритетних видів флори і серед них 18, занесених до Червоної книги України. Характер рослинного покриву цієї ділянки зумовлює багатство лісової та болотної еколого-ценотичних груп.
Флора Придеснянської ділянки (без с. Нововасилівка та орних земель) налічує 594 види. У систематичній структурі флори цієї ділянки зростає частка Розоцвітих (Rosaceae), а у географічній - участь видів із широким ареалом - євразійських та циркумполярних.
Видів, занесених до Європейського червоного списку, на території НППДС не виявлено. Видів, що занесені до Додатку 1 Бернської конвенції, на території НІІІІДС виявлено 4: сальвінія плаваюча (Salvinia natans), водяний горіх плаваючий (Trapa natans), сон широколистий (Pulsatilla patens) та гронянка багатороздільна (Botrychium multifidum).
З числа занесених до Червоної книги України (1996) у флорі НППДС налічується 21 вид. Найбільша кількість рідкісних видів виявлена у Старогутській ділянці. Тут зростає 18 видів вищих судинних рослин, що занесені до Червоної книги України. Це свідчить про вищий рівень збереженості тут природних комплексів. Шість занесених до Червоної книги України видів відомі для Придеснянської ділянки парку. На обох ділянках поширені верба Старке (Salix маrкеапа) та пальчатокорінник м'ясочервоний (Dactylorhiza incarnata). Специфічними для Придеснянської ділянки є водні види: плавун щитолистий, водяний горіх плаваючий та сальвінія плаваюча.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
